Справа № 758/7406/23
Категорія 60
08 квітня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Білоус А.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину квартиру в порядку спадкування за заповітом, -
У червні 2023 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.07.1996 на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, посвідченого Київською універсальною біржою та зареєстрованого за №В5728/7259, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стали співвласниками квартири АДРЕСА_2 . 02.04.2013 ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Анцифєровою А.М. та зареєстрований в реєстрі за №2-576, яким заповіла належну їй на праві власності частину квартири ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину вказаної квартири. У шестимісячний строк позивачем була подана заява про прийняття спадщини, однак постановою державного нотаріуса Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Кравченко О.О. №4502/02-31 від 16.12.2021 ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. В обґрунтування постанови нотаріус зазначив, що з поданих документів, а саме договору купівлі-продажу від 05.07.1996, неможливо визначити частку у спадщині померлої ОСОБА_4 . З огляду на наведене, з метою захисту своїх законних прав та інтересів, ОСОБА_2 звернулася із даним позовом до суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2023 головуючим суддею у справі визначено ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 03.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, витребувано письмові докази за клопотанням позивачки.
25.07.2023 на виконання вказаної ухвали до суду від Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори надійшли копії матеріалів спадкової справи №883/2021, заведеної після смерті ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 16.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні через відеоконференцзв'язок представник позивача підтвердив викладені у позовній заяві обставини та просив позовну заяву задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.
У свою чергу суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Судом встановлено, що 05.07.1996 було укладено договір купівлі-продажу №В5728/7259, посвідчений Київською універсальною біржою та зареєстрований в Бюро технічної інвентаризації м. Києва 15.07.1996 за №2510, на підставі якого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 набули права власності на квартиру АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується наявними у справі документами.
Після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Заповітом від 02.04.2013, посвідченим державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Анцифєровою А.М. та зареєстрованим в реєстрі за №2-576, ОСОБА_4 заповіла належну їй частину квартири по АДРЕСА_3 своїй дочці ОСОБА_2 .
16.12.2021 ОСОБА_2 звернулася до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори з метою оформлення своїх спадкових прав на 1/2 частину вказаної квартири, однак згідно з постановою нотаріуса від 16.12.2021 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом із тих підстав, що з поданих нею документів, а саме з договору купівлі-продажу №В5728/7259 від 05.07.1996, посвідченого Київською універсальною біржою, та інформаційної довідки №47686 від 09.12.2021, виданої КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», неможливо визначити частку у спадщині померлої ОСОБА_4 .
З матеріалів спадкової справи №883/2021, заведеної Чотирнадцятою київською державною нотаріальною конторою до майна померлої ОСОБА_4 , вбачається, що ОСОБА_2 є єдиною спадкоємицею, яка звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 .
Крім того, з матеріалів вказаної спадкової справи встановлено, що інших спадкоємців, у тому числі передбачених ст.ст. 1241, 1261 ЦК України, після смерті ОСОБА_4 немає.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Відповідно до ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частинами першою та третьою статті 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно з п.п. 4.15 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.
Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановлений судом факт прийняття позивачем спадщини після смерті матері, відсутність інших спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині та виявили бажання її прийняти, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачкою ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263 - 265, 273 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину квартиру в порядку спадкування за заповітом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 35,4 кв.м, житловою площею 16,2 кв.м.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 18.04.2024.
Суддя Олена КОВБАСЮК