27.05.2024 Справа № 756/10112/23
Справа № 756/10112/23
1-кс/756/6/24
27.05.2024 слідчий суддя Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майно, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 31.08.2018 у кримінальному провадженні №32018100050000051 від 02.07.2018,
08.08.2023 до Оболонського районного суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 31.08.2018 у кримінальному провадженні № 32018100050000051 від 02.07.2018.
Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, заявник вказує про необґрунтованість та безпідставність накладення арешту майна, а відтак, на його думку, наявні підстави для скасування арешту майна.
У судове засідання ОСОБА_3 , будучи неодноразово повідомленим про дату, час та місце розгляду клопотання, в судове засідання жодного разу не з'явився. При цьому, 06.09.2023, 17.11.2023, 11.12.2023, 07.01.2024, 04.03.2024, 06.05.2024 та 27.05.2024 від ОСОБА_3 на електронну адресу суду надходили заяви про розгляд клопотання про скасування арешту майна за його відсутності.
Так само, в судове засідання, будучи неодноразово належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду клопотання, жодного разу не з'явився й прокурор.
У зв'язку з тим, що заявником не долучено до матеріалів клопотання жодних документів на обґрунтування його доводів і вимог, слідчим суддею неодноразово було повідомлено як Оболонську окружну прокуратуру м. Києва так і Київську міську прокурратуру про дату, час та місце розгляду клопотання про скасування арешту майна.
Водночас, з матеріалів судової справи вбачається, що 20.10.2023 з Оболонської окружної прокуратури м. Києва до суду надійшов лист, відповідно до якого згідно даних Єдиного реєстру досудових розслідувань прокурорами цієї прокуратури не здійснювалось та не здійснюється нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва в рамках кримінального провадження №32018100050000051 від 02.07.2018.
Судові повістки, скеровані на адресу Київської міської прокуратури, залишились без належного реагування.
Відповідно до положень ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши клопотання, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Заявник стверджує, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 31.08.2018 слідчим суддею було задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно із забороною відчуження, розпорядження та користування майном, власником якого є ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: гроші в розмірі 7 785 (сім тисяч сімсот вісімдесят п'ять) дол. США; гроші в розмірі 70 500 (сімдесят тисяч п'ятсот) грн; фінансово-господарську документацію; особисті документи та записи заявника та його родини; ноутбук чорного кольору марки TOSHIBA SATELITTE P200-1/4 serial 38151434; зарядний пристрій до нього; системний блок сірого та чорного кольору марки НР xw 6600 serial czc 8397B24; жорсткий диск у футлярі TRANSCEND TS; флешка червоно-сріблястого кольору.
Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Разом з тим, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ст. 84 КПК України).
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України (ст. 26 КПК України).
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частини 1, 2 ст. 22 КПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 №1906-IV, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Як зазначено в рішенні ЄСПЛ у справі «Ващенко проти України» від 26.06.2008 принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Вищеказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика ЄСПЛ свідчить, що особі, яка звертається з клопотання до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а й покладаються обов'язки.
У будь-якому випадку, в силу положень статей 22, 26 КПК України зазначені при зверненні з клопотанням обставини підлягають підтвердженню учасником кримінального провадження шляхом подання відповідних документів або їх копій, адже ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» від 18.06.2015 вказує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід зазначити, що відповідно до положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час провадження неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).
Матеріали клопотання, окрім твердження заявника у тексті клопотання, не містять будь-яких доказів, які б в розумінні вищевказаних статей національного кримінального процесуального законодавства свідчили про факт як проведення в належному ОСОБА_3 приміщенні будь-яких слідчих (розшукових) дій, що слугувало б підтвердженням як вилучення майна органом досудового розслідування в ході їх проведення, так і факту накладення арешту на належне заявнику майно, оскільки до матеріалів клопотання не долучено відповідних процесуальних документів та рішень, а так само не долучено і доказів на підтвердження того, яким саме органом досудового розслідування здійснюється досудове розслідування кримінального провадження.
При цьому, заявник жодного разу не скористався своїм правом прибути до суду або прийняти участь в судовому засідання в режимі відеоконференції для надання пояснень з приводу обставин, викладених у тексті клопотання.
Перекладання на слідчого суддю обов'язку щодо збирання відповідних документів та з'ясування обставин, що не розкрито в самому тексті клопотання за такої пасивної поведінки заявника не корелюються з вимогами КПК України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, на переконання слідчого судді, в своїй сукупності не доводить обґрунтованості заявлених вимог та свідчить про безпідставність доводів клопотання.
У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення ЄСПЛ у справі «Коробов проти України» від 21.07.2011).
Враховуючи, що засадами кримінального провадження, серед іншого, є принцип змагальності, який передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України, та принцип диспозитивності, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом на підставі наданих учасниками судового провадження документів, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки викладені у ньому доводи є сумнівними та недоведеними відповідними доказами, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», що відповідає приписам ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України, з огляду на що вважає, що в задоволенні вимог клопотання слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 22, 26, 106, 92, 98, 167, 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 31.08.2018 у кримінальному провадженні №32018100050000051 від 02.07.2018, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1