ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22329/20
провадження № 1-кп/753/434/24
"29" травня 2024 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
обвинувачений ОСОБА_4 ,
під час судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12020100020005051 від 11.12.2020, за обвинуваченням
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований
та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України,
встановив:
До Дарницького районного суду м. Києва 29 грудня 2020 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12020100020005051, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він 08 грудня 2020 року приблизно о 07 год. 30 хв. перебував за місцем свого проживання, тобто за адресою: АДРЕСА_1 . У цей же час старший слідчий ОВС СБУ у Кіровоградській області ОСОБА_5 разом з працівниками оперативного супроводження - старшим оперуповановаженим ОВС СБУ у Кіровоградській області ОСОБА_6 та старшого оперуповановаженого ОВС СБУ у Кіровоградській області ОСОБА_7 за участю двох запрошених понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прибули за адресою місця проживання ОСОБА_4 , а саме: АДРЕСА_1 , з метою виконання ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.11.2020 у справі № 405/7066/20, постановленої у рамках кримінального провадження за № 220191000000022 від 19.09.2020 про проведення обшуку у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання вимог ЗУ «Про Службу безпеки України», КПК України, вказані особи підійшли до дверей загального тамбуру квартир, де знаходилась квартира АДРЕСА_2 і перебували у коридорі, старший слідчий ОСОБА_5 повідомив, що він є працівником правоохороного органу і що за ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда у вказаній квартирі буде проведено обшук. Після цього, ОСОБА_4 з метою протидії здійсненню працівниками СБУ своїх службових обов'язків, а саме ухвали суду про проведення обшуку, керуючись раптово виниклим умислом, направленим на вчинення опору працівнику правоохороного органу під час виконання ним службових обов'язків, а саме ігноруючи його законні вимоги, почав виражатися образливими словами, перебивати ОСОБА_5 , штовхав останнього, на що ОСОБА_5 просив його припинити чинити протидію проведення обшуку, однак ОСОБА_4 на законні вимоги працівника правоохороного органу не реагував та продовжував активні дії у вигляді фізичного перешкоджанню проведення обшуку. Продовжуючи свою протиправну поведінку, ОСОБА_4 вихопив з рук ОСОБА_5 ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда, розірвав її на шматки, після чого штовхнув ОСОБА_5 і з метою недопущення проведення в його квартирі обшуку, зачинив загальні двері до тамбуру, де розміщена його квартира, чим перешкодив проведення обшуку у вказаній квартирі.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.
Наразі у цьому кримінальному провадженні триває судовий розгляд.
29 травня 2024 року під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст. 49 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення цього клопотання, обставин, які перешкоджали звільненню обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності не вказав.
Суд, заслухавши думку сторін провадження, перевірши матеріали та заявлене клопотання, дійшов таких висновків.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 цього Кодексу. Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Водночас ч. 4 ст. 286 КПК України встановлено, що у разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, то суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Шляхом опитування обвинуваченого ОСОБА_4 , судом встановлено, що він правильно розуміє і не оспорює формулювання обвинувачення, характер висунутого обвинувачення та правову кваліфікацію своїх дій за ч. 2 ст. 342 КК України, а відтак діяння, яке поставлено обвинуваченому у провину, дійсно мало місце, і воно отримало правильну кримінально-правову оцінку судом.
Окрім цього, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 розуміє свої права, передбачені ч. 3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а також наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави і після роз'яснення цих положень наполягає на закритті провадження з підстави, передбаченої ст. 49 КК України, що не є реабілітуючою.
Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2-4 ст. 49 КК України).
Стаття 12 КК України визначає, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини, зокрема, відповідно до чинної частини 4 статті 12 КК нетяжким злочином є передбачене цим кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Частиною 1 статті 49 КК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Відповідно до чинної станом на грудень 2020 року редакції частини 2 статті 342 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018: Опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, державному виконавцю чи приватному виконавцю під час примусового виконання рішень, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві під час виконання цими особами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку або уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до двох років).
Таким чином, з наведених положень Закону вбачається, що строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення (нетяжкий злочин), передбачене ч. 2 ст. 342 КК України, становить три роки.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284-288 КПК України).
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.
Обвинувачений ОСОБА_4 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні ним 08 грудня 2020 року кримінального правопорушення.
Враховуючи наведене, на час судового розгляду у цьому кримінальному провадженні і розгляду клопотання обвинуваченого, закінчився трирічний строк давності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Згідно із ч. 2 ст. 49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.
У межах цього кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 за клопотанням представника публічного обвинувачення двічі оголошувався у розшук та провадження зупинялось до розшуку останнього.
Водночас на виконання судових рішень щодо проведення оператовно-розшукових заходів обвинуваченого судом були отримані рапорти уповноважених співробітників Дарницького УП ГУНП у м. Києві, за змістом яких суд повідомлявся у тому, що ОСОБА_4 не переховується від суду, дій направлених на ухилення від явки не вчиняє та постійно перебуває за місцем свого проживання.
Так, у постанові Касаційного кримінального суду від 18 вересня 2018 року у справі № 346/883/15-к зазначається, що зупинення провадження у зв'язку з розшуком саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства. Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України у такому випадку обов'язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного/обвинуваченого від слідства або суду.
Отже, з урахуванням отриманої оперативними працівнками інформації, судом не встановлено обставин і не отримано об'єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення строків, передбачених частинами 2, 3 ст. 49 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Судом також і не встановлено підстав для переривання строків давності, передбачених частинами 2, 3 ст. 49 КК України, оскільки прокурором не було надано відомостей про наявність обвинувальних вироків стосовно ОСОБА_4 за вчинення інших кримінальних правопорушеннь.
Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України, є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим.
Отже, суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) - досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.
Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності.
Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є неприпустимим.
Враховуючи наведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 , з огляду на те, що кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_4 є нетяжким злочином, та з моменту вчинення інкримінованого злочину минуло більше трьох років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст. 49 КК України та з урахуванням інформації від уповноважених працівників Дарницького УП ГУНП у м. Києві, не зупинявся і не переривався, речові докази відсутні, суд дійшов до переконання, що клопотання ОСОБА_4 про його звільнення від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак клопотання слід задовольнити, звільнивши ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закривши стосовно нього кримінальне провадження за ч. 2 ст. 342 КК України.
З огляду на викладене та керуючись ч. 2 ст. 376 КПК України, ст. 49, ч. 2 ст. 342 КК України, ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ст. 314, 369-372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження та звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України (в редакції ЗУ від 22.11.2018 № 2617-VIIІ), на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження № 12020100020005051 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 грудня 2020 року стосовно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 342 КК України у зв'язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1