Справа № 367/5087/24
Провадження №2-о/367/282/2024
Іменем України
31 травня 2024 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ірпінська міська рада, про встановлення юридичного факту,
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Радченко-Онатій Н.М., заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ірпінська міська рада, про встановлення юридичного факту, в якій заявник просить встановити факт перебування на утриманні ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В обґрунтування заяви вказує на те, що нього на утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей до 18 років (двоє рідних дітей та дитина від першого шлюбу дружини), шо підтверджується посвідченням багатодітної родини, виданого на ім'я ОСОБА_1 та ім'я ОСОБА_5 , свідоцтвами про народження дітей, свідоцтвом про укладення шлюбу, рішенням суду у справі № 2-79/2008, актам депутата.
Зазначає, що його дружина - ОСОБА_5 перебувала у попередньому шлюбі з ОСОБА_6 , який 03.03.2008 розірвано судом. У шлюбі народився їхній син - ОСОБА_3 , якого рішенням суду у справі вирішено: «Залишити при матері - ОСОБА_5 до його повноліття».
Звертає увагу, що 27.04.2011 року між ним та ОСОБА_5 укладено шлюб. Після зміни місця проживання, вони почали проживати в АДРЕСА_1 . У їхньому шлюбі народилися двоє спільних дітей. З колишнім чоловіком ОСОБА_6 спілкування неможливе, у зв'язку з триманням останнього під вартою, аліменти у зв'язку з відсутністю в останнього заробітку не стягувалися, виконавче провадження не відкривалося.
Заявник зазначає, що всі діти проживають разом з ним та їхньою матір'ю ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 (яка є власністю заявника) та фактично перебувають на його утриманні, оскільки дружина ніде не працює, так як доглядає за дітьми. Вони пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Батько ОСОБА_3 утриманням свого сина не займається, аліментів не сплачує, з дитиною не спілкується. Крім того, 27.03.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024060000000273 внесено відомості про вчинення ОСОБА_6 (біологічним батьком дитини - ОСОБА_3 ) кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 115 КК України. При цьому, Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 23.05.2023 (справа №269/4723/24) продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Заявник вказує, що відноситься до ОСОБА_3 , як до власної дитини, а він його сприймає як свого батька, забезпечує його матеріально, заявник займається вихованням не тільки рідних дітей, але і дитиною від першого шлюбу дружини.
Звертає увагу, що відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04.10.2023 №1/5947, наданого на звернення особі (справа №320/40264/23), підтвердити факт утримання дитини можна наступними документами: довідкою про склад сім'ї, посвідченням батька багатодітної родини.
Звертає увагу, що встановлення факту перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років є підставою для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вивчивши заяву та матеріали, що до неї додані, приходжу до висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити з наступних підстав.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до частини сьомої статті 19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Визначений у частині 1 статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) роз'яснено, що для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. […] Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови). Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Окрім того, як зазначає Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19), суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Аналізуючи дані положення, Верховний Суд зазначив, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертається увага судів на наступне: в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
З матеріалів заяви вбачається, що звертаючись до суду із заявою в порядку окремого провадження з посиланням на ст. 315 ЦПК України, ОСОБА_1 просить встановити факт перебування на його утриманні трьох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_4 .. Встановлення такого факту йому необхідно для реалізації прав, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
За змістом абз. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
З врахуванням викладеного слід дійти висновку, що в даному випадку має місце спір про право заявника на відстрочку від призову під час мобілізації, передбаченого ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Окрім того, у відповідності до ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Зокрема, мати (батько) має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов'язує підтверджувати актом факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні.
Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.
Отже, захист порушених прав у зв'язку з невиконанням, неприйнятті участі одним із батьків у вихованні дитини, тобто самоусунення від виконання батьківських обов'язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом.
Питання належного виховання дітей, досягнення порозуміння між батьками і дітьми, відповідальності батьків за неналежне виконання батьківських обов'язків завжди є важливими й актуальними. Законом України «Про охорону дитинства» визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Закон передбачає, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
Відповідальність щодо виховання дітей покладена на обох батьків, незалежно від того проживають вони разом чи окремо, оскільки обов'язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох з них.
Тому за неналежне виконання обов'язку щодо виховання дітей, передбачена відповідальність.
Обов'язки батьків висвітлені у ст. 150 СК України, згідно якої батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину.
За невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Таким чином, вимоги заявника ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на його утриманні трьох дітей, в тому числі й дитини його дружини від попереднього шлюбу, не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження у розумінні положень ст. 293, 315 ЦПК України.
У силу вимог ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Отже, оскільки вимога, з якою заявник звернувся до суду має спір про право, суд відмовляє заявнику у відкритті провадження у цивільний справі та роз'яснює, що він має право звернутися до суду в порядку позовного провадження.
Керуючись статтями 258-261, 293, 315, 353, 354, 355 ЦПК України, суд -
Відмовити у відкритті окремого провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ірпінська міська рада, про встановлення юридичного факту.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження по справі невідкладно надіслати заявнику разом із заявою та всіма доданими до неї документами.
Роз'яснити заявнику, що він має право звернутися до суду в порядку позовного провадження.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення та подана безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Третяк Я. М.