21 травня 2024 року м. Київ № 640/22075/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,
за участю представників сторін:
від позивача - Панченко О.О.,
від відповідача - Рєзнікова І.В.
розглянув у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Бюро економічної безпеки України
про про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Бюро економічної безпеки України, в якому просила суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Бюро економічної безпеки України від 06.10.2022 року № 270 «Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду»;
- визнати незаконним та скасувати наказ Бюро економічної безпеки України від 16.11.2022 № 568-к «Про звільнення ОСОБА_2 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді керівника відділу забезпечення відбору персоналу Департаменту персоналу Бюро економічної безпеки України;
- стягнути з Бюро економічної безпеки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- рішення в частині поновлення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернути до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуваний наказ про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України та подальше звільнення позивача з посади є незаконним, адже у штатному розписі взагалі не відбувалося скорочення штатного розпису, а по факту відбулось формальне перейменування посад. Крім того, позивач акцентує увагу на недотриманні відповідачем вимог законодавства щодо процедури звільнення з посади, зокрема, не було перевірено та враховано наявності у позивача переважного права на залишення на роботі, та не було запропоновано наявних вакансій за аналогічними посадами. Позивач зауважує, що неможливо встановити конкретної підстави звільнення, наявна лише вказівка на назви законів та нормативних актів, водночас, відсутнє будь-яке посилання на самі норми, якими б керувався директор Бюро економічної безпеки України виносячи дані накази.
До суду від Бюро економічної безпеки України надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що позивач була призначена на посаду в органах Бюро економічної безпеки України без конкурсного відбору у період дії воєнного стану, з огляду на що, питання про переведення та врахування переважного права залишення на роботі не могло бути реалізовано, у зв'язку з дією на території України правого режиму воєнного стану, який, згідно Закону, має певні обмеження, зокрема, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених ст. 43, 44 Конституції України. У частині доводів позовної заяви щодо відсутності фактичних змін у штатному розписі/реорганізації/змін, відповідач вказав на те, що за ініціативою суб'єкта призначення відповідно приписів до ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», однією з підстав для припинення державної служби є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Тож, наведене свідчить про можливість у суб'єкта призначення розірвати трудовий договір з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу з будь-яким державним службовцем, що на переконання сторони відповідача, лежить у полі його дискреційних повноважень, адже Директор Бюро економічної безпеки України, зокрема, затверджує структуру центрального апарату в цілому та його окремих самостійних підрозділів. Відповідач вважає, що процедуру звільнення позивача з посади порушено не було, тому і відсутні підсатвит для задоволення позову.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15.12.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 640/22075/22.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 суд задовольнив заяву про відвід судді Лиска І.Г.
Після задоволення відводу судді Лиска І.Г., за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали адміністративної справи були передані для розгляду судді Пановій Г.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 прийнято до провадження адміністративну справу, ухвалено здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Витребувано у відповідача: належним чином завіреної копії наказу Бюро економічної безпеки України від 06.10.2022 року № 2270 «Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду»; належним чином засвідчену копію наказу Бюро економічної безпеки України від 15.06.2022 № 109 (зі змінами); належним чином завіреної копії наказу Бюро економічної безпеки України від 16.11.2022 року № 568-к «Про звільнення ОСОБА_2 »; належним чином завірені копії штатного розпису БЕБ центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік та подалі штатні розписи (за наявності); належним чином завірені копії попереджень про наступне звільнення керівника відділу забезпечення відбору персоналу департаменту персоналу Бюро економічної безпеки України; належним чином завірену копію посадової інструкції керівника відділу організації підбору кадрів Департаменту персоналу; довідку про середню заробітну плату позивача із зазначенням розміру середньоденної заробітної плати.
До суду надійшли витребувані судом докази по справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 у задоволенні клопотання та заяви Бюро економічної безпеки України про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження в адміністративній справі до 31.10.2023, задоволено клопотання Бюро економічної безпеки України про витребування доказів, витребувано від Головного управління ДПС у Київській області відомості щодо джерел отримання доходів ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 14.11.2022 по 17.05.2023.
Протокольною ухвалою від 29.01.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті заявлених позовних вимог.
У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні у повному обсязі заперечував проти задоволення позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до наказу Бюро економічної безпеки України від 22.07.2022 № 346-к було призначено на посаду керівника відділу забезпечення відбору персоналу Департаменту персоналу бюро економічної безпеки України, без конкурсного відбору з 12.07.2022 року до дня призначення на цю посаду переможця конкурсного відбору, але на строк не більше 12 (дванадцяти) місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, зі збереженням раніше присвоєного 6 (шостого) рангу державного службовця та встановленням випробування строком шість місяців.
Наказом Бюро економічної безпеки України № 270 від 06.10.2022 «Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду», директор Бюро наказав: 1. Ліквідувати в структурі центрального апарату Бюро економічної безпеки України Департамент персоналу чисельністю 28 штатних одиниць; 2. Утворити в структурі центрального апарату Бюро економічної безпеки України Управління персоналу чисельністю 23 штатні одиниці у складі: керівник Управління персоналу -1 штатна одиниця;
відділ проходження служби особами, які мають спеціальні звання - 8 штатних одиниць; відділ проходження державної служби - 7 штатних одиниць; відділ організації підбору кадрів та професійного навчання - 7 штатних одиниць. 3. Збільшити чисельність Управління міжнародного співробітництва на 5 штатних одиниць, а саме: Відділ протоколу та міжнародної взаємодії Директора - на 3 штатні одиниці; Відділ багатостороннього співробітництва та міжнародних угод - на 2 штатні одиниці; 4. Затвердити зміни до структури Бюро економічної безпеки України особливого періоду, затвердженої наказом Бюро економічної безпеки України від 15.06.2022 № 109 (зі змінами), що додаються; 5. Фінансовому управлінню внести зміни до Штатного розпису центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік, затвердженого наказом Бюро економічної безпеки України від 15.06.2022 № 110 (зі змінами); 6. Департаменту персоналу після введення в дію змін до Штатного розпису центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду здійснити організаційні заходи відповідно до законодавства. 7. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.
На підставі вищевказаного наказу, директором Бюро економічної безпеки України було винесено наказ від 06.10.2022 № 273 «Про введення в дію Переліку змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік», яким встановлено введення в дію з 06.10.2022 Перелік змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік, затвердженого Директором БЕБ Вадимом Мельником 15.06.2022 та введеним в дію з 15.06.2022 зі змінами, затвердженими наказом БЕБ від 12.07.2022 № 140 «Про введення в дію переліку змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік».
Згідно листа Бюро економічної безпеки України від 14.10.2022 № 1/13/0/12978-22, ОСОБА_1 було попереджено про Ліквідацію Департаменту персоналу та скорочення посади керівника відділу забезпечення відбору персоналу Департаменту персоналу, яку позивач обіймає.
У подальшому, наказом Бюро економічної безпеки України від 16.11.2022 № 568-к, ОСОБА_1 було звільнено з 18.11.2022 із займаної нею посади керівника відділу забезпечення відбору персоналу Департаменту персоналу, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» на підставі Наказів БЕБ від 06.10.2022 № 270 «Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду», від 06.10.2022 № 273 «Про введення в дію Переліку змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік», лист погодження Міністра Кабінету Міністрів України, персональне попередження про наступне звільнення від 14.10.2022 № 1/13/0/12976-22 з відміткою про ознайомлення та отримання попередження 14.10.2022.
Не погоджуючись з даними наказами, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернулась до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон України № 889-VIII).
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону України № 889-VIII, державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення відповідно до статті 87 цього Закону.
За п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України № 889-VIII, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
У свою чергу, ч. 3 ст. 87 Закону України № 889-VIII, передбачено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду..
Згідно з ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Частиною 6 вказаної статті, встановлено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України № 889-VIII, здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Також, підлягає врахувванню й те, що за змістом роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20.02.2020 № 86р/з, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком.
Отже, процедура звільнення державного службовця у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин, а саме, на момент ознайомлення позивача із попередженням про наступне вивільнення, а так само і на момент видання оскаржуваного наказу в цій справі врегульована нормами Закону № 889-VIII (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законами № 117-IX та № 440-IX), що виключає застосування до спірних правовідносин приписи та гарантії, передбачені КЗпП України. Наведена правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 09.06.2022 у справі № 380/3269/20, від 28.07.2022 у справах № 140/6353/20, № 380/3613/20, № 380/3645/20, № 380/3655/20, від 03.08.2022 у справі № 380/3764/20.
При цьому, на переконання суду, до дискреційних повноважень відповідача, а саме, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», Директор Бюро економічної безпеки України, зокрема, затверджує структуру центрального апарату, адже рішення про зміни в організації виробництва і праці може бути зумовлене різними обставинами, зокрема, наказом Бюро економічної безпеки України від 06.10.2022 № 270 було внесено зміни до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України, яким вирішено ліквідувати Департамент персоналу чисельністю 28 штатних одиниць, утворити у правління персоналу чисельністю 23 штатні одиниці та збільшити чисельність У правління міжнародного співробітництва на 5 штатних одиниць.
Водночас, суд не може вдаватися до переоцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників, тому, внаслідок ліквідації Департаменту персоналу чисельністю 28 штатних одиниць, було вирішено утворити Управління персоналу чисельністю 23 штатні одиниці та збільшено чисельність Управління міжнародного співробітництва на 5 штатних одиниць, з огляду на що, суд дійшов висновку про правомірність наказу Бюро економічної безпеки України від 06.10.2022 № 270 «Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України під час особливого періоду» та відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Також, слід наголосити і на тому, що вказаний наказ хоча і стосується прав та обов'язків позивача, водночас, він регулює значно ширше коло правовідносин та зачіпає інтереси інших осіб.
У частині позовних вимог щодо звільнення позивача з посади, суд звертає увагу на те, що у зв'язку із військовою агресією російської федерації на території України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, якийц діє і станом на дату прийняття рішення у даній справі.
Так, режим воєнного стану регламентовано Законом України «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон), який визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.
Згідно з нормами ч. 5 ст. 10 Закону, у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб'єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов'язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.
У свою чергу, відповідно до визначення ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», вказаний Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності. представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених ст. 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Суд вважає, що в період дії воєнного стану, законодавчо обмежується можливість переведення державних службовців на інші посади державної служби, якщо такі службовці були призначені без конкурсного відбору в період дії воєнного стану, що у даному випадку, застосовно і до позивача (призначено без конкурсного відбору), з огляду на що, оскільки позивач була призначена без конкурсного відбору у період дії воєнного стану, її переведення на іншу посаду не могло бути реалізовано, у зв'язку з дією на території У країни правового режиму воєнного стану, який, згідно Закону, має певні обмеження. При цьому, після відновлення конкурсів на посади державної служби, у разі визначення державного службовця, призначеного в період дії воєнного стану відповідно згаданих змін, переможцем конкурсу на посаду, яку він займає, або на іншу посаду державної служби, його необхідно буде звільнити і призначити без застосування інструменту переведення. Таким чином, доводи сторони позивача в цій частині суд вважає необґрунтованими, з огляду на чітку урегульованість дій роботодавця у період дії воєнного стану під час застосування п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII.
Щодо доводів сторони позивача про наявність переважного права залишення на роботі, яка не дозволяла звільнити її із займаної посади, суд вказує на відсутності обов'язку роботодавця в період дії воєнного стану перевіряти/надавати оцінку наявність переважних прав та надавати пропозиції, з урахуванням прямої заборони переведення працівників, які призначені на посади без проведення конкурсного відбору.
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування наказу Бюро економічної безпеки України від 16.11.2022 № 568-к «Про звільнення ОСОБА_2 », то інші позовні вимоги є похідними, з огляду на що, також не підлягають задоволенню.
Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими, позаяк не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору.
Отже, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Інші доводи та обґрунтування, викладені сторонами під час розгляду даного спору, не спростовують висновків суду по суті спору та не є підставою для прийняття іншого рішення.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 31 травня 2024 р.