31 травня 2024 рокуСправа №160/9647/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
12.04.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 15 березня 2024 року за №046050020024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 11 липня 1999 року по 20 липня 1999 року, не зарахування до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 01 січня 2005 року по 28 лютого 2005 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу періоду роботи з 11 липня 1999 року по 20 липня 1999 року, зарахувати до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 01 січня 2005 року по 28 лютого 2005 року та призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з наступного дня досягнення пенсійного віку, а саме: з 24 лютого 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням змін, визначених рішенням Конституційного суду України в справі № 1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона 08.03.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 15.03.2024 за №046050020024 відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з недосягненням 50 річного віку. Позивач вважає, що рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 01.05.2024, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також цією ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Цією ж ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області матеріали, що були на розгляді при прийнятті спірного рішення стосовно ОСОБА_1 .
14.05.2024 від відповідача-2 засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на їх необґрунтованість та безпідставність. Відповідач зазначає, що позивач звернулась 08.03.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою з питання призначення пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. У рішенні №046050020024 від 15.03.2024, прийнятому Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, зазначено, що станом на дату звернення страховий стаж позивача становить 26 років 02 місяця 04 дня, пільговий стаж за Списком №1 особи (позивача) - 15 років 02 місяці 13 днів. Пенсійний вік визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058 (Список №1) становить 50 років. Вік позивача на дату звернення (08.03.2024) складає 45 років (23.02.1979 року народження). Враховуючи вищезазначене, в призначенні пільгової пенсії за віком згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відмовлено, оскільки станом на 08.03.2024 позивач не досяг пенсійного віку - 50 років. Щодо застосування при призначенні пільгової пенсії п.а ч.1 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції до внесення змін Законом України Про внесення Змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII та рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 зазначає, що рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020, яке покладено в основу обгрунтувань позову, не відновлює дію Закону №1788 і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017. Тобто, досягти віку, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення», для призначення пільгової пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України особі необхідно було до 11.10.2017. Відмовляючи у призначенні позивачці пенсії Головне управління керувалося Законом №1058, в редакції Закону №2148, який є чинним і регулює спірні правовідносини, тому Головне управління діяло на підставі закону. До пільгового стажу за Списком №1 не зараховано періоди роботи з 11.07.1999 по 20.07.1999 та 01.01.2005 по 28.02.2005. Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального Основними умовами зарахування певного періоду роботи трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Позивачем надано уточнюючу довідку від 01.03.2024 №132/2, однак в наданій довідці наявна перерва між атестаціями робочих місць за умовами праці наказ від 11.07.1994 №207 та наказ від 21.07.1999 №187/42. З 21.08.1992 пенсії за віком на пільгових умовах залежно від умов праці призначаються за результатами атестації робочих місць. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992. Згідно пільгової довідки від 01.03.2024 №132/2, не підлягає зарахуванню період роботи: з 11.07.1999 по 20.07.1999 - оскільки право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 не підтверджено атестацією робочих місць за умовами праці (перерва між атестаціями наказ від 11.07.1994 №207 та наказ від 21.07.1999 №187/42). Крім того, відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до даних з системи персоніфікованого обліку (форма ОК-5, яка є в копії пенсійної справи) за період роботи з 01.01.2005 по 28.02.2005 відсутні відомості про сплату страхових внесків. Враховуючи вищевикладене у задоволенні позовної заяви просила відмовити.
15.05.2024 від відповідача-2 засобами електронного зв'язку до суду надійшли витребувані ухвалою суду документи.
15.05.2024 від відповідача-1 засобами електронного зв'язку на електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на їх необґрунтованість та безпідставність. Відповідач зазначає, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято правомірне та обґрунтоване рішення №046050020024 від 15.03.2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, у зв'язку з недосягненням належного пенсійного віку.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 08.03.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №1).
15.03.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за екстериторіальним принципом відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.03.2021 за №359/35961 ухвалено рішення №046050020024 про відмову в призначенні пенсії за віком через недосягнення позивачем пенсійного віку, відповідно до якого загальний стаж роботи позивача становить 26 років 02 місяці 16 днів, з яких пільговий стаж складає 15 років 02 місяці 13 днів, зазначено, що право на пенсійну виплату набуде з 24.02.2029.
Так, згідно відповіді на адвокатський запит від 03 квітня 2024 року за №0400-0100304-8/66845 Відповідач-2 зазначив, що в матеріалах пенсійної справи наявна довідка підтверджуюча пільговий характер робіт від 01.03.2024 № 132/2, за період роботи з 05.05.1998 по 16.07.2014, яка видана ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат". Атестація робочих місць за умовами праці на ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" проведена згідно наказів: від 11.07.1994 № 207, від 21.07.1999 № 187/42, від 30.05.2001 №330/39, від 29.07.2002 №642, від 30.05.2006 № 650, від 23.07.2010 №1366 тому, до пільгового стажу роботи за Списком № 1 не зараховано період роботи з 11.07.1999 по 20.07.1999. Періоди роботи з 2002 року по 2014 рік зараховано до пільгового стажу за Списком №1 за даними обліку робочого часу зазначеними в довідці від 01.03.2024 №32/2 та за наявними відомостями про сплату страхових внесків з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загально обов'язкового державного соціального страхування.
Позивач вважає рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Дана справа є типовою справою щодо зразкової справи № 360/3611/20 (Пз/9901/32/20) від 21.04.2021 року, а тому відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи з урахуванням зміни мотивувальної частини рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року.
Згідно ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частин 2 цього Закону передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За конституційним поданням народних депутатів України Закон № 213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України та рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року у справі N 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
У рішенні від 23.01.2020 року Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23.01.2020 року № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме: застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Також у пункті 4.4. мотивувальної частини рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Конституційний Суд України та практика Європейського суду з прав людини беззастережно свідчать про те, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 15.03.2024 року № 046050020024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах прийнято відповідачем без урахування рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року щодо визнання неконституційними положень щодо підвищення віку виходу на пенсію для пільгових категорій осіб.
Позивач станом на 08.03.2024 року досягла 45 річного віку, має загальний стаж 26 років 02 місяці 04 дні, стаж за Списком № 1 - 15 років 02 місяці 13 днів, як зазначено в оскаржуваному рішенні і відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України від 05.1991 року № 1788-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення» позивач має право на пенсію, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 року, а відповідач, в свою чергу, не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права.
З огляду на вищевикладене, суд вважає обґрунтованими вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 046050020024 від 15.03.2024 року про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною відмови у зарахуванні до пільгового стажу роботи періодів роботи з 11.07.1999 року по 20.07.1999 року в ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» суд вважає ці вимоги обґрунтованими, з огляду на наступне.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3, 4.2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005 року (далі - Порядок № 383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
За змістом приписів п. 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Відповідно до п. 2 Порядку № 442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до п. 4, 8-10 Порядку № 442 строки проведення атестації робочих місць визначаються безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться атестація робочих місць не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Верховний Суд України у постанові від 16.09.2014 року у справі №21-307а14, а також Верховний Суд у постанові від 23.01.2018 року у справі № 732/2003/14 зробили висновки, що атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку № 442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п. 4 Порядку № 442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №520/15025/16-а зазначила, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
З копії трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 (запис 1) вбачається, що з 05.05.1998 року позивач прийнята на дробильну фабрику №1 машиністом конвеєра 3 розряду ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".
Робоче місце було атестоване відповідно до Постанови КМУ № 992 від 29.12.2006 року. 21.11.2012 року (запис трудової книжки № 2).
Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 132/2 від 01.08.2024 року в період з 05.05.1998 року по 19.08.2002 року позивач працювала повний робочий день в ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» машиністом конвеєра технологічної служби дробильної фабрики №1, що передбачено Списком № 1 розділу ІІ а) робітники поз. 1020100а-1753б, відповідно до Списку № 1, затвердженого Постановою КМУ № 36 від 16.10.2003 року
За інформацією, яка міститься в витязі з наказу «ПІВНГЗК» (СП) №187/42 від 21.07.1999 року, атестація робочого місця ОСОБА_2 була проведена на підставі: Постанови Кабінета міністрів України № 162 від 11.03.1994 року, підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 розділом ІІ а) робітники поз. 1020100а-1753б.
Отже, несвоєчасність проведення атестації 21.07.1999 року (перша атестації була проведена 11.07.1994 року, а наступна мала відбутися через 5 років, але була проведена пізніше) не може бути підставою для відмови у зарахуванні позивачу до пільгового стажу періоду роботи, який дає їй право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 1.
З огляду на вищевикладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, викладених у листі від 03 квітня 2024 року за №0400-0100304-8/66845, про відмову у зарахуванні до пільгового стажу роботи періодів роботи з 11.07.1999 року по 20.07.1999 року в ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат».
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною відмови у зарахуванні до пільгового стажу роботи періодів роботи з 01.01.2005 року по 28 лютого 2005 року в ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» суд вважає ці вимоги обґрунтованими, з огляду на наступне.
Як вбачається з форми РС-право зарахований стаж роботи позивача до пільгового, зокрема, з 01.01.2004 по 12.12.2004, з 01.03.2005 по 31.12.2006. Тобто, відповідачем не зарахований період роботи позивача з 01.01.2005 по 28.02.2005.
З копії трудової книжки серія НОМЕР_1 наявної в матеріалах справи вбачається, що з 20.05.2022 року по 17.07.2014 позивач працювала на дробильній фабриці №1 машиністом конвеєра 4 розряду виробничої дільниці дроблення руди ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (записи трудової книжки №5-6).
За приписами частини 6 статті 20 Закону №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина 12 статті 20 Закону №1058).
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Зокрема частиною 1 статті 43 Закону №2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.
Як передбачено частиною 2 статті 25 Закону №2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (пункт 171.1 статті 171 ПК України).
Згідно частини 1 статті 16 Закону №1058 застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі; вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.
За змістом вищезазначених норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Таким чином суд наголошує, що обов'язок по сплаті страхових внесків не може обмежувати права робітника на отримання пенсійних виплат, відтак період роботи з 01.01.2005р. по 28.02.2005 р. ОСОБА_1 повинен бути зарахованим до страхового стажу.
При цьому, судом враховано, що оскаржуване рішення було ухвалено ГУ ПФУ у Вінницикій області, а тому підстав для зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області проводити зарахування періодів роботи позивача не має, оскільки оскаржуване рішення цим органом не приймалося.
Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за № 046050020024 від 15.03.2024 року про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, викладені у листі від 03 квітня 2024 року за №0400-0100304-8/66845, що полягали у не зарахуванні до пільгового стажу роботи за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, періодів роботи ОСОБА_1 з 11.07.1999 року по 20.07.1999 року та з 01.01.2005 року по 28.02.2005 року в Приватному акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України періоди роботи з 11.07.1999 року по 20.07.1999 року та з 01.01.2005 року по 28.02.2005 року в Приватному акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з 24 лютого 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням змін, визначених рішенням Конституційного суду України в справі № 1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову сторони, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 968 грн. 96 коп., що документально підтверджується квитанцією про сплату № 3207-0001-5074-0646 від 12.04.2024 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 968 грн. 60коп. з урахуванням задоволення позовних вимог підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, Вінницька область, м.Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, код ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 046050020024 від 15.03.2024 року про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, викладені у листі від 03 квітня 2024 року за №0400-0100304-8/66845, що полягали у не зарахуванні до пільгового стажу роботи за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, періодів роботи ОСОБА_1 з 11.07.1999 року по 20.07.1999 року та з 01.01.2005 року по 28.02.2005 року в Приватному акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»,
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України періоди роботи з 11.07.1999 року по 20.07.1999 року та з 01.01.2005 року по 28.02.2005 року в Приватному акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з 24 лютого 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням змін, визначених рішенням Конституційного суду України в справі № 1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, Вінницька область, м.Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968 грн. 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець