Справа № 420/13717/24
31 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1298 від 25.09.2023 року "Про результати службового розслідування",-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 результатом якого позивач просить:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.09.2023 №1298 «Про результати службового розслідування», яким майор ОСОБА_1 притягнений до повної матеріальної відповідальності та дисциплінарної відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 року №1298 "Про результати службового розслідування" направлено командиру військової частини НОМЕР_1 матеріалислужбового розслідування для притягнення майора ОСОБА_1 до дисциплінарної таповної матеріальної відповідальності. Також, наказано внести до книги грошових стягнень і нарахувань відносно Позивача суму в розмірі 149208 (сто сорок дев'ятьтисяч двісті вісім) гривень 21 копійку. Останнє дає підстави вважати, що ОСОБА_2 притягнуто до повної матеріальної відповідальності відповідно до ст. 6Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців таприрівняних до них осіб за шкоду завдану державі». Діями ІНФОРМАЦІЯ_1 порушено права, свободи та законні інтереси позивача: не бути притягнутим до відповідальності за діїякі не вчиняв, свободу розпоряджатися своїм майном (грошовою винагородою) та інше.
Ухвалою суду від 03 травня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
Документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження" від 03.05.24 по справі №420/13717/24 було надіслано одержувачу ІНФОРМАЦІЯ_3 в його електронний кабінет.Документ доставлено до електронного кабінету: 04.05.24 04:59.
Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не подав.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що в період з 13.06.2022 року по 17.04.2023 року ОСОБА_1 , обіймав посаду заступника командира з тилу - начальника тилу військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (по особовомускладу) від 31.03.2023 року №138 Позивача було призначено на посаду начальникалогістики - заступника командира бригади військової частини НОМЕР_1 .
Під час проведення аудиту ІНФОРМАЦІЯ_5 у період з 20.06.2023р. по 24.07.2023p. проведено перевірку списання пально-мастильних матеріалів за дорожніми листами,що використовувалися у підрозділах, які перебували на забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме: військова частина НОМЕР_2 . Був виявлений факт безпідставного понад нормативного списання пального на загальну суму 568490,86 грн., а саме: автомобільний бензин у кількості 2573кг, дизельне пальне у кількості 10855 кг.
За даним фактом, згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03 серпня 2023 року №981 "Про призначення службового розслідування", офіцером відділу призову секторукомплектування ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 ,було проведено службове розслідування з метою встановлення причин і умов, щосприяли безпідставному понаднормовому списанню пального у Військовій частині НОМЕР_2 на загальну суму 568490,86 грн., а саме: автомобільний бензин у кількості 2573 кг, дизельне пальне у кількості 10855 кг.
18.08.2023 року на ім'я командира військової частини НОМЕР_3 був направлений лист (№943/17044) щодо рішення про відрядження посадових осіб доОдеського обласного територіального центру комплектування та соціальноїпідтримки для надання пояснень по суті справи.
25.08.2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_7 прибулипідполковник ОСОБА_4 , майор ОСОБА_5 , майор ОСОБА_6 .
Після ознайомлення з наказом про призначення службового розслідування та з Актом перевірки, порядку списання пально-мастильних матеріалів за дорожніми листами на техніці підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) від 31.07.2023 року, вони надали письмові пояснення.
Позивач не прибув в зв'язку з перебуванням у відпустці. По телефону пояснення давати не бажав. Тому 01.09.2023 року на ім'я командиравійськової частини НОМЕР_3 був направлений лист (№ 943/18306) про сприяння отриманню письмового пояснення на наступні питання:
1. Причини та умови, що сприяли неякісному складанню донесень за період з 01.07.2022 по 25.06.2023 (усього 9 донесень), що призвело до безпідставногосписання ДП у кількості 5668 л на суму 197046,48 грн.
2. Причини та умови, що сприяли понаднормовому списанню пально- мастильнихматеріалів у 307 дорожніх листах на 21 одиниці техніки в період з 01.07.2022 по 25.06.2023: АБ в кількості 705л на суму 25591,50 грн. та ДП у кількості 5355 л на суму186165,12 грн.
3. Причини та умови, що сприяли недостовірності розрахунків витрат пального, арифметичних помилок та приписок у дорожніх листах, що призвело до безпідставного списання пально-мастильних матеріалів: АБ в кількості 2726 на суму98953,79 грн та ДП у кількості 1747 л на суму 60733,98 грн.
В своїх поясненнях майор ОСОБА_1 , заступник командира військової частини НОМЕР_2 з тилу начальник тилу в період з 13.06.2022р. по 17.04.2023p. зазначив: особовий склад військової частини НОМЕР_2 виконував поставлені завдання у Доброславському районі, Миколаївський області, Очаківському районі та м.Авдіївка. Техніка, яка перебувала на обліку військової частини, експлуатувалась загалом попересічній місцевості та відкритому ґрунті на 80% всіх маршрутів. Норми використання пального фактично не могли бути встановлені як для доріг з покращеним покриттям. Техніка, яка була отримана на баланс військової частини НОМЕР_2 , надійшла з цивільних підприємств та установ, з великим моторесурсом та віковим станом. Норми витрати палива встановлені невірно. Автомобільна техніка використовувалась в дуже складних умовах, в зимовий період, з прогрівом двигунів, що збільшувало витрату пального. Начальника службипально-мастильних матеріалів у військовій частині НОМЕР_2 згідно штату не було. Тимчасово виконуючий обов'язки начальника служби пально-мастильних матеріалів призначений не був. Звітну документацію по службі пально-мастильних матеріалів вів діловод солдат ОСОБА_7 ..
Актом службового розслідування від 20.09.2023 року стосовно позивача встановлені наступні факти.
«В наслідок вчинення викладених вище правопорушень командиром військової частини НОМЕР_2 в період з 13.06.2022 року по 22.02.2023 року підполковником ОСОБА_4 , заступником командира з озброєння - начальника технічної частини військової частини НОМЕР_2 в період з 29.06.2022 року по 10.05.2023 року майором ОСОБА_5 , заступником командира з тилу-начальника тилу військової частини НОМЕР_2 в період з 13.06.2022 року по 17.04.2023 року майором ОСОБА_1 , начальником автомобільної служби військової частини НОМЕР_2 в період з 29.06.2022 року по 06.01.2023 року старшим лейтенантом ОСОБА_8 , командиром військової частини НОМЕР_2 в період з 23.02.2023 року по 09.06.2023 року майором ОСОБА_9 , начальником автомобільної служби військової частини НОМЕР_2 в період з 01.03.2023 року по теперішній час старшим лейтенантом ОСОБА_10 , державі заподіяно шкоду у сумі 568490,86 грн шляхом безпідставного понаднормового списання пального у військовій частині НОМЕР_2 .». …
« 4.3 Начальник логістики-заступник командира військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , освіта вища, термін військової служби 12 років, термін перебування на останній посаді 5,5 місяця.
Неправомірні дії військовослужбовця та причинний в'язок між діями військовослужбовця та подією, що трапилась:
Начальник логістики-заступник командира військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_1 , під час виконання обов'язків заступника командира з тилу-начальника тилу військової частини НОМЕР_2 в період з 13.06.2022 р. по 17.04.2023 р. не вжив заходів щодо правильного застосування і ощадливого витрачання пального, не забезпечив щомісячного аналізу використання і роботи машин, витрат моторесурсів, пального, ведення обліку та звітності в установленому порядку.
Вина військовослужбовця:
виходячи з матеріалів службового розслідування, вина військовослужбовця виражається у формі необережності.
Своїми діями заступник командира з тилу військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_1 порушив вимоги наступних нормативно-правових актів:
статтю 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями;
абзац 11 статті 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України,відповідно до якої повинен здійснювати контроль за якістю, правильністюзастосування і ощадливим витрачанням пального, мастильних матеріалів іспеціальних рідин;
абзац 13 статті 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої повинен знати наявність і стан техніки в підпорядкованихпідрозділах i службах, забезпечувати її правильну експлуатацію, обслуговування, ремонт;
абзац 20 статті 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої повинен організовувати й контролювати ведення обліку та звітності в установленому порядку;
пункт 3.45. Інструкції про використання автомобільної техніки у Міністерстві оборони та Збройних Силах України затверджена наказом Міністра оборони України №678 від 12.12.2016 року, відповідно до якого повинен разом із заступником командира військової частини з озброєння щомісячно проводити аналіз використання і роботи машин, витрат моторесурсів та пального;
абзац 1 пункту 8.3. Інструкції про використання автомобільної техніки у Міністерстві оборони та Збройних Силах України затверджена наказом Міністра оборони України №678 від 12.12.2016 року, відповідно до якого повинен здійснювати контроль за відповідністю використання машин, витрат моторесурсів та пального щомісяця;
Причинами та умовами, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку є особиста недисциплінованість майора ОСОБА_1 ».
Висновком Акту службового розслідування від 20.09.2023 рокузапропоновано матеріали службового розслідування направити до військової частини НОМЕР_1 для притягнення до повної матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 , начальника логістики-заступника командира військової частини, заступника командира з тилу-начальника тилу військової частини НОМЕР_2 в період з 13.06.2022 р. по 17.04.2023р. в сумі 149208,21 грн.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 року № 1298 "Про результати службовогорозслідування" стосовно позивача наказано:
« 4. Начальнику відділу фінансового забезпечення сектору соціальних виплат ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковнику ОСОБА_11 внести суму нестач 568490 (п'ятсот шістдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто) гривен 86 копійок до книги грошових стягнень та нарахувань відносно:
…
- заступника командира з тилу-начальника тилу військової частини НОМЕР_2 в період з 13.06.2022 року по 17.04.2023 року майора ОСОБА_1 - в сумі 149208 (сто сорок дев'ять тисяч двісті вісім гривен) 21 копійки;
…
7. Офіцеру відділу призову сектору комплектування ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковнику ОСОБА_3 направити матеріали службового розслідування до військової частини НОМЕР_1 для притягнення до дисциплінарної відповідальності майора ОСОБА_1 , начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 , заступника командира з тилу-начальника тилу військової частини НОМЕР_2 в період з 13.06.2022 р. по 17.04.2023p.;
8. Офіцеру відділу призову сектору комплектування ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковнику ОСОБА_3 направити матеріали службового розслідування до військової частини НОМЕР_1 для притягнення до повної матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 , начальника логістики-заступника командира військової частини, заступника командира з тилу-начальника тилу військової частини НОМЕР_2 в період з 13.06.2022 р. по 17.04.2023р. в сумі 149208 (сто сорок дев'ять тисяч двісті вісім гривен) 21 копійки.».
Позивач вважає оскаржуваний наказ протиправним, а тому звернувся до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до абз.6 ст.11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).
Командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів (стаття 58 Статуту).
Відповідно до статті 59 Статуту командир (начальник) зобов'язаний, зокрема: знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності.
Статтями 26 та 27 Статуту передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок; у редакції, чинній на момент проведення службового розслідування).
Приписами пункту 1 Розділу ІІ Порядку визначено, що службове розслідування призначається у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Порядку службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку).
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Порядку службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Пунктом 1 Розділу V Порядку передбачено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пункту 3 Розділу V Порядку, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
В свою чергу, пунктом 7 Розділу І Порядку встановлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 №1075-XIV (далі - Закон №1075-XIV) військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
У свою чергу, п.4,5 ч.1 ст.1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі Закон №160-ІХ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності. Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Статтею 3 Закону №160-ІХ установлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди (ч.2 ст.3 Закону №160-ІХ).
Положеннями статті 6 Закону №160-ІХ передбачено вичерпний перелік підстав, за наявності яких особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди, а саме в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду (ст.7 Закону №160-ІХ).
Частиною 2 статті 8 Закону №160-ІХ зазначено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності (ч.6 ст.8 Закону №160-ІХ).
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис (ч.7 ст.8 Закону №160-ІХ).
Аналіз викладених норм, дає підстави вважати, що підставою для застосування до військовослужбовця відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою та безпосередня вина особи в завданні шкоди, однак слід зауважити, що обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
Таким чином, законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до матеріальної відповідальності, та оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності до позивача, тому суд вважає, що відповідачем має бути доведений склад правопорушення, вчиненого позивачем, та наявність взаємозв'язку між його діями та заподіяною шкодою.
Відповідно до матеріалів справи, висновки відповідача про наявність підстав для притягнення позивачки до повної матеріальної відповідальності ґрунтуються на матеріалах службового розслідування.
Як свідчать матеріали справи,та службового розслідуванняпід час проведення аудиту ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 20.06.2023р. по 24.07.2023p. проведено перевірку списання пально-мастильних матеріалів за дорожніми листами, що використовувалися у підрозділах, які перебували на забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_6 , a саме: військова частина НОМЕР_2 . Був виявлений факт безпідставного понаднормового списання пального на загальну суму 568490,86 грн, а саме автомобільний бензин у кількості 2573кг, дизельне пальне у кількості 10855кг.
У висновку Акту службового розслідування від 20.09.2023 року порушення позивача викладені наступним чином:
«Командир військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_4 , заступник командира військової частини НОМЕР_2 з озброєння майор ОСОБА_5 , начальник автомобільної служби військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_8 , заступник командира військової частини НОМЕР_2 з тилу майор ОСОБА_1 не організували процес визначення тимчасових норм витрат пально-мастильних матеріалів на отриману техніку. Розрахунок тимчасових норм витрати пально-мастильних матеріалів проводиться на підставі "Методичних рекомендацій визначення тимчасових норм витрат пального автомобільної техніки, яка експлуатується в Збройних Силах України, затверджених Командувачем Силами логістики Збройних Сил України від 07.06.2021p."
Заступник командира військової частини НОМЕР_2 з озброєння майор ОСОБА_5 не систематично перевіряв знання особового складу щодо правил експлуатації автомобільної техніки в різних дорожніх, кліматичних умовах; знання командирів (техніків) підпорядкованих підрозділів, водіїв щодо оформлення дорожніх листів.
Перед виходом машин з парку заступник командира військової частини НОМЕР_2 з озброєння майор ОСОБА_5 та начальник автомобільної служби військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_8 (старший лейтенант ОСОБА_10 ) не завжди давали вказівки щодо оформлення дорожніх листів на техніку, яка включена в наряд на використання машин.
Внаслідок чого виникали розбіжності в оформленні дорожніх листів.
Начальник автомобільної служби військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_8 до перевірки правильності оформлення дорожніх листів, які здавались в автомобільну службу, ставився формально. В наслідок чого помилки у оформлені дорожніх листів, завищення норм використання пально-мастильних матеріалів на різних видах автотранспорту, арифметичні помилки показників спідометрів з даними пройденого кілометражу мали місце протягом усього періоду.
Про виявлені недоліки старший лейтенант ОСОБА_8 повинен був доповідати заступнику командира військової частини НОМЕР_2 з озброєння майору ОСОБА_5 для організації заходів по їх усуненню і не допущені в подальшому.
Заступник командира військової частини НОМЕР_2 з озброєння майор ОСОБА_5 разом з заступником командира з тилу військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_1 , проводячи щомісячний аналіз використання і роботи машин, витрат моторесурсів та пального, не приділяли достатньої уваги правильному оформленню дорожніх листів, відповідністю норм витрат пально-мастильних матеріалів на різних видах автомобільної техніки в різних кліматичних та дорожніх умовах. Що також призвело до перевитрат палива.
А дорожній лист є підставою для списання та визначення економії... (перевитрачання) пального, а також обліку виконаної роботи (абзац 2 пункту.. 3.36. Інструкції про використання автомобільної техніки у Міністерстві: оборони та Збройних Силах України затверджена наказом Міністра оборони України №678 від 12.12.2016 року).
Тому і при складанні щомісячних донесень про наявність та рух матеріальних засобів служби пально-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_2 були допущені недоліки.
Донесення про наявність та рух матеріальних засобів служби пально- мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_2 складались в службі пально- мастильних матеріалів і підписувались заступником командира з тилу військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_1 ».
У той час, як в своїх поясненнях майор ОСОБА_1 , зазначив, що особовий склад військової частини НОМЕР_2 виконував поставлені завдання у Доброславському районі, Миколаївський області, Очаківському районі та м.Авдіївка. Техніка, яка перебувала на обліку військової частини, експлуатувалась загалом попересічній місцевості та відкритому ґрунті на 80% всіх маршрутів. Нормивикористання пального фактично не могли бути встановлені як для доріг зпокращеним покриттям. Техніка, яка була отримана на баланс військової частини НОМЕР_2 , надійшла з цивільних підприємств та установ, з великим моторесурсом тавіковим станом. Автомобільна техніка використовувалась в дуже складних умовах, в зимовийперіод, з прогрівом двигунів, що збільшувало витрату пального. Начальника службипально-мастильних матеріалів у військовій частині НОМЕР_2 згідно штату не було. Тимчасово виконуючий обов'язки начальника служби пально-мастильних матеріалів призначений не був. Звітну документацію по службі пально-мастильних матеріалів вівділовод солдат ОСОБА_7 ».
Відповідно до п.7 Розділу 1 Порядку проведення службового розслідування уЗбройних Силах України, що затверджений наказом Міністерства оборони України21.11.2017 №608 (далі Порядок) службове розслідування за фактами завданоїшкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому підчас мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даногоПорядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальністьвійськовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
В п.3 розділу II Порядку службове розслідування проводиться для встановлення:неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинногозв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службоверозслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби;ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актівзаконодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причинвиникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту їїзаподіяння).
Розділ VIII Порядку передбачає особливості проведення службовогорозслідування за фактами завданої державі матеріальної шкоди та те, що під часпроведення такого службового розслідування додатково необхідно з'ясувати:наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чиненалежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступіньнанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військовогомайна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, заяких заподіяно шкоду.
Відповідно до пункту 3 розділу VПорядку №608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються:
посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування;
неправомірні дії військовослужбовця;
зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є);
вина військовослужбовця;
причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась;
вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено;
причини та умови, що сприяли правопорушенню;
заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Так в акті службового розслідування від 20.09.2023 року відображено пояснення позивача щодо фактичних обставин, проте оцінки їм не надано, а також не наведено обставин з яких їх відхилено чи не враховано.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» матеріальна відповідальність - це вид юридичноївідповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осібпокрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх винишляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконноговикористання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військовоїслужби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави яксанкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальноївідповідальності.
Пункт 5 визначає, що пряма дійсна шкода (далі шкода) це збитки,завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення,пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використаннявійськового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а такожвитрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майназамість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконанняобов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаютьсядоходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було бзавдано.
Статтею 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців таприрівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» передбачені підстави та умовипритягнення до матеріальної відповідальності. Так, підставою для притягнення доматеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням,невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби абослужбових обов'язків. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1)наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чиненалежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4)вина особи в завданні шкоди. Службовим розслідуванням не встановлені умови, які єнеобхідними для притягнення до матеріальної відповідальності.
Суд зазначає, що під час проведення аудиту ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 20.06.2023р. по 24.07.2023p. проведено перевірку списання пально-мастильних матеріалів за дорожніми листами, що використовувалися у підрозділах, які перебували на забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме: військова частина НОМЕР_2 . Проте, документальна перевірка за дорожніми листами в порівнянні наявними нормативами не дає змоги визначити реальні витрати пально-мастильних матеріалів при використанні техніки за непередбачених нормативами обставинах.
Так, позивачем щомісячно відбувався контроль та аналіз використання машин,витрат моторесурсів та пального щомісяця та подавалися фактичнівитрати, які були здійснені в умовах ведення бойових дій.
Проте ані аудитом, ані службовим розслідуванням не приділено належної уваги та не надано оцінки зазначеній обставині.
Відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про матеріальну відповідальністьвійськовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»,відповідно до якої особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданоїз її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення,пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, утому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або дляіншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення іншихумисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи іншихдокументах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обманудержави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживанняалкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчиненнядіяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5)якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальноївідповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їйдля зберігання або для інших цілей.
До матеріальної відповідальності може бути притягнутовійськовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його бокупротиправної поведінки у зв'язку з неналежним виконанням ним обов'язківвійськової служби або службових обов'язків, та наявності взаємозв'язку між діямивійськовослужбовця та заподіяної шкоди. Отже, Відповідачем не доведено завданняпозивачем прямої дійсної шкоди, як того вимагають приписи Закону України, та недоведено, що поведінка Позивача була протиправною та перебувала у причинномузв'язку з настанням шкоди, крім того у акті службового розслідування не надано розрахунків саме суми стягнення яку накладено на Позивача. Відповідач не навів будь-яких обґрунтувань притягнення Позивача до повної матеріальної відповідальності, в той час як Законом Українівстановлено можливість накладення повної та обмеженої матеріальноївідповідальності.
Виходячи з матеріалів службового розслідування вина позивача полягала у формі необережності.
У той час протиправні дії полягали в не вжитті заходів щодо правильного застосування і ощадливого витрачання пального, не забезпечив щомісячного аналізу використання і роботи машин, витрат моторесурсів, пального, ведення обліку та звітності в установленому порядку.
Однак такі судом не приймаються до уваги доводи викладені в акті службового розслідування, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що з врахуванням не штатного використання транспортних засобів (у період воєнного стану) витрати пально-мастильних матеріалів не відповідають їх фактичному використанню, таким чином належних доказів їх неправомірного списання не надано.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у спірному наказі, виданому відповідачем, жодним чином не зазначено, які саме дії позивача привели до виникнення нестачі військового майна. Також, службовим розслідуванням не встановлено можливих мети та мотиву вчиненого позивачем (на думку відповідача) правопорушення, внаслідок якого державі було завдано шкоди. Разом з тим, оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності, то відповідачем мав би бути доведений склад правопорушення.
Втім, за матеріалами справи відслідковується, що відповідачем не доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, його вина у заподіянні шкоди, які за положеннями вимог Закону №160-ІХ є обов'язковими і необхідними умовами притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності.
Між тим, службовим розслідуванням не було встановлено прямого причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням позивачем обов'язків військової служби, а формальне застосування норм дисциплінарного статуту та Інструкції про використання автомобільної техніки у Міністерстві оборони та Збройних Силах України затверджена наказом Міністра оборони України №678 від 12.12.2016 рокуне може бути належним та допустимим доказом притягнення її до повної матеріальної відповідальності.
Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок ІНФОРМАЦІЯ_1 про заподіяння саме позивачем державі шкоди, у зв'язку із чим він має нести повну матеріальну відповідальність, є необґрунтованим, протиправним і не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
З огляду на що, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині скасування пункту 4 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 року № 1298 "Про результати службового розслідування" в частині що стосується ОСОБА_1 та пунктів 7,8 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 року № 1298 "Про результати службового розслідування".
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першої та другої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За положеннями ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1298 від 25.09.2023 року "Про результати службового розслідування" - задовольнити частково.
Визнати противоправним та скасувати пункту 4 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 року № 1298 "Про результати службового розслідування" в частині, що стосується ОСОБА_1 та повністю пункти 7,8 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 року №1298 "Про результати службового розслідування".
В решті позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко