Справа № 420/25251/23
31 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385; адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
19 вересня 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (сформована в системі «Електронний суд» 19.09.2023 року) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій представник позивача просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з вислуги років 32 роки 09 місяців 19 днів та виплати заборгованості з 26.07.2023 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та перерахувати з 26.07.2023 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з вислуги років 32 роки 09 місяців 19 днів та виплатити заборгованість з 26.07.2023 року.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалами суду:
- від 25.09.2023 року позовну заяву залишено без руху;
- від 09.10.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України; витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 19.07.2021 року звільнений зі служби в Національній поліції України. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу призначено пенсію відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262». Згідно витягу з наказу від 19.07.2021 № 1089 о/с вислуга років позивача на день звільнення становить: в календарному обчисленні - 21 рік 02 місяці 07 днів; у пільговому обчисленні - 32 роки 09 місяців 19 днів. Враховуючи наявність підстав, а саме: вислугу років, необхідної для призначення пенсії, а саме, понад 25 календарних роки, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії згідно пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ. За результатами розгляду заяви позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило у призначенні пенсії за вислугу років з мотивів відсутності у позивача 25 років вислуги в календарному обчисленні на день звільнення, через відмову у зарахуванні пільгового стажу для призначення пенсії. Такі дії відповідача є протиправними, а відмова в призначенні пенсії - необґрунтованою.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1- 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно- правових актів. Постановою № 393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах. Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно- правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Передбачені статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 березня 2021 року у справі 805/3923/18-а з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18.
26.10.2023 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Відповідно до пункту “а” статті 12 Закону №2262 пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Згідно з поданням Міністерства фінансів України від 15.12.2022 за №16040-02-10/30035 про призначення пенсії позивачу на день звільнення зі служби, тобто на 19.07.2021 позивач має календарну вислугу 21 рік 02 місяці 07 днів та з урахуванням пільгового обчислення -32 роки 09 місяців 19 днів. Оскільки на момент звільнення, тобто на 19.07.2021 у позивача немає вислуги 25 календарних років і більше, йому в призначенні пенсії відмовлено.
Копії матеріалів пенсійної справи позивача відповідачем не надані, незважаючи на отримання ГУПФ України в Одеській області копії ухвали суду про відкриття провадження у справі 09.10.2023 року (а.с.39).
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що з 20.07.2021 року ОСОБА_1 отримує пенсію відповідно до пункту «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за вислугу років; основний розмір пенсії - 52% сум грошового забезпечення, що підтверджується наданою відповіддю відповідача 24.08.2023 року (а.с.33)
Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 19.07.2021 року №1089 о/с капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора відділення логістики, матеріально-технічного забезпечення та зв'язку батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Шторм» Головного управління Національної поліції в Одеській області 19.07.2021 року звільнено за п.3 ч. 1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» (у зв'язку із поданням рапорту ОСОБА_1 та подання т.в.о. командира батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Шторм» Головного управління Національної поліції в Одеській області) (а.с.16).
У наказі зазначено, що вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років становить 21 рік 02 місяці 07 днів, на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) - 11 років 07 місяців 12 днів.
26.07.2023 року позивач звернувся із заявою від 26.07.2023 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, до якої надав документи для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(а.с.14-15), а саме: копію витягу з наказу від 19.07.2021 № 1089 о/с (а.с.16); копію паспорта та коду (а.с.10-11,13);
24 серпня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало ОСОБА_1 лист (відповідь) в якій вказано, що позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 09.04.1992 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з 20.07.2021 у розмірі 52 % відповідних сум грошового забезпечення. Відповідно до пункту “а” статті 12 Закону пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б”-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Оскільки календарна вислуга років ОСОБА_1 становить 21 рік, правові підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону відсутні.
Вважаючи відмову у призначенні пенсії з таких підстав протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначені Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХІІ.
Відповідно до ст. 1-2 ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби), зокрема, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Згідно ст. 2 ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до ст. 48, 49 ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення. Пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України. Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.
Відповідно до ст. 63 ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Згідно п. “а” ст. 12 ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” пенсія за вислугу років призначається: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах “б” - “д”, "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Отже ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” чітко визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах “б” - “д”, "ж", "з" статті 1-1 цього Закону, у разі наявності вислуги років на день звільнення у календарному обчисленні 25 років і більше.
Відповідно до ст. 17-1 ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393.
До 19.02.2022 року пунктом 3 Порядку було визначено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:а) один місяць служби за три місяці.
Проте, у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України 16.02.2022 року постанови №119 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393” така редакція Порядку зазнала змін (набрання чинності 19.02.2022 року).
Пунктом 1 постанови № 393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах “б” - “д”, “ж” і “з” статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.
Відповідно до пп. “в” п. 3 Постанови № 393 до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця: на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
З цього слідує, що зарахування пільгового стажу особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, здійснюється лише для визначення розміру пенсії, а не для її призначення.
Отже, вислуга років в пільговому обчисленні застосовується Пенсійним фондом при визначенні розміру призначеної пенсії позивачу.
З матеріалів справи вбачається, що станом на дату звільнення позивача зі служби вислуга років станом на 19.07.2021 року становила: календарна 21 рік 02 місяці 04 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 11 років 07 місяців 12 днів (а.с.16).
Враховуючи викладене, суд погоджується із твердженнями відповідача про те, що станом на дату звільнення зі служби позивач не має вислугу 25 календарних років і більше, у відповідності до вимог пункту “а” статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, тому підстави для призначення йому пенсії були відсутні саме згідно п. «а» ст.12 ЗУ №2262-ХІІ.
Наявність у позивача вислуги років у пільговому обчисленні - 32 роки 09 місяців 19 днів, з урахуванням приписів п.3 Постанови №393, має значення виключно для визначення розміру пенсії, а не для її призначення відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Суд не приймає до уваги посилання позивачки на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 03.03.2021 року по справі № 805/3923/18-а та від 14.04.2021 року по справі № 480/4241/18, оскільки у вказаних постановах надано правову оцінку правовідносинам, які не є тотожними спірним правовідносинам по даній справі, та їх було зроблено за умов іншого правового регулювання, а саме до прийняття Кабінетом Міністрів України 16.02.2022 року постанови №119 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393”, яка набрала чинності 19.02.2022 року.
Така правова позиція у подібних правовідносинах наведена у рішенні Одеського окружного адміністративного суду та постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі №420/9265/23.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “РуїсТоріха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Згідно з ч. ч.1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що відповідачем дотримано.
За наслідками розгляду справи суд не убачає протиправних дій ГУПФ в Одеській області при розгляді питання та прийнятті рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», отже у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд,
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385; адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя М.М. Аракелян
.