Справа № 420/9481/24
30 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення
До Одеського окружного адміністративного суду 26.03.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №2930867-2407-1551-UA51100210000074534 від 19.10.2023, частково, в частині нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 68 633 (шістдесят вісім тисяч шістсот тридцять три) гривні 50 копійок.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 19.10.2023 року Головним управлінням Державної податкової служби України в Одеській області було сформовано податкове повідомлення-рішення №2930867-2407- 1551-UA51100210000074534 від 19.10.2023 (далі за текстом - ППР або Податкове повідомлення-рішення) про нарахування ОСОБА_1 суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 102 950 (сто дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят) гривень 25 копійок, за 2022 рік, нарахований на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Удобненська сільська рада, автошлях Одеса-Рені, 43 км. Зазначене податкове повідомлення - рішення було отримано 14.11.2023.
Як вбачається з податкового повідомлення-рішення, податок нараховано на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Тип об'єкта зазначений у податковому повідомленні-рішенні - нежитлова будівля. Площа об'єкта нерухомого майна складає 1055,9 кв.м. Так, дійсно ОСОБА_1 належить вищевказаний об'єкт нерухомості з 23.08.2014, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №26512541 від 08.09.2014. При нарахуванні податку, згідно до податкового повідомлення-рішення, застосовано ставку у розмірі 1,5% (півтора відсотки) від мінімальної заробітної плати (станом на 01.01.2022 складала 6500, 00 грн).
Представник позивача - адвокат Головатюк Я.О. зверталась до Головного управління ДПС в Одеській області з адвокатським запитом вих. № 22/12-23/1 від 22.12.2023 про надання інформації про підстави застосування максимальної ставки податку у розмірі 1,5% при нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та надати підтверджуючи копії документів, що стали підставою для застосування ставки податку. У своїй відповіді №50993/6/15-32-24-07-06 від 26.12.2023, Головне управління ДПС в Одеській області зазначило, що рішенням органу місцевого самоврядування для всіх споруд нежитлової нерухомості встановлена ставка податку у розмірі 1,5% відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року. Також, додатково, у відповіді на адвокатський запит, Головне управління ДПС в Одеській області зазначило, що платник податку має право на проведення звірки щодо зокрема, розміру ставки податку, та про те, що у разі виявлення розбіжностей, контролюючий орган проводить перерахунок суми податку і направляє нове податкове повідомлення-рішення.
У податковому повідомленні-рішенні від 19.10.2023 №2930867-2407-1551- НОМЕР_1 у графі «податкова адреса» зазначена наступна: АДРЕСА_2 , але Позивач - ОСОБА_1 за вказаною адресою не зареєстрований з квітня 2020 року та на даний час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Тобто, при винесенні зазначеного податкового повідомлення-рішення не дотримано вимоги п.п. 266.7.2 п. 266.7 статті 266 Податкового кодексу України.
01.04.2024 ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у Головного управління ДПС в Одеській області інформацію та її документальне підтвердження на підставі яких прийняте спірне рішення.
12.04.2024 до суду (вх.№ЕС/15120/24) від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що відповідно до рішення Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області від 24.06.2021 №11/15-VІІІ «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Маяківської сільської територіальної громади» на 2022 рік ставка податку становить для всіх кодів класифікації будівель та споруд нежитлової нерухомості 1,5% розміру заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, а відтак розрахунок податковим органом здійснено вірно.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.
Відповідно до свідоцтва про прав власності на нерухоме майно №26512062 від 08.09.2014 (а.с.14-16, 76-78), ОСОБА_1 є власником об'єкта нерухомого майна: нежитлові будівлі, за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 1055,9 кв.м на праві приватної власності. Об'єкт нерухомого майна включає складові: головний корпус (315,9 кв.м), правий флігель (391,2 кв.м), лівий флігель, ворота.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна (а.с.17, 74-75), ОСОБА_1 має право власності на нежитлові будівлі, загальною площею 1055,9 кв.м, опис: нежитлові будівлі, за адресою АДРЕСА_1 . Об'єкт нерухомого майна включає складові: головний корпус (315,9 кв.м), правий флігель (391,2 кв.м), лівий флігель, ворота.
Маяківська сільська рада Біляївського району Одеської області прийняла рішення від 24.06.2021 №11/15-VІІІ (а.с.18, 79) «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Маяківської сільської територіальної громади», яким вирішила установити місцеві податки і збори, у т.ч. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ставки якого наведені у додатку 2 (а.с.19-20, 81-84) та вводяться в дію з 01.01.2022.
Відповідно до додатку 2 до рішення від 24.06.2021 №11/15-VІІІ, ставка податку за 1 кв.м (відсотків розміру мінімальної заробітної плати) для фізичних осіб, в залежності від класифікації будівель та споруд для будівель нежитлових становить 0,1, 1,0, 1,25, 1,5.
Додатком 3 до рішення від 24.06.2021 №11/15-VІІІ (а.с.21, 85) визначено перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Матеріали справи містять рішення від 25.06.2020 50/14 (а.с.22, 86) «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Маяківської сільської об'єднаної територіальної громади на 2021 рік», яким вирішено установити місцеві податки і збори, у т.ч. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ставки якого наведені у додатку 2 (а.с.23-25, 88-92) та вводяться в дію з 01.01.2021.
Відповідно до додатку 2 до рішення від 25.06.2020 50/14, ставка податку за 1 кв.м (відсотків розміру мінімальної заробітної плати) для фізичних осіб, в залежності від класифікації будівель та споруд для будівель нежитлових становить 0,01, 0,05, 1,0, 1,5.
Також, матеріали справи містять рішення від 20.06.2019 30/2 (а.с.27-30, 95-102) «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Маяківської сільської об'єднаної територіальної громади на 2020 рік», яким вирішено установити місцеві податки і збори, у т.ч. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ставка якого для фізичних осіб на будівлі нежитлові становить 0,5 ставки за 1 кв.м (відсотків розміру мінімальної заробітної плати).
Головне управління ДПС в Одеській області прийняло податкове повідомлення-рішення №2930867-2407-1551-UA51100210000074534 від 19.10.2023 (а.с.13), яким визначило податкове зобов'язання ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 102950,25 грн.
У податковому повідомленні-рішенні №2930867-2407-1551-UA51100210000074534 від 19.10.2023 наведений розрахунок суми податку за 2022 рік, у т.ч. зазначено адресу нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; тип об'єкта: нежитлова будівля; ставка податку: 1,5%; розмір мінімальної заробітної плати: 6500,00 грн.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с.70), податкове повідомлення-рішення №2930867-2407-1551-UA51100210000074534 від 19.10.2023 отримано ОСОБА_1 14.11.2023.
Представник ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ДПС в Одеській області із адвокатським запитом від 22.12.2023 №22/12-23/1 (а.с.31), у якому просила надати документи, на підставі яких було обчислено суму податку, що визначена у податковому повідомленні-рішенні №2930867-2407-1551-UA51100210000074534 від 19.10.2023.
На адвокатський запит від 22.12.2023 №22/12-23/1 Головне управління ДПС в Одеській області скерувало відповідь від 26.12.2023 №50993/6/15-32-24-07 (а.с.32) у якій зазначило, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, та відповідно до рішення Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області від 24.06.2021 №11/15-VІІІ «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Маяківської сільської територіальної громади» на 2022 рік ставка податку становить для всіх кодів класифікації будівель та споруд нежитлової нерухомості 1,5% розміру заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, а відтак розрахунок складається наступним чином: загальна площа 1055,9 кв.м * (6500/1,5%) = 102950,25 грн.
ОСОБА_1 скерував на адресу Головного управління ДПС в Одеській області заяву від 08.01.2024 (а.с.34-35, 71-73) у якій, із посиланням на приписи п.п.14.1.129-1 п.14.1 ст.14, п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266, п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України зазначав, що належна йому нежитлова будівля належить до категорії «інші будівлі» відповідно до визначення, що наведено у п.п.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, що не є об'єктом, щодо якого визначена ставка податку у рішенні Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області від 24.06.2021 №11/15-VІІІ «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Маяківської сільської територіальної громади», а відтак для визначення суми податку повинно бути застосовано рішення від 20.06.2019 30/2 (а.с.27-30) «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Маяківської сільської об'єднаної територіальної громади на 2020 рік», яким вирішено установити місцеві податки і збори, у т.ч. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ставка якого для фізичних осіб на будівлі нежитлові становить 0,5 ставки за 1 кв.м (відсотків розміру мінімальної заробітної плати). Просив провести звірку розміру ставки податку та здійснити перерахунок суми нарахованого податку.
На вказану заяву Головне управління ДПС в Одеській області скерувало відповідь від 31.01.2024 №2995/6/15-32-24-07-10 (а.с.36-37) у якій зазначило, що згідно наданих документів не виділено тим об'єкту нерухомого майна та повідомило про відсутність підстав щодо перерахунку суми нарахованого податку.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення №2930867-2407-1551-UA51100210000074534 від 19.10.2023 в частині протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з такого.
Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
В свою чергу, згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом розгляду даної справи є встановлення правомірності винесених податковим органом податкового повідомлення-рішення відносно позивача щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Це визначено підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України.
Об'єктом оподаткування податком є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункт 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Таким чином, платником податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а обчислення бази оподаткування здійснюється на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт. Визначальними кваліфікуючими ознаками кожного окремого об'єкту нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, як об'єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місце розташування об'єкта (тобто адреса будівлі) та тип об'єкта (тобто тип будівлі).
За правилами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Як встановлено судом, Маяківська сільська рада Біляївського району Одеської області прийняла рішення від 24.06.2021 №11/15-VІІІ «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Маяківської сільської територіальної громади», яким вирішила установити місцеві податки і збори, у т.ч. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ставки якого наведені у додатку 2 (а.с.19-20, 81-84) та вводяться в дію з 01.01.2022.
Відповідно до додатку 2 до рішення від 24.06.2021 №11/15-VІІІ, визначено ставку податку за 1 кв.м (відсотків розміру мінімальної заробітної плати), у т.ч. для фізичних осіб, в залежності від класифікації будівель та споруд для будівель нежитлових.
Отже, суд відхиляє твердження позивача, що при розрахунку податку, у даному випадку, слід керуватись рішенням від 20.06.2019 30/2 (а.с.27-30, 95-102) «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Маяківської сільської об'єднаної територіальної громади на 2020 рік».
Щодо твердження позивача про несвоєчасне прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 19.10.2023, суд зазначає, що відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Суд зазначає, що саме собою порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Зважаючи на міркування розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти як вимоги не до самого акта, а до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, спричинюють настання дефектних наслідків.
Водночас не кожен дефект акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то вони залежно від характеру можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, але в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність.
Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Порушення контролюючим органом п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України щодо строку прийняття податкового повідомлення-рішення не може вплинути на його правильність, а відтак суд відхиляє посилання позивача на протиправність рішення з цієї підстави.
Посилання позивача щодо некоректної адреси позивача, що зазначена у спірному рішенні, суд відхиляє також, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення позивач отримав, крім того, вказане не вплинуло на правильність спірного рішення.
При цьому, суд, керуючись приписами ст.2 КАС України, зазначає таке.
За приписами пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.
Відповідно до вимог підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Згідно пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Інструментом ідентифікації об'єктів нерухомості в частині їх приналежності до відповідних типів нерухомого майна є Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений наказом № 507 Держстандарту України від 19.08.1997 (далі - Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018:2000), як складова частина Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації, призначений для використання органами виконавчої влади та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.
Будівлі класифікуються за їхнім функціональним призначенням.
Чітка класифікація об'єктів нерухомості для цілей оподаткування необхідна для визначення об'єкта оподаткування.
У багатьох випадках візуальна приналежність об'єктів нерухомого майна до того чи іншого класу є помилковою.
Визначення ставки податку залежить від статусу нежитлового приміщення, визначеного згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018:2000 використовується у даному випадку не для визначення ставок оподаткування, а виключно для визначення статусу нежитлового приміщення, від якого залежить ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно.
Суд враховує, що приписами пп.2 п.29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, встановлено вичерпний перелік відомостей, які вносяться до Державного реєстру прав про об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, який відповідно не передбачає можливості внесення відомостей про класифікацію будівель та споруд за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018:2000.
Також, Податковим кодексом україни передбачено надання податкових пільг і преференцій з податку на нерухоме майно. Однак підставою для застосування пільг у більшості випадків є правильна класифікація об'єктів нерухомого майна.
Причому, визначальним та суттєвим по віднесенню нежитлових будівель та їх частин до тієї чи іншої категорії, являється обставина з якою метою вона використовується.
З наведеного, суд зазначає, що застосовуючи об'єктивно-функціональний підхід до визначення типів об'єктів нежитлової нерухомості законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі.
З матеріалів справи вбачається, що приміщення за адресою АДРЕСА_1 є нежитловим приміщенням.
Інформація щодо належної ОСОБА_1 нерухомості, яка отримана відповідачем на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно, не містить жодної інформації про те, що належна позивачу нежитлова будівля відноситься до об'єктів, щодо яких встановлена ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб на 2022 рік - 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Враховуючи викладене, віднесення відповідачем об'єкту нерухомості позивача за власною ініціативою відповідача до групи нерухомості, є таким, що суперечить Податковому Кодексу України.
Матеріали справи не містять доказів того, що податковим органом вчинялись дії з метою визначення типу об'єкту нежитлової нерухомості, що на лежить позивачу, чи встановлення його функціонального призначення.
Окрім того, не застосування позивачем при виявленні розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема технічної документації на об'єкт нерухомості, не може слугувати правовою підставою для визнання податкового повідомлення-рішення правомірним.
На переконання суду, контролюючим органом обчислено базу оподаткування на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в яких відомості щодо цільового призначення приміщень та їх типу відсутні, що є неприпустимим.
Суд відхиляє твердження відповідача, що відповідно до рішення Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області від 24.06.2021 №11/15-VІІІ «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Маяківської сільської територіальної громади» на 2022 рік ставка податку становить для всіх кодів класифікації будівель та споруд нежитлової нерухомості 1,5% розміру заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, оскільки, як вбачається з цього рішення ставка податку містить й інші відсотки: 0,1, 1,0, 1,25.
Суд звертає увагу на те, що перевірка рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративним судом здійснюється ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).
При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду з цього питання, викладену у постановах від 01 квітня 2020 року у справі №818/494/18, від 11 червня 2020 року у справі №820/2817/17 та від 12 лютого 2020 року у справі №809/1612/17.
Таким чином, суд оцінює оспорюване рішення, виходячи лише з тих мотивів, якими керувався суб'єкт владних повноважень при його прийнятті.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність спірного рішення, як такого, що відповідає приписам ст.2 КАС України.
Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України.
Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення.
Тому, з огляду практику Європейського суду з прав людини, а саме: рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серков проти України» (заява № 39766/05) та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06), а також на положення ст.8 Конституції України, ч.1 ст.7 КАС України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд вважає за необхідне керуватись при вирішенні даного спору приписами ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і не знаходить аргументів для відхилення доводу платника про застосування до наведеного вище об'єкту застосованої ставки податку.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відніс зазначені нежитлові будівлі, які належать позивачу, до будівель нежитлових зі ставкою оподаткування у розмірі 1,5 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, а тому оскаржене податкове повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню в частині, щодо якої заявлені позовні вимоги.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та їх задоволенні необхідно задовольнити.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 26.03.2024 (а.с.11).
Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог, керуючись ст.139 КАС України, суд вважає за доцільне стягнути Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - задовольнити.
Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №2930867-2407-1551-UA51100210000074534 від 19.10.2023 в частині 68633,50 грн.
Стягнути Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 );
Відповідач -Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА