Справа № 420/3177/24
30 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, та картки відмови в прийнятті митної декларації,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UА500100/2023/000026/2 від 04.12.2023 року;
- визнати протиправним та скасувати Картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500100/2023/000052.
Позов обґрунтовано наступним.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості є протиправним. Під час декларування товарів, позивачем було подано повний пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару. На електронний запит митниці, декларантом було додатково подано документи. Не дивлячись на подання позивачем повного пакету необхідних, передбачених митним кодексом України документів, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості за резервним методом. Позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості є протиправним, оскільки було прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання; законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 02.02.2024 року залишено позовну заяву без руху.
05.02.2024 року до суду за вхід. №5170/24 надійшла заява з доказами сплати судового збору.
Ухвалою суду від 07.02.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
19.02.2024 року до суду за вхід. №ЕС/7089/24 від Одеської митниці надійшов відзив, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Представник стверджує, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару було детально вивчено договір купівлі-продажу та інші документи подані декларантом для здійснення митного оформлення. Перевіркою поданих документів встановлено наявність у них розбіжностей та невідповідностей. За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Таким чином, митниця вважає, що позов щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та не містить підстав для скасування рішення митного органу
04.04.2024 року до суду за вхід. №ЕС/13892/24 від представника Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на безпідставність викладених у ній обставин, оскільки подано до митного оформлення документи не містять розбіжностей та повністю підтверджують заявлену позивачем митну вартість товарів за ціною контракту.
Ухвалою суду від 30.05.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
05.12.2023 року між ФОП ОСОБА_2 (Декларант) та ОСОБА_1 (Довіритель) укладено договір №051223-1 на надання брокерських та супровідних послуг.
Довідкою щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам вих. №42141 від 05.12.2023 року, виданої ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ», надано висновок про відповідність колісного транспортного засобу екологічній нормі не нижче ЄВРО-2.
Для здійснення митного оформлення товарів «Легковий автомобіль, двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), такий що використовувався - 1шт. - Торгівельна марка «VOLKSWAGEN»; - модель «TIGUAN»; - ідент. №VIN НОМЕР_1 ; - номер шасі - нема даних; - номер двигуна - нема даних; - тип двигуна - дизель; - об'єм двигуна - 1968 см3; - колісна формула - 4x4; - тип кузова - універсал; - колір - сірий; - календарний рік виготовлення - 2013 р.; - модельний рік - 2014 р.; - загальна кількість місць, включаючи водія - 5. КТЗ має наступні пошкодження: Капот деформований, бампер передній деформований, , фара права, протитуманна фара права, нижня накладка переднього бампера, крило переднє праве деформоване, підкрилок переднього правого крила, накладка переднього правого крила, ходова частина переднього правого крила потребує додаткової перевірки, , бампер задній вм'ятина пошкоджене ЛФП. - пробіг за одометром - 130 483 км; - торгівельна марка - VOLKSWAGEN; - виробник - MFD. BY VOLKSWAGEN AG; - країна походження - Німеччина DE» до Одеської митниці подано митну декларацію деклараціями (МД) № 23UA500100006616U2 23.12.2023.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митними деклараціями (МД) № 23UA500100006616U2 23.12.2023 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме:
- інвойс № 30113 від 07.10.2023 р.;
- коносамент FSKORRE3868;
- MAEU№ 233 847914;
- свідоцтво про зняття з реєстрації траснпортного засобу №2817-202309-02562;
- довідка № 1312/4 від 03.12.2023 р.;
- технічний паспорт 202309-049481;
- експортна декларація 11457-23-0821552;
- висновок експерта № 313/0/23 про якісні характеристики товарів, підготовлений
спеціалізованою експертною організацією;
- Акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 06.12.2023 р.;
- Договір доручення №051223-1 на надання брокерських та супровідних послуг від 05.12.2023 р.;
- Довідка щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам №42141 від 05.12.2023 року;
- фото товару.
За митною декларацією (МД) №23UA500100006616U2 23.12.2023 системою управління ризиками були встановлені наступні форми обов'язкового контролю:
105-2 Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв;
117-2 Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів спеціалізованим підрозділом митниці для перевірки числового значення заявленої митної вартості;
210-1 Проведення митного огляду транспортного засобу;
911-1 Здійснення фото- та/або відеофіксації виконання митних формальностей.
На повідомлення митного органу про необхідність надати додаткові документи 23.12.2023 Декларантом були додатково надіслано експортну декларацію від 11.10.2023 та лист про відсутність будь-яких інших додаткових документів.
23.12.2023 року Одеська митниця Державної митної служби України за результатами розгляду (МД) №23UA500100006616U2 прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UА500100/2023/000027/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме, було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів є більшим і по товару № 1 становить від 7175 до 8010 Евро/од. (МД від 20.11.2023 № UA500100/2023/005599, транспортний засіб не має аварійних пошкоджень, від 30.10.2023 №UA500100/2023/004950, транспортний засіб має аварійні пошкодження). Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару скориговано з рівня 5950 доларів США до рівня 7200 євро.
Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів стало те, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, про що повідомлено декларанту, а саме:
« 1) відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів.
Пунктом 8 ч.2 ст.53 МКУ визначено, якщо здійснювалося страхування, документами, які підтверджують митну вартість товару, є - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.
Проте, до митного оформлення такі документи не надавались (транспортно-перевізні документи відсутні (коносамент, маніфест, CMR)), внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) відповідно до п.1 п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалисядо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплатідодається така складова митної вартості, яквитратина навантаження (розвантаження) оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України.
Проте, у наданих до митного оформлення документах (інвойсі, тощо) відсутні дані щодо даноїскладовоїмитноївартості товару, внаслідок чого неможливо перевіритиправильність визначеннямитної вартості самого товару;
3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (документи не надавались). Не зазначені умови поставки товару. У наказі МФУ від 24.05.2012 № 599 наведено перелік документів, що підтверджують вартість перевезення.
Проте, до митного оформлення жоден з наведених у наказі документів не надано;
4) відсутня інформація щодо перевезення внутрішньою територією іноземної країни відправлення та інформація про перевезення поза межами митного кордону України;
5) у поданому висновку про вартісні характеристики зазначено, що експерт здійснював огляд КТЗ. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про проведення фізичного або митного огляду (акти оглядів) та про присутність експерта «методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мін'юсту ФондуДержмайна від 24.11.2013 № 142/5/2092»;
6) також, відсутні додатки до зазначених документів у рахунку-фактури (інвойсі) (Commercial invoice) № 30113 від 07.10.2023.
Перелічена інформація свідчить про можливо наявні ознаки підробки поданих до митного оформлення документів.»
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 23.12.2023 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500100/2023/000076.
Вважаючи протиправним та необґрунтованим Рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами 1-2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу вимог ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
В силу вимог ч.ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 МК України).
Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.
Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з ч. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною 11 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Частиною 9 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
В силу вимог ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
А відповідно до ч. 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу
З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:
- надані декларантом документи містять розбіжності,
- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,
- або наявні ознаки підробки.
Відповідно, наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Частиною 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
- невірно проведений розрахунок митної вартості;
- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У графі 33 оскаржуваних позивачем рішень про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що: « 1) відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів.
Пунктом 8 ч.2 ст.53 МКУ визначено, якщо здійснювалося страхування, документами, які підтверджують митну вартість товару, є - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.
Проте, до митного оформлення такі документи не надавались (транспортно-перевізні документи відсутні (коносамент, маніфест, CMR), внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;»
Відповідно до п.7 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати понесені Покупцем (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до поданих документів, зокрема, інвойса № 30113 від 07.10.2023 року та довідки №1312/4 від 03.12.2023 року товар постачався на умовах поставки CFR-RENI, UKRAINE.
Відповідно до базових умов поставки товару CFR, страхування не є обов'язковим. Водночас, відсутність у Позивача документів, пов'язаних зі страхуванням транспортного засобу, зумовлена тим, що Позивач не здійснював таке страхування.
Умовами поставки зумовлено те, що саме продавець несе відповідальність за доставку, включали всі відповідні витрати.
Суд вважає, що Декларант при здійсненні митного оформлення товару повинен підтвердити ті факт, які пов'язані з фактично понесеними ним витратами. В свою чергу, на Відповідача покладається обов'язок довести наявність факту не включення витрат на страхування, якщо митний орган наполягає на тому, що страхування все ж таки здійснювалося.
Разом з тим, понесених позивачем витрат на страхування товару Відповідачем не доведено.
Також відхиляє посилання Відповідача на відсутність морського полісу як на обставину для прийняття спірного рішення, оскільки дана обставина жодним чином не вливає на визначення митної вартості товару.
Таким чином, вказані доводи митного органу є безпідставними.
« 2) відповідно до п.1 п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалисядо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплатідодається така складова митної вартості, як витратина навантаження (розвантаження) оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України.
Проте, у наданих до митного оформлення документах (інвойсі, тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;»
Відповідно до пп. в) п. 1 та п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати понесені Покупцем (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Як вже зазначалося судом, відповідно до поданих документів товар постачався на умовах поставки CFR-RENI, UKRAINE.
Відповідно до змісту «Інкотермс 2010» - CFR (cost and Freight) - «Вартість і фрахт» означає, що продавець поставляє товар на борт судна або надає поставлений таким чином товар. При цьому, продавець зобов'язаний укласти договір та оплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення.
Враховуючи вказані положення, у розумінні «Інкотермс 2010» термін «Фрахт» включає в себе всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати на упаковку та пакування, по навантаженню товару на борт судна, перевезення товару до порту призначення та будь-які збори в зв'язку з вивантаженням товару у порту призначення, які покладаються на продавця.
Умови поставки контейнера SUDU8986824 - CFR-RENI, UKRAINE. А отже, Покупець даного товару (Декларант) не несе витрат на зазначені вище складові вартості товару.
« 3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (документи не надавались). Не зазначені умови поставки товару. У наказі МФУ від 24.05.2012 № 599 наведено перелік документів, що підтверджують вартість перевезення.
Проте, до митного оформлення жоден з наведених у наказі документів не надано;»
Відповідно до п.5 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати понесені Покупцем (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Разом з тим судом встановлено, що для митного оформлення Декларантом до ЕМД додані зокрема такі документи як інвойс № 30113 від 07.10.2023 року та цінова довідка №1312/4 від 03.12.2023 року.
Ціна фрахту безпосередньо зазначена у Інвойсі та складає 1600 доларів США.
Інвойс є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
У довідці №1312/4 від 03.12.2023 року NVILINE LLC інформує, що у контейнері SUDU89868824 надходять такі транспортні засоби: 2) VW TIGUAN 13/2014 VIN# WVGZZZ5NZEW530113 (DISEL, CFF, 1968 см3) вартістю 4350 доларів США без урахування вартості доставки (з урахуванням вартості доставки з Кореї - 5950 дол. США).
Вказані документи підтверджують заявлену в митній декларації вартість товару, не суперечать один одному та надавались митному органу.
Крім того, у Інвойсі зазначено що умовами поставки є CFR, що означає що вартість, зазначена в Інвойсі, включає у себе кінцеву вартість продукції з урахуванням експортного оформлення, сплати вивізного мита та інших зборів, а також вартість доставки (фрахта) до зазначеного пункту призначення.
З огляду на вказане суд дійшов висновку, що доводи Відповідача про відсутність відомостей про вартість перевезення оцінюваних товарів є очевидно необґрунтованими.
« 4) відсутня інформація щодо перевезення внутрішньою територією іноземної країни відправлення та інформація про перевезення поза межами митного кордону України;»
Щодо вказаного доводу суд повторно зазначає, що відповідно до наданих для митного оформлення документів вбачається здійснення поставки на умовах CFR-RENI, UKRAINE.
Відповідно до змісту «Інкотермс 2010» - CFR (cost and Freight) - «Вартість і фрахт» означає, що продавець поставляє товар на борт судна або надає поставлений таким чином товар. При цьому, продавець зобов'язаний укласти договір та оплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення.
Таким чином, витрати щодо перевезення товару до порту відвантаження покладаються на продавця, Декларантом не оплачувались та до митної вартості не включаються.
« 5) у поданому висновку про вартісні характеристики зазначено, що експерт здійснював огляд КТЗ. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про проведення фізичного або митного огляду (акти оглядів) та про присутність експерта «методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мін'юсту Фонду Держмайна від 24.11.2013 № 142/5/2092»;»
Відносно висновку експерта, що у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про проведення акту фізичного або митного огляду та про присутність експерта, суд зазначає наступне.
Так, поняття акту фізичного огляду взагалі не передбачено чинним законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 266 МКУ перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу митного органу здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів.
Форми (письмової або усної) звернення для реалізації права на проведення фізичного огляду та оформлення дозволу на такий огляд законодавством не визначено.
Декларантом було додано до документів на підтвердження митної вартості товару у тому числі фото товару, на яких чітко відображається знятий транспортний засіб та його окремі частини, зафіксовано всі необхідні характеристики товару, його зовнішній вигляд, відомості про виробника, дату виробництва, розмір транспортного засобу, ознаки, які характеризують ступінь зносу, товарні та ідентифікаційні знаки, індивідуальні ідентифікацію знаки, які дають можливість однозначно визначити класифікацію товару згідно з УКТЗІЇД, та інші характеристики.
Так, перелік пошкоджень у вищезазначеному Висновку співпадає з характеристиками, які зафіксовано на доданих фото, що враховано при складанні висновку.
Крім того, огляд проводився без повного розбирання, тож можливо існували і приховані дефекти, які неможливо встановити візуально, а також дефекти і пошкодження, які можна встановити і ідентифікувати тільки після відновлення КТЗ, що також могло вплинути на визначену вартість, тобто вартість згідно Висновку могла бути навіть завищеною.
До того ж, відповідачем без жодного обґрунтування взагалі не був взятий до уваги вищезазначений висновок, в якому містяться детальні відомості про технічний стан автомобіля після ДТП, його фізичний знос, ринкова вартість та вартість відновлювального ремонту. Саме технічним станом й обумовлена вартість автомобіля.
Відповідач безпідставно не взяв до уваги висновок експертного авто товарознавчого дослідження № 488-Е/23 від 30.11.2023 р., оскільки відповідно до вказаного висновку експертом використані, в редакції на час експертного дослідження: Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092 та Методику визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, № 12.2.03 (реєстр методик проведення судових експертиз) від 12.09.2014 року.
Крім того, саме Виконавець експертизи несе відповідальність за належну кість проведених робіт з експертизи, а Замовник відповідно несе відповідальність згідно з законодавством за достовірність документів, поданих для проведення експертизи.
При цьому відповідач не зазначив які саме порушення було допущено експертом, що саме спростовує висновки експерта щодо вартості вказаного транспортного засобу, викладені в експертному автотоварознавчому дослідженні.
« 6) також, відсутні додатки до зазначених документів у рахунку-фактури (інвойсі) (Commercial invoice) № 30113 від 07.10.2023.»
Вказане зауваження Митниці сформульоване нечітко, в ньому відсутні чіткі зауваження до наданого Інвойсу, не зазначено які саме «додатки» відсутні, а також не зазначено яким чином відсутність додатків унеможливлює визначення митної вартості за наданими матеріалами.
Поряд з цим суд зазначає, що митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.
Щодо розбіжностей між заявленою декларантом митною вартістю товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Суд звертає увагу на те, що у постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).
До митного органу були надані всі необхідні та достатні докази, вартість та обсяги товару в яких є тотожними та повністю відповідають ціні вказаній в митній декларації.
Відтак, вказана обставина не є підставою для коригування митної вартості.
Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.
Таким чином, зазначені митницею у повідомленнях та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Водночас, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, доказів повідомлення позивача про конкретні складові митної вартості товарів, які мають бути підтверджені додатково наданими ним документами відповідачем не надано.
На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
Отже, в даному випадку відповідачем не доведено, наявність розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що вплинуло чи могло вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а документи які були подані декларантом для митного оформлення товару є достатніми та такими, що у своїй сукупності невикликали сумніви у достовірності зазначеної в них інформації.
Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Контролюючим органом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного (резервного) методу та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняті Одеською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів №UА500100/2023/000027/2 від 23.12.2023 року, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Щодо картки відмови в прийнятті митної декларації.
Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UА500100/2023/000076 зазначено таку причину для відмови у митному оформлені, як прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості №UА500100/2023/000027/2 від 23.12.2023 року.
При цьому, оскільки саме прийняття рішень №UА500100/2023/000027/2 слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UА500100/2023/000052, суд вважає, що вказана картка відмови також підлягає скасуванню.
Окремо судом встановлено, що в Позовній заяві та позовних вимогах представником Позивача допущені описки в зазначенні номерів та дат рішення про коригування та картці відмови. Судом для вірного зазначення враховані первинні документи надані до позову та пояснення сторін.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачено 2422,40 грн. судового збору згідно платіжних інструкцій №0.0.3442454768.1 від 29.01.2024 року та №0.0.3451170514.1 від 04.02.2024 року.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2-9, 12, 72, 77, 90, 139, 246, 255, 293-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, та картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UА500100/2023/000027/2 від 23.12.2023 року.
Визнати протиправним та скасувати Картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500100/2023/000076.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (адреса: 65078, м. Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення підписано 30.05.2024 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Одеська митниця як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (адреса: 65078, м. Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, ЄДРПОУ 44005631, ел. пошта od.post@customs.gov.ua, тел. 380487498296)
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА