Справа № 522/6694/24
Провадження № 3/522/3880/24
30 травня 2024 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Шенцева О.П., розглянувши матеріали, які надійшли з полку Управління патрульної поліції в Одеській області 29.04.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого ФОП Брославець, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 808895 вбачається, що 18.04.2024 року о 19 год. 30 хв. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом MAZDA, номерний знак НОМЕР_1 , виїжджаючи з паркомісця, за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 23, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на перешкоду у вигляді бетонної стіни. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження та завдано матеріального збитку.
Зазначена подія була зафіксована співробітниками поліції та кваліфікована як порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КпАП України.
29 травня 2024 року до суду надійшли письмові пояснення по справі ОСОБА_1 , в яких він просив закрити провадження, у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, оскільки матеріальних збитків, окрім його власного автомобіля, жодним іншим транспортним засобам або майну не спричинено.
Розглянувши справу, дослідивши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.
Так, відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення регламентовано, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті» та у відповідності до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь (ст. 62 Конституції України).
З пояснень ОСОБА_1 слідує, що під час виїзду з паркомісця він не розрахував траєкторію та в'їхав лівими задніми дверима в стіну, після чого намагаючись повернутись на паркомісце здав назад та здійснив наїзд та будівельні матеріали, що стояли на паркомісці.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, працівниками поліції, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 808895 від 18.04.2024 року додано схему місця ДТП, пояснення ОСОБА_1 .
В той же час, до матеріалів справи долучена схема місця ДТП від 18.04.2024 року складена інспектором полку УПП в Одеській області ДПП Браненко І.Л., яка була підписана ОСОБА_1 без жодних зауважень та нарікань.
На вказаній схемі вбачається точне місце ДТП, місце розташування транспортного засобу та колон, тощо. Також були зафіксовані видимі (зовнішні) пошкодження транспортного засобу, отриманих унаслідок ДТП, а саме: «задня ліва дверка, поріг з лівого боку, задня права фара, задній бампер».
Поряд з цим, після надходження справи про адміністративне правопорушення до суду, учасником ДТП не подавались жодні заяви чи клопотання щодо невідповідності складеної схеми ДТП чи будь-яких інших недоліків в ній, а тому суд приймає вказану схему місця ДТП, з якою ознайомлено учасника ДТП, про що міститься відповідна відмітка, як належний та допустимий доказ.
Згідно з п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
ОСОБА_1 направив до суду письмові пояснення, в яких вказав на відсутність завданої шкоди іншим транспортним засобам або майну, окрім свого автомобілю.
На підтвердження вказаного, ОСОБА_1 надав відповідь на звернення за вих. № 27/05 від 27.05.2024 року за підписом голови правління ОСББ «Клубний будинок «Пушкінський», з якої слідує, що в результаті ДТП, яке сталось 18.04.2024 року та полягало у здійсненні наїзду на бетонну стіну під час виїзду з паркомісця в підземному паркіну за адресою: АДРЕСА_2 , ним ( ОСОБА_1 ) не було завдано жодної шкоди майну ОСББ «Клубний будинок «Пушкінський» зокрема стіні на яку було здійснено наїзд, або майну третіх осіб, що на той момент перебувало в паркінгу багатоквартирного будинку.
Так, пункт 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Диспозицією ст. 124 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає при порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно з п. 26 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому, пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
Вирішуючи питання наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, слід враховувати, що диспозиція цієї статті сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об'єктивної сторони складу цього правопорушення, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР України, для з'ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, яка керувала т/з у момент ДТП. При цьому правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, є правопорушенням із так званим матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР України, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) наслідки, передбачені в ст. 124 КУпАП, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв'язку.
Таким чином, об'єктивна сторона даного складу правопорушення включає такі обов'язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановку; наслідки (пошкодження т/з, вантажу, автомобільних доріг тощо); причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом наслідками.
Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати у: 1) вчиненні дій, заборонених правилами; 2) невиконанні дій, які особа може і зобов'язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту. Обстановка вчинення правопорушення характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху. Причинний зв'язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 124 КУпАП.
Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР України можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил ПДР України) не здатні викликати наслідки, зазначені у ст. 124 КУпАП; б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце.
Під час розгляду справи суд зобов'язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині рішення порушення ПДР України, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 124 КУпАП, тобто перебували у причинному зв'язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку, є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Тобто склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, утворює не будь-яке недотримання особою, яка керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.
Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.
Отже, з відомостей, які містяться в матеріалах справи, не вбачається, що транспортним засобам або іншому майну було заподіяно будь-яку шкоду.
Така позиція викладена в постанові Одеського апеляційного суду по справі № 522/11913/23, провадження № 33/813/1866/23 від 16.10.2023 року.
На підставі викладеного, з урахуванням пояснень ОСОБА_1 , а також встановлених обставин у справі про адміністративне правопорушення, пошкоджень, відповідно до схеми місця ДТП, що дійсно підтверджують обставини викладені ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що в діях водія ОСОБА_1 не вбачається невідповідність вимогам пункту 13.1 ПДР України, тобто в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а тому провадження по адміністративній справі підлягає закриттю.
Дослідженні судом матеріали, пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, не підтверджують наявності події і складу адміністративного правопорушення, за наступних причин.
Враховуючи наведене, доводи протоколу про адміністративне правопорушення щодо наявності вини ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження іншими матеріалами справи, а навпаки - ними спростовані.
Отже, дослідженні судом матеріали, пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, не підтверджують наявності події і складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
У відповідності до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».
За таких обставин, з урахуванням того, що суд позбавлений можливості збору доказів, провадження у цій справі підлягає закриттю через відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а сам ОСОБА_1 - звільненню від адміністративної відповідальності.
Згідно з ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 24, 33, 124, 221, 247, 251, 268, 283, 284 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення», суддя, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого ФОП Брославець, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, згідно п.1 ст. 247 КпАП України, закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд міста Одеси.
Суддя: