Справа № 420/8444/24
30 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Стислий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерства оборони України, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо не направлення військовослужбовця ОСОБА_1 на лікування до закладу охорони здоров'я, повноважного прийняти рішення про направлення на лікування за кордон, у період із 03 серпня 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 00034022 невиконання повноважень здійснення особистого прийому військовослужбовця ОСОБА_1 Міністром оборони України 30 листопада 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, невиконання повноважень розгляду звернення військовослужбовця ОСОБА_1 від 30 листопада 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, щодо вирішення питань, порушених у зверненні військовослужбовця ОСОБА_1 , від 30 листопада 2023 року;
- визнати протиправним і скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 14.03.2024 року № 76 про переведення інваліда 2-ої групи - військовослужбовця ОСОБА_1 у іншу місцевість-Дніпропетровську область;
- визнати протиправними дії військової частини в/ч НОМЕР_1 від 14.03.2024 року №76, щодо виддання наказів про прибуття до Дніпропетровської області військовослужбовця ОСОБА_1 , як такого, що отримав бойове поранення і інвалідність 2-ої групи.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . В ході виконання бойового завдання позивач отримав бойове поранення, пов'язане із захистом Батьківщини, у результаті чого набув статусу інваліда 2-ї групи. Не зважаючи на інвалідність, із 24 лютого 2022 року по теперішній час позивач продовжує залишатись військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . Рішення про звільнення відносно позивача - інваліда 2-ої групи не прийнято. Його лікування на території України і за кордоном не здійснюється. Грошова допомога, обумовлена бойовим пораненням не виплачена. Також, відповідачем-1 відносно позивача прийнято наказ про переведення солдатом резерву 37 запасної роти військової частини НОМЕР_3 із місцем розташування в Дніпропетровській області. Зазначену вище бездіяльність відповідача-1 щодо позивача як військовослужбовця, яка знайшла своє вираження у невчиненні дій щодо направлених на поновлення здоров'я військовослужбовця, та дії, що знайшли своє вираження у прийнятті наказу від 14 березня 2024 року №76 -перевести солдатом резерву 37 запасної роти військової частини НОМЕР_3 із місцем розташування в Дніпропетровській області, позивач оцінює як незаконні, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
01.05.2024 року від Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що особистий прийом громадян у Міноборони здійснюється працівниками Громадської приймальні і під час оголошення сигналу "Повітряна тривога" припиняється до її завершення у зв'язку з тим, що в зазначеному приміщенні відсутнє укриття, куди під час проведення особистого прийому могли б пройти громадяни. Разом з тим, громадянам забезпечена можливість реалізації права на звернення шляхом подання усних або письмових звернень визначеними способами. Відповідно до п.2 розділу II Наказу Міністерства оборони №735 від 28.12.2016 Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця. Так як Позивач проходить військову службу не в апараті Міністерства оборони України, а являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , то Міністерством оборони України було направлено заяву Позивача від 30.11.2023 за належністю, до генерального штабу, яка в подальшому направила (для відпрацювання та надання відповіді) до ІНФОРМАЦІЯ_1 Відповідно до абзацу п'ятого пункту 5 розділу II Наказу Міністерства оборони №735 від 28.12.2016, відповідь за результатами розгляду звернень в обов'язковому порядку дається тим органом військового управління, військовою частиною, які отримали ці звернення і до компетенції яких входить вирішення порушених у зверненнях питань, за підписом керівника, командира або осіб, які виконують його обов'язки згідно з письмовим наказом. 30.01.2024 з вих.№343 Позивачу була надана відповідь на його заяву від 30.11.2023 року стосовно направлення його документів на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінетів Міністрів України №975 від 25.12.2013 року. Вказана відповідь від 30.01.2024 з вих.№343, за повідомленням військової частини НОМЕР_1 була направлена на електронну адресу представника вказану у зверненні, тобто відповідь була направлена за 45 днів до звернення до суду. На підставі вищевикладеного, можна зробити висновок, що відповідь Позивачу на його заяву від 30.11.2023 року була надана, Міністерство оборони України діяло в межах повноважень та згідно чинного законодавства, тому ніякої бездіяльності зі сторони Міністерства оборони України щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 не було.
13.05.2024 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що позивач до командування військової частини НОМЕР_4 стосовно направлення його на лікування за кордон не звертався. Позивач призначений на посаду солдата резерву 37 запасної роти військової частини НОМЕР_5 наказом Начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу), а не командуванням військової частини НОМЕР_1 . Виходячи з вищезазначеного, матрос ОСОБА_1 повинен був оскаржувати наказ Начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 12.03.2024 року №394-РС в частині призначення його на посаду солдата резерву 37 запасної роти військової частини НОМЕР_5 . Стосовно останньої вимоги, повідомляємо суд, станом на 17.03.2024 року до військової частини НОМЕР_5 не прибув; під час телефонної розмови матрос ОСОБА_1 повідомив, що до військової частини НОМЕР_5 не вибув та 18.03.2024 року прибуде до військової частини НОМЕР_4 разом із своїм законним представником але 18.03.2024 року до військової частини НОМЕР_4 не прибув, в зв'язку з чим було призначено службове розслідування, матеріали якого за вих.№1340 від 25.04.2024 року направлені до 2 СВ (з дислокацією в м. Одеса) ТУ ДБР розташованому у м. Миколаїв для прийняття правового рішення, так як в діях матроса ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №80 від 18.03.2024 року матрос ОСОБА_1 рахується таким, якій здійснив самовільне залишення частини. Також звертаємо увагу суду на те, що посилання матроса ОСОБА_1 на те, що він є інвалідом II групи не відповідають дійсності, оскільки жодного підтверджуючого документа не було подано ані до військової частини НОМЕР_4 ані до позовної заяви.
Заяви чи клопотання від сторін не надходили.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Обставини справи.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_6 .
Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 17.11.2022 року № 6151: Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Стан після операції (21.09.2022) видалення металевого осколку з лівого кульшового суглобу з приводу вогнепального осколкового сліпого поранення (14.09.2022) м'яких тканин лівої сідниці. Посттравматична невропатія сідничного нерву, парез лівої стопи. Поранення, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Довідка командира про обставини поранення не надана.
Відповідно до довідки від 04.05.2023 року № 1189 про обставини травми (порушення, контузії, каліцтва) матрос ОСОБА_1 , 14.09.2022 року одержав: Стан після операції (21.09.2022) видалення металевого осколку з лівого кульшового суглобу з приводу вогнепального осколкового сліпого поранення (14.09.22р.) м'яких тканин лівої сідниці. Посттравматична невропатія сідничного нерву, парез лівої стопи.
За обставин: підрозділи батальйону згідно бойового розпорядження 35 обрмп №217/316 дек від 11.09.2022 продовжували вести наступальні дії в напрямку Білогірка, Давидів Брід, мали частковий успіх на правому фланзі та були зупинені танковим, артилерійським та зосередженим вогнем підрозділів противника. 2 рмп з птв рвп праворуч 3 км сх. Білогірка ліворуч- 300м. сх. міст, КСП 2 рмп- стик польових доріг.
Травмування(смерть) матроса ОСОБА_1 настало під час виконання службових обов'язків пов'язаних із захистом Батьківщини.
Під час отримання поранення матрос ОСОБА_1 перебував у засобах індивідуального захисту, не перебував під дією алкоголю, наркотичних та психотропних речовин та не мав наміру заподіяти собі навмисну шкоду.
03.04.2023 року позивач подав рапорт до командира військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування основних та додаткових грошових виплат, передбачених постановою КМУ від 26.02.2022 року № 168 та постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975.
30.01.2024 року за вих. №343 позивачу була надана відповідь на його заяву від 30.11.2023 року стосовно направлення його документів на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінетів Міністрів України №975 від 25.12.2013 року. Вказана відповідь від 30.01.2024 року з вих. №343, за повідомленням військової частини НОМЕР_1 була направлена на електронну адресу представника вказану у зверненні.
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААГ від 30.08.2023 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності. Причина інвалідності: Поранення пов'язане із захистом Батьківщини. Інвалідність встановлена на строк до 01.09.2024 року.
30.11.2023 року позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про забезпечення гарантій прав на охорону здоров'я, медичну допомогу, та грошове забезпечення, в якій просив забезпечити конституційні гарантії соціальних прав військовослужбовця ОСОБА_1 , а саме: заробітної плати, одноразової грошової допомоги, передбаченої п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”. Про прийняте рішення за цією заявою-поінформувати.
Листом від 30.01.2024 року військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено позивача, що документи для призначення одноразової грошової допомоги були направлені до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України для розгляду та призначення одноразової грошової допомоги. Станом на 30.01.2023 року до військової частини НОМЕР_1 не надходила відповідь від ДСЗ МОУ.
Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 12.03.2024 року № 394-РС, матроса призваного під час мобілізації ОСОБА_1 призначено на посаду солдата резерву 37 запасної роти військової частини НОМЕР_5 ( АДРЕСА_1 ).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2024 року № 76 колишній гранатометник відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти, матроса ОСОБА_1 з 14.03.2024 року виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Джерела права й акти їх застосування.
Згідно з ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі, визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII, (далі Закон №2011-XII).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону№2011-XII, соціальний захист військовослужбовців-діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов'язків військової служби (ч.1 ст.11 Закону №2011-ХІІ).
Відповідно до ст.70 Основ законодавства України про охорону здоров'я військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це, зокрема, медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Відповідно до п.п.2.3.1. п. 2.3. розділу I Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
На ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розроблення та участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, посібників, методичних рекомендацій з питань військово-лікарської експертизи; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України та МОЗ України медичних показань для військово-професійного призначення призовників до видів Збройних Сил України, родів військ та за військовими спеціальностями; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України науково обґрунтованих вимог до стану здоров'я військовослужбовців з метою максимального збереження їх на військовій службі, запобігання необґрунтованого їх звільнення із Збройних Сил України за станом здоров'я; перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України; організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК; проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи; організація та керівництво науковою роботою з питань військово-лікарської експертизи у підпорядкованих ВЛК; підготовка та вдосконалення кадрів для ВЛК; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи (п.п.2.3.3. п. 2.3. розділу I Положення №402).
Підпунктом 2.3.4. п. 2.3. розділу I Положення №402 передбачено, що ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребовування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Збройних Сил України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров'я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів; направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов'язаних, резервістів, працівників; запитувати від закладів охорони здоров'я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, Сил підтримки Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати лікувально-оздоровчої роботи, проведеної серед допризовників та призовників, медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів та іншого контингенту; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Згідно з п.6.1 розділу ІІ Положення № 402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби.
Відповідно до п. 6.2. розділу ІІ Положення №402 на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються: направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім'я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об'єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 14. Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов'язкове до виконання;
медична книжка;
посвідчення особи (військовий квиток);
фотокартка 3 х 4 см без головного убору - при амбулаторному огляді;
службова характеристика для проведення медичного огляду військово-лікарською комісією (зразок заповнення якої наведено в додатку 15). У тексті характеристики наводиться інформація щодо освіти військовослужбовця, який ВВНЗ і коли закінчив, навчання в інших навчальних закладах, у тому числі закордонних, особливостей проходження військової служби, служби за кордоном, у складі національного персоналу, національного контингенту, військових місіях, участі у бойових діях тощо, обов'язково зазначається думка командування військової частини щодо фізичного стану, фактичної працездатності військовослужбовця, виконання ним своїх службових обов'язків за станом здоров'я та можливість подальшого проходження ним військової служби на займаній посаді, призначення на посаду з меншим обсягом обов'язків, на нижчу посаду тощо;
медична характеристика (у медичній характеристиці обов'язково зазначають інформацію про захворюваність військовослужбовця, результати медичних оглядів ВЛК (при вступі у ВВНЗ, відрядженні за кордон, у миротворчі місії, під час служби у спецспорудах тощо), втрату працездатності за станом здоров'я за останні три роки та думку начальника медичної служби військової частини щодо можливості подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на займаній посаді за станом здоров'я).
Службова та медична характеристики обов'язково надаються у мирний час у разі направлення військовослужбовця на медичний огляд командиром військової частини за місцем проходження ним військової служби, в інших випадках надання службової та медичної характеристик не обов'язкове.
Крім того на осіб, які направляються на огляд з приводу поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних у період проходження ними військової служби, - оригінал або належним чином засвідчена копія довідки про обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва); на військовослужбовців - учасників бойових дій, миротворчих місій, ліквідації наслідків аварії на ядерних об'єктах, розмінування об'єктів народного господарства - відповідні посвідчення, витяги із особових справ, інші довідкові матеріали (допускається надання ксерокопій указаних документів, завірених відповідними посадовими особами та гербовою печаткою військової частини (закладу)).
В свою чергу згідно п. 6.4. Положення №402 у разі виявлення під час обстеження або лікування у закладі охорони здоров'я (установі) у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби (пункти «а», «б» статей Розкладу хвороб, без індивідуальної оцінки), ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи).
Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії). Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби (пункт 6.10 глави 6 розділу II Положення №402).
Відповідно до п.п. 6.12., 6.13., 6.14. розділу ІІ Положення №402 у разі коли є незаперечні дані, що здатність до проходження військової служби за станом здоров'я не відновиться, постанова ВЛК про потребу військовослужбовців у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не приймається, а вирішується питання про придатність їх до військової служби.
На підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв'язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.
Загальний час безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні в закладах охорони здоров'я (установах), включаючи відпустку для лікування у зв'язку з хворобою та відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), не повинен перевищувати 4 місяці, а для хворих на туберкульоз - 10 місяців. Після закінчення визначеного строку перебування на безперервному лікуванні та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду для визначення ступеня придатності до військової служби. У разі визнання їх ВЛК непридатними до військової служби вони можуть бути подані до звільнення з військової служби до виписки із закладу охорони здоров'я (установи).
Пунктом 6.17 розділу II Положення №402 передбачено, що медичний огляд ВЛК обов'язково проводиться військовослужбовцям, які потребують тривалого лікування за кордоном та направляються для лікування за кордон з метою отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги.
Військовослужбовці, які згідно з Критеріями направлення громадян України для лікування за кордон на період дії воєнного стану, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 квітня 2022 року № 574, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 квітня 2022 року за № 414/37750, належать до категорії пацієнтів, медична та/або реабілітаційна допомога яким може надаватися за кордоном, направляються на медичний огляд ВЛК для визначення потреби у тривалому лікуванні за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи).
Військовослужбовці, які не перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (установах) направляються на медичний огляд ВЛК для визначення потреби в тривалому лікуванні на підставі направлення прямого начальника від командира окремої частини, йому рівних та вище або керівника ТЦК та СП.
Відповідно до п.п. 1-3 Порядку направлення осіб із складових сил оборони та сил безпеки, постраждалих у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на лікування за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2022 р. № 411 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2022 р. № 1169) направленню для лікування за кордон з метою отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги підлягають особи із складових сил оборони та сил безпеки, постраждалі у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - захисники України), за умови наявності висновку про необхідність направлення на лікування за кордон та повідомлення від Координаційного центру з надзвичайних ситуацій (Emergency Response Coordination Centre) Європейської Комісії через електронну платформу “Система раннього попередження та реагування” (Early Warning and Response System) про готовність конкретної країни - члена Європейського Союзу на безоплатній основі прийняти на лікування та/або письмового підтвердження готовності іноземного закладу охорони здоров'я на безоплатній основі прийняти на лікування.
Направлення захисників України на лікування за кордон ініціюється закладами охорони здоров'я, в яких вони перебувають на лікуванні та/або реабілітації.
З метою організації направлення на лікування за кордон захисників України заклади охорони здоров'я, у яких вони перебувають на лікуванні та/або реабілітації, готують такі документи:
згода захисника України або його законного представника на лікування за кордоном з наданням однозначної згоди на обробку персональних даних, що стосуються медичної інформації;
згода на обробку та передачу персональних даних іноземним закладам охорони здоров'я відповідно до законодавства у довільній формі;
виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою, затвердженою МОЗ;
висновок про необхідність направлення на лікування за кордон згідно з додатком.
Висновок про необхідність направлення на лікування за кордон готується закладом охорони здоров'я, в якому захисник України перебуває на лікуванні та/або реабілітації, і підписується керівником закладу охорони здоров'я та лікуючим лікарем закладу охорони здоров'я, визначеним керівником цього закладу або уповноваженою на прийняття відповідних рішень особою, за формою згідно з додатком.
Згідно з п. 4 Порядку направлення осіб із складових сил оборони та сил безпеки, постраждалих у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на лікування за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2022 р. № 411 заклад охорони здоров'я, в якому захисник України перебуває на лікуванні та/або реабілітації, формує та надсилає до державного органу, що входить до складу сектору безпеки і оборони, в якому проходять службу захисник України:
перелік захисників України, щодо яких наявні висновки про необхідність направлення на лікування за кордон, із зазначенням діагнозу/діагнозів та ускладнень відповідно до НК 025:2021 “Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я”;
документи, зазначені у пункті 2 цього Порядку, - для кожного захисника України, щодо якого наявний висновок про необхідність направлення на лікування за кордон.
Відповідно до п. 6.19. розділу II Положення №402 у разі коли особа, направлена на медичний огляд, відмовляється (ухиляється) від призначеного лікарем обстеження, що унеможливлює прийняття ВЛК відповідної постанови, за рішенням консиліуму лікарів (за участю головних (провідних) спеціалістів та командування закладу охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України) її дозволяється виписувати із закладу охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України без проведення медичного огляду з офіційним повідомленням командира (начальника) військової частини, яким ця особа була направлена на медичний огляд, та записом у медичній книжці.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року№ 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Абзацом 3 ст. 3 Закону № 393/96-ВР встановлено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Згідно зі ст. 4 Закону № 393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:
порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);
створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;
незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Статтею 15 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
З метою організації роботи зі зверненнями громадян, їх прийому в системі Міністерства оборони України, наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 року № 735 затверджено Інструкцію про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 1 розділу І Інструкції, ця Інструкція визначає порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням.
Так, у відповідності до п.п.3-4 розділу І Інструкції, розгляд пропозицій (зауважень), заяв (клопотань), скарг і особистий прийом громадян є важливою ділянкою роботи органів військового управління, військових частин, дієвим засобом отримання інформації про недоліки в роботі цих органів, однією з форм зміцнення і розширення зв'язків з широкими верствами населення, участі в управлінні державними справами громадян України.
У роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян потрібно забезпечувати кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень громадян з метою оперативного розв'язання порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням.
Згідно з п. 2 розділу ІІ Інструкції письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця.
Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів військового управління або їх заступниками відповідно до їх повноважень.
Відповідно до абзаців 5, 8 п. 5 розділу ІІ Інструції відповідь за результатами розгляду звернень в обов'язковому порядку дається тим органом військового управління, військовою частиною, які отримали ці звернення і до компетенції яких входить вирішення порушених у зверненнях питань, за підписом керівника, командира або осіб, які виконують його обов'язки згідно з письмовим наказом.
Особлива увага приділяється розгляду звернень: Героїв України, ветеранів війни, учасників бойових дій, ветеранів праці та військової служби, осіб з інвалідністю, непрацездатних осіб та осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, багатодітних сімей, одиноких матерів (батьків), членів сімей військовослужбовців - учасників операції об'єднаних сил (ООС), антитерористичної операції (АТО), інших громадян, які потребують соціального захисту та підтримки.
Згідно з п. 14 розділу III Інструкції, про результати розгляду звернень громадян керівники органів військового управління, командири військових частин, визначені відповідальними, інформують заявників у письмовій формі та в установленому порядку відповідний орган державної влади з додаванням копії відповіді заявнику.
Якщо звернення опрацьовується за окремим дорученням Міністра оборони України, його заступників, державного секретаря Міністерства оборони України, керівник органу військового управління, командир військової частини, відповідальний за розгляд, за потреби надає письмову доповідь за належністю разом із копією (проєктом) відповіді заявнику та копією (проєктом) листа відповідному органу влади.
Копія відповіді автору звернення, доповідь керівництву Міністерства оборони України разом із співдоповідями, іншими матеріалами розгляду звернення заноситься в електронну реєстраційно-контрольну картку звернення та в установленому порядку письмово повідомляється структурний підрозділ Міністерства оборони України, відповідальний за організацію розгляду звернень громадян, для зняття з контролю.
Відповідно до п.6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі - Порядок №975), одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:
400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи;
300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи;
250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Згідно з п.11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи і про реєстрацію місця проживання (за наявності), військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства);
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, або особа, звільнена з військової служби, якому (якій) виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, подає уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - восьмому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.
Висновки суду.
Щодо позовної вимог визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не направлення військовослужбовця ОСОБА_1 на лікування до закладу охорони здоров'я, повноважного прийняти рішення про направлення на лікування за кордон, суд зазначає наступне.
З аналізу спеціальних законодавчих норм, що регламентують порядок здійснення медичного огляду військовослужбовців, передбачено, що направлення на такий огляд здійснюється прямим начальником від командира військової частини, в якій такий військовослужбовець проходить військову службу.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач не звертався до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про направлення його на лікування за кордон або до відповідного медичного закладу, який має повноваження щодо прийняття відповідного рішення. Жодних інших письмових доказів позивачем до суду не надано.
За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість тверджень позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача в частині не направлення його на лікування за кордон.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним і скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 14.03.2024 року № 76, суд зазначає наступне.
Так, Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2024 року № 76 ОСОБА_1 з 14.03.2024 року виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Суд звертає увагу, що підставою для видання наказу від 14.03.2024 року № 76 слугував Наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 12.03.2024 року № 394-РС про переведення ОСОБА_1 на посаду солдата резерву 37 запасної роти військової частини НОМЕР_5 ( АДРЕСА_1 ).
Таким чином, командир військової частини НОМЕР_1 не приймав наказ про переведення позивача в іншу місцевість, а отже позовні вимоги в цій частині є безпідставними.
Щодо визнання протиправними дії військової частини в/ч НОМЕР_1 в частині виддання наказу про прибуття до Дніпропетровської області військовослужбовця ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що сторонами доказів видання командиром військової частини НОМЕР_1 зазначеного наказу до суду не надано.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині 2 статті 19 КАС України, а саме справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегульованої організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
З наведеного вбачається, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Питання тлумачення поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, неодноразово було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду, якою було викладено висновок, що поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Вказану правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладено, зокрема в постановах від 22 березня 2018 року у справі №9901/135/18, від 10 травня 2018 року у справі №800/227/17, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 16 січня 2020 року у справі №9901/342/19, від 05 листопада 2020 року у справі №9901/147/20, від 18 листопада 2021 року у справі № 9901/302/21.
Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку про неможливість пред'явлення до суду вищевказаних вимог, оскільки з огляду на викладені вище приписи законодавчих норм такі дії не є діями суб'єкта владних повноважень в розумінні приписів пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України і відповідно розгляд таких вимог не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, що не відповідає завданням адміністративного судочинства.
Крім того, суд зазначає, що в наказі від 14.03.2024 року № 76 відсутнє зобов'язання позивача прибути до Дніпропетровської області.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду звернення та не вирішення питань, порушених у зверненні військовослужбовця ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 30.11.2023 року позивач звернувся до Міністра оборони України із заявою про забезпечення гарантій прав на охорону здоров'я.
Як зазначено представником Міністерства оборони України, заяву скеровано за належністю до військової частини НОМЕР_1 , яка листом від 30.01.2024 року за вих. №343 надала відповідь на заяву позивача від 30.11.2023 року.
Суд звертає увагу на те, що заяву позивача було направлено для розгляду до військової частини НОМЕР_1 , хоча питання які порушені у заяві відносяться до компетенції Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України.
При цьому суд зазначає, що у позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду звернення та не вирішення питань, порушених у зверненні.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
За таких обставин, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо неналежного розгляду звернення військовослужбовця ОСОБА_1 від 30 листопада 2023 року.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не здійснення особистого прийому, суд зазначає наступне.
Особистий прийом до Міністра оборони України здійснюється на підставі попереднього запису, який є обов'язковим.
Громадянин, який бажає записатися на особистий прийом, обов'язково подає про це письмову заяву (пункту 8 розділу V Інструкції).
Судом встановлено, що позивач в заяві від 30.11.2023 року не звертався з проханням про особистий прийом, доказів протилежного до суду не надано.
За таких обставин суд вважає безпідставними та не обґрунтованими твердження позивача про протиправну бездіяльність Міністерства оборони України щодо не здійснення особистого прийому, оскільки жодних доказів на підтвердження подання ним письмової заяви із проханням про особистий прийом до суду не надано.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст.2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо неналежного розгляду звернення військовослужбовця ОСОБА_1 від 30 листопада 2023 року.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко