про залишення позовної заяви без руху
31 травня 2024 р. № 400/4980/24
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Лісовська Н. В., ознайомившись з позовною заявою:
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачівВійськова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 13.09.2018 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення 2807,21 грн. в місяць у загальній сумі 18 059,72 грн. за період з 01.03.2018 року по 13.09.2018 року включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 14.09.2018 року по 27.07.2021 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення 2807,21 грн. в місяць у загальній сумі 96 673,67 грн. за період з 01.03.2018 року по 13.09.2018 року включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2019, 2020 рік;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2019, 2020 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Перевіряючи матеріали позовної заяви на їх відповідність зазначеним процесуальним вимогам, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам вказаних норм з наступних підстав.
Приписами частин третьої і п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу на те, що положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Разом з тим, частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Відтак, до 19.07.2022 р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 р. у справі № 260/3564/22 та від 19.01.2023 р. у справі № 460/17052/21.
З системного аналізу викладеного вбачається, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві.
Водночас, суд наголошує, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відтак, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відтак, строк, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022), був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Період, за який позивач просить визнати проти правною бездіяльність відповідачів, становить з 01.03.2018 р. по 27.07.2021 р.
Відтак, до спірних правовідносин підлягає застосуванню тримісячний строк звернення, який у силу пункту 1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України, був продовжений на строк дії карантину та скінчився - 30.06.2023 р.
Разом із тим, до суду з даним позовом позивач звернувся 24.05.2024 р. (дата формування позовної заяви в електронному суді), тобто з пропуском тримісячного строку, який був продовжений на строк дії карантину.
Щодо строку звернення до суду позивач зазначив, що на момент виключення позивача із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення відповідачів (13 вересня 2018 року та 27 липня 2021 року), частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком. З огляду на викладене вище, позивач вважає, що його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.
До позовної заяви не додано заяву про поновлення строку звернення до суду, оскільки позивач вважає, що строк звернення ним не пропущено.
Заява представника позивача є фактично аналізом правових позицій з питання поновлення строків, які були висловлені судами різних інстанцій до 30.06.2023 р., тобто, до початку дії змін до КЗпП України щодо строку звернення до суду.
У позові ніяким чином не зазначено та не обґрунтовано причини, які перешкоджали позивачу звернутися до суду в межах визначеного законом строку. Тобто, з 01.07.2023 р. (дата набуття чинності змінами щодо строку звернення до суду) позивач мав три місяці на подачу позовної заяви - до 01.10.2023 р.
ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Залишити позовну заяву без руху.
2. Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Ухвала окремо не оскаржується.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею у порядку ст. 256 КАС України.
Суддя Н. В. Лісовська