про залишення позовної заяви без руху
31 травня 2024 р. № 400/4966/24
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Лісовська Н. В., ознайомившись з позовною заявою:
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,м. Миколаїв,54001,
просписання боргу; припинення виконавчого провадження; зняття арешту з майна,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про списання нарахованого боргу та припинення виконавчого провадження і зняття арешту з майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Позовна заява не відповідає вимогам ст. 160 КАС України. Позовні вимоги сформульовані нечітко. Зі змісту доданих до позовної заяви документів судом з'ясовано, що саме вимога від 17.02.2021 р. № Ф-69110-17-У стала підставою для відкриття виконавчого провадження. Проте позивач не оскаржує ані вимогу (як рішення суб'єкта владних повноважень), ані дії ГУ ДПС щодо прийняття цієї вимоги. Окрім того, позивач обрав шлях захисту порушеного права «списати нарахований борг та припинити виконавче провадження і зняти арешт з майна», але ст. 5 КАС України не містить серед переліку таких повноважень суду.
Питання припинення виконавчого провадження та зняття арешту має бути адресовано Заводському відділу ДВС, але в межах даної позовної заяви позивач такі вимоги до вказаного органу не заявляє.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Спеціальним законом, що визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України "Про судовий збір".
Частиною 2 ст. 4 вказаного закону передбачено сплату судового збору за подання адміністративного позову: майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем у розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру фізичною особою в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 ст. 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Однак спеціальним нормативно-правовим актом з питань сплати судового збору, у тому числі відстрочення сплати, є Закон України "Про судовий збір". Статтею 8 вказаного Закону передбачено вичерпний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору.
Надана позивачем заява про звільнення від сплати судового збору жодними допустимими та належними доказами не підтверджена та не обґрунтована.
Крім того, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Виходячи з того, які саме позовні вимоги будуть заявлені, позивачу слід визначитися з питанням дотримання строку звернення до суду та подати заяву про поновлення такого строку з відповідними доказами (якщо строк пропущено).
Суд звертає увагу позивача на те, що за необхідності отримання правової допомоги, позивач може звернутися до центрів надання безоплатної правової допомоги за місцем свого перебування.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Залишити позовну заяву без руху.
2. Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- оформити позовну заяву у відповідності з вимогами ст. 160 КАС України;
- уточнити склад відповідачів та позовні вимоги з урахуванням висновків суду;
- надати докази сплати судового збору за кожну позовну вимогу або обґрунтоване клопотання про звільнення від сплати судового збору з відповідними доказами;
- визначитися з дотриманням строків звернення до суду, а у випадку їх пропуску - надати заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Ухвала окремо не оскаржується.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею у порядку ст. 256 КАС України.
Суддя Н. В. Лісовська