29 травня 2024 р. № 473/6225/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. у порядку письмового провадження розглянувши адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВознесенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, вул. Київська, 24,м. Вознесенськ,Миколаївська обл., Вознесенський р-н,56501,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) через свого представника ОСОБА_2 звернулась з адміністративним позовом до Вознесенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідачем вчинено протиправні дії, які виражаються у неодноразовій відмові здійснити запити до органів ДРАЦС для отримання свідоцтва про народження та подальшого отримання паспорту громадянина України.
Ухвалою суду від 12.12.2023 року адміністративний позов залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліку.
Ухвалою суду від 18.01.2024 року суд відкрив провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
29.03.2024 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 01.04.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд
Позивач через свого представника звернулась до Вознесенського районного відділу УДМС України у Миколаївській області із проханням зробити відповідні запити до органів ДРАЦС щодо видачі їй свідоцтва про народження та паспорту радянського зранку на підставі яких би вона могла отримати паспорт громадянина України.
16.10.2023 року на адресу представника надійшла відповідь у якій рекомендовано позивачці звернутись до УДМС за місцем її перебування, та зазначено перелік документів з якими вона має туди звернутись.
Представник вважає, що відповідь є формальною відмовою з боку відповідача у витребуванні документів, оформленні та видачі паспорту громадянина України, у зв'язку з тим що ОСОБА_1 немає жодного документу, що посвідчує особу, ані свідоцтва про народження, ані паспорту радянського зразка оскільки вони були втрачені.
29.09.2023 року представник звернувся із адвокатським запитом до Веселинівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрайонного управління МЮУ (м.Одеса) для отримання даних про видачу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 свідоцтва про народження.
30.10.2023 року надана відповідь в якій зазначено, що будь-яку інформацію або повторне свідоцтво не є можливим надати, оскільки інформація є конфіденційною та не підлягає розголошенню, а тому для отримання такої інформації ОСОБА_1 повинна особисто звернутись до органу ДРАЦС. Проте представник зазначає, що ОСОБА_1 не може особисто звернутись до органів ДРАЦС через відсутність документів, що посвідчують особу.
Матеріали справи містять відповіді від УДМС у Миколаївській області в якій позивачу неодноразово радили звернутись до органів ДМС за місцем перебування та мати при собі за наявності документи, які передбачені нормами чинного законодавства України.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відтак, суд, зважаючи на предмет позову, перевіряє чи оскаржувані дії відповідача вчинялись у відповідності до зазначених вище умов.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 року №2235-III документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Згідно з положеннями підпункту "а" пункту 1 частини 1 статті 13 та частини 1 статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI - паспорт громадянина України - є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 18.01.2001 №2235-ІІІ "Про громадянство України" (далі - Закон №2235-ІІІ) громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Приписами статті 3 Закону №2235-ІІІ визначено, що громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Згідно з статтею 6 Закону №2235-ІІІ громадянство України набувається:
1) за народженням;
2) за територіальним походженням;
3) внаслідок прийняття до громадянства;
4) внаслідок поновлення у громадянстві;
5) внаслідок усиновлення;
6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя;
7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;
8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;
10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Матеріалами справи встановлено, що позивачка не має жодного документу, який би підтверджував її особу, ані свідоцтва про народження, ані паспорту радянського зв'язку через їх втрату, а тому відповідно до вимог Закону України «Про громадянство України» така категорія осіб має пройти процедуру встановлення належності до громадянства України. Зокрема, це стосується тих громадян колишнього СРСР, хто на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України і визнаються громадянином України відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону, але з тих чи інших причин досі не мають паспорта громадянина України. Однак, якщо немає достатньо документів для підтвердження належності до громадянства України, таким особам слід звертатися до суду для встановлення факту, що має юридичне значення.
При цьому питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження - за ними врегульовано, крім Закону України «Про громадянство України», також Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок). Відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» та Порядку заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження заявника на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.
Пунктом 44 Порядку передбачено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Отже, для оформлення органами міграційної служби належності до громадянства України заявнику перш за все необхідно надати рішення суду про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, та звернувся до адміністративного суду з вимогою видачі паспорту передчасно, оскільки без належних документів, та без встановлення юридичного факту відсутні законні підстави для видачі позивачці паспорту громадянина України, а тому у діях відповідача суд не вбачає протиправності та зазначає, що відповідач діяв у спосіб визначений законодавством.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Вознесенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (вул. Київська, 24,м. Вознесенськ,Миколаївська обл., Вознесенський р-н,56501) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. С. Брагар