30 травня 2024 року м. Ужгород№ 260/3537/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у письмову провадженні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області (далі - позивач, ГУ ПФУ в Закарпатській області) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області (далі - відповідач), у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Міснік Н.В. про накладення штрафу від 08.05.2024 року у розмірі 5100 грн у виконавчому провадженні №74091126.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області від 08.05.2024 року накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/9550/23 без поважних причин.
В той же час, позивач зазначає, що стягувачу було виконано перерахунок пенсії після набрання рішенням законної сили в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, а саме відновлено ОСОБА_1 з 01 липня 2021 року щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 гривень, передбачену Постановою КМУ №713 від 14 липня 2021 року, з урахуванням раніше проведених виплат. Починаючи з 01.07.2021 року розмір пенсії вже був обрахований у розмірі, відповідно до Закону, на виконання попередніх рішень судів, що вже перевищував максимальний розмір 10 прожиткових мінімумів, встановлений законом, отже доплата різниці в пенсії відсутня.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, а також витребувано матеріали виконавчого провадження.
29 травня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та матеріали виконавчого провадження.
У поданому відзиві відповідач вказує, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 12.02.2024 ВП №74091126 зобов'язано боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виконати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/9550/23 протягом 10 робочих днів.
13.02.2024 року на адресу відділу ПВР надійшла відповідь боржника від 13.02.2024 №0700-0504-5/10397 про те, що з 01.07.2021 року стягувачу відновлено щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 гривень, передбачену Постановою КМУ №713 від 14 липня 2021 року, з урахуванням раніше проведених виплат. Оскільки, починаючи з 01.07.2021 року розмір пенсії вже був обрахований у розмірі, відповідно до Закону, на виконання попередніх рішень судів, що вже перевищував максимальний розмір 10 прожиткових мінімумів, встановлений законом, то доплата різниці в пенсії відсутня.
Проаналізувавши надану відповідь позивача та докази надані останнім, державний виконавець прийшов до висновку що ГУ ПФУ в Закарпатській області не виконує ні в добровільному, ні в примусовому порядку рішення суду, оскільки стягувач має право на доплату у розмірі 2000,00 грн, проте, ГУ ПФУ в Закарпатській області не вчиняє всіх залежних від нього дій для забезпечення доплати 2000,00 грн на виконання рішення суду №260/9550/23, у зв'язку з чим вважає оскаржувану постанову правомірною.
Відповідно до статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року в адміністративній справі № 260/9550/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо нездійснення ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) з 01.07.2021 року доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року за №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) нарахування та виплату щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» починаючи з 01.07.2021 року, з урахуванням проведених виплат. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).
Вказане рішення набрало законної сили 12 січня 2024 року.
18.01.2024 року у даній справі видано виконавчі листи.
07.02.2024 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Міснік Н.В. відкрито виконавче провадження ВП № 74091126 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 18.01.2024 року Закарпатським окружним адміністративним судом у справі № 260/9550/23. Вказана постанова була направлена до ГУ ПФУ в Закарпатській області для виконання.
На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем надано відповідь від 13.02.2024, відповідно до якої вказує, що стягувачу виконано перерахунок пенсії згідно рішення суду. Відновлено ОСОБА_1 з 01 липня 2021 року щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 гривень, передбачену Постановою КМУ №713 від 14 липня 2021 року, з урахуванням раніше проведених виплат. Оскільки починаючи з 01.07.2021 року розмір пенсії вже був обрахований у розмірі, відповідно до Закону, на виконання попередніх рішень судів, що вже перевищував максимальний розмір 10 прожиткових мінімумів, встановлений законом, отже доплата різниці в пенсії відсутня.
У матеріалах справи містяться відомості про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 здійсненого на виконання рішення суду по справі №260/9550/23, відповідно до якого у складових пенсійних виплат міститься доплата у розмір 2000,00 грн та у підсумку розмір пенсії ОСОБА_1 складає 32024,37 грн., разом з тим, з урахуванням максимального розміру пенсії - 30024,37 грн.
Судом встановлено, що 08.05.2024 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Міснік Н.В. винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у ВП № 74091126 за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
Вважаючи вказану постанову протиправною позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404).
Згідно з ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 5 Закону України №1404 примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 15 Закону України №1404 сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону України № 1404 встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону № 1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно положень статті 27 Закону України №1404, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно зі статті 63 Закону України №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Статтею 75 Закону України № 1404 встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 4 ст. 19 Закону № 1404 сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
Як вже встановлено судом, на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.02.2024 ВП №74091126 позивачем надано відповідь від 13.02.2024, відповідно до якої вказує, що стягувачу виконано перерахунок пенсії згідно рішення суду. Відновлено ОСОБА_1 з 01 липня 2021 року щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 гривень, передбачену Постановою КМУ №713 від 14 липня 2021 року, з урахуванням раніше проведених виплат. Оскільки починаючи з 01.07.2021 року розмір пенсії вже був обрахований у розмірі, відповідно до Закону, на виконання попередніх рішень судів, що вже перевищував максимальний розмір 10 прожиткових мінімумів, встановлений законом, отже доплата різниці в пенсії відсутня.
Як вбачається із відомостей про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , здійсненого на виконання рішення суду по справі №260/9550/23, який проведено 01.02.2024 боржником не виконано перерахунок в частині доплати у розмірі 2000,00 грн, так як позивач здійснивши перерахунок пенсії обмежив таку максимальним розміром, тобто щомісячна доплата у розмірі 2000,00 гривень міститься у складових пенсії ОСОБА_1 , після перерахунку здійсненого 01.02.2024 року, однак не врахована у підсумку пенсії.
Таким чином, суд вказує на те, що рішення суду у справі №260/9550/23, на підставі якого видано 18.01.2024 року виконавчий лист №260/9550/23/2024 Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Закарпатській області не виконано, оскільки не здійснено виплату щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 у сумі 2000,00 грн., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» №713 від 14 липня 2021 року, з урахуванням виплачених сум за період з 01.07.2021 року.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження не виконання рішення суду з поважних причин.
Поважними в розумінні Закону №1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічна позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №127/3770/17 та від 12 грудня 2018 року в справі №821/1568/16.
17.07.1997 Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Отже Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.
За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Отже виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження, є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
В межах спірних правовідносин позивачем не надано жодних доказів, які б засвідчували наявність поважних причин для невиконання рішення суду, що набрало законної сили, або про неможливість його виконання у терміни, визначені виконавцем. Жодних доказів боржником ні виконавцю, ні до суду у цій справі не надано.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги наведені вище висновки, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що відповідачем правомірно винесено оскаржувану постанову, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.
Підстави для розподілу судових витрат у розумінні статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись ст. 5, 19, 77, 243, 246, 287, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4 код ЄДРПОУ 20453063) до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області (88000, м.Ужгород, пл. Ш.Петефі, 14, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправною та скасування постанови від 08.05.2025 у виконавчому провадженні №74091126 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
СуддяЮ.Ю.Дору