30 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/5664/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
встановив:
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 , безпідставно набуті ним грошові кошти в сумі 86 507 гривень 59 копійок під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
На обґрунтування позовної заяви Позивачем зазначено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.08.2023 №221 солдат ОСОБА_1 зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення та призначений старшого стрільця 4 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.12.2023 №3540 було призначено службове розслідування за фактом нез'явлення з лікувального закладу солдата ОСОБА_1 . В ході службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_1 , який перебував на лікуванні в КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня» №3 Харківської обласної ради з 27.08.2023, закінчивши лікування 27.09.2023 до військової частини НОМЕР_1 не прибув, та з 28.09.2023 по день подання цієї заяви знаходиться поза межами військової частини НОМЕР_1 без законних на те підстав, тобто вчинив самовільне залишення військової частини з метою ухилення від військової служби. За час незаконної відсутності, поза межами військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 , відповідно до довідки від 23.01.2024 №1382 отримав грошове забезпечення в розмірі 86 507 гривень 59 копійок, на яке він не мав права.
Ухвалою від 26.03.204 року було відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвала суду про відкриття провадження направлена за місцем знаходження (реєстрації) Відповідача, однак, була повернута на адресу суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання»
Відповідачем у встановлені строки відзив на адміністративний позов не подано.
Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.08.2023 №221 солдат ОСОБА_1 зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення та призначений старшого стрільця 4 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 . Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.08.2023 №244 солдат ОСОБА_1 , який 18.08.2023 був госпіталізований до медичної роти військової частини НОМЕР_1 , 26.08.2023 переведений до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.09.2023 №260 солдат ОСОБА_1 , враховуючи підпункт 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, зарахований в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із довготривалим лікуванням.
У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.12.2023 №373 солдат ОСОБА_1 , який 27.08.2023 був госпіталізований до КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня» №3 Харківської обласної ради 19.09.2023 надав довідку про перебування у вищезазначеному лікувальному закладі, проте в подальшому не надав жодного підтверджуючого документу про перебування на стаціонарному лікуванні у вищезазначеному лікувальному закладі.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.12.2023 №3540 було призначено службове розслідування за фактом нез'явлення з лікувального закладу солдата ОСОБА_1 .
В ході службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_1 , який перебував на лікуванні в КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня» №3 Харківської обласної ради з 27.08.2023, закінчивши лікування 27.09.2023 до військової частини НОМЕР_1 не прибув, та з 28.09.2023 по день подання цієї заяви знаходиться поза межами військової частини НОМЕР_1 без законних на те підстав, тобто вчинив самовільне залишення військової частини з метою ухилення від військової служби.
За час незаконної відсутності, поза межами військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 , відповідно до довідки від 23.01.2024 №1382 отримав грошове забезпечення в розмірі 86 507 гривень 59 копійок, на яке він не мав права, оскільки відповідно до пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
В діяннях солдата ОСОБА_1 , за результатами службового розслідування, вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України. На підставі службового розслідування, було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 20.02.2024 №270/НОД.
Військовою частиною НОМЕР_1 направлено повідомлення про вчинення злочину, передбаченого частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України солдатом ОСОБА_1 від 14.03.2024 №1772/3534 до Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону. Службовим розслідування вини посадових осіб військової частини НОМЕР_1 у безпідставній переплаті не встановлено.
Причинами переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 є особиста недобросовісність останнього та вчинення ним кримінального правопорушення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ст. 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Згідно із статтею 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі від 03.10.2019 № 160-IX (далі Закон № 160-IX).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до ст. 4 Закону № 160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону № 160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Пунктом 1 частини 1 ст. 6 Закону № 160-IX визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Суд звертає увагу, що відповідно до акта службового розслідування, встановлено, що ОСОБА_1 , за період з 28.09.2023 по 28.12.2023 виплачено грошове забезпечення в сумі 86 507,59 грн., що підтверджується довідкою начальника фінансово-економічної служби в/ч НОМЕР_1 .
У рамках судового розгляду судом встановлено, що заявлені до стягнення кошти є грошовим забезпечення Відповідача за період з 28.09.2023 по 28.12.2023 року разом з відповідними податками та зборами.
Матеріалами справи підтверджується, що 27.09.2023 Відповідач не з'явився до місця служби після проходження лікування, тобто самовільно залишив військову частину, а тому суд погоджується з твердження Позивача, що нарахування у цей період грошового забезпечення відбулось внаслідок недобросовісності з боку набувача, що за приписами наведених вище норм є підставою для їх повернення.
Таким чином, позовні вимоги Позивача ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.
Враховуючи встановлені судом обставини та норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Військової частини є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 належить стягнути безпідставно набуті ним грошові кошти в сумі 86 507 гривень 59 копійок під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
Враховуючи положення до ч.2 ст. 139 КАС України та відсутність судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати по сплаті судового збору, понесені Позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. 2, 12, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно сплачених коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь військової частини НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , р/р НОМЕР_5 ) безпідставно набуті ним грошові кошти в сумі 86 507 гривень 59 копійок під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк