30 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/457/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 01.07.2023 по 31.07.2023 з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 01.07.2023 по 31.07.2023 з урахуванням фактично виплачених сум.
Обґрунтовуючи заявлені до Військової частини НОМЕР_1 позовні вимоги Позивач вказав, що у період з 01.07.2023 по 31.07.2023 проходив військову службу та брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Позивач вважає, що Відповідач всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 не провів нарахування та виплату йому такої додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях.
На адвокатський запит в інтересах Позивача щодо підстав та причин не нарахування та не виплати такої додаткової винагороди Відповідач не надав належним чином доказів на їх підтвердження та спростування участі Позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, протягом спірного періоду.
Ухвалою суду від 23.01.2024 року після усунення недоліків позовної заяви та уточнення позовних вимог було відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , направив до суду відзив на позов, в якому про позову заперечується і зазначається, що Позивачу додаткова винагорода, передбачена постановою КМ України №168 від 28.02.2022 року, за спірний період (липень 2023 року) не була виплачена по причні відмови виконувати бойовий наказ. У відзиві стверджується, що по факту такої відмови було проведено службове розслідування, за результатами якого Позивачу оголошено сувору догану. На думку представника Відповідача, така відмова виконувати бойовий наказ правомірно стала підставою для прийняття наказу №1981 від 05.08.2023 року щодо відсутності підстав для виплати Позивачу спірної винагороди за липень 2023 року.
Крім того, представник Відповідача вважає, що Позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, що свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов грошового забезпечення військовослужбовців в тому числі під час дії воєнного стану, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII), в редакції що були чинні на день виникнення спору.
За приписами ст.9-2 цього ж Закону № 2011-XII під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов призначення та виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України регулюються правовими нормами постанови КМ України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 22 лютого 2022 р. № 168 (надалі - Постанова № 168), що були чинні на день спірних відносин.
Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач, ОСОБА_1 , як військовослужбовець Збройних Сил України у складі Військової частини НОМЕР_1 в період з 08.06.2023 року проходив військову службу та відноситься до категорії військовослужбовців, що мають право на отримання додаткової винагороди на підставах та у розмірах, передбачених постановою №168.
Суть спірних відносин між сторонами зведена виключно до наявності чи відсутності підстав для невиплати Позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, за липень 2023 року.
Безспірно, приписами п.1 Постанови № 168 (в редакції на час спірних відносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Одночасно приписами п.1 Постанови № 168 було передбачено, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі п.1 Постанови № 168 відповідних наказів.
Судом встановлено, що невиплата Позивачу такої додаткової винагороди за липень 2023 року була зумовлена наказом Відповідача від 05.08.2023 року за №1981, копія якого долучена до відзиву Відповідача та досліджена судом.
Як зазначено в даному наказі, додатку 2 до нього, та відповідно до доводів Відповідача, наведених у відзиві, підставою для позбавлення Позивача такої виплати була відмова Позивача, як військовослужбовця, від виконання бойового завдання.
Суд враховує, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України врегульовано правовими нормами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, (надалі - Порядок № 260), що були чинні на день спірних відносин.
Суд враховує, що механізм та умови виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, врегульовано правовими нормами розділу XXXIV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану" цього ж Порядку № 260, що були чинні на день спірних відносин згідно з Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023, що набув чинності з 01 лютого 2023 року.
Наявність правових норм розділу XXXIV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Порядку № 260 не врахована представником Позивача в обґрунтування своїх доводів про відсутність відповідного наказу Міністерства оборони України для врегулювання таких спірних відносин.
Суд враховує, що приписами п.8 цього ж розділу XXXIV Порядку № 260 закріплено, що виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, здійснюється на підставі відповідних наказів, в тому числі, командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини.
Суд погоджується із доводами Відповідача, що приписами п.14 цього ж розділу XXXIV Порядку № 260 прямо передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються, окрім інших, військовослужбовці, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Факт відмови Позивача виконувати бойовий наказ підтверджується матеріалами службового розслідування, копія яких долучена до відзиву та досліджена судом.
Суд зазначає, що відповідно до вимог ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
В межах даного спору Позивачем (його представником) не оскаржуються ні результати проведеного службового розслідування відносно Позивача ні наказ Відповідача від 05.08.2023 року за №1981 в частині підстав для невиплати Позивачу спірної додаткової винагороди.
Таким чином, позовні вимоги Позивача не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст.139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк