27 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/26936/23
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням позовної заяви від 12.09.2023 року (в новій редакції), просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2023 року №289, яким його було позбавлено частини грошового забезпечення за жовтень 2022 року - квітень 2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 донарахувати в повному обсязі йому грошове забезпечення, та виплатити йому у повному обсязі згідно займаної ним посади грошове забезпечення: за грудень 2022 року - в розмірі 6 622,37 грн., за січень 2023 року - в розмірі 12 294,20 грн., за лютий 2023 року - в розмірі 12 294,20 грн., за березень 2023 року - в розмірі 12 294,20 грн. та за квітень 2023 року - в розмірі 4 104,20 грн.
Ухвалою суду від 03.11.2023 року позовну заяву було повернено Позивачу по причині не усунення її недоліків.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2024 року вказану ухвалу суду було скасовано і справу направлено до суду першої інстанції для продовження судового розгляду.
Ухвалою суду від 19.02.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Обґрунтовуючи заявлені до Військової частини НОМЕР_1 позовні вимоги Позивач вказав, що під час проходження військової служби отримав вогнепальне поранення і з 10.04.2023 року був звільнений з військової служби. Під час звільнення Позивачу не був виданий грошовий атестат та не надано довідку про нарахований дохід за період з 2021 по 2023 роки. На письмові звернення про надання довідок про розміри нарахованого грошового забезпечення від Відповідача відповіді не отримав, а тому змушений звернутися до суду. Жодних обґрунтувань та доводів щодо виду грошового забезпечення, його розміру, які, на думку Позивача не були нараховані (виплачені) та щодо наявності підстав для їх виплати та розмірів у позові не наведено. Після отримання від ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки про розмір щомісячних виплат Позивач дізнався про наявність наказу Відповідача №289 від 14.10.2022 року Позивач був позбавлений частини грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди в період військового стану.
Крім того, Позивач вважає, що при звільненні зі служби йому не було нараховано та не було виплачено в повному обсязі грошове забезпечення відповідно до "Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців грошової допомоги у разі звільнення з військової служби", затвердженого постановою КМ України №460 від 17.09.2014року.
Представник Відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , направив до суду відзив на позов, в якому про позову заперечується. У відзиві зазначається, що із позовної заяви незрозуміло суті спору, що позбавляє Відповідача чітко спростувати певні доводи Позивача, які є незрозумілими.
Одночасно у відзиві стверджується, що грошове забезпечення Позивачу було виплачено у повній відповідності до вимог чинного законодавства і на підтвердження до відзиву долучена довідка про розміри виплаченого грошового забезпечення в період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року. Підтверджується, що згідно наказу Відповідача №289 від 14.10.2022 року Позивача з 14.10.2022 року було зараховано у розпорядження командира військової частини у зв'язку з визнанням Позивача військово-лікарською комісією обмежено придатним до військової служби. На думку представника Відповідача, грошове забезпечення військовослужбовцям, зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці. По цій причині розмір отриманого Позивачем грошового забезпечення був зменшений.
Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 та згідно наказу №100 від 10.04.2023 року звільнений з військової служби у запас.
Судом встановлено, що згідно наказу Відповідача №289 від 14.10.2022 року Позивача з 14.10.2022 року було зараховано у розпорядження командира військової частини. Як зазначено в даному наказі, копія якого долучена Відповідачем до відзиву та досліджена судом, таке зарахування було зумовлено визнанням Позивача військово-лікарською комісією обмежено придатним до військової служби.
Відповідно до доводів Відповідача, наведених у відзиві, саме вказаний наказ став підставою для зменшення Позивачу грошового забезпечення.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов грошового забезпечення військовослужбовців в тому числі під час дії воєнного стану, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII), в редакції що були чинні на день виникнення спору.
За приписами ст.9-2 цього ж Закону № 2011-XII під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов призначення та виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України регулюються правовими нормами постанови КМ України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 22 лютого 2022 р. № 168 (надалі - Постанова № 168), що були чинні на день спірних відносин.
Суть спірних відносин між сторонами в даній справі зведена до правомірності оскаржуваного Позивачем наказу Відповідача, яким, на думку Позивача, позбавлено частини грошового забезпечення за жовтень 2022 року - квітень 2023 року, та щодо повноти нарахування та виплати Позивачу грошового забезпечення за вказаний період та при звільненні зі служи.
Як зазначено в п.15 наказу №289 від 14.10.2022 року командира Військової частини НОМЕР_1 , Позивач, наряду з іншими військовослужбовцями, у відповідності до вимог підпункту 10 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, з 14.10.2022 року був зарахований у розпорядження командира військової служби у зв'язку визнанням його військово-лікарською комісією обмежено придатним до військової служби.
Безспірно, відповідно до вимог підпункту 10 пункту 116 вказаного Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним чи обмежено придатним до військової служби є самостійною підставою для його зарахування наказом по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, до звільнення з військової служби.
Судом встановлено та визнається Позивачем наявність висновку ВЛК від 19.09.2022 року про визнання його обмежено придатним до військової служби.
Зазначене дає підстави суду зробити висновок, що оскаржуваний наказ №289 від 14.10.2022 року відносно Позивача прийнято в межах повноважень Відповідача, у спосіб та за наявності підстав, визначених чинним законодавством.
Жодних доказів щодо протиправності такого наказу, його невідповідності конкретним вимогам чинного законодавства у позові не наведено.
Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач, ОСОБА_1 , був військовослужбовцем Збройних Сил України у складі Військової частини НОМЕР_1 та відносився до категорії військовослужбовців, що мають право на отримання додаткової винагороди у розмірах, передбачених постановою №168.
Відповідно до долучених до відзиву та досліджених судом копій наказів Відповідача №1443 від 04.11.2022 року, №2091 від 04.12.2022року, №5 від 04.01.2023 року та №268 від 04.02.2023 року Позивачу була нарахована додаткова винагорода, передбачена постановою №168, у розмірі 30 000,00 грн. відповідно за жовтень, листопад і грудень 2022 року та за січень 2023 року.
Нарахування та виплата Позивачу вказаної додаткової винагороди у відповідному розмірі підтверджується долученою до позову та дослідженою судом довідкою Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до доводів Відповідача, наведених у відзиві, зменшення розміру грошового забезпечення, виплаченого Позивачу за період з грудня 2022 року - по квітень 2023 року було зумовлено сплином двохмісячного строку перебування у розпорядженні командира військової частини.
Таі доводи Відповідача відповідають обставинам справи і ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.
Як вже зазначалося судом, згідно п.15 наказу №289 від 14.10.2022 року командира Військової частини НОМЕР_1 , Позивач, наряду з іншими військовослужбовцями, у відповідності до вимог підпункту 10 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, з 14.10.2022 року був зарахований у розпорядження командира військової служби у зв'язку визнанням його військово-лікарською комісією обмежено придатним до військової служби.
Суд враховує, що особливості нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у період перебування у розпорядженні врегульовано правовими нормами розділу XXVIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року.
Як зазначено в п.1 розділу XXVIII цього Порядку, грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Суд враховує, що приписами п.5 розділу XXVIII цього ж Порядку прямо передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
Відповідно до долучених до матеріалів справи Позивачем та Відповідачем копій довідок про нарахований та виплачений Позивачу розмір грошового забезпечення за спірний період жовтня 2022 року - квітень 2023 року, судом встановлено, що нарахування Позивачу грошового забезпечення за вказаний період здійснювалося саме із врахуванням вимог розділу XXVIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Тобто, після перебування Позивача у розпорядженні понад два місяці йому нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення виключно в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, що призвело до зменшення розміру виплат.
Зазначене дає підстави суду зробити висновок, що зменшення розміру грошового забезпечення Позивача у спірний період було зумовлено його перебування Позивача у розпорядженні понад два місяці до звільнення зі служби.
Безпідставними є також доводи Позивача, наведені в позовних вимогах, щодо не нарахування та не виплати йому в повному обсязі грошового забезпечення відповідно до "Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців грошової допомоги у разі звільнення з військової служби", затвердженого постановою КМ України №460 від 17.09.2014 року.
Безспірно, відповідно до вимог п.1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 р. № 460, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Разом з тим, в наказі Відповідача №100 від 10.04.2-23 року про звільнення Позивача з військової служби прямо зазначено, про виплату Позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 24.02.2022 року по 10.04.2023 року.
Тобто, при визначенні розміру такої одноразової грошової допомоги Позивачу при звільненні з військової служби Відповідачем враховано його період служби та вимоги Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 р. № 460.
Безпідставними є також доводи Позивача, наведені в позовних вимогах, щодо не нарахування та не виплати йому грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік.
Так, в наказі Відповідача №100 від 10.04.2023 року про звільнення Позивача з військової служби прямо зазначено, про виплату Позивачу при звільненні зі служби грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 23 754,80 грн.
Більш того, в довідці Відповідача також підтверджено, що Позивачу при звільненні виплачено (за виключенням відрахувань) грошове забезпечення шляхом перерахування на картковий рахунок на загальну суму 24 515,47 грн., в тому числі грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 23 754,80 грн.
Таким чином, позовні вимоги Позивача не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Інших доводів та обґрунтувань щодо невиплати грошового забезпечення в повному обсязі Позивачем в уточненій позовні заяві не наведено.
Суд наголошує, що відповідно до вимог ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Одночасно суд вважає обґрунтованими доводи Позивача та представника Відповідача щодо поважності пропуску строку відповідно для подання позову в частині оскарження наказу і для подання відзиву на позов.
Відповідно до вимог ст.139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк