30 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/505/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними - рішення відповідача ГУ ПФУ у Миколаївській області від 06.12.2023 року та рішення відповідача ГУ ПФУ в Житомирській області, викладене у формі повідомлення про відмову у призначенні мені пенсії від 15.12.2023 року №0600-0217-8/133137;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Миколаївській області призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону №796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, починаючи з 24.10.2023 року
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач як особа, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії, 03.11.2022 року з досягненням 58 річного віку та за наявності відповідного страхового стажу звернулася до Відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 2 роки відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Листом від 15.12.2023 року Відповідач повідомив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області відмовлено у такому призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю підстав, так як вважає, що в зоні добровільного (гарантованого) відселення Позивач прожила менше 3 років. Таку відмову Позивач вважає протиправною, вважає, що має загальний страховий стаж більше ніж 15 років, а період її проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить більше 4 років, що дає їй право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки.
Ухвалою суду від 25.01.2023 року після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Відповідача - 1, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у відзиві на позов проти позову заперечила і зазначила, що за принципом екстериторіальності заява Позивача про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 2 роки була передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області. За результатами розгляду заяви Позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області Позивачу було відмовлено у призначенні такої пенсії по причині відсутності відповідного періоду страхового стажу та періоду проживання чи праці на території, яка відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення.
Представник Відповідача - 2, Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, у відзиві на позов проти позову заперечила і зазначила, що за принципом екстериторіальності заява Позивача про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 2 роки була розглянута. Було встановлено відсутність факту проживання Позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 роки, що виключає підстави призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі зі зниженням пенсійного віку, регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (надалі-Закон N 1058-IV), що були чинні на день виникнення таких відносин.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.
За приписами статті 8 Закону N 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 26 Закону N 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, а в період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Суд звертає увагу, що у відповідності до вимог ч.4 ст.26 Закону N 1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Одночасно суд враховує, що відповідно до частини другої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (надалі - Закон № 796-XII) особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні добровільного (гарантованого) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, на 3 роки та додатково 1 рік за кожні два роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Саме у відповідності до вказаних правових норм було зумовлено звернення Позивача від 03.11.2023 р., а не 03.11.2022 р., як помилково вказано у позові, до Відповідача щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки відповідно до Закону № 796-XII.
За результатами розгляду вказаного звернення Позивача Відповідачем-2, було прийнято оскаржуване рішення від 06.12.2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 2 роки.
Таке рішення Відповідача відповідає обставинам справи та частково ґрунтується на вимогах чинного законодавства та не підлягає скасуванню з огляду на таке.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні та у відзиві Відповідача, суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності права Позивача на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 2 роки, так як станом на 01.01.1993 року Позивач в зоні гарантованого добровільного відселення проживала лише 2 роки 1 місяць 21день, а загальний страховий стаж становить лише 18 років 11місяців 15 днів, що є недостатнім для зниження пенсійного віку на 2 роки.
Суд вважає безпідставними доводи Позивача, наведені у позові, що для призначення спірної пенсії загальний страховий стаж повинен бути не менше 15 років.
Позивач не врахувала, що правовими нормами абзацу першого частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, а саме зменшення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону N 1058-IV, та пропорційне зменшення страхового стажу на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років.
Тобто, за умови наявності підстав для зменшення особі пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону N 1058-IV, законодавець передбачає одночасне пропорційне зменшення страхового стажу на кількість років зменшення пенсійного віку, але загальне зменшення страхового стажу обмежене 15 роками.
Таким чином суть спірних відносин між сторонами зведена виключно до наявності чи відсутності підстав, передбачених статтею 55 Закону № 796-XII, для зменшення Позивачу пенсійного віку, що автоматично засвідчить про наявність чи відсутність підстав для пропорційного зменшення страхового стажу, передбаченого ст.26 Закону N 1058-IV.
Судом встановлено та визнається сторонами, що відповідно до паспорта громадянина України Позивач, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто станом на день звернення (03.11.2023 року) була особою, якій виповнилося повних 58 років.
Тобто, відповідно до вимог ст.26 Закону N 1058-IV Позивач, як особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , має загальне право на призначення пенсії за віком при досягненні 60 річного віку в 2025році за умови наявності загального страхового стажу не менше 32 років, а не 29років, як помилково вважають представники Відповідачів.
Безспірно, Позивачу може бути зменшено такий пенсійний вік і відповідно пропорційно може бути зменшений вказаний страховий стаж, але виключно на підставах, передбачених положеннями ст. 55 Закону № 796-XII.
Судом встановлено та визнається представниками Відповідачів що Позивачем на підтвердження права на таке призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку були надані, окрім інших, слідуючі документи:
- копія посвідчення громадянина, який потерпів внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 3) серії НОМЕР_1 , виданого Житомирською обласною державною адміністрацією;
- копія довідки Новоозернського старостинського округу Олевської міської ради Житомирської області від 20.12.2023 року №915 про те, що Позивач в період з 26.04.1986 року по 30.05.1988 року постійно проживала та була прописана в с.Озеряни Олевського району Житомирської області;
- копія довідки КНП "Олевська центральна лікарня" від 13.09.2023 року №1644 про те, що Позивач в період з 01.05.1985 року по 02.10.1991 року постійно працювала в Дружбівській дільничій лікарні Олевського району Житомирської області;
- копія трудової книжки.
Як вже зазначалося судом, в розумінні вимог частини другої статті 55 Закону № 796-XII особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні добровільного (гарантованого) відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону N 1058-IV, на 3 роки.
Відповідно до примітки до вказаної правової норми законодавець зазначив, що така початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Тобто, в розумінні вимог статті 55 Закону № 796-XII право на зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону N 1058-IV, на 3 роки мають особи, які постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні добровільного (гарантованого) відселення за наявності одночасно двох умов:
- постійного проживання чи роботі в цій зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період;
- постійного проживання чи роботи в цій зоні станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років.
Позивачем до позову долучено докази на підтвердження її проживання на території зони добровільного (гарантованого) відселення в період з 26.04.1986 року по 30.05.1988 року постійно проживала та була прописана в с.Озеряни Олевського району Житомирської області.
Згідно до постанови КМ Української РСР від 23 липня 1991 р. N 106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" ( в редакції постанови КМ України № 914 (914-2008-п ) від 16.10.2008 ) с.Озеряни Олевського району Житомирської області відносяться до зони добровільного (гарантованого) відселення.
Одночасно, суд враховує, що в розумінні вимог статті 14 Закону № 796-XII до осіб, які потерпіли внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 3) відносяться особи, які постійно прожили або відпрацювали чи постійно навчалися на територіях зони гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше трьох років.
Тобто, наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) в розумінні вимог статті 14 Закону № 796-XII може лише підтверджувати постійне проживання або роботу або навчання в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років.
Зазначене свідчить, що наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) надає підстави для віднесення Позивача до категорії осіб, які на день аварії та з моменту аварії по 31 липня 1986 року постійно проживали у зоні добровільного (гарантованого) відселення, що відповідно до примітки до частини другої статті 55 Закону № 796-XII надає їй право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на три роки.
Одночасно суд враховує, що Позивачем до позову долучено докази на підтвердження її роботи на території зони добровільного (гарантованого) відселення в період з 01.05.1985 року по 02.10.1991 року в Дружбівській дільничій лікарні Олевського району Житомирської області.
Суд вважає безпідставними доводи Відповідача-2, які наведені в оскаржуваному рішенні, що смт.Дружба (не с.Дружбівка) Олевського району Житомирської області не відносяться до зони добровільного (гарантованого) відселення.
Згідно до постанови КМ Української РСР від 23 липня 1991 р. N 106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" ( в редакції постанови КМ України № 914 (914-2008-п ) від 16.10.2008 ) смт.Дружба Олевського району Житомирської області відносяться до зони добровільного (гарантованого) відселення.
Як вже зазначалося судом, наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) в розумінні вимог статті 14 Закону № 796-XII може лише підтверджувати постійне проживання або роботу або навчання в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років.
Разом з тим, такий статус Позивачем помилково сприймається як автоматичне додаткове, окрім зазначеного періоду, підтвердження умовного проживання чи умовно праці (навчання) Позивача в зоні гарантованого добровільного відселення ще не менше трьох років.
Таким чином, загальний період проживання та роботи Позивача на території, яка відносяться до зони добровільного (гарантованого) відселення становить 5років 5 місяців 6днів, тобто не повні 6 років (з 26.04.1986 року по 02.10.1991року), що у відповідності до вимог 55 Закону № 796-XII надає їй право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку сумарно на чотири роки (три роки + один рік (1 рік за 2 роки проживання, роботи).
У зв'язку з цим суд погоджується із доводами, наведеними у позові, щодо помилковості висновку Відповідача-2 в частині визначення загального періоду проживання та роботи Позивача на території, яка відносяться до зони добровільного (гарантованого) відселення.
Суд зазначає, що таке сумарне зниження пенсійного віку Позивача на чотири роки надає їй право також на зниження на чотири роки страхового стажу, передбаченого ст.26 Закону N 1058-IV, з 32 років до 28років.
Зазначене свідчить про наявність у Позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на чотири роки, тобто ще з досягненням 56 річного віку, але за умови наявності страхового стажу не менше 28 років, а не 15 років, як помилково вважає Позивач, та не 26 років, як помилково вважають Відповідачі.
Разом з тим, при зверненні про призначення пенсії та при зверненні з даним позовом Позивачем надано докази, які підтверджують у неї наявність загального страхового стажу, який сумарно становить менше необхідних 28 років.
Суд також погоджується із доводами Відповідача-2, що за відсутності належним чином засвідченої копії посвідчення дитини, яка потерпіла від аварії на ЧАЕС відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та відсутності доказів того, що вказаною пільгою щодо догляду дитини не скористався інший із батьків, не можна відповідний період догляду Позивачем цієї дитини до досягнення 12-річного віку, зарахувати до загального страхового стажу.
Такі докази Позивачем не долучено до позову.
Враховуючи те, що у Позивача наявні підстави для зменшення пенсійного віку, як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, на чотири роки та на зменшення сумарно на чотири роки страхового стажу, але відсутність необхідного страхового стажу не менше 28 років на день звернення (06.11.2023року) свідчить про правомірність оскаржуваного рішення Відповідача про відмову в такому призначенні пенсії з 03.11.2023 року.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає, що позовні вимоги Позивача не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.
Разом з тим, вказане судове рішення не перешкоджає Позивачу повторно звернутися із заявою про призначення пенсії та надати докази на підтвердження загального страхового стажу не менше 28 років, в тому числі періоду догляду Позивачем за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення 12-річного віку.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись вимогами ст.ст.2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк