Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 травня 2024 року Справа№200/1483/24
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ: 13358826, місцезнаходження: 43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, буд. 22-В) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
14 березня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії № 056650009856 від 30.01.2024 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області по заяві ОСОБА_1 від 24.01.2024 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 24.01.2024 року, зарахувавши до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 та Постановою №202 періоди з 01.09.1991 року по 20.06.1995 року, з 04.07.1995 року по 01.11.2004 року, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначити ОСОБА_1 з 24.01.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах.
В обґрунтування позову зазначено наступне.
24.01.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах через засіб електронного вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду. Заява зареєстрована за номером 148. До заяви було додано необхідні для цього документи: диплом, трудову книжку, довідки про пільговий стаж за Списком №1 та інші необхідні документи. Заява була відпрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1. Звертаючись із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, позивач мав правомірні очікування на призначення пенсії за відповідним законом про пенсійне забезпечення, який є чинним, та за яким можливе таке призначення. 30.01.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області було винесено Рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Пенсію не призначено з тих підстав, недостатності пільгового стажу. Вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Вказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області подано відзив на позов ОСОБА_1 , у якому представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.
Щодо зарахування до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 та Постановою 202 періоду навчання з 01.09.1991 року по 20.06.1995 року в Торезькому гірничому технікумі ім. О.Ф. Засядько, з посиланням на роз'яснення Мінсоцзахисту України, викладених у листі від 05.11.1993 року №02-81 орг та лист Мінпраці від 16.05.1994 року №01-3/433-02-2, вказано, що наданих позивачем документів, а саме: диплому серія НОМЕР_2 від 01.07.1995, записами трудової книжки, недостатньо для зарахування навчання до пільгового стажу.
Додано, що безпідставною є вимога позивача щодо зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 04.07.1995 по 01.11.2004 в шахті «Іловайська» Виробничого об'єднання «Октябрьуголь» згідно записів трудової книжки, оскільки позивачем не надано уточнюючу довідку, яка передбачену пунктом 20 Порядку № 637. Отже, відмовляючи в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах Головне управління Пенсійного Фонду у Волинській області керувалося чинними нормами Закону №1058, який регулює спірні правовідносин.
Представником позивача надано відповідь на відзив пенсійного органу, у якій просив врахувати суд аргументи та доводи, викладені у відповіді на відзив та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 . у повному обсязі.
Ухвалою суду від 20 березня 2024 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Надано позивачу термін протягом десяти днів, починаючи з наступного дня після отримання цієї ухвали, впродовж якого позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання позовної заяви із зазначенням відомих номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти відповідача, відомих номерів засобів зв'язку позивача та відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету стосовно позивача та його представника.
Представником позивача надано до суду через підсистему «Електронний Суд» позовну заяву із зазначенням відомих номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти відповідача, відомих номерів засобів зв'язку позивача та відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету стосовно позивача та його представника.
Отже, вимоги ухвали суду від 20 березня 2024 року були виконані позивачем та його представником
Ухвалою суду від 29 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №200/1483/24.
12 квітня 2024 року відповідачем надано до суду відзив на позов.
19 квітня 2024 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 29 травня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо залучення другого відповідача у справі №200/1483/24.
Відповідач не скористався правом на подання заперечень відповідно до вимог статті 164 КАС України.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до частини 1 статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_3 .
24 січня 2024 року позивач звернувся до Пенсійного Фонду України із заявою №148 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії від 30 січня 2024 року №056650009856, відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком згідно ч.3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Встановлено, що згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (трудова книжка, диплом, довідка про підтвердження стажу), страховий стаж становить 32 роки 19 днів, з урахуванням кратності ( за списком №1) стаж особи становить 45 років 19 днів. Пільговий стаж особи становить: - роботи підземні, професії за постановою 202 - 12 років 1 місяць 25 днів; - роботи за Списком №1(на посадах, що передбачає зайнятість 50% і більше в обліковому періоді) - 1 рік 1 місяць 25 днів; -навчання за фахом - 22 дні. До страхового та пільгового стажу згідно наданих документів зараховано всі періоди.
Згідно з розрахунком стажу форми РС - право страховий стаж позивача становить 32 роки 19 днів, робота за списком №1 - 13 років 4 місяці 19 днів, зниження ПВ за «Робота за списком №1» - 10 років.
Позивач не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії від 30 січня 2024 року №056650009856 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058 у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Ст. 10 Закону № 1058 гарантує право вибору пенсійних виплат.
Так, у вказаній статті зазначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає ст. 114 Закону № 1058.
Згідно з частиною 3 ст. 114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
За правилами ч. 5 ст. 114 Закону № 1058 у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Порядок підтвердження стажу роботи регламентований статтею 62 Закону № 1788.
Ст. 62 Закону № 1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637 у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Порядок № 637 також визначає особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.
За приписами п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз наведених вище правових норм дозволяє дійти таких висновків: основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка, тому лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу (уточнюючі довідки, відомості Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування тощо).
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії регламентований ст. 44 Закону № 1058.
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
За правилами ч. 5 ст. 45 Закону № 1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
На час звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком Порядок № 22-1 діяв в редакції від 30 травня 2023 року.
Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно із пунктом 4.3 Порядку № 22-1, рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Згідно із пунктом 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Пунктом 4.10 Порядку 22-1 встановлено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
З урахуванням вимог Порядку №22-1, суд приходить до наступних висновків:
з заявою про призначення пенсії особа може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України, через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб, (тобто сервісний центр) або подати відповідну заяву через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України;
після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу. При цьому зміст норм, що містяться в п. 4.2 та 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, свідчить, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії;
виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли, зокрема, у зв'язку з прийняттям Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області рішення від 30 січня 2024 року № 05650009856, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Надаючи оцінку правомірності відмови у призначенні пенсії, суд виходить саме з тих аргументів, які пенсійний орган навів у рішенні, що є предметом спору.
Так, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Головне управління посилається на відсутність необхідного пільгового стажу.
Разом з цим, звертаючись до суду з даним позовом позивачем зазначається, що пенсійним органом при розгляді заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах протиправно не зараховано за Списком №1 та Постановою №202 періоди з 01.09.1991 року по 20.06.1995 року, з 04.07.1995 року по 01.11.2004 року.
Щодо права позивача на зарахування до пільгового стажу за Списком №1 та Постановою №202 періоду роботи з 04.07.1995 року по 01.11.2004 року слід зазначити наступне.
Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 з 04.07.1995 року по 01.11.2004 року позивач працював в шахті «Іловайська» Виробничого об'єднання «Октябрьуголь» (мовою оригіналу):
запис №6: 04.07.1995 року прийнятий підземним гірничим майстром видобувної дільниці;
запис №7: 01.02.1996 року переведений підземним гірничим майстром дільниці підготовчих робіт ;
запис №8 Шахта «Іловайська» виробничого об'єднання «Октябрьуголь» відповідно до наказу МУП України №547 від 25.10.1996 року перетворено в Державне відкрите акціонерне товариство шахта «Іловайська» -дочірнє підприємство державної холдінгової компанії «Жовтеньвугілля»;
запис №9: 31.12.1998 року переведений підземним прохідником 5 розряду дільниці підготовчих робіт;
запис №10: 02.11.2000 року переведений підземним заступником начальника дільниці підготовчих робіт;
ДВАТ «Шахта «Іловайська» - ДП ДХК «Жовтеньвугілля» реорганізоване у відособлений підрозділ шахта «Іловайська» державного підприємства «Шахтарськантрацит». Наказ ДП «Шахтарськантрацит» від 06.05.2003 номер 4;
запис №11: 18.11.2003 року переведений виконуючим обов'язки начальника видобувної дільниці підземним;
запис №12: 06.02.2004 року призначений підземним начальником видобувної дільниці;
запис №13: 01.11.2004 року звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 затверджено, зокрема, Список N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (додається).
В пункті 1а) до цього Списку №1 передбачені всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, в пункті 1б) передбачені керівники і спеціалісти підземних дільниць.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36 затверджено, зокрема, Список N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (додається).
В пункті 1а) до цього Списку №1 передбачені всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, в пункті 1г) передбачені робітники, керівники, спеціалісти і службовці, зайняті на підземних роботах 50 процентів і більше робочого часу на рік (в обліковому періоді), в пункті 1.1д) передбачені начальники дільниць, їх заступники.
Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202 (далі Список № 202).
Згідно з Розділом І «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт» Списку № 202 правом на пенсію за статтею 14 Закону N 1788-XII (не менш 25 років), користуються усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля.
Аналізуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що для зарахування певного періоду роботи до підземного згідно зі Списком №1 та постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202 (тобто до 25-річного стажу роботи, який дає право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058) необхідна безпосередня зайнятість повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах.
Пунктом 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, передбачено, що під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80% робочого часу, встановленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
В силу пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Водночас, трудова книжка позивача серії НОМЕР_4 та інші матеріали справи не містять відомостей про зайнятість позивача у спірний період з 04.07.1995 року по 01.11.2004 року не менше 80% робочого часу, встановленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків, тобто повний робочий день.
За таких обставин, на момент розгляду справи, спірний період роботи позивача з 04.07.1995 року по 01.11.2004 року не може бути зарахований як підземний за Списком №1 та Постановою №202, який дає право на призначення пенсії незалежно від віку за частиною 3 статті 114 Закону №1058, оскільки у матеріалах справи відсутні відомості про безпосередню зайнятість позивача повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах.
Щодо права позивача на зарахування до пільгового стажу за Списком №1 та Постановою №202 періоду навчання з 01.09.1991 року по 20.06.1995 року слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 32 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про освіту» від 23.05.1991 №1060-ХІІ встановлено, що професійними навчально-виховними закладами є: професійно-технічне училище; професійні училища різних рівнів. Випускникам професійно-технічного училища та інших професійних училищ різних рівнів присвоюється робітнича професія певної кваліфікації відповідно до набутої освіти, кваліфікаційних умінь і навичок.
Згідно зі статтею 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 №103/98-ВР (далі-Закон №103/98-ВР) час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Верховний Суд у постанові від 04.03.2020 у справі № 367/945/17 вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про відсутність підстав для зарахування періоду навчання до пільгового стажу, оскільки перерва між днем закінчення позивачем навчання і днем зарахування його на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що позивач навчався в Торезькому гірничому технікумі ім. О.Ф. Засядька з 01.09.1991 року по 20.06.1995 року за спеціальністю «підземна розробка вугільних родовищ», що підтверджується дипломом Торезького гірничого технікуму ім.О.Ф. Засядька серія ЗД № 028982 від 01.07.1995 року та випискою до диплому.
Також у період навчання позивач проходив виробничу практику в Шахтоуправлінні «Харцизьке» «Октябрьуголь» (мовою оригіналу) на посаді учня електрослюсаря чергового та по ремонту обладнання з 13.05.1994 року по 29.07.1994 року; на посаді учня прохідника підземного дільниці підготовчих робіт з 12.12.1994 року по 16.02.1995 року; підземного прохідника 5 розряду дільниці підготовчих робіт з 17.02.1995 року по 31.05.1995 року, що підтверджується даними трудової книжки серії НОМЕР_4 (запис 1-5).
У відповідності до запису № 6 трудової книжки серії НОМЕР_4 позивача прийнято на роботу підземним гірничим майстром добувної дільниці у Виробниче об'єднання «Октябрьуголь» (мовою оригіналу) - 04.07.1995 року.
З розрахунку стажу форми РС - право слідує, що період навчання з 01.09.1991 року по 20.06.1995 року зараховано до страхового стажу позивача.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що перерва між днем закінчення позивачем навчання (20.06.1995 року) і днем зарахування його за набутою професією (04.07.1995 року) не перевищує трьох місяців.
Водночас, судом зроблено висновок про те, що період роботи позивача з 04.07.1995 року по 01.11.2004 року не може бути зарахований як підземний за Списком №1 та Постановою №202, який дає право на призначення пенсії незалежно від віку за частиною 3 статті 114 Закону №1058, оскільки у матеріалах справи відсутні відомості про безпосередню зайнятість позивача повний робочий день на підземних роботах.
Отже, у позивача, на момент розгляду справи, не має права на зарахування до пільгового стажу за Списком №1 та Постановою №202 і періоду навчання з 01.09.1991 року по 20.06.1995 року.
Посилання відповідача у відзиві на позов на роз'яснення Мінсоцзахисту України, викладених у листі від 05.11.1993 року №02-81, лист Мінпраці від 16.05.1994 року №01-3/433-02-2 суд вважає необґрунтованими, оскільки право на пільгове обчислення періоду навчання при визначення пільгового стажу для призначення пенсії визначено ст. 38 Закону №103/98-ВР, цією ж нормою визначено виключний перелік умов для застосування такої пільги. Відповідні роз'яснення не можуть фактично змінювати правове регулювання, яке запроваджено Законом.
Разом з цим, слід відмітити, що з оскаржуваного рішення вбачається, воно не містить конкретизації періодів, які не зараховані відповідачем до пільгового стажу позивача з наведенням правових підстав для їх не зарахування щодо кожного періоду та, відповідно мотивів відмови у призначенні пенсії.
Вищенаведене свідчить про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб'єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України. Недотримання цих принципів є підставою для скасування такого рішення, оскільки з тексту оскаржуваного рішення неможливо визначити, які саме періоди роботи не зараховані відповідачем до пільгового стажу позивача, підстави не зарахування щодо кожного періоду, відповідно відсутні мотиви щодо відмови у призначенні такої пенсії.
Відносно неможливості надання довідки про підтвердження пільгового стажу за спірний період з незалежних від позивача причин, оскільки підприємство знаходиться у м. Харцизьк, село Широке, на тимчасово окупованій території, слід зазначити наступне.
Відповідно до положень частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно частин 5 статті 45 Закону №1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів (пункт 4.2 Порядку 22-1).
При цьому, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати (пункт 4.7 Порядку 22-1).
Проаналізувавши наведені норми права, суд доходить висновку про те, що реалізовуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний пенсійний орган в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності, роз'яснювати такій особі її права, а також надавати строк для усунення вказаних недоліків.
При цьому, з наведеного слідує також законодавче закріплення за територіальним органу Пенсійного фонду України обов'язку не пізніше 10 днів з дня надходження документів про призначення пенсії прийняти рішення про її призначення або про відмову у такому призначенні із направленням особі повідомлення про таке рішення із зазначенням причини відмови та порядку його оскарження.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 752/18396/16-а.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається значний обсяг прав та обов'язків в органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Проте, відповідачем не надано жодних документів, підтверджуючих вчинення будь-яких дій для витребування документів чи проведення перевірки достовірності таких документів.
Відтак, враховуючи те, що відповідачем по суті не розглядалось питання щодо зарахування або незарахуванння періодів роботи до пільгового стажу, не надано жодних документів, підтверджуючих вчинення будь-яких дій для витребування документів чи проведення перевірки достовірності таких документів, суд приходить висновку про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії № 056650009856 від 30.01.2024 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області по заяві ОСОБА_1 від 24.01.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до п. п. 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи із змісту заявлених позивачем вимог та висновків суду, в даному випадку слід застосувати положення статті 9 КАС України, а саме, визначити інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.
Таким чином, суд доходить висновку, що в даному випадку, слід: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 24.01.2024 року з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні.
Суд вважає вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини справи.
У задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 та Постановою №202 періоди з 01.09.1991 року по 20.06.1995 року, з 04.07.1995 року по 01.11.2004 року, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначити пенсію за віком на пільгових умовах слід відмовити, оскільки повторний розгляд заяви позивача, з урахуванням висновків суду, не відбувся, тому такі вимоги є передчасними.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що відповідно до вимог частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно норм статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
5) як розподілити між сторонами судові витрати;
6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;
7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Норми статті 245 КАС України визначають повноваження суду при вирішенні справи. Так, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Рішення суду, згідно положень статті 246 КАС України, складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.
У вступній частині рішення зазначаються:
1) дата і місце його ухвалення;
2) найменування суду;
3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів;
4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання;
5) номер справи;
6) ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи;
7) вимоги позивача;
8) прізвища та ініціали представників учасників справи та прокурора.
В описовій частині рішення зазначаються:
1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача;
2) заяви, клопотання учасників справи;
3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
У мотивувальній частині рішення зазначаються:
1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;
2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;
3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову;
4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;
5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;
6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування;
7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.
У резолютивній частині рішення зазначаються:
1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог;
2) розподіл судових витрат;
3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження;
4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.
Суд зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.
Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем за подання цього позову сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 484,48 грн (968,96 грн /2)
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ: 13358826, місцезнаходження: 43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, буд. 22-В) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії № 056650009856 від 30.01.2024 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області по заяві ОСОБА_1 від 24.01.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 24.01.2024 року з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ: 13358826, місцезнаходження: 43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, буд. 22-В) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного провадження 30 травня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі “Електронний суд”.
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов