Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 травня 2024 року Справа№200/1794/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 , до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, до відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення №056650009665 від 08.12.2023 та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, до відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення №056650009665 від 08.12.2023 та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 06.12.2023 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 1) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач 2) від 08.12.2023 року №056650009665 позивачу було відмовлено у призначенні такого виду пенсії у зв'язку з недосягненням необхідного пенсійного віку. Позивач зауважила, що при цьому відповідач встановив, що: вік позивача становить 52 роки, страховий стаж становить 26 років 5 місяців 9 днів, а пільговий стаж по Списку № 2 складає 13 років 4 місяці 4 дня. З урахуванням наведеного, позивач вважає, що спір виник виключно щодо оцінки необхідного віку, після досягнення якого вона має право вийти на пільгову пенсію, в той час як наявність у неї достатнього страхового та пільгового стажу відповідачем 2 визнається. Позивач вважає рішення відповідача 2 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач 2) надало відзив на позовну заяву в якому зазначено наступне, що 06.12.2023 позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (за місцем проживання). 08.12.2023 за принципом екстериторіальності відповідачем 2 розглянуто заяву та додані до неї документи та прийнято рішення № 056650009665 про відмову у призначенні пенсії. Відповідач 2 зазначив, що відповідно до абзацу першого пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058 пенсія за віком на пільгових умовах призначається, зокрема, жінкам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. При цьому, вік позивачки - 52 роки; страховий стаж особи - 26 років 5 місяців 9 днів; пільговий стаж особи по Списку № 2 складає 13 років 4 місяці 4 днів. За результатами розгляду документів до страхового стажу не враховано період роботи з 20.01.2003 по 21.01.2003 згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_1 ), оскільки записи внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: не зазначено підставу внесення записів до трудової книжки (наказ, розпорядження керівника підприємства, тощо). До пільгового стажу не враховано періоди роботи: з 20.02.2004 по 31.12.2004, оскільки відсутні відомості про нарахування та сплату страхових внесків в Реєстрі; з 01.02.2005 по 31.03.2005, з 01.05.2005 по 30.11.2005, оскільки відсутні документи про знаходження особи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку та свідоцтво про народження дитини. Відповідач 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 1) надало відзив на позовну заяву, в якому зазначило наступне, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до відповідача 1 з заявою від 06.12.2023 про призначення пенсії на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року. Заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач 2). Відповідно п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених посадах. Вік заявниці на дату звернення становить 52 роки. Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж на дату звернення становить 26 років 5 місяців 9 днів, пільговий стаж за Списком №2 становить 13 років 4 місяці 4 днів. Відповідач 1 зазначив, що за результатом розгляду заяви позивача від 06.12.2023, відповідачем 2 прийнято рішення від 08.12.2023 № 056650009665 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України №1058 у зв'язку з недосягненням нею пенсійного віку 55 років. Відповідач 1 закцентував свою увагу на тому, що з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову в її призначенні. Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області має бути зобов'язано вчинити певні дії. Відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Ухвалою суду від 01.04.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Про відкриття провадження у справі, відповідачі були повідомлені належним чином, відповідно до наявної у них реєстрації кабінету електронного суду, про що свідчить відповідна відмітка, де в графі «доставлено» зазначена дата 02.04.2024.
Представник позивача адвокат Ожиганов С.В. був повідомлений про відкриття провадження по справі належним чином, шляхом надіслання на його електронну скриньку зазначену у позовній заяві - ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи карткою обліку вихідних документів Донецького окружного адміністративного суду №200/1794/24 від 10.04.2024 року.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ). Відповідно до наявного в матеріалах справи копії паспорту серії НОМЕР_3 виданого Димитровським МВ УМВС України в Донецькій області від 24.11.2005 року є громадянкою України.
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ЄДРПОУ: 13486010, в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, ЄДРПОУ: 20632802, в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, позивач звернулася з заявою про призначення їй пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Покровськ) 06.12.2023, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією заяви про призначення пенсії, позовною заявою, рішенням про відмову у призначенні пенсії від 08.12.2023 та відзивами на позовну заяву.
Відповідно до принципу екстериторіальності для розгляду заяви про призначення пенсії був визначений структурний підрозділ - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, що підтверджується рішенням про відмову №056650009665 від 08.12.2023 та не заперечується сторонами по справі.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на підставі заяви позивача від 06.12.2023 було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №056650009665 від 08.12.2023, відповідно до якого було зазначено, - звернення за призначенням пенсії на пільгових умовах за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 06.12.2023 Відповідно до абзацу першого пункту 2 частини другої статті 114 розділу XIV-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) пенсія за віком на пільгових умовах призначається, зокрема, жінкам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Вік заявниці 52 роки. Страховий стаж особи становить 26 років 5 місяців 9 днів. Працює. Пільговий стаж особи по Списку № 2 складає 13 років 4 місяці 4 днів. За результатами розгляду документів до страхового стажу не враховано період роботи 20.01.2003 по 21.01.2003 згідно записів трудової книжки (АТ-VІІ № 1253294), оскільки записи внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: не зазначено підставу внесення записів до трудової книжки (наказ, розпорядження керівника підприємства, тощо). До пільгового стажу не враховано періоди роботи: з 20.02.2004 по 31.12.2004, оскільки відсутні відомості про нарахування та сплату страхових внесків в Реєстрі; з 01.02.2005 по 31.03.2005, з 01.05.2005 по 30.11.2005, оскільки відсутні документи про знаходження особи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку та свідоцтво про народження дитини. Права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до першого пункту 2 частини другої статті 114 Закону, з урахуванням наявних документів, заявниця не має через відсутність необхідного віку, визначеного діючим законодавством.
В своїх відзивах, відповідачами було продубльовано щодо зазначеного страхового та пільгового стажу позивача, а саме страховий стаж позивача становить 26 років 5 місяців 9 днів, пільговий стаж особи за Списком №2 становить - 13 років 04 місяці 04 дні.
Позивач звертаючись з даним адміністративним позовом до суду, зазначила, що відповідно даних її трудової книжки вона працювала та працює на посадах визначених у нормах статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до теперішнього часу, тому до неї має застосовуватись стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII. Позивач відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, вважає, що має право на пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 2 за наявності віку 50 років, страхового стажу 20 років та пільгового стажу 10 років. Позивач зазначила, що враховуючи її достатній вік - 52 роки при необхідному 50 років, достатній страховий стаж - 26 років 05 місяці 09 днів при необхідних 20 роках та достатній пільговий стаж за списком № 2 - 13 років 04 місяці 04 дня при необхідних 10 роках, то їй відповідачем 2 протиправно відмовлено у призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що спірним питанням в даній позовній заяві - є вік з якого позивач має право на призначення їй пенсії, питань щодо не зарахування певних періодів зазначених у спірному рішенні, позивач у своїй позовній заяві та відповідно й своїх позовних вимогах не зазначає.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, що доповнив Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, рішенням № 1-р/2020 КСУ було визнано неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.11.2021 року прийнятій у справі №360/3611/20 зробила висновок про те, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в призначенні ОСОБА_1 , яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 52 років, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею відповідного пенсійного віку - 55 років, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення їй пільгової пенсії за Списком № 2 з урахуванням того, що позивачу на час звернення із заявою про призначення пенсії до Пенсійного фонду України виповнилося 52 роки та страховий стаж становить 26 років 05 місяців 09 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 13 років 04 місяці 04 днів, що підтверджено матеріалами справи та самим спірним рішенням відповідача 2, що відповідає критеріям для призначення пільгової пенсії відповідно до Списку №2 та до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Суд зауважує, що рішення суб'єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об'єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб'єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами.
Враховуючи вищевикладене, а також встановлені фактичні обставини справи, у взаємозв'язку із приписами чинного законодавства, суд приходить до висновку про протиправність невмотивованого спірного рішення, та як наслідок його скасування.
Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. "б" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-УІІ1 з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, відповідно до її заяви з 06.12.2023 року, суд зазначає наступне.
Під час розгляду справи, судом було встановлено, що позивач подав заяву про призначення пенсії від 06.12.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Покровськ), тобто до відповідача 1 по справі.
Заява була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, тобто відповідачем 2 по справі. Вказаним управлінням було прийнято рішення від 08.12.2024 №056650009665 про відмову у призначенні пенсії, що обумовило позивача звернутись за захистом своїх прав до суду.
Вищезазначене підтверджується насамперед позовною заявою, заявою про призначення пенсії від 06.12.2023, спірним рішенням прийнятим відповідачем 2 від 08.12.2023 та відзивами на позовну заяву.
Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
Аналогічна правова позиція міститься у п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18).
Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Згідно з пояснювальною запискою Фонду до проекту Постанови № 25-1 Указом Президента України від 04.09.2019 року №647/2019 «Про деякі заходи із забезпечення надання якісних публічних послуг» для забезпечення належної реалізації прав осіб y сфері надання адміністративних послуг передбачено забезпечення Кабінетом Міністрів України, зокрема, спрощення процедури надання та отримання послуг. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 року № 681 «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення» визначено перелік державних реєстрів, відомості з яких враховуються органами Пенсійного фонду при зверненні осіб за призначенням, перерахунком, поновленням, припиненням, продовженням виплати пенсій, надбавок, допомог, доплат та компенсацій або переведенням з одного виду пенсії на інший.
У зв'язку з цим постала необхідність у приведенні актів Пенсійного фонду України у відповідність до вимог чинного законодавства Єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства, централізована прозора система контролю за процесами призначення та перерахунків пенсій, мінімізація корупційних ризиків, зумовлених особистими контактами з громадянами, попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, оптимізація навантаження на працівників, розширення способів звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України стало результатом запровадження принципу екстериторіальності щодо призначення пенсії.
Таким чином, впровадження принципу екстериторіальності передбачає опрацювання заяв про призначення пенсій будь-яким з територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає заявник.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалась саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та рішення про відмову у призначенні пенсії приймалось саме цим управлінням, тому зобов'язання щодо вчинення дій по відновленню порушених прав позивача спірним рішенням, судом буде зобов'язано саме Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Таким чином, позовні вимоги позивача в частині зобов'язання саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задоволенню не підлягають.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту свого порушеного шляхом зобов'язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
В постанові від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення «ефективного правосуддя» та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб'єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Зазначені висновки також відповідають позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.
Водночас у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював висновок, згідно якого у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, а також те, що підчас розгляду адміністративного спору судом встановлено дотримання позивачем необхідних умов для призначення пенсії за віком, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 08.12.2023 року №056650009665 про відмову в призначенні пенсії позивачу та як наслідок скасувати це рішення, та як похідна вимога зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити позивачу з 06.12.2023 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч.8 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 19.03.2024 позивач за подання адміністративного позову сплатила 1 211,20 грн. судового збору.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає стягнути судовий збір у сумі 1 211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, оскільки саме цим Управлінням було прийнято протиправне рішення, яким було відмовлено у призначенні пенсії позивачу.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 32, 139, 243 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010), до відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса: 25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд.7а, ЄДРПОУ: 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення №056650009665 від 08.12.2023 та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (ЄДРПОУ: 20632802) від 08.12.2023 року №056650009665 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (ЄДРПОУ: 20632802) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) з 06.12.2023 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса: 25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд.7а, ЄДРПОУ: 20632802) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 31 травня 2024 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець