Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 травня 2024 року Справа№200/1508/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Бойко Анастасії Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України про визнання протиправною дію або бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
15 березня 2024 року адвокат Бойко Анастасія Ігорівна в інтересах ОСОБА_1 , позивача, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100000,00 гривень за період перебування на лікуванні внаслідок поранень, отриманих під час захисту Батьківщини за жовтень-листопад 2022 року, з 06 лютого 2023 року по 06 березня 2023 року, з 10 березня 2023 року по 01 травня 2023 року, з 05 травня 2023 року по 31 травня 2023 року, з 07 червня 2023 року по 06 липня 2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000,00 гривень за період перебування на лікуванні внаслідок поранень, отриманих під час захисту Батьківщини за періоди за жовтень-листопад 2022 року, з 06 лютого 2023 року по 06 березня 2023 року, з 10 березня 2023 року по 01 травня 2023 року, з 05 травня 2023 року по 31 травня 2023 року, з 07 червня 2023 року по 06 липня 2023 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення певних дій залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 27 березня 2024 року №30 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи №200/1508/24 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади.
01 квітня 2024 року представник позивача, на виконання вимог ухвали суду від 20 березня 2024 року, надав до суду клопотання про поновлення процесуального строку. Представник вказав, що позивач переніс з 10 червня 2022 року по 25 січня 2024 року 18 операцій (10 червня 2022 року; 20 червня 2022 року; 27 червня 22 року; 02 липня 2022 року; 08 липня 2022 року; 11липня 2022 року; 13 липня 2022 року; 15 липня 2022 року; 25 липня 2022 року; 05 жовтня 2022 року; 20 жовтня 2022 року; 27 жовтня 2022 року; 02 листопада 2022 року; 15 березня 2023 року; 08 травня 2023 року; 24 травня 2023 року; 23 серпня 2023 року; 20 грудня 2023 року), про що надано виписки із закладів охорони здоров'я та довідки ВЛК. Зауважив, що за станом здоров'я не міг раніше звернутись до суду за захистом своїх прав.
За відомостями витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2024 року справу передано на розгляд судді Молочній І. С.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року прийнято адміністративну справу №200/1508/24 до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано встановлені судом докази по справі. Вирішено питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду.
15 квітня 2024 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду 16 квітня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у відповідача повторно витребувано визначені судом докази по справі.
30 квітня 2024 року відповідач надав до суду докази по справ, які долучено судом до матеріалів справи.
Інші заяви та клопотання по розглядаємій справі не надходили.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до частини п'ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Отже відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.
Так, в обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що 10 червня 2022 року позивач під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Авдіївка Донецької області, отримав вогнепальні уламкові поранення, а саме: вогнепальний багато-уламковий перелом лівої ліктьової кістки; вогнепальні уламкові поранення лівого стегна, передпліччя, лівої гомілки. З 10 червня 2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я, переніс декілька операцій. За період з 10 червня 2022 року по 30 вересня 2022 року додаткова винагорода нарахована і виплачена позивачу в повному обсязі. Проте, позивачу не було нараховано та виплачено в повному обсязі додаткову винагороду за період лікування та перебування у відпустках за станом здоров'я за періоди жовтень-листопад 2022 року, з 06 лютого 2023 року по 06 березня 2023 року, з 10 березня 2023 року по 01 травня 2023 року, з 05 травня 2023 року по 31 травня 2023 року, з 07 червня 2023 року по 06 липня 2023 року.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. за період перебування на лікуванні внаслідок поранень, отриманих під час захисту Батьківщини, за періоди жовтень-листопад 2022 року, з 06 лютого 2023 року по 06 березня 2023 року, з 10 березня 2023 року по 01 травня 2023 року, з 05 травня 2023 року по 31 травня 2023 року, з 07 червня 2023 року по 06 липня 2023 року, протиправною. Просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що 10 червня 2022 року позивач отримав поранення під час бойових дій, а саме вогнепальний багато уламковий перелом лівої ліктьової кістки, вогнепальні осколкові поранення лівого стегна, передпліччя та лівої гомілки. Того ж дня позивача було відправлено для проходження лікування до військового мобільного шпиталю. У період з 19 серпня 2022 року по 19 вересня 2022 року позивач перебував у відпустці за станом здоров'я відповідно до довідки ВЛК від 15 серпня 2022 року №629/1789. 19 вересня 2022 року повернувся до військової частини з відпустки. Позивачу за період з 01 вересня 2022 року по 19 вересня 2022 року нараховувалась додаткова грошова винагорода пропорційно перебування у відпустці за станом здоров'я з розрахунку 100000,00 грн на місяць. За період з 20 березня 2022 року по 30 вересня 2022 року позивачу нараховувалась додаткова грошова винагорода пропорційно з розрахунку 30000,00 грн на місяць.
Відповідач зауважує, що у жовтні та листопаді 2022 року зі слів позивача він перебував на лікуванні, проте, доказів перебування на стаціонарному лікуванні позивач не надав. Після прибуття з лікувального закладу 12 грудня 2022 року, позивач надав до військової частини тільки довідку №295/60 військово-лікарської комісії виданої Комунальним некомерційним підприємством «Міська комунальна лікарня №3» Тернопільської міської ради. У даній довідці вказано, що проведено медичний огляд госпітальною ВЛК 12 грудня 2022 року, та не вказано період перебування на стаціонарному лікуванні позивача. Тому за жовтень та листопад 2022 року позивачу здійснювалось нарахування додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168.
Також, відповідач зазначив, що позивачу за період з 01 грудня 2022 року по 12 грудня 2022 року (тобто, у період перебування на лікуванні) було виплачено пропорційно грошову винагороду збільшену до 100000,00 грн., а за період з 12 грудня 2022 року по 19 грудня 2022 року здійснювалось нарахування додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168. 25 січня 2023 року позивача було зараховано до списків Військової частини НОМЕР_1 , а отже і нарахування грошового забезпечення здійснювалось за період з 25 січня 2023 року по 31 січня 2023 року. Нарахування грошового забезпечення позивачу з 19 грудня 2022 року по 25 січня 2023 року здійснювала Військова частина НОМЕР_2 .
Щодо оплати за період з лютого по липень 2023 року відповідач зазначив, що позивач не звертався до військової частини з рапортом з приводу доплати додаткової грошової винагороди за усі зазначені періоди.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_3 , та має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 03 березня 2022 року по 19 грудня 2022 року та з 01 лютого 2023 року по 08 липня 2023 року, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №52 від 03 березня 2022 року матроса ОСОБА_1 зараховано до списків Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з первинною медичною карткою «форми 100» від 10 червня 2022 року матрос ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №154 від 10 червня 2022 року матрос ОСОБА_1 перебував у Військовому мобільному шпиталі в/ч НОМЕР_5 АДРЕСА_1 з 10 червня 2022 року.
З 11 червня 2022 року по 20 червня 2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у МКЛ-16, м. Дніпро, з діагнозом: вогнепальний багато-уламковий перелом лівої ліктьової кістки; вогнепальні осколкові сліпі поранення лівого стегна, передпліччя, лівої гомілки; ЗЧМТ, струс головного мозку; забій м'яких тканин голови, акубаротравма, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №5951 від 20 червня 2022 року.
З 21 червня 2022 року по 01 липня 2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНМ ВКБЛ ВМР, що підтверджується перевідним епікризом №2146 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 01 липня 2022 року.
З 01 липня 2022 року по 04 липня 2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону м. Львів, що підтверджується виписним (перевідним) епікризом із медичної картки стаціонарного хворого №8517 від 04 липня 2022 року.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми від 05 липня 2022 року вих.№740/33/1766 10 червня 2022 року матрос ОСОБА_1 отримав порання під час бойових дій, а саме: вогнепальний багато-уламковий перелом лівої ліктьової кістки; вогнепальні уламкові поранення лівого стегна, передпліччя, лівої гомілки. За обставин безпосередньої участі військовослужбовця в бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини в населеному пункті Авдіївка.
З 04 липня 2022 року по 15 серпня 2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Військовій частині НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 , що підтверджується виписним епікризом з медичної картки стаціонарного хворого №1771/325 від 15 серпня 2022 року.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії Військовій частині НОМЕР_6 від 15 серпня 2022 року вих.№629/1789 проведено медичний огляд матроса ОСОБА_1 15 серпня 2022 року. Поранення, травма, отримана позивачем, «ТАК», пов'язані із захистом Батьківщини. На підставі статі 81 графи ІІ Розкладу хвороб, потребує відпустки за станом здоров'я терміном на 30 календарних днів.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №225 від 19 серпня 2022 року матрос ОСОБА_1 з 19 серпня 2022 року прибув до пункту постійної дислокації (м. Маріуполь) та приступив до виконання своїх посадових обов'язків з Військового мобільного шпиталю (в/ч НОМЕР_6 ) АДРЕСА_2 .
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №225 від 19 серпня 2022 року матрос ОСОБА_1 з 19 серпня 2022 року вибув у додаткову відпустку за станом здоров'я терміном на 30 діб, з 20 серпня 2022 року по 18 вересня 2022 року.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №257 від 19 вересня 2022 року матрос ОСОБА_1 19 вересня 2022 року прибув до розташування підрозділу після додаткової відпустки за станом здоров'я та приступив до виконання своїх службових обов'язків.
З 20 вересня 2022 року по 22 вересня 2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. Руднєва» Дніпропетровської міської ради», що підтверджується виписним епікризом №8029.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №261 від 23 вересня 2022 року матрос ОСОБА_1 з 23 вересня 2022 року вибув у Військовий мобільний госпіталь (в/ч НОМЕР_7 ) АДРЕСА_3 .
З 23 вересня 2022 року по 12 жовтня 2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР, що підтверджується перевідним епікризом із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №11879 від 12 жовтня 2022 року.
З 12 жовтня 2022 року по 19 жовтня 2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська комунальна лікарня №3» ТМР, що підтверджується перевідним епікризом із медичної картки стаціонарного хворого №2727 від 19 жовтня 2022 року.
З 19 жовтня 2022 року по 09 листопада 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР, що підтверджується випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №13151 від 09 листопада 2022 року.
З 09 листопада 2022 року по 12 грудня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська комунальна лікарня №3» ТМР, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №3045 від 12 грудня 2022 року.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії КНП «Міська комунальна лікарня №3» ТМР від 12 грудня 2022 року вих.№295/60 проведено медичний огляд госпітальною ВЛК КНП «Міська комунальна лікарня №3» ТМР матроса військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 12 грудня 2022 року. Травма, отримана позивачем, важкого ступеня; «ТАК», пов'язана із захистом Батьківщини. Післятравматична нейропатія лівого ліктьового нерва. Захворювання, ТАК», пов'язане з проходженням військової служби. На підставі статі 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ, потребує відпустки за станом здоров'я терміном на 30 календарних днів.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №346 від 12 грудня 2022 року матрос ОСОБА_1 з 12 грудня 2022 року прибув зі шпиталю КНП «Міська комунальна лікарня №3» ТМР до тимчасового пункту постійної дислокації та приступив до виконання своїх обов'язків.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №346 від 12 грудня 2022 року матрос ОСОБА_1 з 12 грудня 2022 року вибув у додаткову відпустку за станом здоров'я терміном на 30 діб, з 13 грудня 2022 року по 11 січня 2023 року.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №353 від 19 грудня 2022 року матрос ОСОБА_1 в подальшому перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_8 .
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 30 січня 2023 року вих.№1587 проведено медичний огляд ВЛК в/ч НОМЕР_2 матроса за мобілізацією ОСОБА_1 30 січня 2023 року. Поранення, отримане позивачем, важкого ступеня; «ТАК», пов'язане із захистом Батьківщини. НЦД за змішаним типом; викривлення перетинки носа з порушенням функції. Захворювання, «ТАК», пов'язані з проходженням військової служби. На підставі статті 78Б, 61Б, 62Б, 83Б, 45Г, графи ІІ Розкладу хвороб обмежено придатний до військової служби.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №22 від 01 лютого 2023 року матрос ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення. З 01 лютого 2023 року прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
З 06 лютого 2023 року по 06 березня 2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни» ПОР, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №278.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №48 від 06 березня 2023 року матрос ОСОБА_1 з 06 березня 2023 року прибув до пункту постійної дислокації та приступив до виконання своїх посадових обов'язків із ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №51 від 09 березня 2023 року матрос ОСОБА_1 з 09 березня 2023 року вибув у шпиталь у Національний Військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» м. Київ.
З 10 березня 2023 року по 01 квітня 2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Військовій частині НОМЕР_9 , що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №618 від 01 квітня 2023 року.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_9 від 01 квітня 2023 року вих.№156 проведено медичний огляд госпітальною ВЛК Військової частини НОМЕР_9 матроса за мобілізацією ОСОБА_1 01 квітня 2023 року. Травма, отримана позивачем, відноситься до важкого ступеня; «ТАК», пов'язана із захистом Батьківщини. На підставі статі 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ, потребує відпустки за станом здоров'я терміном на 30 календарних днів.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №72 від 03 квітня 2023 року матрос ОСОБА_1 з 03 квітня 2023 року прибув до пункту постійної дислокації та приступив до виконання своїх посадових обов'язків із Національного Військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» м. Київ.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №72 від 03 квітня 2023 року матрос ОСОБА_1 вибув у додаткову відпустку за станом здоров'я терміном на 30 діб, з 03 квітня 2023 року по 02 травня 2023 року.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №101 від 04 травня 2023 року матрос ОСОБА_1 з 03 травня 2023 року прибув до пункту постійної дислокації з додаткової відпустки за станом здоров'я та приступив до виконання своїх службових обов'язків.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №101 від 04 травня 2023 року матрос ОСОБА_1 з 04 травня 2023 року вибув у шпиталь в «Інститут травматології та ортопедії» НАМН України м. Київ.
З 05 травня 2023 року по 01 червня 2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Державній установі ««Інститут травматології та ортопедії НАМН України», м. Київ, що підтверджено довідкою-випискою з історії хвороби стаціонарного хворого №590523 від 01 червня 2023 року.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії Державної установи «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» від 31 травня 2023 року вих.№2220 проведено медичний огляд ВЛК Державної установи «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» матроса військової служби ОСОБА_1 31 травня 2023 року. Травма, отримана позивачем, відноситься до тяжких травм; «ТАК», пов'язана із захистом Батьківщини. На підставі статі 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ, потребує відпустки за станом здоров'я терміном на 30 календарних днів.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №132 від 05 червня 2023 року матрос ОСОБА_1 з 03 червня 2023 року прибув до пункту постійної дислокації та приступив до виконання своїх посадових обов'язків із шпиталю з «Інститут травматології та ортопедії» НАМН України м. Київ.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №133 від 06 червня 2023 року матрос ОСОБА_1 вибув у додаткову відпустку за станом здоров'я терміном на 30 діб, з 07 червня 2023 року по 06 липня 2023 року.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №161 від 07 липня 2023 року матрос ОСОБА_1 з 07 липня 2023 року прибув до пункту постійної дислокації з додаткової відпустки за станом здоров'я та приступив до виконання своїх службових обов'язків.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №162 від 08 липня 2023 року матрос ОСОБА_1 справи та посаду здав та вибув для подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_2 . З 08 липня 2023 року виключений зі списків особового складу частини, знятий зі всіх видів забезпечення.
21 лютого 2024 року Військова частина НОМЕР_1 листом вих.№740/33/1262 надала відповідь на адвокатський запит (вих.№2/020224 від 02 лютого 2024 року) в інтересах позивача з приводу надання документів.
Відповідно до довідок Військової частини НОМЕР_1 від 23 лютого 2024 року втих.№740/33/1285 та від 30 квітня 2024 року вих.№740/33/3027 про грошове забезпечення та інші доходи ОСОБА_1 за 2022-2023 роки позивачу нарахована та виплачена «Додаткова винагорода за безпосередню участь у бойових діях» у червні 2022 року у розмірі 100000,00 грн., у липні 2022 року - 100000,00 грн., у серпні 2022 року - 100000,00 грн., у вересні 2022 року - 74333,33 грн., у жовтні 2022 року - 30000,00 грн., у листопаді 2022 року - 30000,00 грн., у грудні 2022 року - 45483,87 грн., у січні 2023 року - 6774,19 грн. У період з лютого по червень 2023 року «Додаткова винагорода за безпосередню участь у бойових діях» позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується відповідачем.
Отже, спірним питанням у даній справі є правомірність не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року№168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за періоди жовтень-листопад 2022 року, з 06 лютого 2023 року по 06 березня 2023 року, з 10 березня 2023 року по 01 травня 2023 року, з 05 травня 2023 року по 31 травня 2023 року, з 07 червня 2023 року по 06 липня 2023 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою-другою статті 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 06 липня 1999 року №8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).
За приписами статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністра оборони України №260 від 07 червня 2018 року затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено станом і на теперішній час.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - Постанова №168), в редакції Постанови від 01 квітня 2022 року №400, установлено, зокрема, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
01 квітня 2022 року до Постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн., включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Так, з урахуванням змін до Постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №43 від 20 січня 2023 року, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, вирішено включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000,00 грн. виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, суд зауважує, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000,00 грн.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 червня 2022 року матрос ОСОБА_1 отримав поранення під час бойових дій, а саме: вогнепальний багато-уламковий перелом лівої ліктьової кістки; вогнепальні уламкові поранення лівого стегна, передпліччя, лівої гомілки. За обставин безпосередньої участі військовослужбовця в бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини в населеному пункті Авдіївка, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми від 05 липня 2022 року вих.№740/33/1766.
Як встановлено судом вище, позивач з 11 червня 2022 року по 20 червня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні у МКЛ-16. Після чого був направлений у КНМ ВКБЛ ВМР, де перебував на стаціонарному лікуванні з 21 червня 2022 року по 01 липня 2022 року. Потім позивач перебував у стаціонарі у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону м. Львів з 01 липня 2022 року по 04 липня 2022 року, та з 04 липня 2022 року по 15 серпня 2022 року у Військовій частині НОМЕР_6 .
Так, відповідно до довідки військово-лікарської комісії Військовій частині НОМЕР_6 від 15 серпня 2022 року вих.№629/1789 проведено медичний огляд матроса ОСОБА_1 15 серпня 2022 року. Поранення, травма, отримана позивачем, «ТАК», пов'язані із захистом Батьківщини. На підставі статі 81 графи ІІ Розкладу хвороб, потребує відпустки за станом здоров'я терміном на 30 календарних днів.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №225 від 19 серпня 2022 року позивач з 19 серпня 2022 року вибув у додаткову відпустку за станом здоров'я терміном на 30 діб, з 20 серпня 2022 року по 18 вересня 2022 року. Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №257 від 19 вересня 2022 року матрос ОСОБА_1 19 вересня 2022 року прибув до розташування підрозділу після додаткової відпустки за станом здоров'я та приступив до виконання своїх службових обов'язків.
Разом із цим, позивач з 20 вересня 2022 року по 22 вересня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. Руднєва» Дніпропетровської міської ради» та відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №261 від 23 вересня 2022 року з 23 вересня 2022 року вибув у Військовий мобільний госпіталь (в/ч НОМЕР_7 ) АДРЕСА_3 .
У позовній заяві представник позивача зауважує, що у період з 10 червня 2022 року по 30 вересня 2022 року додаткова винагорода відповідно до Постанови №168 нарахована та виплачена позивачу в повному обсязі. Даний факт сторонами не оскаржується та не є спірним питанням у справі, тому судом не досліджується.
Після чого, з 23 вересня 2022 року по 12 жовтня 2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР, з 12 жовтня 2022 року по 19 жовтня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська комунальна лікарня №3» ТМР, з 19 жовтня 2022 року по 09 листопада 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР, з 09 листопада 2022 року по 12 грудня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська комунальна лікарня №3» ТМР.
Так, відповідно до довідки військово-лікарської комісії КНП «Міська комунальна лікарня №3» ТМР від 12 грудня 2022 року вих.№295/60 проведено медичний огляд госпітальною ВЛК КНП «Міська комунальна лікарня №3» ТМР матроса військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 12 грудня 2022 року. Травма, отримана позивачем, важкого ступеня; «ТАК», пов'язана із захистом Батьківщини. Післятравматична нейропатія лівого ліктьового нерва. Захворювання, ТАК», пов'язане з проходженням військової служби. На підставі статі 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ, потребує відпустки за станом здоров'я терміном на 30 календарних днів.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №346 від 12 грудня 2022 року матрос ОСОБА_1 з 12 грудня 2022 року вибув у додаткову відпустку за станом здоров'я терміном на 30 діб, з 13 грудня 2022 року по 11 січня 2023 року.
Водночас, відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №353 від 19 грудня 2022 року матрос ОСОБА_1 в подальшому перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_8 .
У позовній заяві представник позивача зауважує, що за грудень 2022 року та січень 2023 року додаткова винагорода відповідно до Постанови №168 нарахована та виплачена позивачу в повному обсязі. Даний факт сторонами не оскаржується та не є спірним питанням у справі, тому судом не досліджується.
Так, відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 30 січня 2023 року вих.№1587 проведено медичний огляд ВЛК в/ч НОМЕР_2 матроса за мобілізацією ОСОБА_1 30 січня 2023 року. Поранення, отримане позивачем, важкого ступеня; «ТАК», пов'язане із захистом Батьківщини. НЦД за змішаним типом; викривлення перетинки носа з порушенням функції. Захворювання, «ТАК», пов'язані з проходженням військової служби. На підставі статті 78Б, 61Б, 62Б, 83Б, 45Г, графи ІІ Розкладу хвороб обмежено придатний до військової служби.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №22 від 01 лютого 2023 року позивач зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення. З 01 лютого 2023 року прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Після чого, з 06 лютого 2023 року по 06 березня 2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни» ПОР.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №48 від 06 березня 2023 року позивач з 06 березня 2023 року прибув із ІНФОРМАЦІЯ_2 до пункту постійної дислокації та приступив до виконання своїх посадових обов'язків, та відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №51 від 09 березня 2023 року позивач з 09 березня 2023 року вибув у шпиталь у Національний Військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» м. Київ.
З 10 березня 2023 року по 01 квітня 2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Військовій частині НОМЕР_9 .
Так, відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_9 від 01 квітня 2023 року вих.№156 проведено медичний огляд госпітальною ВЛК Військової частини НОМЕР_9 матроса за мобілізацією ОСОБА_1 01 квітня 2023 року. Травма, отримана позивачем, відноситься до важкого ступеня; «ТАК», пов'язана із захистом Батьківщини. На підставі статі 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ, потребує відпустки за станом здоров'я терміном на 30 календарних днів.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №72 від 03 квітня 2023 року позивач вибув у додаткову відпустку за станом здоров'я терміном на 30 діб, з 03 квітня 2023 року по 02 травня 2023 року, та відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №101 від 04 травня 2023 року позивач з 03 травня 2023 року прибув до пункту постійної дислокації з додаткової відпустки за станом здоров'я та приступив до виконання своїх службових обов'язків.
Позивач, відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №101 від 04 травня 2023 року вибув у шпиталь в «Інститут травматології та ортопедії» НАМН України м. Київ з 04 травня 2023 року, та з 05 травня 2023 року по 01 червня 2023 року перебував на стаціонарному лікуванні у Державній установі «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», м. Київ.
Так, відповідно до довідки військово-лікарської комісії Державної установи «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» від 31 травня 2023 року вих.№2220 проведено медичний огляд ВЛК Державної установи «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» матроса військової служби ОСОБА_1 31 травня 2023 року. Травма, отримана позивачем, відноситься до тяжких травм; «ТАК», пов'язана із захистом Батьківщини. На підставі статі 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ, потребує відпустки за станом здоров'я терміном на 30 календарних днів.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №132 від 05 червня 2023 року матрос позивач з 03 червня 2023 року прибув до пункту постійної дислокації та приступив до виконання своїх посадових обов'язків із шпиталю з «Інститут травматології та ортопедії» НАМН України м. Київ, та відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №133 від 06 червня 2023 року позивач вибув у додаткову відпустку за станом здоров'я терміном на 30 діб, з 07 червня 2023 року по 06 липня 2023 року.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №161 від 07 липня 2023 року позивач з 07 липня 2023 року прибув до пункту постійної дислокації з додаткової відпустки за станом здоров'я та приступив до виконання своїх службових обов'язків.
Разом із цим, відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №162 від 08 липня 2023 року позивач справи та посаду здав та вибув для подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_2 . З 08 липня 2023 року виключений зі списків особового складу частини, знятий зі всіх видів забезпечення.
Тобто, враховуючи вище встановлені судом факти та прийняття відповідачем відповідних наказів, відповідачу було достеменно відомо, що позивач у період з 10 червня 2022 року по 06 липня 2023 року перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров'я після тяжкого поранення за висновками військово-лікарських комісій. Тому доводи відповідача відносно того, що у жовтні та листопаді 2022 року виключно зі слів позивача він перебував на лікуванні, проте, доказів перебування на стаціонарному лікуванні позивач не надав, тому за жовтень та листопад 2022 року позивачу здійснювалось нарахування додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. у відповідності до пункту 1 Постанови №168, та те, що позивач не звертався до військової частини з рапортом з приводу доплати додаткової грошової винагороди за період з лютого по липень 2023 року є безпідставними та необґрунтованими.
Як встановлено судом вище, відповідно до довідок Військової частини НОМЕР_1 від 23 лютого 2024 року втих.№740/33/1285 та від 30 квітня 2024 року вих.№740/33/3027 про грошове забезпечення та інші доходи ОСОБА_1 за 2022-2023 роки позивачу була нарахована та виплачена «Додаткова винагорода за безпосередню участь у бойових діях», зокрема, у жовтні 2022 року у розмірі 30000,00 грн., у листопаді 2022 року - 30000,00 грн. У період з лютого по червень 2023 року «Додаткова винагорода за безпосередню участь у бойових діях» позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується відповідачем.
Разом з тим, суд не погоджується з наведеними вище доводами відповідача та додатково враховує, що в контексті спірних правовідносин Постанова №168 передбачає дві підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 такої Постанови, у розмірі 100000,00 грн., а саме:
1) які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого;
2) які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Також, відповідно до приписів Постанови №168 нарахування і виплата додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. здійснюється особам, зазначеним у пункті 1 такої Постанови, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних). В той же час, наведені приписи не виокремлюють випадки перебування на стаціонарному лікуванні в зв'язку з проходженням реабілітаційного лікування, як обставину, коли виплата додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. не здійснюється.
При цьому суд наголошує, що згідно з дослідженою медичною документацією (виписками із медичної карти стаціонарного хворого), позивач проходив лікування саме в умовах стаціонару з 20 вересня 2022 року по 22 вересня 2022 року у стаціонарі КНП «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. Руднєва» Дніпропетровської міської ради», з 23 вересня 2022 року по 12 жовтня 2022 року у стаціонарі КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР з 12 жовтня 2022 року по 19 жовтня 2022 року у стаціонарі КНП «Міська комунальна лікарня №3» ТМР, з 19 жовтня 2022 року по 09 листопада 2022 року у стаціонарі КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР, з 09 листопада 2022 року по 12 грудня 2022 року у стаціонарі КНП «Міська комунальна лікарня №3» ТМР, з 06 лютого 2023 року по 06 березня 2023 року у стаціонарі КП «Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни» ПОР, з 10 березня 2023 року по 01 квітня 2023 року у стаціонарі Військової частини НОМЕР_9 , з 05 травня 2023 року по 01 червня 2023 року (а не по 31 травня 2023 року, як помилково вказав представник позивача), у стаціонарі Державної установи «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», м. Київ. З 07 червня 2023 року по 06 липня 2023 року позивач перебував у додатковій відпустці за станом здоров'я.
Крім того, таке лікування відбувалося у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а саме отриманням позивачем 10 червня 2022 року мінно-вибухової травми, що підтверджується відповідним діагнозом, зазначеним у виписках з медичної карти стаціонарного хворого.
Так, позивач оскаржує, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. за період перебування на лікуванні внаслідок поранень, отриманих під час захисту Батьківщини за жовтень-листопад 2022 року, з 06 лютого 2023 року по 06 березня 2023 року, з 10 березня 2023 року по 01 травня 2023 року, з 05 травня 2023 року по 31 травня 2023 року, з 07 червня 2023 року по 06 липня 2023 року.
Докази нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн., яка передбачена Постановою №168, за періоди з 01 жовтня 2022 року по 30 листопада 2022 року та з 06 лютого 2023 року по 06 липня 2023 року в матеріалах справи відсутні.
Відтак, позивач має право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн., яка передбачена Постановою №168, у періоди з 01 жовтня 2022 року по 30 листопада 2022 року та з 06 лютого 2023 року по 06 липня 2023 року, а тому бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати такої винагороди у відповідні періоди є протиправною.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір у даній справі стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 2, 4, 7-14, 19, 143, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов адвоката Бойко Анастасії Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 ; рнокпп НОМЕР_10 ) до Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ) про визнання протиправною дію або бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за періоди з 01 жовтня 2022 року по 30 листопада 2022 року та з 06 лютого 2023 року по 06 липня 2023 року додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), ураховуючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (лікарсько-експертної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за періоди з 01 жовтня 2022 року по 30 листопада 2022 року та з 06 лютого 2023 року по 06 липня 2023 року додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), ураховуючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (лікарсько-експертної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 31 травня 2024 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна