Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 травня 2024 року Справа№200/2375/24
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Народна, 4),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів(З), вул. Саєнка Андрія, буд. 10),
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №968250895960 від 11.01.2024р., яким відмовлено у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату №13 від 27.02.2019, яка видана Неприбутковою (некомерційною) юридичною особою Футбольний клуб “ОДІШІ 1919” Муніципалітет Зугдіді (Грузія);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату №13 від 27.02.2019, яка видана Неприбутковою (некомерційною) юридичною особою Футбольний клуб “ОДІШІ 1919” Муніципалітет Зугдіді (Грузія), починаючи з 01 січня 2024 року.
29 квітня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
20 травня 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Дослідивши матеріали адміністративної справи суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та з 24.10.2017 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
08.01.2024 позивач звернувся із заявою про допризначення пенсії у зв'язку з наданими додатковими документами та надав необхідний пакет документів для перерахунку пенсії із врахуванням довідки про заробітну плату №13 від 27.02.2019, яка видана Неприбутковою (некомерційною) юридичною особою Футбольний клуб «ОДІШІ 1919» Муніципалітет Зугдіді (Грузія).
За результатами розгляду заяви від 08.01.2024 позивачеві за принципом екстериторіальності рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №968250895960 від 11.01.2024р. було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії з урахуванням означеної довідки, оскільки в довідці про заробітну плату не вказано чи сплачувались страхові внески із заробітної плати, тобто чи особа підлягала соціальному страхуванню по законодавству Грузії та відсутні всі необхідні реквізити у даній довідці.
Позивач вважає, що наведені підстави відмови в рішенні відповідача, не можуть бути підставами для неврахування довідки про заробітну плату при обчисленні пенсії позивачу ураховуючи положення Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, згідно якої передбачено, що трудовий стаж, взаємно визнається Сторонами, а у разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
Статтею 1 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Грузія про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення, ратифікованою Законом №446/95-ВР від 22.11.1995 (далі - Угода від 22.11.1995), передбачено, що пенсійне забезпечення громадян Сторін, а також осіб без громадянства Сторін, членів їх сімей, крім випадків, передбачених статтями 6, 7 цієї Угоди, здійснюється компетентними установами по законодавству і за рахунок коштів Сторони, на території якої вони постійно проживають. За змістом статті 2 Угоди від 22.11.1995 її чинність поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством Сторін, крім випадків, передбачених статтею 9 цієї Угоди. Потрібні для пенсійного забезпечення документи, видані у встановленому порядку на території однієї Сторони, приймаються без легалізації на території другої Сторони (стаття 4 Угоди від 22.11.1995).
Отже, для підтвердження заробітної плати з січня 2016 року по грудень 2016 року (включно) позивач надав довідку про заробітну плату №13 від 27.02.2019, яка видана Неприбутковою (некомерційною) юридичною особою Футбольний клуб «ОДІШІ 1919» Муніципалітет Зугдіді (Грузія) та нотаріально засвідчений переклад зазначеної довідки, здійснений 19.12.2023 перекладачем ОСОБА_2 з російської та грузинської мов на українську мову.
Позивач звертає у вагу, що у вищевказаній в довідці про заробітну плату №13 від 27.02.2019 чітко зазначено, що «із заробітної плати були утримані всі податкові платежі відповідно до законодавства Грузії».
Також позивач вказує на те, що позивач надавав довідку від 06.10.2023 №21- 11/78838, яка видана Департаментом обслуговування Служби доходів, ЮОПП Грузії, яка підтверджує сплату оподатковуваного доходу за період з січня 2016 року по грудень 2016 року (включно).
Також позивач просить суд застосувати заходи судового контролю за виконанням судового рішення, згідно ст. 382 КАС України.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 20453063, адреса зареєстрованого місцезнаходження: пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, організаційно-правова форма - орган державної влади.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що Головним управління ПФУ в Закарпатській області розглянувши заяву позивача та додані до заяви перерахунок пенсії документи, а саме довідку №13 від 27.02.2019 р. про заробітну плату, було прийнято рішення №968250895960 від 11.01.2024 року про відмову в проведенні перерахунку згідно ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" оскільки в довідці про заробітну плату не вказано чи сплачувались страхові внески із заробітної плати, тобто чи особа підлягала соціальному страхуванню по законодавству Грузії та відсутні всі необхідні реквізити у даній довідці, відсутні первинні документи.
Із поданих додаткових документів до позову вбачається, що довідка про заробітну плату № 13 від 27.02.2019, яка видана Неприбутковою (некомерційною) юридичною особою Футбольний клуб «ОДІШІ 1919» Муніципалітет Зугдіді (Грузія), вказане підприємство знаходиться на території російської федерації, що унеможливлює перевірити первинні документи та сплату внесків.
Відповідач зазначає, що абзацом п'ятим підпункту 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачено, що особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав учасників Угоди та членів їх сімей здійснюються відповідно до законодавства держави, на території якого вони проживають.
Згідно з статтею 6 Угоди від 13.03.1992 призначення пенсій громадянам держав-учасників Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсії на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якого з держав-учасниць, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди. Обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Статтею 3 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Грузія про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення визначено, що при визначенні права на пенсію, зокрема на пільгових умовах і за вислугу років, враховується трудовий стаж, набутий на території України (і) або Республіки Грузія, а також трудовий стаж, що визнається на території будь-якої зі Сторін.
Відповідно до статті 5 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Грузія про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення, обчислення пенсій здійснюється із заробітку (прибутку) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. Розміри заробітку (прибутку) визначаються виходячи з офіційно встановленого курсу національної валюти на момент призначення пенсії.
Відтак, відповідач зазначає, що документи, складені за участю органів державної влади та місцевого самоврядування, або такі, що від них виходять, можуть бути використані на території іншої держави лише після відповідного їх посвідчення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, зокрема, апостилю, запровадженого Гаазькою Конвенцією. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений (стаття 3 Конвенції).
Отже, виходячи з наведеного обґрунтування відповідач вважає своє рішення щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача правомірним.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 22933548, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 08500, Київська область, місто Фастів(з), вул. Саєнка Андрія, будинок 10, організаційно-правова форма - орган державної влади.
Дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Згідно довідки про заробітну плату № 13 від 27.02.2019, яка видана Неприбутковою (некомерційною) юридичною особою Футбольний клуб «ОДІШІ 1919» Муніципалітет Зугдіді (Грузія), Футбольний клуб «ОДІШІ-1919» м. Зугіді Грузія повідомляє, що ОСОБА_1 працював головним тренером ФК «ОДІШІ-1919» (м. Зугіді Грузія) з 15 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, відповідно до контрактів № 8 від 15.01.2016 року та № 32 від 16.02.2016 року. З цей період він отримував заробітну плату у розмірі: січень 2016 року - 3000 ларі, лютий 2016 року - 3500 ларі, березень 2016 року - 3500 ларі, квітень 2016 - 3500 ларі, травень 2016 - 3500 ларі, червень 2016 року - 3500 ларі, липень 2016 року - 3500 ларі, серпень 2016 року - 3500 ларі, вересень 2016 року - 3500 ларі, жовтень 2016 року - 3500 ларі, листопада 2016 року - 3500 ларі, грудня 2016 року - 3500 ларі. З цієї заробітної плати були утримані податкові платежі, відповідно до законодавства Грузії.
Відповідно до нотаріально засвідченого перекладу довідки Потійського сервіс-центру Служби доходів (Грузія) від 06 жовтня 2023 року № 21-11/78838, згідно з інформацією, представленою на підставі частини 3 статті 154 Податкового кодексу Грузії, за даними Інформаційної системи адміністрування податків Служби доходів (станом па 09:14 годин 06.10.2023 року) оподатковуваний дохід, одержаний фізичною особою "Жицький Сергій" (2111512133) від "Футбольного клубу Зугдідського муніципалітету "Одіші 1919" (ІК 419985582) за період з січня 2016 року по грудень 2016 року включно становить 41321,35 грузинських ларі, а утриманий з нього прибутковий податок - 8264,27 грузинських ларі.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №968250895960 від 11.01.2024 року позивачу відмовлено в перерахунку пенсії на підставі його заяви від 08.01.2024 року, оскільки надана позивачем довідка про заробітну плату № 13 від 27.02.2019, яка видана Неприбутковою (некомерційною) юридичною особою Футбольний клуб «ОДІШІ 1919» Муніципалітет Зугдіді (Грузія) не містить необхідних реквізитів, зокрема, розшифровку прізвищ керівника та бухгалтера, відсутнє посилання на первинні документи, відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, обставини щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача на підставі довідки про заробітну плату № 13 від 27.02.2019, яка видана Неприбутковою (некомерційною) юридичною особою Футбольний клуб «ОДІШІ 1919» Муніципалітет Зугдіді (Грузія), Футбольний клуб «ОДІШІ-1919» м. Зугіді Грузія, відповідачем підтверджено, а тому ці обставини не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Згідно ст. 3 Конституції України, Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 16 Закону №1058-IV, застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону №1058-IV, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Поряд із цим, ст. 4 Закону №1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Угода про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів (дата підписання: 15.04.1994, дата набрання чинності: 11.08.1995, дата ратифікації Україною: 11.07.1995, дата набрання чинності для України: 22.08.1995) (далі - Угода від 22.08.1995), сторонами якої є Україна та Республіка Грузія, регулює основні напрями співробітництва Сторін у галузі трудової діяльності та соціального захисту осіб (далі працівники) і членів їхніх сімей, які постійно проживають на території однієї з держав Сторін і здійснюють свою трудову діяльність на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності (далі - роботодавці або наймачі) на території іншої держави Сторін відповідно до законодавства Сторони працевлаштування.
Відповідно до ст. 4 Угоди від 22.08.1995, трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату щомісячно.
Статтею 7 Угоди від 22.08.1995 визначено, що оподаткування трудових доходів працівників Сторони працевлаштування здійснюється в порядку та розмірах, встановлених законодавством Сторони працевлаштування. Сторони не допускають подвійного оподаткування зароблених працівниками коштів.
Відповідно до ст. 9 Угоди від 22.08.1995, питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (та) двосторонніми угодами.
Відповідно до ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі - Угода від 13 березня 1992 року), яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 3 Угоди від 13 березня 1992 року визначено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Стаття 6 Угоди від 13 березня 1992 року визначає, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Відповідно до ст. 8 Угоди від 13 березня 1992 року, органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами.
Статтею 11 Угоди від 13 березня 1992 року визначено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Слід урахувати, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення», якою передбачено вихід України з Угоди від 13.03.1992.
За результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19 червня 2023 року.
Разом з тим, ч. 2 ст. 13 Угоди від 13 березня 1992 року встановлює, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Дослідивши доводи відповідача покладені в обґрунтування його позиції у справі суд дійшов висновку про їх помилковість з огляду на таке.
Згідно інформації розміщеної у загальному доступі у мережі Інтернет, за даними інформаційного ресурсу Вікіпедія, м. Зугіді - місто в Грузії, адміністративний центр регіону Самегрело-Земо Сванеті, під час війни в Грузії з 11 по 17 серпня 2008 року місто, як і більшість Чорноморського узбережжя Грузії, дійсно знаходилося під контролем російських окупаційних військ, проте на теперішній час, як і на час роботи позивача, місто перебуває під контролем Грузинського Уряду.
Отже, відповідач помилково дійшов висновку про перебування міста під російською окупацією та помилково застосував приписи міжнародних правових актів, якими були врегульовані правовідносини в сфері пенсійного забезпечення з рф.
До спірних правовідносин підлягає застосуванню Угода між Урядом України і Урядом Республіки Грузія про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення (дата підписання: 09.01.1995, дата ратифікації: 22.11.1995, дата набрання чинності: 22.12.1995 ) (далі - Угода від 22.12.1995).
Відповідно до ст. 1 Угоди від 22.12.1995, пенсійне забезпечення громадян Сторін, а також осіб без громадянства Сторін, членів їх сімей, крім випадків, передбачених статтями 6, 7 цієї Угоди, здійснюється компетентними установами по законодавству і за рахунок коштів Сторони, на території якої вони постійно проживають.
Статтею 3 Угоди від 22.12.1995 визначено, що при визначенні права на пенсію, зокрема на пільгових умовах і за вислугу років, враховується трудовий стаж, набутий на території України (і) або Республіки Грузія, а також трудовий стаж, що визнається на території будь-якої зі Сторін.
Поряд із цим, ст. 4 Угоди від 22.12.1995 визначено, що потрібні для пенсійного забезпечення документи, видані у встановленому порядку на території однієї Сторони, приймаються без легалізації на території другої Сторони.
Статтями 5 та 8 Угоди від 22.12.1995 визначено, що обчислення пенсій здійснюється із заробітку (прибутку) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. Розміри заробітку (прибутку) визначаються виходячи з офіційно встановленого курсу національної валюти на момент призначення пенсії.
Взаємні розрахунки між Сторонами у випадках, передбачених у статтях 6, 7 цієї Угоди, здійснюються компетентними органами управління, що фінансують виплату пенсій, на підставі спеціальної угоди.
Відповідно до ст. 10 Угоди від 22.12.1995, питання, пов'язані із застосуванням цієї Угоди, вирішуються центральними компетентними органами управління, що здійснюють пенсійне забезпечення на території Сторін.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).
Згідно п. 2.1 Порядку № 22-1, особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, (!) отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків (!).
Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.
Згідно п. 2.9 Порядку № 22-1, документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відтак, виходячи із системного аналізу правових норм, суд дійшов висновку, що документи щодо пенсійного забезпечення, видані на території Республіки Грузія, не потребують легалізації в Україні, отже доводи відповідача в цій частині є неспроможними.
Щодо змісту довідки про заробітну плату № 13 від 27.02.2019, яка видана Неприбутковою (некомерційною) юридичною особою Футбольний клуб «ОДІШІ 1919» Муніципалітет Зугдіді (Грузія), слід зазначити, що норми наведених Угод, а також Порядку № 22-1, не вимагають зазначення відомостей щодо сплати страхових внесків та посилання на первинні документи, а тільки відомості про заробітну плату для призначення пенсії з розбивкою по місяцях.
Поряд із цим, щодо посилання відповідача на відсутність у довідці ПІБ директора та бухгалтера слід звернути увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, що також відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 06.03.2018, 29.03.2019, у справі № справа № 548/2056/16-а, у справі № 754/14898/15-а.
Водночас, відповідно до приписів ч. 1 ст. 41 Закону №1058-IV, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), з яких були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески.
З цього приводу слід врахувати приписи ст.ст. 8, 10 Угоди від 22.12.1995 та п. 2.1 Порядку № 22-1, які покладають обов'язок щодо перевірки сплати страхових внесків у спірних правовідносинах саме на органи Пенсійного фонду України на централізованому рівні шляхом отримання інформації від відповідних фондів Республіки Грузія про сплату страхових внесків, чого відповідачем зроблено не було.
Більш того, відмовляючи позивачу у проведенні перерахунку пенсії відповідач фактично переклав обов'язок щодо доведення сплати страхових внесків на позивача самоусунувшись від виконання свого обов'язку.
У такому випадку за необхідності отримання додаткових документів, зокрема, інформації щодо сплати страхових внесків, відповідач мав скористатись своїм правом на отримання таких документів від органів, які виконують функції з пенсійного забезпечення у Республіці Грузія, відповідно до приписів ст.ст. 8, 10 Угоди від 22.12.1995, ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV та п. 2.1 Порядку № 22-1, чого відповідачем зроблено не було.
Натомість, позивач надав відповідачу довідку, що відповідає приписам міжнародних правових актів, зокрема, містить інформацію щодо заробітної плати з розбивкою по місяцях (інші відомості не вимагаються), та не потребує легалізації в Україні.
Поряд із цим, суд відхиляє доводи позивача щодо безумовного врахування означеної довідки, у зв'язку з тим, що вона містить відомості про сплату податкових платежів, оскільки податок та страховий внесок за своєю правовою природою та призначенням не є тотожними, а тому вказана довідка може вважатись такою, що підтверджує сплату страхових внесків.
Також суд, відхиляє посилання позивача на усталену правову позицію щодо покладення відповідальності за несплату страхових внесків на роботодавця, оскільки вона сформована на підставі національного законодавства, виходячи з реалій правозастосування, що склалось в Україні, натомість правове регулювання спірних правовідносин полягає у площині міжнародних нормативно-правових актів, що мають перевагу перед застосуванням національного законодавства.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши дії відповідача на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що вони вчинені без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та без дотримання принципу пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Протилежне відповідачем не доведено.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у проведенні перерахунку пенсії позивача на підставі спірної довідки є протиправним з огляду на його є передчасність та необґрунтованість, тому воно підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
В постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював концепцію «ефективного правосуддя» в контексті вибору ефективного способу захисту порушеного права, та зазначив, що «КАС України орієнтує відповідачів (суб'єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист прав і свобод до моменту ініціювання особою судового провадження, так відповідно до частини другої статті 17 КАС України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення позову […].
Ефективно працююча система суб'єктів владних повноважень (головним чином, органів виконавчої гілки влади та органів місцевого самоврядування) є тим механізмом, який ефективно захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, що мінімізує можливість виникнення спорів у публічно-правовій сфері та, відповідно, робить непотрібним звернення до адміністративного суду; частина друга статті 2 КАС України орієнтує відповідачів (суб'єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист та зобов'язує, у разі порушення таких прав, свобод чи інтересів, поновити їх до моменту ініціювання особою судового провадження […].
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам».
В постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 7 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20 та від 22 вересня 2022 року у справі №380/12913/21 сформований висновок, згідно якого дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права позивача слід врахувати, що питання відносно сплати страхових внесків за позивача до органів пенсійного забезпечення Республіки Грузія відповідачем залишилось не з'ясованим, отже у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача на підставі спірної довідки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №968250895960 від 11.01.2024р., яким відмовлено у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату №13 від 27.02.2019, яка видана Неприбутковою (некомерційною) юридичною особою Футбольний клуб “ОДІШІ 1919” Муніципалітет Зугдіді (Грузія); зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про проведення перерахунку пенсії від 08.01.2024 року на підставі довідки про заробітну плату №13 від 27.02.2019, яка видана Неприбутковою (некомерційною) юридичною особою Футбольний клуб “ОДІШІ 1919” Муніципалітет Зугдіді (Грузія), з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Позовні вимоги в іншій частині в контексті спірних правовідносин є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
У відповідності до ч.ч. 3, 8 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При поданні адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,69 грн (3028 грн х 0,4 х 0,8), відповідно до положень п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», згідно квитанції № KPET-369C-4684-AA0T від 25.04.2024 року.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 968,69 грн судового збору підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача у повному обсязі.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 20453063, адреса зареєстрованого місцезнаходження: пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 08500, Київська область, місто Фастів(з), вул. Саєнка Андрія, будинок 10), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №968250895960 від 11.01.2024р., яким відмовлено у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату №13 від 27.02.2019, яка видана Неприбутковою (некомерційною) юридичною особою Футбольний клуб “ОДІШІ 1919” Муніципалітет Зугдіді (Грузія).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про проведення перерахунку пенсії від 08.01.2024 року на підставі довідки про заробітну плату №13 від 27.02.2019, яка видана Неприбутковою (некомерційною) юридичною особою Футбольний клуб “ОДІШІ 1919” Муніципалітет Зугдіді (Грузія), з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (Дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 31 травня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко