31 травня 2024 рокуСправа №160/29011/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
07.11.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , стрільцю-помічнику гранатометника відділення охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , грошового забезпечення за посадою та військовим званням у повному розмірі, встановленому відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювати нарахування та виплату починаючи з 03 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , стрільцю-помічнику гранатометника відділення охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошового забезпечення за посадою та військовим званням у повному розмірі, встановленому відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, включно з посадовим окладом, надбавкою за вислугу років, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового зобов'язання;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо допуску ОСОБА_1 до військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді стрільця-помічника гранатометника відділення охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 допустити ОСОБА_1 до військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді стрільця-помічника гранатометника відділення охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте, з 03.10.2023 відповідач протиправно, в порушення ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, припинив нарахування і виплату грошового забезпечення. При цьому, відповідач протиправно не допускає його до проходження військової служби, що свідчить про вчинення останнім бездіяльності, у зв'язку з чим існує необхідність зобов'язання відповідача допустити його до проходження військової служби, а також нарахувати та виплатити з 03.10.2023 грошове забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 03.12.2023, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Також, цією ухвалою витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 відомості про розмір та вид грошового забезпечення, яке нараховується та виплачується ОСОБА_1 з 03.10.2023 та підстави для такого нарахування.
Ухвалою суду від 11.01.2024 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування, що слугували підставою для відсторонення ОСОБА_1 від проходження військової служби.
Ухвалою суду від 06.05.2024 повторно зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 надати належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування, що слугували підставою для відсторонення ОСОБА_1 від проходження військової служби.
Відповідач станом на 31.05.2024 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Разом з тим, 20.05.2024 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшли копії матеріалів службового розслідування.
Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді стрільця-помічника гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.10.2023 №27 було наказано провести службове розслідування за фактом відсутності на вечірньому шикуванні роти содата ОСОБА_1 з метою уточнення причин і умов, що сприяли правопорушенню та встановлення ступеня вини посадових осіб.
Також, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 03.10.2023 №464 солдату ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення в повному обсязі з 02.10.2023 у зв'язку з відсутністю на службі та проведенням службового розслідування.
За результатами службового розслідування складено акт від 13.10.2023, згідно з яким в ході службового розслідування було встановлено факт самовільного залишення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За висновками акту, у зв'язку з наявністю в діях стрільця-помічника гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України, запропоновано направити копії матеріалів службового розслідування до Державного Бюро Розслідувань в м. Полтава для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного Реєстру Досудових Розслідувань.
13.10.2023 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарської діяльності) винесено наказ №521 «Про результати службового розслідування за фактом відсутності військовослужбовця на місці служби», яким наказано, зокрема, службове розслідування вважати завершеним; за порушення вимог Кримінального кодексу України, а саме вбачаються ознаки ст. 407 «Самовільне залишення військової частини або місця служби», направити копії матеріалів службового розслідування до Державного Бюро Розслідувань в м. Полтава для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного Реєстру Досудових Розслідувань.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 04.12.2023 №558 головного сержанта ОСОБА_1 стрільця-помічника гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24.11.2023 №123-РС, звільнено з займаної посади та призупинено військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період з 22.11.2023.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних сил України" затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Статтею 1 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Статтею 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення (стаття 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Згідно статті 84, 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Статтею 98 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі, визначаються Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок №608).
Відповідно до п. 3 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
На виконання п.п. 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 проведення службового розслідування у Збройних Силах України, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування.
Як визначено пунктом 3 розділу ІV Порядку № 608, військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Згідно із п.п. 1-4 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до п. 1 розділу VІ Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Пунктами 3, 4 розділу VІ Порядку №608 передбачено, що примірники акта службового розслідування надсилаються службовим особам, яких стосуються наведені у висновку пропозиції, та до відповідних структурних підрозділів органів військового управління. За зверненням військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, йому надається завірена копія акта службового розслідування або витяг з акта, в частині, що його стосується, за умови, що вони не містять інформації з обмеженим доступом. Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Під час розгляду справи судом встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.10.2023 №27 наказано провести службове розслідування стосовно позивача з метою уточнення причин і умов, що сприяли самовільному залишенню служби, за результатами якого складено акт, згідно з яким в ході службового розслідування було встановлено факт самовільного залишення позивачем військової служби 02.10.2023 та так і не з'явлення на неї до 13.10.2023.
У подальшому, 13.10.2023 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарської діяльності) винесено наказ №521 «Про результати службового розслідування за фактом відсутності військовослужбовця на місці служби», яким наказано, зокрема, за порушення вимог Кримінального кодексу України, а саме вбачаються ознаки ст. 407 «Самовільне залишення військової частини або місця служби», направити копії матеріалів службового розслідування до Державного Бюро Розслідувань в м. Полтава для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного Реєстру Досудових Розслідувань.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 04.12.2023 №558 позивача, звільнено з займаної посади та призупинено військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період з 22.11.2023.
Разом з тим, суд звертає увагу, що жодним із вищевказаних наказів позивача не притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, відповідачем не надано до суду належних доказів на підтвердження взагалі повідомлення позивача про проведення відносно нього службового розслідування, ознайомлення з його результатами та прийнятими наказами.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ).
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 8 Постанови № 704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Пунктами 14-15 Розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Грошове забезпечення не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов'язків понад два місяці за новими посадами у зв'язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Згідно п. 17 Розділу І Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Згідно із ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпунктів "д" пунктів 1 та 2 частини п'ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Суд зазначає, що порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, визначається та регулюється Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Відповідно до п.144-1 Положення № 1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Так, в ході службового розслідування встановлено, що при проведенні вечірньої перевірки особового складу 02.10.2023 о 17:00 год. командир роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 виявив відсутність солдата ОСОБА_1 . Ним були проведені пошукові заходи, направлені на становлення місцезнаходження солдата, за результатами яких встановити його місцезнаходження не вдалось.
Згідно із ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Частиною 1 статті 11 КК України передбачено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Ст. 407 КК України визначено склад злочину, за який передбачено покарання в разі самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.
Разом з тим, ст.2 КК України визначає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Таким чином, єдиним належним та допустимим доказом вчинення особою адміністративного чи кримінального правопорушення може бути постанова/вирок суду про визнання цієї особи винною у вчиненні такого правопорушення, яка/який набрала/в законної сили.
Разом з тим, відповідачем не надано доказів того, що позивач по факту нібито самовільного залишення місця служби притягався до кримінальної відповідальності, як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів за даним фактом.
Як зазначено у позові, з 03.10.2023 позивач неодноразово намагався потрапити до місця проходження військової служби, разом з тим йому у цьому чиняться перешкоди, за фактом чого він звертався з відповідними рапортами.
Вказані обставини суд оцінює критично, разом з тим, заперечень з цього приводу відповідач суду не надав.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинено протиправну бездіяльність щодо не нарахування і не виплати позивачу основного грошового забезпечення, з огляду на те, що, у судовому порядку не було встановлено наявність відносно позивача відкритого кримінального провадження, яке внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.407 КК України.
Як наслідок, для відновлення порушеного права позивача на отримання належного грошового забезпечення, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», починаючи з 02.10.2023.
Щодо вимог позивача про визнання протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо допуску його до військової служби та зобов'язання допустити його до військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_5 на посаді стрільця-помічника гранатометника відділення охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає, що у даному випадку права позивача порушені не бездіяльністю щодо допуску до військової служби, а саме прийнятим наказом від 04.12.2023 №558, яким позивача звільнено з займаної посади та призупинено військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період з 22.11.2023.
Таким чином, позовні вимоги, в частині визнання протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо допуску позивача до військової служби та зобов'язання допустити позивача до військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_5 на посаді стрільця-помічника гранатометника відділення охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 , є такими, що не підлягають задоволенню,
При цьому, відповідно до положень ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, з метою повного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 04.12.2023 №558, в частині, що стосується позивача, яким останнього звільнено з займаної посади та призупинено військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період з 22.11.2023.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи, що позивачем судовий збір не сплачувався, то відповідно питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 04.12.2023 №558, в частині, що стосується ОСОБА_1 , яким останнього звільнено з займаної посади та призупинено військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період з 22.11.2023.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», починаючи з 02.10.2023.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», починаючи з 02.10.2023.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець