31 травня 2024 рокуСправа №160/4936/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відовідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до відовідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ України в Дніпропетровській області), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ України в Запорізькій області), в якій позивач просить:
1. Визнати протиправними та скасувати:
- Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.04.2023року №0460500016421, оформлене повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області “Про направлення рішення” від 24.04.2023 року за №0400-010215-8/53256;
-Рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.06.2023р. №12, оформлене листом “Про результати розгляду” від 28.06.2023р. за №0400-010304-8/93256;
-Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом “Про розгляд звернення” від 01.09.2023р. за № 42260-31453/А-01/8-0400/23;
-Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом “Про розгляд звернення” від 24.10.2023р. за №52454 - 41938/А-01/8-0400/23.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з дня виникнення права на пенсію за віком, з 15 квітня 2023 року, до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 періоди роботи:
- з 16.01.1992 р. по 15.07.1994 р. електрозварником структурного підрозділу “Вагонне депо Мудрьона” регіональної філії “Придніпровська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”;
- з 01.02.1995 р. по 21.05.1997 р. електрозварником ТОВ “Трансмаш”;
- з 12.04.2000 р. по 22.11.2000 р. та з 23.11.2005 р. по 29.12.2005 р. електрозварником пункту технічного обслуговування вагонів станції Кривий Ріг структурного підрозділу “Експлуатаційне вагонне депо Батуринська” регіональної філії “Придніпровська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , від 17 квітня 2023року про призначення пенсії за віком, з урахуванням на день виникнення права на пенсію за віком, на 15 квітня 2023 року, до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи:
- з 16.01.1992 р. по 15.07.1994 р. електрозварником структурного підрозділу “Вагонне депо Мудрьона” регіональної філії “Придніпровська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”;
- з 01.02.1995 р. по 21.05.1997 р. електрозварником ТОВ “Трансмаш”;
- з 12.04.2000 р. по 22.11.2000 р. та з 23.11.2005 р. по 29.12.2005 р. електрозварником пункту технічного обслуговування вагонів станції Кривий Ріг структурного підрозділу “Експлуатаційне вагонне депо Батуринська” регіональної філії “Придніпровська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”.
6.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” призначити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком з дня виникнення права на пенсію за віком за Списком №2, з 15 квітня 2023 року, з урахуванням на день виникнення права на пенсію за віком за Списком №2, на 15 квітня 2023 року, до пільгового стажу періодів роботи:
- з 16.01.1992 р. по 15.07.1994 р. електрозварником структурного підрозділу “Вагонне депо Мудрьона” регіональної філії “Придніпровська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”;
- з 01.02.1995 р. по 21.05.1997 р. електрозварником ТОВ “Трансмаш”;
- з 12.04.2000 р. по 22.11.2000 р. та з 23.11.2005 р. по 29.12.2005 р. електрозварником пункту технічного обслуговування вагонів станції Кривий Ріг структурного підрозділу “Експлуатаційне вагонне депо Батуринська” регіональної філії “Придніпровська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 квітня 2023р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за призначенням пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.04.2023 року №046050016421 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оформленого Повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про направлення рішення» від 24.04.2023 р. за №0400-010215-8/53256, йому відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Як вбачається, Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.04.2023 року №046050016421 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ґрунтується на відсутності необхідного пільгового стажу роботи, зокрема не зараховано період роботи з 16.01.1992р. по 15.07.1994 року. 25.08.2023р., засобами зв'язку АТ «Укрпошта», він отримав Рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах від 20.06.2023р. №12, в якому зазначено, що за наслідками перевірки не має підстав для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 01.02.1995р. по 21.05.1997 року. 09.09.2023р., на заяву від 14.07.2023р., засобами зв'язку АТ «Укрпошта», позивач отримав Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом «Про розгляд звернення» від 01.09.2023р. за № 42260-31453/А-01/8-0400/23, в якому зазначено, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 16.01.1992р. по 15.07.1994р., оскільки пільгова довідка №251 від 10.03.2023р. не відповідає додатку №5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993р., щодо не зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 12.04.2000р. по 22.11.2000р. та з 23.11.2005р. по 29.12.2005р., причини (підстави) не зазначені, щодо не зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 01.02.1995р. по 21.05.1997р. зазначено, що згідно рішення Комісії від 20.06.2023р. №12 підтверджено період роботи з 01.02.1995р. по 21.05.1997р. для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 та що для вирішення питання призначення пенсії позивачу необхідно з рішенням Комісії від 20.06.2023р. №12 та документами звернутися до пенсійного органу. Зазначене спростовується Рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах від 20.06.2023р. №12. 10.11.2023р., на заяву від 20.09.2023р., засобами зв'язку АТ «Укрпошта», позивач отримав Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом «Про розгляд звернення» від 24.10.2023р. за №52454-41938/А-01/8-0400/23, в якому зазначено, що періоди роботи з 12.04.2000р. по 22.11.2000р. та з 23.11.2005р. по 29.12.2005р. не зараховані до пільгового стажу роботи, з причини не підтвердження результатами атестації робочих місць за умовами праці, як того вимагає Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці. Позивач вважає, що усі зазначені вище рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав відсутності необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2 є протиправними, оскільки, трудова книжка, довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, накази про затвердження атестації робочих місць за умовами праці та діючі, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно- правові акти, підтверджують наявність необхідного пільгового стажу роботи, що визначає його право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п.2. ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 01.04.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
19.04.2024 року від відповідача 1 на адресу суду надійшли матеріали пенсійної справи позивача.
Також від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу суду надійшов відзив, в якому відповідач 1 не визнає позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що позивач 17.04.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою з питання призначення пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. З 1 квітня 2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії. Нова технологія передбачає опрацювання таких заяв бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду в порядку черговості надходження таких заяв, незалежно від того де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. У зв'язку з чим, рішення за результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком було прийнято у порядку розподілу заяв Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. У рішенні від 24.04.2024 №046050016421, прийнятому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, зазначено, що станом на дату звернення страховий стаж позивача становить 38 років 10 місяців 15 днів, пільговий стаж за Списком №2 особи (позивача) складає 11 років 09 місяців 15 днів. Таким чином, у позивача відсутній необхідний пільговий стаж за Списком №2, не менше 12 років 6 місяців (має лише 11 років 09 місяців 15 днів), тому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було відмовлено у призначенні пільгової пенсії за Списком №2 (відповідно п. 2 ч.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). Надані позивачем документи не підтверджували наявність у позивача права на пенсію на пільгових умовах. Управління зазначає, що суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення пенсії та самостійно визначати чи достатньо наявного у позивача стажу для призначення.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на адресу суду надійшов відзив, в якому відповідач 2 не визнає позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що розглянувши заяву з доданими документами Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області Рішенням № 046050016421 від 24.04.2023 встановлено, що пільговий стаж позивача становить 11 років 9 місяців 15 днів. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до п.2 ст.114 Закону 1058 за відсутності необхідного пільгового стажу. За результатом розгляду заяви та доданих до неї документів не зараховано період роботи з 16.01.1992 по 15.07.1994 , оскільки пільгова довідка № 251 від 10.03.2023 не відповідає додатку № 5 постанови Кабінету Міністрів від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній». Управління зазначає, що суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення пенсії та самостійно визначати чи достатньо наявного у позивача стажу для призначення. Також відповідач 2 зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.04.2023 року ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №0460500164201 від 24 квітня 2023 р., за результатами розгляду заяви було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
В обґрунтування відмови у призначені пенсії в т.ч. зазначено:
- вік заявника 55 років 3 дні.
- згідно п.2 ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на пільгових умовах пенсія призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
- працівникам, які не мають зазначеного вище стажу робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
- страховий стаж особи становить 38 років 10 місяців 15 днів, стаж за Списком №2 - 11 років 9 місяців 15 днів.
- результати розгляду документів, до пільгового стажу не зараховано період роботи з 16.01.1992 року по 15.07.1994 рік, оскільки пільгова довідка №251 від 10.03.2023 року не відповідає (додатку №5) постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в довідці відсутній характер виконуваних робіт. Довідка потребує перевірки.
Рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №12 від 20.06.2023 р. за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, дійшла висновку, що для підтвердження періоду роботи з 01.02.1995 по 21.05.1997, для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 немає підстав, оскільки надані документи не підтверджували наявність у позивача права на пенсію на пільгових умовах.
На звернення позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, листом від 01.09.2023 року №42260-31453/А-01/8-0400/23, повідомило, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 16.01.1992 по 15.07.1994, оскільки пільгова довідка від 10.03.2023 № 251 не відповідає (додатку № 5) Порядку, в довідці відсутній характер виконуваних робіт. Згідно проведеної атестації робочих місць за умовами праці на підприємстві не зараховано період з 12.04.2000 по 22.11.2000, з 23.11.2005 по 29.12.2005. Згідно рішення Комісії від 20.06.2023 № 12, для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 позивачу підтверджено період роботи з 01.02.1995 по 21.05.1997.
На звернення позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, листом від 24.10.2023 року №52454-41938/А-01/8-0400/23, повідомило, що згідно проведеної атестації робочих місць за умовами праці на підприємстві не зараховано до пільгової роботи за Списком № 2 періоди роботи з 12.04.2000 по 22.11.2000 та з 23.11.2005 по 29.12.2005, про що було повідомлено листом від 01.09.2023 №42260- 31453/А-01/8-0400/23.
Вважаючи протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.04.2023року №0460500016421, рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.06.2023р. №12, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до норм Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Пунктом першим частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Приписами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закон № 1058- ІV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З оскаржуваного рішень вбачається, що страховий стаж особи становить 38 років 10 місяців 15 днів, стаж за Списком №2 - 11 років 9 місяців 15 днів. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 16.01.1992 року по 15.07.1994 рік, оскільки пільгова довідка №251 від 10.03.2023 року не відповідає (додатку №5) постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в довідці відсутній характер виконуваних робіт. Для підтвердження періоду роботи з 01.02.1995 по 21.05.1997, для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 немає підстав, оскільки надані документи не підтверджували наявність у позивача права на пенсію на пільгових умовах. Згідно проведеної атестації робочих місць за умовами праці на підприємстві не зараховано період з 12.04.2000 по 22.11.2000, з 23.11.2005 по 29.12.2005.
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (далі - Порядок № 22-1) встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком в т.ч. додаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
4) відомості про місце проживання особи;
5) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах:
довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана підприємством, установою, організацією відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;
документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).
Відповідно до п.4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку № 22-1.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Нормою Порядку № 637 (пункт 1) чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Пунктом 2 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно пунктів 3, 8 і 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які були чинні на період роботи особи.
Отже, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
З аналізу вищенаведеного можливо зробити висновок, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1 та/або Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
З наданих до суду документів вбачається, що професія за якою працював позивач у спірний період відноситься до професій, що надають право на пільгову пенсію за Списком 2.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом четвертим Порядку № 442 та п. 1.5 п.1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Пунктами 8, 9 Порядку №442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз наведених норм права дають підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту частини другої статті 114 Закону № 1058-IV є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списках № 1, 2 а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Аналіз зазначених приписів свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту другому статті 114 Закону № 1058-IV.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Суд констатує, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року по справі №520/15025/16-а.
Суд зазначає, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці та у наданих довідках для підтвердження наявності трудового стажу.
В даному випадку, суд звертає увагу суду, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв'язку з чим наведені вище доводи відповідача не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи до стажу.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача, відомостей у довідці відповідачем до суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17 та від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Окрім того, суд зазначає, що згідно з підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію зокрема : 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Однак, як встановлено судом, відповідачами не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити пільговий стаж позивача.
Отже суд вважає, що у відповідачів були відсутні підстави для відмови у зарахуванні до пільгового стажу період роботи з 16.01.1992 р. по 15.07.1994 р. електрозварником структурного підрозділу “Вагонне депо Мудрьона” регіональної філії “Придніпровська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”; з 01.02.1995 р. по 21.05.1997 р. електрозварником ТОВ “Трансмаш”; з 12.04.2000 р. по 22.11.2000 р. та з 23.11.2005 р. по 29.12.2005 р. електрозварником пункту технічного обслуговування вагонів станції Кривий Ріг структурного підрозділу “Експлуатаційне вагонне депо Батуринська” регіональної філії “Придніпровська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”.
Щодо доводів відповідача про пропуск строку звернення до суду.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у даній справі судом не було встановлено порушення строку звернення до суду з позовною заявою.
Згідно з частино другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
У статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, включно, право на пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених статтями 22 та 64 Конституції України.
Верховний Суд досліджував питання застосування процесуальних строків у правовідносинах, що виникають з пенсійного забезпечення у постанові від 15.09.2020 у справі № 635/7878/16-а та дійшов до висновку, що застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Суд касаційної інстанції наголосив, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі також - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що “ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою” (пункт 33 рішення у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України” від 21.12.2010, заява №45783/05).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (пункти 22-23 рішення у справі “Мельник проти України” від 28.03.2006, заява №23436/03, пункт 30 рішення у справі “Наталія Михайленко проти України” від 30.05.2013, заява №49069/11).
Суд зазначає, що згідно ст. 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа №П/9901/736/18) згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Відтак, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, та враховуючи вищенаведені обставини справи, суд доходить висновку, що залишення позовної заяви без розгляду унеможливлює доступ до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи, та може розцінюватись як обмеження особи в доступі до правосуддя, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідачем 2 не надано суду належних, достатніх, достовірних доказів на підтвердження пропуску позивачем строку звернення до суду з даною позовною заявою.
З урахуванням викладеного вище, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.04.2023року №0460500016421 та рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.06.2023р. №12, є протиправними, а тому підлягають скасуванню.
Стосовно оскарження позивачем Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом “Про розгляд звернення” від 01.09.2023р. за № 42260-31453/А-01/8-0400/23 та Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом “Про розгляд звернення” від 24.10.2023р. за №52454 - 41938/А-01/8-0400/23.
Суд зазначає, що листи від 01.09.2023р. за № 42260-31453/А-01/8-0400/23 та від 24.10.2023р. за №52454 - 41938/А-01/8-0400/23 є відповідями, наданими державним органом відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян", та не містить в собі ознак ані нормативного акта, ані акта індивідуальної дії, а тому не є рішеннями суб'єкта владних повноважень.
При цьому, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу саме позивача. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права таабо виникнення додаткового обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 16.01.1992 по 15.07.1994, з 01.02.1995 по 21.05.1997, з 12.04.2000 по 22.11.2000, з 23.11.2005 по 29.12.2005.
При цьому порушені права позивача в цій частині слід відновити шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
- зарахувати ОСОБА_1 , до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 періоди роботи: з 16.01.1992 р. по 15.07.1994 р. електрозварником структурного підрозділу “Вагонне депо Мудрьона” регіональної філії “Придніпровська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”; з 01.02.1995 р. по 21.05.1997 р. електрозварником ТОВ “Трансмаш”; з 12.04.2000 р. по 22.11.2000 р. та з 23.11.2005 р. по 29.12.2005 р. електрозварником пункту технічного обслуговування вагонів станції Кривий Ріг структурного підрозділу “Експлуатаційне вагонне депо Батуринська” регіональної філії “Придніпровська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”.
- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , від 17 квітня 2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
Позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” призначити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком з дня виникнення права на пенсію за віком за Списком №2, з 15 квітня 2023 року, задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Статтею 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Аналогічна правова позиція висловлена Третім апеляційний адміністративним судом у постановах від 13 жовтня 2021 року у справі №160/17081/20, від 12 листопада 2021 року у справі №160/2493/21.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно приписів частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
На підставі частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності прийнятого рішення та не спростовано доводи позивача в цій частині.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до відовідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69057, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158-Б) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.04.2023року №0460500016421.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.06.2023р. №12.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 16.01.1992 по 15.07.1994, з 01.02.1995 по 21.05.1997, з 12.04.2000 по 22.11.2000, з 23.11.2005 по 29.12.2005.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 періоди роботи: з 16.01.1992 р. по 15.07.1994 р. електрозварником структурного підрозділу “Вагонне депо Мудрьона” регіональної філії “Придніпровська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”; з 01.02.1995 р. по 21.05.1997 р. електрозварником ТОВ “Трансмаш”; з 12.04.2000 р. по 22.11.2000 р. та з 23.11.2005 р. по 29.12.2005 р. електрозварником пункту технічного обслуговування вагонів станції Кривий Ріг структурного підрозділу “Експлуатаційне вагонне депо Батуринська” регіональної філії “Придніпровська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , від 17 квітня 2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
У задоволені іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 31.05.2024 року.
Суддя О.М. Неклеса