29 травня 2024 рокуСправа №160/29860/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Плужник Максим Валерійович, до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Обставини справи: через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Плужник Максим Валерійович, до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 29.09.2023 № 047250019053 про відмову у призначенні (поновленні виплати) пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , починаючи з 25.09.2023.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2023 позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №160/29860/23 та позовна заява розподілена судді Вербі І.О.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач народилася у місті Марганці Дніпропетровської області, є громадянкою України відповідно до паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Марганецьким МВ УМВС України у Дніпропетровській області 30.04.1996. Позивачу первинно було призначено пенсію за віком територіальними органами Пенсійного фонду України, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 від 11.05.2010. З 2001 року позивач була зареєстрована та проживала на території Автономної Республіки Крим в м. Керч, що підтверджується відміткою в паспорті громадянина України. Пенсійну справу позивача було надіслано до територіальних органів ПФУ в м. Керч. Автономну Республіку Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Позивач указує, що загальновідомим є той факт, що 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення збройних формувань російської федерації на територію України. Виплату пенсії позивачу територіальними органами Пенсійного фонду України було припинено в 2014 році. В червні 2023 року виплату пенсії позивачу було припинено органами Пенсійного фонду російської федерації. В липні 2023 року позивач евакуювалася з тимчасово окупованої території України. З серпня 2023 року по теперішній час позивач проживає в м. Марганець Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл., що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 14.09.2023 № 2023/007386791. 25.09.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення (поновлення виплати) пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 29.09.2023 №047250019053, яке прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач-1) позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю та неможливістю отримання пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії заявниці органами пенсійного забезпечення російської федерації та відмовити в призначенні пенсії за віком у зв'язку з наявністю громадянства держави-окупанта. Позивач не погоджується з таким рішенням органів пенсійного фонду, тому і звернулась з цим позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Верба І.О.) від 17.11.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху; надано строк для усунення недоліків позовної заяви, який складає 5 (п'ять) календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали.
На виконання вимог ухвали суду від 17.11.2023 через систему «Електронний суд» представником позивача 24.11.2023 подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено копію платіжної інструкції про сплату позивачем судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Розпорядженням керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 № 698д, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 160/29860/23 у зв'язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді за її поданням заяви про відставку, ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 28.11.2023 №1129/0/15-23.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 160/29860/23 передано для розгляду судді Кучугурній Н.В. 30.11.2023.
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів; витребувано у відповідачів належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.
26.12.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач-1) на електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву та копії документів з пенсійної справи позивача.
Суд зазначає, що приписами частини третьої статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини 7 статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до положень частини восьмої статті 44 КАС України процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до частини 1 статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Відповідно до частини 4 статті 18 КАС України Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За правилом частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Згідно з абзацом другим частини восьмої статті 18 КАС України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особливості використання електронного підпису або засобу електронної ідентифікації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Отже, процесуальне законодавство передбачає два шляхи подання документів до суду - в паперовій формі або в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС.
Судом установлено, що відзив на позовну заяву подано відповідачем-1 через офіційну електронну адресу суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.09.2023 у справі №204/2321/22 дійшла висновку, що звернення фізичної особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним документом, підписаним КЕП, є належним та правомірним способом звернення до суду, що ототожнюється зі зверненням через канцелярію або за допомогою традиційних засобів поштового зв'язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що ці висновки не стосуються адвокатів, нотаріусів, приватних виконавців, судових експертів, державних органів та органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку.
Поданий відзив відповідачем-1 не створений у підсистемі «Електронний суд» з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Наведене дає підстави дійти висновку, що відповідач-1 використав спосіб звернення до суду, який не передбачений чинним процесуальним законодавством.
Крім того, у відзиві відповідач-1 не покликався на неможливість звернення з відзивом через підсистему «Електронний Суд», доказів, які б свідчили про технічні проблеми подання відзиву через підсистему «Електронний Суд», відповідачем-1 не надано.
Під час наведення вказаної вище позиції суд враховує ухвалу Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі № 600/548/23-а.
З огляду на недотримання відповідачем-1 вказаних вище вимог КАС України, суд дійшов висновку про неможливість прийняття зазначеного відзиву та доданих до нього документів під час ухвалення рішення у справі.
Копія ухвали та позов у цій справі доставлені до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2), про що свідчать відповідні довідки Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.
Станом на час ухвалення рішення у справі відповідач-2 не скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву і не повідомив про поважність причин його неподання.
Не надав відповідач-2 і витребуваної судом копії пенсійної справи позивача.
З огляду на викладене, а також ураховуючи ч.9 ст.80 та ч.6 ст.162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами та доказами.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно з паспортом громадянина України, серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 08.02.2010 була прописана по АДРЕСА_1 .
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , виданого Пенсійним фондом України, позивачу була призначена пенсія за віком.
Витяг з реєстру територіальної громади від 14.09.2023 свідчить про те, що позивач з 14.09.2023 проживає за адресою: АДРЕСА_2
25.09.2023 ОСОБА_1 звернулась до органів пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням від 29.09.2023 №047250019053, яке прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач-1) позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.
Згідно з п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.
Страховий стаж особи - 31р. 3м. 16д.
Результати розгляду документів, долучених до звернення. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 05.06.1959: з 12.07.1960 по 01.09.1962, оскільки запис внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993 (до цього - Порядок, затверджений постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань №162 від 20.06.1974); а саме - відсутні номери договору та записки в підставі записів про прийняття та звільнення з роботи; з 07.09.1962 по 03.08.1966, оскільки запис внесено з порушенням вимог Інструкції, а саме - відсутній номер наказу про звільнення.
Згідно з наданими документами прослідковується, що в заявниці зареєстроване місце проживання у м. Керч, Автономна Республіка Крим. Також заявниці призначена пенсія на території Автономної Республіки Крим у 2014 р.
Окрім того, в матеріалах справи наявне свідоцтво про реєстрацію місця перебування №1987 від 18.08.2021, в якому вказано, що заявниця має паспорт громадянина держави-окупанта від 25.03.2014.
Як передбачено п.1.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок), розгляд заяв, зокрема, про призначення пенсії, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 234.
Згідно з пп.9 п.2.1. Порядку, до заяви про призначення пенсії для призначення пенсій громадянам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії.
Разом з тим, заявниця досягла пенсійного віку у 1996 році, тобто питання призначення їй пенсії має вирішуватися з урахуванням інформації про факт отримання/неотримання пенсії за попереднім місцем проживання.
Абзацом 9 п.2.8. Порядку передбачено, громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.
Однак, у зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що в свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до установ російської федерації.
За вказаних обставин, на теперішній час питання щодо призначення пенсії особам, які перемістились з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя в умовах відсутності документів, необхідних для визначення умов призначення пенсії, законодавчо не врегульовано.
Висновок: в поновленні виплати пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю та неможливістю отримання пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії заявниці органами пенсійного забезпечення російської федерації та відмовити в призначенні пенсії за віком у зв'язку з наявністю громадянства держави-окупанта.
Позивач не погоджується з таким рішенням органів пенсійного фонду, тому і звернулась з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Частинами 1 та 2 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 Закону №1058-IV закріплено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно зі ст. 1 вказаного Закону №1058-IV, пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV).
Згідно з ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так, трудова книжка ОСОБА_1 , містить, з-поміж інших, такі записи про роботу позивача (мовою трудової книжки):
3) 12.VII.1960 принята в Постройком треста «Марганецрудстрой» секретарем-машинисткой (договор от 12/VI-60г.);
4) 01.IХ.1962 уволена з Постройкома «МРС» по собственному желанию (увол.зап. от 01.09.1962 г.);
Рудоуправление им. 40-летия Октября Треста «Никополь Марганец»
5) 07.IХ.1962 принята в электро-отдел слесарем по ремонту зарядки аккумуляторов 9записка о приеме №419 от 1/.IХ.62);
6) 03.08.1966 уволена по переводу в Грушевское рудоуправление (письмо ОСОБА_3 от 10.08.66).
Отже, трудова книжка позивача підтверджує періоди її роботи з 12.07.1960 по 01.09.1962 та з 07.09.1962 по 03.08.1966.
Як видно з оскаржуваного рішення, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 05.06.1959: з 12.07.1960 по 01.09.1962, оскільки запис внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993 (до цього - Порядок, затверджений постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань №162 від 20.06.1974); а саме - відсутні номери договору та записки в підставі записів про прийняття та звільнення з роботи; з 07.09.1962 по 03.08.1966, оскільки запис внесено з порушенням вимог Інструкції, а саме - відсутній номер наказу про звільнення.
Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Також, Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 (адміністративне провадження №К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що періоди роботи позивача з 12.07.1960 по 01.09.1962 та з 07.09.1962 по 03.08.1966 мають бути зараховані до її страхового стажу, а оскаржуване рішення у відповідній частині є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Отже, органи Пенсійного фонду України, відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначають (здійснюють перерахунок) і виплату пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди її роботи з 12.07.1960 по 01.09.1962 та з 07.09.1962 по 03.08.1966.
Частиною 1 статті 49 Закону № 1058-VI передбачені випадки, коли виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, а саме: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону (ч. 2 ст. 49 Закону №1058-IV).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1), п. 4.2 якого визначено, що заява на призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр). Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, та відповідно до п. 4.3. Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Так, за висновком оскаржуваного рішення, в поновленні виплати пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відмовлено, у тому числі, у зв'язку з відсутністю та неможливістю отримання пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії заявниці органами пенсійного забезпечення російської федерації.
Суд зазначає, що пунктом 1.5 Порядку №22-1 визначено, що розгляд заяв, передбачених пунктом 1.1 цього розділу, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234 (далі - Порядок №234).
Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупованою територією визначається, зокрема сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 зазначеного Закону (в редакції чинній до змін внесених Законом № 1618-IX від 01.07.2021) виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В подальшому у ч. 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», внесено зміни згідно із Законом № 1618-IX від 01.07.2021, та зазначено, що виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 Порядку 234 визначено, що територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації. Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Таким чином, згідно з вимогами Порядку №234 обов'язок надсилання запиту щодо витребування пенсійної справи позивача в органів російської федерації покладається саме на територіальні органи Пенсійного фонду.
Як встановлено під час судового розгляду, підставою відмови у призначенні пенсії позивачу слугувало, у тому числі те, що наразі, органи пенсійного фонду не можуть провести процедуру витребування пенсійної справи позивача з російської федерації для виплати пенсії за новим місцем реєстрації або підтвердити, що вона не отримує відповідних нарахувань на території російської федерації шляхом надсилання інформаційного запиту про нарахування або відсутність отримання соціальних виплат відповідно до російського законодавства.
Суд зазначає, що на підставні Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким введено на території України воєнний стан, у зв'язку військовою агресією російської федерації проти України, починаючи з 24.02.2022, листування із російською федерацією зупинено, що підтверджується офіційним повідомленням АТ «Укрпошта» на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.
Зазначене вище унеможливлює отримання пенсійним органом документального підтвердження припинення виплати пенсії позивачу на невизначений час.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.09.2021 у справі №308/3864/17, про те, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.
Суд зазначає, що нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, урегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2019 року у справі №243/5451/17.
Отже з аналізу положень Закону №1058-IV видно що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статті 49 цього Закону.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення в частині відмови позивачу у поновленні пенсії у зв'язку з відсутністю та неможливістю отримання пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії заявниці органами пенсійного забезпечення російської федерації є таким, що підлягає скасуванню.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до підпункту 9 пункту 2.1. Порядку 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії.
Відповідно до абз.9 п.2.8. Порядку №22-1, громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації.
Аналізуючи зазначені норми, суд указує, що у випадку з позивачем, однією з умов для поновлення виплати пенсії, є подання заяви в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта.
Як видно з оскаржуваного рішення позивачу було відмовлено у призначенні виплати пенсії, у тому числі, через наявність у неї громадянства держави-окупанта.
Відповідно до ч.5 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.
Зі змісту цієї статті можна зробити висновок, що російська федерація є державою-окупантом.
З матеріалів справи суд установив, що позивачем заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта до органів пенсійного фонду не подавалась.
Водночас, позивачем до матеріалів справи надано свідоцтво від 18.08.2021 №1987 про реєстрацію за місцем перебування, в якому вказано, що ОСОБА_1 зареєстрована за місцем перебування за адресою: респ. Крим, м. Керч, пров. Гвардійський, б.20, на строк з 18 серпня 2021 року по 17 лютого 2022 року. Свідоцтво видано до документа, який посвідчує особу - паспорт громадянина російської федерації, серія НОМЕР_3 , дата видачі 25 березня 2014 року.
Таким чином, суд установив, що позивач має громадянство держави-окупанта, якою є російська федерація, тому суд погоджується з доводами органів пенсійного фонду, наведеними в оскаржуваному рішенні про те, що підстави для поновлення (призначення) пенсії позивачу відсутні, оскільки у позивача наявне громадянство держави-окупанта, відповідно, суд не вбачає підстав для скасування рішення в цій частині.
Також, з огляду на наявність у позивача громадянства держави-окупанта, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити позивачу нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Отже, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, які заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Водночас, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, позовні вимоги у цій справі є такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).
З огляду на викладене, часткове задоволення позовних вимог, а також те, що в задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було відмовлено, суд зазначає про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судового збору у розмірі 357,87 грн.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд
Задовольнити частково позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 29.09.2023 №047250019053 в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 12.07.1960 по 01.09.1962 та з 07.09.1962 по 03.08.1966 і в частині відмови у поновленні виплати пенсії за віком у зв'язку з відсутністю та неможливістю отримання пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди її роботи з 12.07.1960 по 01.09.1962 та з 07.09.1962 по 03.08.1966.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 357 (триста п'ятдесят сім) грн 87 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).
Суддя Н.В. Кучугурна