31 травня 2024 рокуСправа №160/5259/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області в якому просить:
1) визнати протиправними та скасувати рішення:
- від 27.12.2023 за № 045550018212, яке було видано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області;
- від 09.01.2024 за № 045550018212, яке було видано Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області;
- від 23.01.2024 за № 045550018212, яке було видано Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке знаходиться за місцем реєстрації та фактичним місцем проживання позивача, зарахувати до страхового стажу періоди: 03.11.1996 - 14.08.1998; 17.08.1998 - 02.08.1999; 03.02.2003 - 01.08.2003; 21.12.2004 - 31.12.2004; 16.02.2005 - 10. 02.2006;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке знаходиться за місцем реєстрації та фактичним місцем проживання позивача, виконати рішення суду та розглянути нову заяву про призначення пенсії за віком, яка буде подана позивачем після ухвали рішення суду;
4) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке знаходиться за місцем реєстрації та фактичним місцем проживання позивача, нарахувати на користь позивача пенсію за віком з дати виникнення у нього такого права.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач неодноразово зверталася із заявами до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Відділ обслуговування громадян № 1 (сервісний центр)) про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте рішеннями Пенсійного фонду їй відмовляли у призначенні пенсії, у т.ч. з підстав недостатнього віку або стажу, а також відсутністю сплати страхових внесків. На підставі договору №02304629100026 про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску), позивачем було сплачено 10 місяців, за січень-жовтень 2017 року, на загальну суму 29480 грн. Позивач вважає, що після сплати ЄСВ 08.12.2023, її страховий стаж складає 30 років 0 місяців 29 днів, що згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дає право на призначення пенсії за віком. Проте, за результатами наступних звернень до Пенсійного фонду 21.12.2023, 02.01.2024 та 17.01.2024, оскаржуваними рішеннями їй знову було відмовлено у призначенні пенсії, проте позивач не згодна та вважає їх такими, що прийняті всупереч нормам чинного законодавства, оскільки її трудовою книжкою підтверджено стаж, неточності трудової книжки не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні стажу, та як наслідок відмови у призначенні пенсії, у зв'язку з чим, вона звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року прийнято до свого провадження вказану позовну заяву та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача-3 (Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області) до суду надано відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти позовних вимог зазначено, що 09.01.2024 та 17.01.2024 позивачка звернулась до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, за місцем свого проживання, із заявою для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-1V. На момент звернення за призначенням пенсії позивачка досягла 60 років, однак її страховий стаж склав 27 років 04 місяців 01 день, у зв'язку з чим, за результатами розгляду заяв позивачки, за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішення від 09.01.2024 та 23.01.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. А саме, не зараховано до страхового стажу період роботи з 03.11.1996 по 14.08.1998, оскільки не підтверджено, сплачені страхові внески та з 17.08.1998 по 02.08.1999, оскільки у записі про звільнення не зазначено посаду та підпис уповноваженої особи та відсутня печатка підприємства. Крім того, у зв'язку з відсутністю підтвердження про отримання допомоги по безробіттю, у вигляді наявної інформації про сплату страхових внесків відповідним страхувальником в Реєстрі застрахованих осіб щодо позивачки, період 03.02.2003 по 01.08.2003 також не може бути зарахований до страхового стажу. Відповідач наголосив, що період роботи з 21.12.2004 по 31.12.2004 та з 16.02.2005 по 10.02.2006 - зараховані ГУ ПФУ у Волинській області до страхового стажу позивачки. Проте, оскільки, у позивачки на дату звернення за призначенням пенсії відсутній необхідний страховий стаж, для призначення пенсії за віком відсутні підстави, у зв'язку з чим, оскаржувані рішення прийняті відповідно до законодавства України правомірно, у задоволенні позову просять відмовити.
Відповідач-1 та відповідач-2 правом на подання відзиву не скористалися, ухвалу про відкриття провадження та позов з додатками отримали в електронному кабінеті, що підтверджується відповідними Довідками про доставку електронного листа, які наявні в матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За правилами частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Першим днем для прийняття рішення по даній справі є 17.05.2024 - припадає на період перебування судді у відпустці, у зв'язку з чим, дане рішення прийнято першим робочим днем - 31.05.2024р.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 60-ти річного віку (24.04.2023) вона 15.06.2023р. звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Відділ обслуговування громадян № 1 (сервісний центр)) із заявою про призначення пенсії за віком згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду вказаної заяви, за принципом екстериторіальності, рішенням Головного управління ПФУ в м.Києві від 22.06.2023 за № 045550018212, позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з тим, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років. Страховий стаж складає 28 років 5 місяців 8 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
13.10.2023 відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з метою зарахування неповних місяців до страхового стажу як повних, позивачем на рахунок Пенсійного фонду сплачена сума 14724 грн 03 коп., при цьому, страхового стажу увійшов період роботи з 01.04.2023 по 30.09.2023 включно.
13.11.2023 позивач знову звернулась з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 17.11.2023 № 045550018212 відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з тим, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Страховий стаж складає 29 років 2 місяці 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
23.11.2023 на запит від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, для розрахунку кількості місяців, за які необхідно сплатити ЄСВ та яких не вистачає до необхідних 30 років для виплати пенсії за віком, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області був наданий витяг, в якому зазначено, що станом на 23.11.2023 страховий стаж позивача складає 29 років 2 місяці 29 днів.
08.12.2023 на підставі вказаного витягу, позивачем з Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області укладено Типовий договір №02304629100026 про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску), за яким, позивачем сплачено ЄСВ за 10 місяців, за січень-жовтень 2017 року, на загальну суму 29480 грн 00 коп., що підтверджується чеком, договором та довідкою ОК-5.
21.12.2023 позивач звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Відділ обслуговування громадян № 1 (сервісний центр)) про призначення пенсії за віком згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності розглянуто вищезазначену заяву та прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії № 045550018212 від 27.12.2023 року, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. У вказаному рішенні зазначено: «Вік заявниці 60 років 07 місяців. Необхідний страховий стаж відповідно до ч; 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років. Страховий стаж особи становить 26 років 03 місяці 13 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
- до страхового стажу не зараховано періоди:
навчання, згідно свідоцтва НОМЕР_1 від 22.05.1980, оскільки не зазначено дату початку навчання. Крім того, зазначене ім'я " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_2 ";
згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 19.08.1980:
роботи з 17.08.1998 по 02.08.1999, оскільки запис про звільнення не засвідчено підписом відповідальної особи та печаткою підприємства, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58;
роботи протягом серпня - вересня 2003 року, січня 2004 року, червня 2004 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб;
отримання допомоги по безробіттю з 16.02.2005 по 10.02.2006, так як не співпадає у часі дата призначення допомоги (16.02.2005) з датою наказу на призначення (16.02.2015);
отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 03.02.2003 по 01.08.2003, згідно з довідкою від 20.03.2023 № 763, оскільки не підтверджено, що виплата матеріальної допомоги по безробіттю здійснювалась у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 25.04.2026.
Висновок: відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років.».
09.01.2024р. позивач знову звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Відділ обслуговування громадян № 1 (сервісний центр)) про призначення пенсії за віком згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», додавши рішення про відмову у призначенні пенсії та докази сплати ЄСВ.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області за принципом екстериторіальності розглянуто вищезазначену заяву та прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії № 045550018212 від 09.01.2024 року, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. У вказаному рішенні зазначено: «Згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, ОК-5, диплом, трудова книжка) страховий стаж складає 26 років 4 місяці 8 днів.
До страхового стажу не зараховано: згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 19.08.1980 періоди роботи з 03.11.1996 по 14.08.1998- відсутні документи про сплату внесків на соціальне страхування; з 17.08.1998 по 02.08.1999 - відсутня печатка та підпис відповідальної особи при звільненні з роботи; з 15.02.2005 по 10.02.2006 - наказ на виплату допомоги по безробіттю від 2015; з 08.2003 по 09.2003, 01.2004, 06.2004 - відсутні дані про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу; період навчання згідно свідоцтва НОМЕР_1 від 22.05.1980 - не зазначено початок навчання, та ім'я не відповідає даним паспорта.
Прийняте рішення: відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».»
17.01.2024р. позивач знову звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Відділ обслуговування громадян № 1 (сервісний центр)) про призначення пенсії за віком згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», додавши додаткові документи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області за принципом екстериторіальності розглянуто вищезазначену заяву та прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії № 045550018212 від 17.01.2024 року, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. У вказаному рішенні зазначено: «Згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, диплом, свідоцтво про народження дитини, довідки про стаж) страховий стаж складає 27 років 4 місяці 1 день.
До страхового стажу, згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 , не зараховано період роботи з 03.11.1996 по 14.08.1998, оскільки відсутня інформація про сплату внесків, період з 17.08.1998 по 02.08.1999, так як запис не завірений печаткою та підписом відповідальної особи; період з 10.08.2003 по 30.09.2004 зараховано до стажу за даними СПОВ, оскільки між датами прийняття, звільнення та датами підстав про прийняття та звільнення наявні розбіжності. Не зараховано період навчання згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 , оскільки відсутня дата початку навчання та ім'я заявниці не відповідає даним паспорта.
Прийняте рішення: відмовити гр. ОСОБА_3 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".».
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (дані -Закон №1058).
Відповідно до ст.1 Закону №1058-ІV, пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно до ст. 8 Закону №1058 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті тих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній".
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29.07.1993, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції № 58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 03.11.1996 по 14.08.1998 (не підтверджено сплата страхових внесків) та з 17.08.1998 по 02.08.1999 (у записі про звільнення не зазначено посаду та підпис уповноваженої особи та відсутня печатка підприємства), а також періоду отримання допомоги по безробіттю з 03.02.2003 по 01.08.2003 (не підтверджено сплата страхових внесків), суд зазначає наступне.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Суд зазначає, що приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року за №58 (далі-Інструкції №58) передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п.п.1.3, 1.4 Інструкції №58 при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.
Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції №58 встановлено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У п. 2.6 пункту 2 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не може відповідати за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці НОМЕР_3 , копія якої наявна в матеріалах справи та була досліджена судом, щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її страхового стажу.
При цьому, суд звертає увагу, що рішення Пенсійного фонду, якими відмовлено у призначенні пенсії суперечать між собою, зокрема рішенням від 22.06.2023 за № 045550018212 та 17.11.2023 за № 045550018212, а також витягу від 23.11.2023 на запит Головного управління ДПС, згідно з якими до страхового стажу включені всі періоди роботи на основі даних трудової книжки.
Посилання Пенсійного фонду на невідповідність записів у трудовій книжці позивача не може слугувати підставою для неврахування спірного періоду роботи позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Вказана обставина не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про надання пенсії за віком.
Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення трудової книжки.
Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.
Також суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Щодо відсутності відомостей сплати страхових внесків, суд зазначає наступне.
Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Як передбачено ч. 12 ст. 20 Закону № 1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно з п. 2 ч. ст. 16 Закону № 1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
Відповідно до вимог ст. 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника (в даному випадку роботодавця).
На підставі викладеного позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів його роботи.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.09.2018 у справі № 242/65/17, від 22.11.2018 у справі №242/4793/16, від 11.07.2019 у справі № 242/1484/17, від 27.02.2019 у справі № 242/1871/17 та №423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а.
Таким чином, суд вважає, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що Пенсійним фондом було протиправно не зараховано до страхового стажу позивачки періоди: 03.11.1996 - 14.08.1998; 17.08.1998 - 02.08.1999; 03.02.2003 - 01.08.2003; 21.12.2004 - 31.12.2004; 16.02.2005 - 10.02.2006, оскільки зазначений період позивача підтверджено відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, у зв'язку з чим, вказані періоди мають бути зараховані до страхового стажу позивачки для призначення пенсії за віком.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що Пенсійний фонд при прийнятті рішень про відмову у призначенні пенсії від 27.12.2023 № 045550018212, від 09.01.2024 № 045550018212, від 23.01.2024 № 045550018212, в частині спірного періоду (03.11.1996 - 14.08.1998; 17.08.1998 - 02.08.1999; 03.02.2003 - 01.08.2003; 21.12.2004 - 31.12.2004; 16.02.2005 - 10.02.2006) діяв не на підставах та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже є протиправними та підлягають скасуванню у частині вказаного періоду.
Як наслідок, підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди 03.11.1996 - 14.08.1998; 17.08.1998 - 02.08.1999; 03.02.2003 - 01.08.2003; 21.12.2004 - 31.12.2004; 16.02.2005 - 10.02.2006.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виконати рішення суду та розглянути нову заяву про призначення пенсії за віком, яка буде подана позивачем після ухвали рішення суду, а також нарахувати на користь позивача пенсію за віком з дати виникнення у нього такого права, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України права, свободи та інтереси осіб підлягають захисту у разі встановленням судом факту їх порушення, інакше такі вимоги є предчасними.
Оскільки права позивача порушені, але прийняття рішення на користь останнього, в тому числі щодо зарахування стажу належить безпосередньо до повноважень територіального органу Пенсійного фонду України, а суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, позовні вимоги в зазначеній вище частині задоволенню не підлягають, як передчасні.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
При цьому, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.01.2024р. про призначення пенсії за віком, з урахуванням попередніх заяв про призначення пенсії.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно, на користь позивача сплачену ним суму судового збору 3633,60грн. відповідно до розміру задоволених позовних вимог 1816,80грн. (по 605,60грн. з кожного).
Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008. м.Миколаїв, вул.Морехідна, буд.1, ЄДРПОУ 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, м.Луцьк, вул.Кравчука, 22В, ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївський області №045550018212 від 27.12.2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 № НОМЕР_5 від 09.01.2024 року та №045550018212 від 23.01.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди 03.11.1996 - 14.08.1998; 17.08.1998 - 02.08.1999; 03.02.2003 - 01.08.2003; 21.12.2004 - 31.12.2004; 16.02.2005 - 10.02.2006.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.01.2024р. про призначення пенсії за віком, з урахуванням попередніх заяв про призначення пенсії.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605,60грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008. м.Миколаїв, вул.Морехідна, буд.1, ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605,60грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, м.Луцьк, вул.Кравчука, 22В, ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605,60грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова