31 травня 2024 рокуСправа № 160/10878/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та рішень протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати дії та рішення відповідача стосовно запровадження окремого порядку поновлення та виплати пенсії позивача за період з 07.10.2009 року по 11.08.2017 рік та за період з моменту зменшення пенсії позивача з суми 8426.89 гривень у травні 2021 року до 3051.57 гривень у жовтні 2023 року, не встановленого в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” протиправними;
- зобов'язати відповідача - здійснити нарахування та виплату пенсії Позивача за період з 07.10.2009 року по 11.08.2017 рік з урахуванням її осучаснення відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в чинній редакції на момент нарахування до фактичної виплати пенсії, за винятком сплачених сум, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
- здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з моменту протиправного зменшення розміру пенсії позивача по теперішній час з урахуванням її осучаснення відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в чинній редакції на момент нарахування до фактичної виплати пенсії позивача, за винятком сплачених сум з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів, а саме, зобов'язано:
- надати докази на підтвердження повноважень ОСОБА_2 на право звернення із даним позовом від імені ОСОБА_1 (договір про надання правової допомоги б/н від 11.08.2017р.);
- надати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду та надати належні письмові докази в обґрунтування такої заяви;
- надати докази сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.;
- надати уточнену позовну заяву в якій зазначити відомості про електронну пошту позивача та викласти позовні вимоги щодо предмету спору, з урахуванням ст.ст.5, 160 КАС України (у т.ч. зазначити ідентифікуючі дані оскаржуваних дій та рішень).
Зазначена ухвала суду від 01.05.2024р. отримана представником позивача - 03.05.2024, позивачем не оскаржувалася, відповідно набрала законної сили 01.04.2024р. з моменту її підписання суддею відповідно до ч.2 ст.256 КАС України.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
На виконання вимог вказаної ухвали суду 13.05.2024р. представник позивача надав повідомлення про усунення недоліків в якому зазначив, що на виконання ухвали надає суду докази сплати судового збору у розмірі 968,96 грн., заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та уточнену позовну заяву. Щодо надання договору про надання правничої допомоги, зазначив, що повноваження адвоката, як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», наголосив, що адвокат позбавлений необхідності надавати разом з ордером договір про надання правничої допомоги, та зазначив, що надає виписку з Договору від 11.08.2017р.
За правилами частини 6 статті 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
П'ятим днем для вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі є 19.05.2024р., що припадає на вихідний день - неділя, а також на період перебування судді у відпустці, у зв'язку з чим, дана ухвала прийнята першим робочим днем - 31.05.2024р.
Дослідивши вказане повідомлення та долучені до нього додатки, суд дійшов висновку, що позивачем вимоги ухвали суду від 01.05.2024 року не виконано, а тому позов підлягає поверненню, з огляду на наступне.
Приписами частини 2 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Сформована в системі «Електронний суд» дана позовна заява підписана цифровим підписом представника ОСОБА_1 - Меламедом Вадимом Борисовичем.
Як вбачається з матеріалів справи, місцем проживання позивача є держава Ізраїль, представник позивача проживає в Україні.
На підтвердження своїх повноважень представником позивача надано копію ордера на надання правничої допомоги АА №1034687 від 26.06.2020р. (який виданий на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 11.08.2017р.) та виписку з Договору «о предоставлении юридических услуг» від 11.08.2017р.
Таким чином, суд зазначає, що витребуваний Договір про надання правової допомоги - 11.08.2017р., на підставі якого був виданий Ордер на надання правничої допомоги АА №1034687 від 26.06.2020р. представником позивача не надано.
Щодо твердження представника позивача про те, що адвокат позбавлений необхідності надавати разом з ордером договір про надання правничої допомоги, посилаючись на наявність правової позиції з цього питання Верховного Суду (жодної постанови не зазначено), суд зауважує, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, містяться обґрунтування з яких підстав суд дійшов висновку про обов'язкове надання Договору, на підставі якого був виданий Ордер саме по даній справі, із посиланням на відповідні норми Законів.
Разом, з тим, щодо нівелювання (преюдиція) висновкам Верховного Суду, слід звернути увагу, що преюдиційного значення набувають лише встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи.
Суд зазначає, що ключовою компетенцією Верховного Суду, окрім здійснення правосуддя, є забезпечення єдності судової практики, що, у свою чергу, гарантує стабільність правового регулювання, об'єктивність та прогнозованість правосуддя.
Функцію забезпечення єдності судової практики Верховний Суд здійснює шляхом формування правових висновків (позицій) внаслідок казуального тлумачення норм права при розгляді конкретних справ.
Як наголосила Велика Палата Верховного Суду, правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова ВП ВС від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20), п. 68).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року по справі №154/3029/14-ц, зазначає, що Велика Палата Верховного Суду висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін «подібні правовідносини» може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.
В ухвалі суду від 01.05.2024р., суд звернув увагу на дату підписання Договору про надання правової допомоги - 11.08.2017р., на підставі якого був виданий Ордер на надання правничої допомоги АА №1034687 від 26.06.2020р., тобто майже 7 років тому, у зв'язку з чим, вказані документи викликають виправданих сумнівів їх дійсності станом на травень 2024 рік, відповідно в даному випадку Ордер без наявності вказаного Договору не може бути належним доказом на підтвердження повноважень ОСОБА_2 .
Крім того, Верховний Суд, зокрема у постанові від 13.02.2020 у справі № 1.380.2019.001004 (ЄДРСР 87560122), в ухвалах від 09.10.2020 у справі № 824/3180/14-а (ЄДРСР 92116461), від 16.09.2020 у справі № 824/877/19-а (ЄДРСР 91571433), від 17.08.2020 у справі № 300/1294/19 (ЄДРСР 91036679), від 20.01.2020 у справі № 440/607/19 (ЄДРСР 87044901) виклав наступний висновок: «звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику. Представник повинен демонструвати повагу до суду, доводячи наявність повноважень на представництво.».
Щодо клопотання представника позивача про поновлення строку звернення із даним позовом, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У вказаному клопотанні, представник позивача зазначає, що саме 25.10.2023 року, з дня отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010304-8/162470 від 16.10.2023р. стало відомо, що відповідач протиправно зменшив розмір пенсії позивача з 8426.89 грн у травні 2021 року до 3051.57 грн., в жовтні 2023 року, та що за період з 07.10.2009 року по 11.08.2017 відповідач замість пенсії відповідно до Закону 1058 протиправно нарахував йому за вказаний період суми від 8 гривень до 190 гривень в місяць, що не є пенсією. Таким чином, позовна заява була подана 25.04.2024 протягом шести місяців з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд акцентує увагу, що отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права.
Також, суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.
Крім того, слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
При цьому, суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.
Водночас, вжиття конструкції "повинен був дізнатись" в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021р. у справі №240/12017/19 зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд звертає увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021р. у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.
У постанові від 31.03.2021р. у справі №240/12017/19 суд Касаційної інстанції дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.
Крім того, Судова палата звернула увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
У рішенні Європейського суду з прав людини “Чуйкіна проти України” ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що “стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A № 18)”.
Разом з тим, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, яке може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення від 28.05.1985 у справі “Ешингдейн проти Сполученого Королівства”, (п. 57).
Як слідує з позовних вимог, позивач просить визнати дії та рішення відповідача стосовно запровадження окремого порядку поновлення та виплати пенсії позивача за період з 07.10.2009 року по 11.08.2017 рік та за період з моменту зменшення пенсії позивача з суми 8426.89 гривень у травні 2021 року до 3051.57 гривень у жовтні 2023 року.
Таким чином, спірні правовідносини про неналежний розрахунок пенсії виникли в жовтні 2009р., тобто при отриманні пенсії в листопаді 2009р. позивач був повідомлений про розміри розрахунку пенсії, проте з позовом до суду звернувся в квітні 2024р., тобто з пропуском шестимісячного строку звернення із даним позовом, майже через 15 років.
З огляду на те, що клопотання про поновлення строку звернення до суду не містить обґрунтувань та належних доказів на підтвердження того, що мали місце непереборні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду із цим позовом, представником позивача не доведено пропуск звернення до суду з поважних причин, тому таке клопотання задоволенню не підлягає.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.1, 3 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві:
- якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк;
- якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Крім того, згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, у зв'язку з не виконанням вимог ухвали суду у встановлений судом строк та з врахуванням, що позовна заява підписана особою, повноваження якої на її підписання відсутні, адміністративний позов підлягає поверненню позивачу.
Відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та рішень протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) відповідно до ст.256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.
Суддя Н.В. Турлакова