23 травня 2024 рокуСправа №160/506/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Національна академія Державної прикордонної служби України ім.Богдана Хмельницького про стягнення заборгованості,-
29 грудня 2023 року представник Адміністрації Державної прикордонної служби України звернувся за допомогою засобів поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького, в якій просить:
стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІН НОМЕР_1 ), на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039, р/р UА068201720313251002201018593, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) грошові кошти в розмірі 56 254,75 грн. (п'ятдесят шість тисяч двісті п'ятдесят чотири гривні 75 коп.) - витрати, пов'язані з його утриманням у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
В обґрунтування позову представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу (навчання) в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького з 24.07.2023 по 19.12.2023 на посаді курсанта.
Наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького від 18.12.2023 року №1340-ОС з ОСОБА_1 (через небажання продовжувати навчання) було розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) за частиною 11 статті 25 із застосуванням частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 19.12.2023 року.
У зв'язку із порушенням вимог контракту у ОСОБА_1 виникло зобов'язання щодо відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, у розмірі 56254 грн. 75 коп., що стало підставою для звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 січня 2024 року для розгляду адміністративної справи №160/506/24 визначено суддю ОСОБА_2 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року, з урахуванням усунення недоліків, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/506/24 за позовом Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького про стягнення заборгованості за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
22 січня 2024 року на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) надіслано ухвалу про відкриття провадження.
29 січня 2024 року на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) повторно надіслано ухвалу про відкриття провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року визначено здійснювати подальший розгляд адміністративної справи №160/506/24 за позовом Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького про стягнення заборгованості - за правилами загального позовного провадження.
29 березня 2024 року на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) надіслано ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та надіслано повістку про виклик до суду на 25 квітня 2024 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року заяву представника Адміністрації Державної прикордонної служби України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено та ухвалено:
Провести судове засідання по адміністративній справі №160/506/24 за позовом Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького про стягнення заборгованості о 10 годині 00 хвилин 25 квітня 2024 року в режимі відеоконференції в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м.Дніпро, вул.Академіка Янгеля 4, у залі судового засідання №4.
30 квітня 2024 року судом надіслано запит до УДППЗ "Укрпошта" (пр-т.Дмитра Яворницького, буд.62, місто Дніпро, 49000), в якому суд просив:
- терміново надати відомості стосовно вручення поштової кореспонденції, яка направлялася судом 29.01.2024 року - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення: на адресу ОСОБА_1 , що перебуває за адресою: АДРЕСА_1 (штрих кодовий ідентифікатор 0600246267178).
03 травня 2024 року на електронну адресу суду від АТ "Укрпошта" надійшов лист "Про пересилання рекомендованого листа №0600246267178", в якому зазначено:
"За повідомленням відповідного підрозділу Укрпошти, рекомендований лист №0600246267178 від 31.01.2024 року на ім'я ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) надійшов до відділення Васильківка (індекс 52602) 02.02.2024 року та станом на день надання відповіді встановити його місцезнаходження не надалось можливим.
Згідно зі статтею 32 Закону та пунктом 114 Правил, оператори поштового зв'язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв'язку несуть матеріальну відповідальність перед користувачами.
Для вирішення питання щодо виплати відшкодування за рекомендований лист №0600246267178 відправник може звернутися до Укрпошти з наданням заяви встановленого зразка додавши обов'язково копію квитанції про прийняття відправлення за адресою: АДРЕСА_3 , з посиланням на реєстраційний номер запиту О-5010/0-24 від 01.05.2024 року".
08 травня 2024 року на адресу суду повернувся конверт, який направлявся на адресу відповідача з судовою повісткою, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 06 002 6079 17 69.
Згідно частини 11 статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду.
У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Таким чином, ОСОБА_1 належним чином повідомлений про розгляд справи №160/506/24 Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
Останнє судове засідання про справі відбулося о 10 годині 00 хвилин 23 травня 2024 року.
Представники позивача та третьої особи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце його проведення були повідомлені належним чином, із клопотаннями, заявами на адресу суду не звертались.
Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження та протягом розгляду справи по суті, представник третьої особи пояснень щодо позовної заяви не надав.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином, із клопотаннями, заявами на адресу суду не звертався.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене та неявку сторін, суд вирішив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 за умовами контракту проходив військову службу (навчання) в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького з 24.07.2023 року по 19.12.2023 року.
Наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького від 24.07.2023 року №729-ОС ОСОБА_1 занесено в списки курсантів Національної академії, зараховано на всі види забезпечення без атестатів, присвоєно звання "солдат", призначено на посаду курсанта за освітньо-професійною програмою "Безпека державного кордону" зі спеціальності 252 "Безпека державного кордону".
07 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до начальника навчального курсу факультету безпеки державного кордону з рапортом, в якому просив відрахувати його з числа курсантів Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 під час навчання у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького перебував на повному державному забезпеченні за рахунок коштів Державного бюджету України.
18 грудня 2023 року ректор Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького звернувся до ОСОБА_1 з вимогою №10/10504-23-вих щодо виконання зобов'язань, у зв'язку із розірванням контракту та виникненню зобов'язань по відшкодуванню витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, в сумі 56254,75 грн.
Вказану вимогу відповідач отримав під підпис 18 грудня 2023 року.
Наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького від 18.12.2023 року №1340-ОС з ОСОБА_1 (через небажання продовжувати навчання) було розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) за частиною 11 статті 25 із застосуванням частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 19.12.2023 року.
Відповідно до розрахунку витрат на утримання державою в особі Адміністрації державної прикордонної служби України на утримання ОСОБА_1 №25 від 19 грудня 2023 року, судом встановлено, що за період з 24.07.2023 року по 19.12.2023 року на утримання відповідача було загалом витрачено 56254,75 грн., що включає наступні складові:
- Грошове забезпечення - 9534,65 грн.;
- Речове забезпечення - 22641,90 грн.;
- Продовольче забезпечення - 13076,90 грн.;
- Медичне забезпечення - 1493,02 грн.;
- Забезпечення комунальними послугами та енергоносіями - 9508,28 грн.
З вказаним розрахунком відповідач ознайомився під підпис 19 грудня 2023 року.
У зв'язку із порушенням вимог контракту у ОСОБА_1 виникло зобов'язання щодо відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького у розмірі 56254 грн. 75 коп., у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з чим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 3 Закону України №1934-XII "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 року, організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.
Частиною 1 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.
Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки.
Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно частини 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини 5 статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького від 18.12.2023 року №1340-ОС з ОСОБА_1 (через небажання продовжувати навчання) було розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) за частиною 11 статті 25 із застосуванням частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 19.12.2023 року.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, визначено Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Згідно до пункту 6 Порядку №964, витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю:
- курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання;
- курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби, - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби.
Пунктом 7 Порядку №964 встановлено, що в разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Відповідно до розрахунку витрат на утримання державою в особі Адміністрації державної прикордонної служби України на утримання ОСОБА_1 №25 від 19 грудня 2023 року, судом встановлено, що за період з 24.07.2023 року по 19.12.2023 року на утримання відповідача було загалом витрачено 56254,75 грн., що включає наступні складові:
- Грошове забезпечення - 9534,65 грн.;
- Речове забезпечення - 22641,90 грн.;
- Продовольче забезпечення - 13076,90 грн.;
- Медичне забезпечення - 1493,02 грн.;
- Забезпечення комунальними послугами та енергоносіями - 9508,28 грн.
На виконання пункту 3 Порядку №964, 16.07.2007 року виданий спільний наказ Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України №419/831/240/605/537/219/534, яким затверджений Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.
Згідно з пунктом 2.1.1 Порядку розрахунку витрат витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Відповідно до пункту 2.1.2 Порядку розрахунку витрат витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.
Згідно пункту 2.1.3 Порядку розрахунку витрат витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами.
Згідно з пункту 2.1.4. Порядку розрахунку витрат витратами на медичне забезпечення є витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.
Відповідно до пункту 7 Порядку №964 відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Згідно з абзацом 12 пункту 1 Контракту про проходження військової служби (навчання) у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати Адміністрації Державної прикордонної служби України витрати, пов'язані з утриманням в Академії, в якій проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Отже, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідач на даний час не відшкодував кошти, які витрачені на його утримання.
Також факт, що відповідач обізнаний про необхідність відшкодування витрат на утримання у вищому військовому навчальному закладі, підтверджується його підписами на рапорті від 07.12.2023 року, вимозі щодо виконання зобов'язань від 18 грудня 2023 року №10/10504-23-вих та розрахунку витрат на утримання державою в особі Адміністрації державної прикордонної служби України на утримання ОСОБА_1 №25 від 19 грудня 2023 року.
Згідно з пунктом 2.1.1 Порядку розрахунку витрат витратами на грошове забезпечення №419/831/240/605/537/219/534 є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців.
Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 року, затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Відповідно до пункту 2 Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
При вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення, однак дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення адміністративного позову Адміністрації Державної прикордонної служби України.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Враховуючи положення частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки витрат із залучення свідків та проведення експертиз в матеріалах справи немає, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Національна академія Державної прикордонної служби України ім.Богдана Хмельницького про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039, р/р UА068201720313251002201018593, Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172) витрати, пов'язані з його утриманням у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, в розмірі 56 254,75 грн. (п'ятдесят шість тисяч двісті п'ятдесят чотири гривні сімдесят п'ять копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник