23 травня 2024 рокуСправа №160/6615/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
12 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до наявного страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення", періоди роботи ОСОБА_1 з 17.08.1982 року по 27.03.2000 року в колгоспі «Ленінський шлях», КСП «Деметра+», Софіївського району Дніпропетровської області та призначити пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 21 лютого 2024 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надавши необхідний пакет документів.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №047150025921 від 28 лютого 2024 року позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Додатково повідомлено, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи: з 1982 року по 2000 рік та з 01.01.2002 року по 31.03.2003 рік.
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №047150025921 від 28 лютого 2024 року щодо не зарахування спірного періоду його роботи з 17.08.1982 року по 27.03.2000 року в колгоспі «Ленінський шлях», КСП «Деметра+» Софіївського району Дніпропетровської області до страхового стажу та відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 березня 2024 року для розгляду адміністративної справи №160/6615/24 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, та залучено до участі в справі №160/6615/24 у якості відповідача-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012).
02 квітня 2024 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву вх.№12292/24, в якому представник відповідача-2 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності.
Позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 26 Закону №1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років.
Після винесення оскаржуваного рішення воно було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для долучення до матеріалів електронної пенсійної справи позивача.
21 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначенням пенсії за віком.
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 року - становить 60 років.
Вік позивача 60 років 2 дні.
Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік.
Страховий стаж позивача становить 28 років 09 місяців 21день.
За доданими документами не зараховано:
період роботи з 01.01.2002 по 31.03.2003, оскільки відповідно даним реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкове державне соціальне страхування відсутня сплата страхових внесків.
На виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.05.1998 №832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування відбувався протягом 1998-2000 років.
Починаючи з 01.07.2000 року за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови 794).
З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим.
В реєстрі застрахованих осіб Держаного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування сплата внесків відсутня.
Також не зараховано період роботи в колгоспі з 1982 року по 2000 року, оскільки має місце виправлення в даті прийняття та звільнення з роботи, також стаж перетинається з періодом проходження військової служби.
З урахуванням викладеного, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №047150025921 від 28.02.2024 року відмовлено позивачеві в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
19 квітня 2024 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№14835/24, в якому представник відповідача-1 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 рік.
Згідно частини 4 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» наявність страхового стажу, передбаченого частинами 1 - 3 цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
21 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою з питання призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено зарахування до трудового стажу роботи, яка виконувалась на підставі членства в колгоспах.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання.
У випадку відсутності трудової книжки колгоспника або відповідних записів в ній, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника.
У разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ.
Стаж роботи за спірний період не може бути підтверджений показаннями свідків, оскільки для обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю, а фактичну тривалість в людино-днях можливо підтвердити лише документально, отже стаж роботи в колгоспі не можна підтверджувати показаннями свідків.
Таким чином, для зарахування спірного стажу роботи в колгоспі необхідно встановити мінімум трудової участі в громадському господарстві, а у випадку не виконання встановленого мінімуму фактично відпрацьовані вихододні.
Крім того, в спірний період роботи позивача має місце виправлення в даті прийняття та звільнення з роботи.
У рішенні від 28.02.2024 року №047150025921, прийнятому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, зазначено, що станом на дату звернення стаж позивача становить:
- страховий стаж - 28 років 09 місяців 21 день.
Таким чином, у позивача відсутній необхідний загальний страховий стаж, не менше 31 року (має лише 28 років 09 місяців 21 день), тому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було відмовлено у призначенні пенсії за віком (відповідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідно до записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 від 1982 року, судом вбачається, що ОСОБА_2 на підставі наказу №801 від 20 серпня 1982 року прийнятий на роботу та в члени колгоспу "Ленінський шлях";
- в період з 12.10.1982 року по 16.10.1984 року ОСОБА_1 проходив військову службу в рядах Радянської армії (стаж зараховано);
З грудня 1984 року ОСОБА_1 продовжив роботу в колгоспі "Ленінський шлях" на посаді "Слюсаря";
Згідно протоколу загальних зборів членів колгоспу "Ленінський шлях" від 17 лютого 1995 року №1 колгосп "Ленінський шлях" реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) "Деметра+".
На підставі наказу №7 від 27 березня 2020 року, ОСОБА_1 виведений з членів колгоспу КСП "Деметра+" у зв'язку з переходом на роботу в іншу організацію.
21 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надавши необхідний пакет документів.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №047150025921 від 28 лютого 2024 року позивачеві повідомлено про наступне.
Вік заявника 60 років 2 дні.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, за наявності страхового стажу 31 рік.
Страховий стаж особи складає 28 років 9 місяців 21 день.
Результати розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано:
період роботи в колгоспі з 1982 року по 2000 рік, оскільки має місце виправлення в даті прийняття та звільнення з роботи, також стаж перетинається з періодом проходження військової служби.
Необхідно надати довідку про кількість вироблених та встановлених трудоднів, а також довідку про перейменування підприємства.
Стаж зараховано частково згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Період роботи з 01.01.2002 року по 31.03.2003 рік, оскільки на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 №401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 від 08.06.1998 №832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998-2000 років.
Починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови №794).
З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим, дані в реєстрі застрахованих осіб відсутні.
В реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування сплата внесків відсутня.
За результатами опрацювання поданої заяви ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №047150025921 від 28 лютого 2024 року щодо не зарахування спірного періоду його роботи з 17.08.1982 року по 27.03.2000 року в колгоспі «Ленінський шлях», КСП «Деметра+», Софіївського району Дніпропетровської області до страхового стажу та відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1 до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року №637.
За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 року №10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.
Судом встановлено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи:
- в колгоспі з 1982 року по 2000 рік, оскільки має місце виправлення в даті прийняття та звільнення з роботи, також стаж перетинається з періодом проходження військової служби;
- з 01.01.2002 по 31.03.2003, оскільки відповідно даним реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкове державне соціальне страхування відсутня сплата страхових внесків.
Виходячи з позовних вимог, судом вбачається, що період з 01.01.2002 року по 31.03.2003 року не оскаржується позивачем.
Щодо стажу роботи в колгоспі, суд виходить з наступного.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України від 04.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до підпункту 2.2 Інструкції до трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до підпункту 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до підпункту 2.4 Інструкції всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).
Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 № 162.2.10.
Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний".
Відповідно до записів трудової книжки колгоспника №903 від 1982 року, ОСОБА_2 на підставі наказу №801 від 20 серпня 1982 року прийнятий на роботу та в члени колгоспу "Ленінський шлях";
- у період з 12.10.1982 року по 16.10.1984 року ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Радянської армії (стаж зараховано);
З грудня 1984 року ОСОБА_1 продовжив роботу в колгоспі "Ленінський шлях" на посаді "Слюсаря";
Згідно протоколу загальних зборів членів колгоспу "Ленінський шлях" від 17 лютого 1995 року №1 колгосп "Ленінський шлях" реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) "Деметра+".
На підставі наказу №7 від 27 березня 2020 року, ОСОБА_1 виведений з членів колгоспу КСП "Деметра+" у зв'язку з переходом на роботу в іншу організацію.
Відповідності до пункту 2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Таким чином, обов'язок по здійсненню записів у трудовій книжці покладено на керівників підприємств, власників або уповноважені ним органи, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису, відсутність на печатці коду ЄДРПОУ, нечіткість на печатці назви підприємства чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу.
Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним.
Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що не зарахування спірних періодів роботи ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідно до форми РС-право, номер ПС - 047150025921 від 29 лютого 2024 року, вбачається, що відповідачем зараховано до страхового стажу період з 01.09.1979 року по 13.07.1982 року, позивач навчався у вищих/серед. НЗ, період проходження служби в лавах Радянської армії з 12.10.1982 року по 16.10.1984 року, період роботи з 01.01.1999 року по 31.12.2002 року та з 01.04.2003 року по 30.11.2003 року.
Тобто, з урахуванням викладеного, відповідачем протиправно відмовлено позивачеві в зарахуванні стажу його роботи в колгоспі "Ленінський шлях" з 20.08.1982 року по 11.10.1982 року; з 01.12.1984 року по 16.02.1995 року; в колгоспі колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) "Деметра+" в період з 17.02.1995 року по 31.12.1998 року, оскільки стаж роботи позивача підтверджено відповідними доказами, наявними в матеріалах справи.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в не зарахуванні до страхового стажу роботи спірних періодів роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, є протиправними.
Щодо призначення пенсії за віком, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованого судом спірного періоду роботи та правової позиції, викладеної у даному рішенні.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду з позовною заявою сплачено суму судового збору в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією до платіжної інструкції АТ КБ "Приватбанк" №0.0.3509697696.1 від 06 березня 2024 року.
А отже, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) судових витрат у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень нуль копійок).
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №047150025921 від 28 лютого 2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди його роботи: з 20.08.1982 року по 11.10.1982 року, з 01.12.1984 року по 16.02.1995 року; з 17.02.1995 року по 31.12.1998 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованих судом до страхового стажу періодів роботи з 20.08.1982 року по 11.10.1982 року, з 01.12.1984 року по 16.02.1995 року; з 17.02.1995 року по 31.12.1998 року та правової позиції, викладеної у даному рішенні суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) судові витрати у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник