31 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3880/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відділ Укртрансбезпеки, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративного-господарського штрафу від 18 березня 2024 року №ПШ003434.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 квітня 2024 року позивачем отримано постанову відділу Укртрансбезпеки про застосування до неї адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн за відсутність документів, перелік яких визначений ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Позивач вважає, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки позивачем не було вчинено порушення, які стали підставою для її прийняття. Вказує, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 вона дійсно є власником автомобіля FORD TRANSIT, випуску 2013 року, колір білий, шасі (кузова, рама) № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований 29 червня 2018 року ТСЦ 0742. Разом з тим, на підставі договору найму (оренди) транспортного засобу від 04 липня 2018 року вказаний транспортний засіб переданий у тимчасове платне користування приватному підприємству «Агро Дім» та фактично перебуває у володінні та користуванні даного підприємства. Факт користування приватним підприємством «Агро Дім» вказаним автомобілем підтверджується видатковими касовими ордерами про сплату орендної плати та платіжними інструкціями про сплату користувачем як податковим агентом податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Стверджує, що сама по собі належність позивачу на праві власності автомобіля FORD TRANSIT, випуску 2013 року, колір білий, шасі (кузова, рама) № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 не може бути достатньою підставою для притягнення до відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки нею не здійснювалося перевезення та не надавалися послуги з перевезення.
Окрім того, зазначає, що відповідач розглянув справу про притягнення її до відповідальності без її участі, незважаючи на те, що приписи пункту 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті надають право розглянути справу без участі уповноваженої особи суб'єкта господарювання лише за умови належного повідомлення про час і місце розгляду справи про порушення під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. Також вказує, що її не було ознайомлено з актом перевірки АР №022121 від 09 лютого 2024 року.
З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами (а.с.40).
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав та в задоволенні позову просив відмовити повністю (а.с.44-48). В обґрунтування своєї позиції вказав, що 09 лютого 2024 року посадовою особою Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку та тижневого графіка перевірок проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо ОСОБА_1 , під час якої встановлено, що транспортним засобом FORD TRANSIT, реєстраційний номер НОМЕР_3 перевозився вантаж за відсутності у водія на момент перевірки товарно-транспортної накладної, реєстраційного документу на транспортний засіб, посвідчення водія, що зафіксовано в акті №022121 від 09 лютого 2024 року. Приписами статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія, зокрема, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
В свою чергу, не надання для перевірки документів, наявність яких визначена ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», є порушенням ст.49 цього Закону.
Оскільки водій під час проведення перевірки водій не надав жодного документа, що свідчив би про виконання перевезення особою, відмінною від власника транспортного засобу, перевізником визначено саме власника транспортного засобу FORD TRANSIT, реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 .
Зазначає, що у позивача була можливість спростувати причетність до перевезення, оскільки останній на її поштову адресу направлялось письмове повідомлення про розгляд справи (лист від 16.02.2024 №13562/22/24-24, відправлення №06000888866123). Проте дане відправлення позивач не отримувала.
З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову повністю.
У поданій суду відповіді на відзив позивач підтримала свою правову позицію щодо незаконності винесеної постанови про накладення штрафу та просила позов задовольнити (а.с.64-66).
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (а.с.69-72), у яких просив відмовити у задоволені позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є власником транспортного засобу FORD TRANSIT, випуску 2013 року, колір білий, шасі (кузова, рама) № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.16).
04 липня 2018 року між ОСОБА_1 (наймодавець) та приватним підприємством «Агро-Дім» (наймач) укладено договір найму (оренди) транспортного засобу (а.с.11-14), відповідно до умов якого сторонами погоджено, що наймодавець передає, а наймач приймає в тимчасове платне користування (в найм/оренду) автомобіль FORD TRANSIT, випуску 2013 року, колір білий, шасі (кузова, рама) № НОМЕР_4 , реєстраційний № НОМЕР_3 , зареєстрований 29 червня 2018 року ТСЦ 0742. Вказаний договір 04 липня 2018 року посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Моравецьким В.Р. та зареєстрований в реєстрі за №696.
04 липня 2018 року між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Агро-Дім» підписано акт приймання-передачі транспортного засобу до даного договору згідно якого підтверджено факт передачі у користування орендаря (ПП «Агро-Дім») транспортного засобу спеціалізованого вантажного фургону FORD TRANSIT, випуску 2013 року, колір білий, шасі (кузова, рама) № НОМЕР_4 , реєстраційний № НОМЕР_3 , зареєстрований 29 червня 2018 року (а.с.15).
Посадовими особами відділу Укртрансбезпеки відповідно до щотижневого графіка проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) у період з 05 лютого 2024 року по 11 лютого 2024 року (а.с.51), на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №015767 від 02 лютого 2024 року (а.с.50) проводилася рейдова перевірка на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху на території Рівненської області. У ході рейдової перевірки 09 лютого 2024 року був перевірений транспортний засіб FORD TRANSIT, випуску 2013 року, колір білий, шасі (кузова, рама) № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №022121 від 09 лютого 2024 року (а.с.49) посадовими особами Укртрансбезпеки зафіксовано порушення ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.11 Наказу МТУ 363 від 14 жовтня 1997 року, а саме: під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленими товарно-транспортною накладною або іншими визначеним законодавством документом на вантаж, реєстраційними документами на транспортний засіб, посвідченням водія відповідної категорії, чим порушено ст. 48, 49 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Водій розпочав рух без дозволу інспектора.
16 лютого 2024 року відповідач скерував на поштову адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом повідомлення від №13562/22/24-24 про призначення на 18 березня 2024 року розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та вказане повідомлення було повернуто без вручення з довідкою відділення поштового зв'язку про причини невручення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.54-55)
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником відділу державного нагляду Державної служби України з безпеки на транспорті у Волинській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ003434 від 18 березня 2024 року (а.с.57), згідно якою за відсутність документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж, реєстраційного документа на транспортний засіб, посвідчення водія відповідної категорії, що є порушенням абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», вирішено стягнути з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 гривень.
Незгода позивача із вказаною постановою стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами та спірному рішенню, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту та регулює спірні правовідносини є Закону України №2344-III від 05 квітня 2001 року «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III).
Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону №2344-ІII центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Згідно з абзацом першим пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
За змістом частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Як установлено частиною чотирнадцятою статті 6 Закону №2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).
Згідно з пунктами 12, 14 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
У пункті 15 Порядку №1567 визначений виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання вантажних перевезень перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Як установлено пунктами 20, 21 Порядку №1567, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, перед законодавством.
З акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від 09 лютого 2024 року №022121 слідує, що при здійсненні 09 лютого 2024 року перевірки транспортного засобу FORD TRANSIT, випуску 2013 року, колір білий, шасі (кузова, рама) № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , встановлено відсутність у водія товарно-транспортних накладних або іншого документа, визначеного законодавством на вантаж, реєстраційних документів на транспортний засіб, посвідчення водія відповідної категорії. Особа водія не встановлена, водій розпочав рух без дозволу інспектора.
Статтею 60 закону № 2344-III визначено, що за такий вид порушення законодавства про автомобільний транспорт як перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону до автомобільних перевізників застосовуються штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як випливає з матеріалів справи, 18 березня 2024 року згідно з оскаржуваною постановою №ПШ003434 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 гривень саме за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону №2344-III.
Спірним питанням у даній справі є можливість застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача як до перевізника.
Так, у розумінні вимог статті 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
При розгляді даної справи суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 листопада 2023 у справі №340/4637/22, згідно з якою з метою офіційного з'ясування всіх обставин справи в контексті належного установлення автомобільного перевізника в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з наступного:
- у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника;
- основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності;
- нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки, для забезпечення дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно із статтею 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно- правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Положеннями статті 48 цього ж Закону визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Із наведеного вище слід дійти висновку, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, і дані щодо особи перевізника.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що 09 лютого 2024 року в момент виявлення порушення законодавства про автомобільний транспорт водій транспортного засобу FORD TRANSIT, випуску 2013 року, колір білий, шасі (кузова, рама) № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 не було надано посадовим особам Укртрансбезпеки товарно-транспортну накладу або інший документ визначений законодавством на вантаж, реєстраційні документи на транспортний засіб та посвідчення водія відповідної категорії. Водій даного транспортного засобу відмовився від підписання акту перевірки, без дозволу інспектора розпочав рух та залишив місце перевірки.
Не було надано таких документів і під час розгляду відділом державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Отже, зважаючи на вищевказане, у посадових осіб Укртрансбезпеки не було підстав вважати, що належним користувачем транспортного засобу є особа, відмінна від позивача.
Щодо твердження позивача про те, що вона як власник транспортного засобу не повинна нести відповідальність за вказане правопорушення, оскільки нею укладено договір оренди (найму) транспортного засобу від 04 липня 2018 року з приватним підприємством «Агро Дім», суд зазначає наступне.
Так, чинне законодавство (зокрема, пункт 2.2 Правил дорожнього руху) надає право власнику транспортного засобу передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
У свою чергу, відповідно до абзацу 5 пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Таким чином, нормами чинного законодавства передбачена можливість для власника транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зробити перереєстрацію такого транспортного засобу; водій, здійснюючи перевезення вантажів, зобов'язаний надати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди та/або тимчасовий реєстраційний талон). Відповідно, для транспортних засобів, що перебувають, зокрема, у користуванні у фізичних чи юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність яких є обов'язковою згідно з вимогами статей 39, 48 Закону №2344-III, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.
На необхідності оформлення тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб, який передано в тимчасове законне користування іншим особам наголошував також і Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі №804/8740/16. Зокрема, як було зазначено судом «попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції №379 та пункту 1 Порядку №1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто як вважає позивач не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно, для визначення особи автомобільного перевізника посадові особи Укртрансбезпеки мають враховувати всі обов'язкові для здійснення вантажних перевезень документи, що надаються водієм під час проведення перевірки, у тому числі реєстраційні документи на транспортний засіб та документи, що підтверджують його використання на законних підставах.
У поданих до суду письмових поясненнях відповідача зазначено, що інших документів, зокрема, договорів оренди, позички та/або іншого права користування чи тимчасових реєстраційних талонів, які б підтверджували використання даного транспортного засобу іншою особою, зокрема, приватним підприємством «Агро Дім», а не позивачем, на момент проведення перевірки пред'явлено не було, так само як і не було надано жодних пояснень з цього приводу. Даний факт позивачем спростований не був.
В цьому контексті, доводи позивача про перебування транспортного засобу на момент проведення рейдової перевірки в користуванні іншої особи не свідчать про наявність обов'язку у посадових осіб Укртрансбезпеки під час проведення перевірки встановлювати наявність тих чи інших зв'язків, зокрема, трудових чи цивільно-правових, між автомобільним перевізником та водієм.
Як уже зазначалося судом вище, належними доказами підтвердження того, що особа є перевізником, є документи, надані в момент здійснення рейдової перевірки. Надані до позову матеріали щодо оренди транспортного засобу іншою особою не є юридично значимими документами для цілей визначення перевізника, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме і є первинним носієм доказової інформації.
Надання матеріалів щодо оренди у подальшому, навіть не у зв'язку з розглядом справи Укртрансбезпекою, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.
Верховний Суд у постанові від 29 січня 2020 року у справі №814/1460/16 зазначив, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).
Отже, надання договорів оренди транспортного засобу під час розгляду справи у суді не змінює суті вчиненого позивачем порушення, а їх надання згодом не має правових наслідків для визнання неправомірності винесення відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Крім того, суд зауважує, що надані позивачем в підтвердження виконання умов договору копії видаткових касових ордерів від 21 квітня 2023 року, 30 червня 2023 року, 09 жовтня 2023 року, 29 грудня 2023 року, 29 березня 2024 року щодо сплати орендної плати за користування транспортним засобом (а.с.17-21) та платіжних інструкцій кредитового переказу коштів щодо сплати податку з доходу з фізичних осіб та військового збору від 21 квітня 2023 року, 30 червня 2023 року, 27 вересня 2023 року, 29 грудня 2023 року та 29 березня 2024 року (а.с.22-31) не дають змоги встановити реальність виконання умов саме договору найму (оренди) транспортного засобу від 04 липня 2018 року, укладеного між позивачем та приватним підприємством «Агро-Дім», оскільки призначення платежу, що вказані у даних платіжних документах, не містять посилання про проведення оплати саме за вказаним договором найму (оренди) транспортного засобу.
Аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи, суд дійшов висновку, що саме позивач як власник транспортного засобу є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону №2344-ІІІ, а тому має нести відповідальність передбачену ст.60 цього ж Закону.
Щодо доводів позивача про недотримання відповідачем процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає наступне.
За правилами, встановленими пунктами 25-27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Як випливає з матеріалів справи, повідомлення від 16 лютого 2024 року за вих. №13562/22/24-24 про розгляд у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті справи 18 березня 2024 року надіслане на адресу позивача рекомендованим листом.
Таким чином, відповідач здійснював заходи щодо своєчасного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення шляхом направлення запрошення на його поштову адресу рекомендованим листом із повідомленням.
Судом встановлено, що згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на офіційному сайті «Укрпошта» поштове відправлення, яке містило запрошення на розгляд справи, надійшло до відділення за місцем проживання позивача зв'язку 23 лютого 2024 року. Вказане свідчить, що позивач мала можливість отримати дане повідомлення з 23 лютого 2024 року, проте вказаним правом не скористалася.
Жодних поважних (об'єктивних) причин неможливості вчасного отримання поштової кореспонденції позивачем суду не наведено.
Суд зауважує, що положення Порядку №1567 не зобов'язують відповідача встановлювати факт отримання позивачем повідомлення про розгляд справи, а тому невручення оператором поштового зв'язку рекомендованого повідомлення позивачу з незалежних від відповідача причин не свідчить про невиконання останнім свого обов'язку щодо повідомлення про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Крім того, за висновком Верховного Суду, що викладені у постанові від 01 березня 2018 року у справі №820/4810/17, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростувати вину у суді, та у зв'язку із цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 243-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б. Плахтій