31 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3878/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач1, ГУ ПФУ в Хмельницькій області), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач2, ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 07.03.2024 №03305000723 про відмову у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ;
зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити переведення та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ з дати звернення (28.02.2024), зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування 01.11.2001 по 27.11.2020 та з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №12 від 26.02.2024 та №213 від 26.02.2024, виданих Голобською селищною радою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Воли нській області як отримувач пенсії за віком відповідно до України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-IV).
Позивач зазначає, що 28.02.2024 звернувся до територіального управління ПФУ за місцем проживання із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), який набув чинності 1 травня 2016 року. Так, згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та офор млення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про за гальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за принципом екстериторіальності її доку менти для призначення пенсії були направлені на розгляд до ГУ ПФУ у Хмельницькій області, яким прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 07.03.2024 №033050001723 у зв'язку з тим, що робота в органах місцевого самоврядування не відноситься до державної служби.
З таким діями відповідача1 ОСОБА_1 не по годжується, вважає їх неправомірними та такими, що не відповідають діючому законодавству, по рушують його конституційне право на пенсійне забезпечення, оскільки за наявності у особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє пенсіонеру після призначення пенсії, перейти з одного виду пенсії на інший, або звернутись до органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за іншим законом.
Окрім того, позивач зазначає, що на момент звернення із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону №889-VIII досяг встановленого чинним законодавством пенсійного 62-х річного віку, загальний стаж роботи в органах місцевого самоврядування становить понад 10 років. Водночас позивач вказує, що із заявою до відповідача2 він подав дві довідки про складові заробітної плати державного службовця, видані по формі, затвердженій Постановою правління Пенсійного фонду України 17.01.2017 №1-3 для призначення пенсії по віку згідно Закону №889-VІІІ, у порядку, визначеному для осіб, які мають 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Дані довідки управлінням не оскаржувались, а тому ОСОБА_1 вважає, що мають бути враховані при проведенні перерахунку пенсії, зважаючи на те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.24).
У відзиві на позов (а.с.27-32) представник відповідача2 позовних вимог ОСОБА_1 не визнав, вважає позов необґрунтованим і безпідставним та просить відмовити в його задоволенні. Свою позицію обґрунтовує тим, що позивач станом на 01.05.2016 не перебував на посаді, віднесеної до категорії посад державних службовців, а також у нього відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, тому норми а ні п.10, а ні п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, не дотримуються.
З метою упорядкування умов оплати праці державних службовців державних органів на основі класифікації посад Кабінетом Міністрів України 29 грудня 2023 року прийнято постанову №1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році». Цією постановою затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням сімей і рівнів посад, юрисдикції та типів державних органів у 2024 році та перелік типових посад державної служби в межах рівнів посад. Крім того, пунктом 3 постанови встановлено, що схема посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2023 році та Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів» не застосовуються до державних службовців державних органів, що провели класифікацію посад державної служби. В даний час зміни до Порядку №622 не внесені, отже, питання обчислення розміру пенсії за Законом України «Про державну службу» із заробітної плати, на посаді державного службовця у 2024 році, не врегульоване. Таким чином, довідки, що видані позивачу про заробітну плату за лютий 2024 року, не може бути врахована для обчислення розміру пенсії.
Крім зазначеного вище, заперечив позовні вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області перерахувати пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки предметом даного спору є рішення іншого відповідача.
Відповідач1 правом подати відзив на позов не скористався.
Інші заяви по суті справи не надходили.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 03.12.2018 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV (а.с.7).
28.02.2024 позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області про перехід на пенсію по Закону №889-VIII, до якої долучив довідки про складові заробітної плати Голобської селищної ради від 26.02.2024 за №12 та №13 (а.с.6, 11-13).
07.03.2024 ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийняло рішення №033050001723 про відмову в проведенні перерахунку пенсії. У зазначеному рішенні відповідач1 вказав, що станом на 01.05.2016, тобто на момент набрання чинності Законом №889-VIII, посада голови сільської ради не віднесена до посад державної служби (а.с.5).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Отже, статтею 45 №1058-IV врегульовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного за даним Законом, на інший вид пенсії, визначений цим же Законом.
Водночас принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року.
Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
При цьому пункти 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачають, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Отже, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Такі ж висновки щодо застосування норм права неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03 липня 2018 року у справі №265/3709/17, від 19 березня 2019 року у справі №357/1457/17, від 15 серпня 2019 року у справі №676/6166/17, від 01 квітня 2020 року у справі №607/9429/17.
Спірні правовідносини виникли щодо відмови у призначенні позивачу пенсії відповідно до Закону №889-VIII у зв'язку з відсутністю правових підстав. При цьому відповідач в рішенні зазначив, що посада, яку станом на 01.05.2016 обіймав ОСОБА_1 , не належить до посад, віднесених до категорій посад державної служби.
З такими доводами суд не погоджується з таких підстав.
04.07.2001 року набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493-III).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493-III передбачено, що дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 14 Закону №2493-III в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема, четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад.
Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Постанова №283), яка втратила чинність 25.03.2016, було затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, відповідно до якого до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування (пункт 2).
При цьому пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби визначено, що до стажу державної служби включається також час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.
Водночас згідно з пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Отже, вищезазначеним законодавством передбачено зарахування до стажу державного службовця період роботи головою сільської ради.
Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.03.2018 у справі №240/381/17 та від 07.02.2019 у справі №742/1718/17.
Відповідно до відомостей трудової книжки позивача від 04.09.1978 (а.с.14-16), ОСОБА_1 з 01.11.2001 по 18.11.2015 перебував на посаді голови Новомосирської сільської ради та з 19.11.2015 по 25.01.2020 - на посаді виконувача обов'язків старости сіл Новий Мосир, Старий Мосир, Дарівка, Партизанське Голобської селищної ради.
Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач займав посади в органах місцевого самоврядування, час роботи на яких згідно із статтею 14 Закону №2493-III та Порядку №229 зараховується до стажу державної служби.
Відтак, за умови зарахування періоду роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, такий стаж становитиме не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Крім того, з матеріалів справи слідує, що на момент звернення із заявою про перехід на інший вид пенсії ОСОБА_1 досяг віку 62 років та його загальний страховий стаж станом на 03.12.2018 становить 42 роки 7 місяців 4 дні, що підтверджується рішенням від 07.02.2019 №033050001723 про призначення пенсії (а.с.7).
Встановлені судом обставини у справі вказують на те, що позивач досяг пенсійного віку, встановленого Законом №1058-ІV, має необхідний страховий стаж, в тому числі на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (при необхідних 10 років станом на 01.06.2016). Отже, з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII ОСОБА_1 має право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону №3723-XII.
За вказаних підстав суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача від 07.03.2024 №033050001723 є необґрунтованим та безпідставним, з огляду на що підлягає скасуванню як протиправне.
Щодо позовної вимоги про визначення розміру пенсії на підставі довідок про складові заробітної для призначення пенсії державного службовця від 26.02.2024 №12 та №13, виданих Голобською селищною радою, то суд враховує таке.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22, де предметом спору були аналогічні правовідносини, вимоги позивача зобов'язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Отже, в цій частини позовні вимоги задоволенню не підлягають.
При цьому суд зауважує, що для призначення пенсії за віком за Законом №3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у пункті 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22.
Щодо заявленої вимоги позивача про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату на пенсію державного службовця, починаючи з 28.02.2024, то суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим у статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою про перехід на інший вид пенсії 28.02.2024, тому з огляду на встановлені обставини справи саме з цієї дати така пенсія підлягає призначенню.
При вирішенні вказаного спору суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).
При цьому, 30.03.2021 набрала чинності постанова Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (далі - Постанова правління ПФУ №25-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про переведення на інший вид пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Хмельницькій області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання здійснити переведення на пенсію державного службовця є саме ГУ ПФУ в Хмельницькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії та прийняв рішення про відмову у переведенні на інший вид пенсії.
Натомість, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у переведенні на інший вид пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення).
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.
З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 07.03.2024 №033050001723, зобов'язання відповідача1 призначити позивачу з 28.02.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача1 судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 807,47 грн.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про державну службу», суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.03.2024 №033050001723 про відмову у перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 з 28.02.2024 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судовий збір у розмірі 807,47 грн (вісімсот сім грн 47 коп.)
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач1: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000, Хмельницька обл., м.Хмельницький, вул.Герцена, 10, код ЄДРПОУ 21318350);
Відповідач2: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій