Справа № 358/693/24 Провадження № 2/358/500/24
31 травня 2024 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тітова М.Б.
за участю:
секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Богуславської міської ради Київської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно (земельну частку (пай)),-
25 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею у порядку спадкування за законом право власності земельну частку (пай), в землях колективної власності колишнього КСП «Рось» села Дибинці Обухівського (кол.Богуславського) району Київської області в умовних кадастрових гектарах 1,9 га за рахунок вільних земель на території бувшої Дибинецької сільської ради Обухівського (кол.Богуславського) району Київської області.
В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 92 років померла її баба, ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого виконавчим комітетом Дибинецької сільської ради Богуславського району Київської області, актовий запис №10, від 22 березня 2004 року. Вона є спадкоємцем за законом п'ятої черги після смерті ОСОБА_2 . При зверненні до приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове нерухоме майно, а саме: на земельну частку (пай)за №666, площею 1,44 га, нотаріальною конторою відмовлено з посиланням на відсутність оригіналу сертифіката на земельну частку (пай) на ім'я спадкодавця ОСОБА_2 . Даний сертифікат було втрачено. Відсутність сертифіката на право на земельну частку (пай) на ім'я спадкодавця перешкоджає позивачці, як спадкоємцю, оформити в нотаріальному порядку право на спадкове майно.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024 вищевказана справа передана у провадження судді Тітова М.Б.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 01 травня 2024 року позовна заява ОСОБА_1 до Богуславської міської ради Київської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно (земельну частку (пай)), прийнята до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначене підготовче судове засідання.
В підготовчому судовому засіданні судом встановлено, що в провадженні суду вже перебувала цивільна справа № 358/1203/21 за позовом ОСОБА_1 до Богуславської міської ради Київської області про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування, поданим представником - адвокатом Чайкою Ольгою Вікторівною. Рішенням суду в даній справі позов задоволено та вирішено: " Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право земельну частку (пай) у розмірі 1,9 умовних кадастрових гектарах в землях колективної власності колишнього КСП «Рось» села Дибинці Богуславського району Київської області (пай №666 фактичною площею 1,44 га), що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) серії PH №353641.
Рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай)." Рішення суду набрало законної сили 11 січня 2022 року.
Згідно з пунктом третім частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Зі змісту даної норми випливає, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили, та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
У розумінні процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд перевіряє, на підставі яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, грунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначила, що «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761 /7978/ 15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-1б1гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №640/9380/19 (провадження№ 61-6741св21), від 15 листопада 2021 року у справі №428/9280/20 (провадження№ 61-12194св21), від 21 грудня 2021 року у справі №295/983/21 (провадження№ 61-13906св21); № 766/4505/20 (провадження 61-14440св21) від 19 січня 2022 року; № 295/983/21 ( провадження № 61-13906св21) від 21 грудня 2021 року; № 522/11482/20 (провадження № 61-12240св21) від 01 грудня 2021 року; № 428/9280/20 ( провадження № 61- 12194св21) від 15 листопада 2021 року.
У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», заява № 48553/99, від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, констатовано існування усталеної практики конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява №24465/04, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким уразі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона немає права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Тому, з врахуванням того, що є рішення суду, що набрало законної сили з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд вбачає підстави для закриття провадження у справі відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Одночасно суд роз'яснює, що згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що провадження по справі підлягає закриттю, а позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1211 грн. 50 коп., сплачена сума судового збору підлягає поверненню.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями п. 3 ч. 1 ст. 255255, 256 ЦПК України, п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд -
Закрити провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Богуславської міської ради Київської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно (земельну частку (пай)), на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір, сплачений 25 квітня 2024, згідно квитанції № 49 в ТВБВ 10026/0638 філії ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», на р/р НОМЕР_1 , МФО 899998, що становить 1211(одна тисяча двісті одинадцять) гривень 50 коп.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги через Богуславський районний суд Київської області.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий: суддя М. Б. Тітов