Справа № 169/475/24
Провадження № 2/169/202/24
30 травня 2024 року селище Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі:
головуючого Тітівалова Р.К.
з участю
секретаря судового засідання Веремчук Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
30 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (далі - ТОВ «Коллект центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов мотивований тим, що 02 червня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №3360333, право вимоги за яким на підставі договорів факторингу від 16 грудня 2021 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал»), а 10 січня 2023 року - до ТОВ «Коллект центр». Вказуючи, що у зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином умов договору про споживчий кредит у нього виникла заборгованість в розмірі 114599 гривень, позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві вказав, що позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи та просить справу розглядати без його участі (а. с. 4 на звороті).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений в контексті положень частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, що підтверджується оголошенням про виклик відповідача до суду (а. с. 55). Відповідач про причини неявки суд не повідомляв, відзив на позов не подавав.
Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з'явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд ухвалою від 30 травня 2024 року постановив проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Встановлено, що 02 червня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 3360333 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти (фінансовий кредит) в розмірі 20 000 гривень на строк 30 днів шляхом їх перерахування на банківський рахунок відповідача із використанням реквізитів електронного платіжного засобу зі сплатою процентів від суми позики у розмірі 6000 гривень, які нараховуються за ставкою 1% від фактичного залишку за кожень день строку користування кредитом, базова процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку за кожень день строку користування кредитом.
Пунктом 1.5.1. Договору передбачена комісія за надання кредиту в розмірі 2000 гривень, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово.
У пункті 1.4 Договору визначена дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 02 липня 2021 року (а. с. 6-9).
Договір про споживчий кредит № 3360333 підписаний електронними підписами сторін, зокрема, відповідача - шляхом введення одноразового ідентифікатора.
На виконання умов Договору 02 червня 2021 року відповідачу були надані кредитні кошти в розмірі 20000 гривень шляхом перерахунку на його банківський рахунок.
З виписки з особового рахунку видно, що ОСОБА_1 13 липня 2021 року сплатив 1 000 гривень тіла кредиту та проценти за користування кредитом в сумі 3800 гривень.
Пунктом 2.3 Доровору передбачена пролонгація строку кредитування, зокрема згідно з пунктом 2.3.1.2. Договору Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 Договору.
У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
ТОВ «Мілоан», надавши відповідачу кредит, свої зобов'язання за договором виконало.
Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов'язання, які випливають з кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог статті 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З розрахунку ТОВ «Мілоан», видно, що заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 3360333 від 02 червня 2021 року станом на 16 грудня 2021 року становить 82 080 гривень, з яких заборгованість за основною сумою боргу складає 19 000 гривень, заборгованість за відсотками - 61080 гривень, заборгованість з комісії - 2000 гривень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
З матеріалів справи видно, що 16 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір факторингу № 16/12-2021-43 (а. с. 17-18).
Відповідно до пункту 2. 1 вказаного договору ТОВ «Мілоан» передало (відступило), а ТОВ «Вердикт Капітал» зобов'язується, здійснивши Фінансування в порядку передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між Клієнтом і Боржником.
Згідно з Витягу з Додатку № 3 до договору факторингу № 16/12-2021-43 від 16 грудня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3360333 від 02 червня 2021 року становить 82080 гривень (а. с. 23).
10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал», до якого перейшло право вимоги від ТОВ «Мілоан», уклало з ТОВ «Коллект центр» договір факторингу № 10-01/2023 (а. с. 24-26).
Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору ТОВ «Вердикт Капітал» відступає шляхом продажу ТОВ «Коллект центр», а ТОВ «Коллект центр» набуває у обсязі та на умовах визначених цим договором, права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» до боржників зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників за основними договорами.
Відповідач ОСОБА_1 є в Реєстрі боржників до Договору факторингу № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року і загальна сума його зобов'язань за кредитним договором № 3360333 від 02 червня 2021 року становить 148580 гривень, з яких заборгованість за основною сумою боргу складає 19000 грн, заборгованість за відсотками - 127580 гривень, заборгованість за нараховану комісію - 2000 гривень (а. с. 29).
Аналіз наведених норм матеріального права та обставин справи дає підстави для висновку, що позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3360333 від 02 червня 2021 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду із позовом ТОВ «Коллект центр», просило стягнути з ОСОБА_1 у зв'язку з невиконанням останнім належним чином умов договору про споживчий кредит № 3360333 від 02 червня 2021 року заборгованість у розмірі 114599 гривень, з яких заборгованість за основною сумою боргу становить 19 000 гривень, заборгованість за відсотками - 93599 гривень, заборгованість по комісії - 2000 гривень.
Виходячи з того, що відповідач фактично отримав та використовував кошти, надані ТОВ «Мілоан» на його картку, але не повернув їх в повному обсязі, то суд вважає, що вимоги ТОВ «Коллект центр» про стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту, що ним фактично отримано і на час розгляду цієї справи не повернуто, є підставними і підлягають до задоволення.
Щодо розміру нарахованих процентів за користування коштами та порушення грошового зобов'язання.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
Кредит надавався строком на 30 днів з 02 червня 2021 року (строк кредитування) (пункт 1.3. Договору), термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 02 липня 2021 року (пункт 1.4. Договору), і за цей період проценти за користування кредитом становили 1 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, а саме, 6000 гривень (20000 грн * 1 % / 100 % * 30 дн = 6000 грн).
Оскільки відповідач 02 липня 2021 року кредит в сумі 20 000 гривень не повернув і продовжував ним користуватися, то на підставі пункту 2.3.1.2. Договору строк дії договору був пролонгований і ТОВ «Мілоан» нарахувало проценти за користування кредитом за ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за 11 днів: з 03 до 13 липня 2021 року в сумі 11000 гривень (20000 грн * 5 % / 100 % * 11 дн = 11000 грн).
13 липня 2021 року відповідач частково сплатив тіло кредиту в розмірі 1000 гривень та проценти за користування кредитом у розмірі 3800 гривень, у зв'язку з чим відповідно до пункту 2.3.1.1. Договору строк дії договору був пролонгований на пільгових умовах на 7 днів: з 14 до 20 липня 2021 року.
За цей період відповідачу нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 1330 гривень (19000 грн * 1 % / 100 % * 7 дн = 1330 грн).
Починаючи з 21 липня 2021 року відповідач припинив виконувати свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим згідно з пунктом 2.3.1.2. Договору строк його дії був пролонгований на стандартних (базових) умовах.
Загальний строк пролонгації за умовами Договору не може перевищувати 60 днів.
З огляду на вказане, термін нарахування процентів за користування кредитними коштами у зв'язку з пролонгацією Договору закінчується 31 серпня 2021 року (з 03 липня до 31 серпня 2021 року - 60 днів).
Таким чином розмір процентів за період пролонгації Договору з 21 липня до 31 серпня 2021 року (42 дні) становитиме 39900 гривень (19000 * 5 % / 100 % * 42 дн = 39900 грн).
Загальний розмір процентів за період строку дії Договору з урахуванням його пролонгації (з 02 червня до 31 серпня 2021 року) складає 58230 гривень (6000 грн + 11000 грн + 1330 грн + 39900 грн = 58230 грн), а заборгованість відповідача по сплаті процентів - 54430 гривень (58230 грн - 3800 грн (сплачено 13 липня 2021 року) = 54430 грн).
Відповідно до пункту 4.2 Договору у разі прострочення Позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування з урахуванням пролонгацій має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 Договору, в якості процентів за порушення грошового зобов'язання на підставі статті 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова Договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої статті 625 ЦК України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої у пункті 1.6 Договору.
Таким чином, з 01 вересня 2021 року кредитодавець набув право на нарахування процентів за порушення відповідачем грошового зобов'язання.
Розрахунок заборгованості ТОВ «Мілоан» провело станом на 07 вересня 2021 року, а тому з відповідача підлягають стягненню проценти за порушення грошового зобов'язання за період з 01 до 07 вересня 2021 року - 7 днів, у розмірі 6650 гривень (19000 * 5 % / 100 % * 7 дн = 6650 грн).
Після відступлення права вимоги 16 грудня 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» нарахувало проценти за статтею 625 ЦК України у розмірі 66500 гривень до 23 лютого 2022 року включно - за 70 днів (а. с. 15), що відповідає умовам Договору та положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення з 24 лютого 2022 року позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.
Отже, загальний розмір заборгованості відповідача за процентами за користування кредитними коштами та порушення грошового зобов'язання становить 127580 гривень (54430 грн + 66500 грн + 6650 грн = 127580 грн).
Враховуючи, що суд розглядає справи лише в межах заявлених вимог, позивач просив стягнути проценти у розмірі 93599 гривень, то суд вважає, що позов у цій частині слід задовольнити повністю.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 2000 гривень також підлягають до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат у цій справі.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02 січня 2023 року, прас-лист АО «Лігал Ассістанс», платіжна інструкція № 0421260000 від 15 березня 2024 року, заявка на надання юридичної допомоги №305 від 01 березня 2024 року та акт про надання юридичної допомоги від 03 березня 2024 року (а. с. 40 на звороті - 45).
Таким чином, позивачем підтверджено обсяг наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
З договору про надання правової допомоги, акту виконаних робіт видно, що надана позивачу правнича допомога включає в себе надання усної консультації з вивченням документів (2 години), підготовка пропозиції (3 години), складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (5 годин).
Всього адвокатом затрачено на надання правничої допомоги 10 годин, а загальна вартість виконаних робіт - 25000 гривень (а. с. 44).
Відповідач відповідно до вимог частини п'ятої статті 137 ЦПК України клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не заявляв.
Таким чином з відповідача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 гривень та судовий збір у розмірі 3028 гривень.
На підставі викладеного, статей 512, 514, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 634, 1054, 1056-1 ЦК України та керуючись статтями 137, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3360333 від 02 червня 2021 року в розмірі 114599 (сто чотирнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 19000 (дев'ятнадцять тисяч) гривень, за процентами за користування кредитними коштами та порушення грошового зобов'язання - 93599 (дев'яносто три тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень, за комісією - 2000 (дві тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 (двадцять п'ять тисяч) гривень та судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених Цивільним процесуальним кодексом України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», адреса місця знаходження: вулиця Мечнікова, 3, офіс 306, місто Київ, код ЄДРПОУ44276926.
Представник позивача: Мостовенко Олег Ігорович, адреса місця знаходження: вулиця Мечнікова, 3, офіс 306, місто Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне рішення складене 30 травня 2024 року.
Головуючий