Справа № 297/194/24
31 травня 2024 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023072060000027 від 15.11.2023 року, яке поступило з обвинувальним актом по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, раніше не судимого,
за ч. 2 ст. 332 КК України,
ОСОБА_4 діючи умисно, з метою незаконного переправлення громадян України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , через державний кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану, за попередньою змовою з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, 10 листопада 2023 року близько 10 години в ході особистої розмови із ОСОБА_10 погодився сприяти вищевказаним чотирьом громадянам та доставити їх в безпосередню близькість до державного кордону та показати маршрут руху. В подальшому, того ж дня близько 18 години за вказівкою ОСОБА_10 . ОСОБА_4 на автомобілі марки «VOLKSWAGEN» моделі «PASSAT B5», державний номерний знак « НОМЕР_2 », прибув до будинку останнього, де ОСОБА_10 надав йому подальші вказівки та провів інструктаж його дій. Після цього, ОСОБА_4 на вказаному автомобілі направився до залізничного вокзалу м. Хуст, де підібрав ОСОБА_6 , після чого направився у м. Берегове до оздоровчо-розважального комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_7 », де на паркові посадив до автомобіля ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , яких в подальшому відвіз до АЗС «ОККО» у м. Берегове. Там ОСОБА_4 на власному мобільному телефоні показав останнім маршрут руху до держаного кордону та разом з останніми направився в безпосередню близькість до державного кордону, а саме до околиць населеного пункту Дийда у Берегівському районі Закарпатської області, де мав висадити останніх. Однак, на околиці с. Дийда Берегівського району Закарпатської області останні були викриті та затримані прикордонним нарядом ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Доказами на підтвердження встановлених обставин є наступне.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав частково і показав, що погодився на пропозицію свого знайомого ОСОБА_11 , оскільки хотів заробити грошей. Так, він мав підвезти чотирьох осіб до озера «Бора-Бора» у с. Дийда, за що мав отримати 300 доларів США. Однак, вказані кошти він не отримав, а отримав лише 1000,00 гривень на солярку. Зазначив, що наміру в переправлення вказаних осіб не мав, а лише підвозив їх до озера. Також, зазначив, що одна особа поклала йому в багажник автомобіля пакет, який він мав передати іншій особі, що мала переводити вказаних осіб. Однак, довезти вищевказаних осіб, він не зміг, оскільки його автомобіль в с. Дийда зупинили прикордонники.
Відповідно до ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений, його захисник та прокурор не оспорюють обставини справи та судом з'ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, тому суд за їх згодою відповідно до частин 3 і 4 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням обставин, які характеризують обвинуваченого.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Отже, суд обираючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Зокрема, розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
У зв'язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Так, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні висловив думку щодо засудження своєї поведінки та обіцяв у майбутньому не вчиняти кримінальних правопорушень.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України слід визнати його щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України,судом не встановлено.
Згідно характеристики по місцю проживання, ОСОБА_4 характеризується позитивно, з сусідами та односельчанами підтримує дружні відносини, за характером спокійний, врівноважений. По місцю служби обвинувачений ОСОБА_4 характеризується позитивно.
Згідно досудової доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, середній ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства можливе.
На думку суду обвинуваченого ОСОБА_4 слід визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 332 КК України, як сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, шляхом надання засобів та вказівок, вчинене щодо кількох осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Положеннями ст. 50 КК України, визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ККС ВС у справі № 702/301/20, такий вид покарання як позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю може застосовуватися як до осіб, які вже обіймають певні посади або здійснюють відповідну діяльність, так і до осіб, які такі посади можуть обійняти в майбутньому, або ж у майбутньому можуть здійснювати відповідну діяльність.
В судових дебатах прокурор просив призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 років не вчинить нового злочину, поклавши на нього обов'язки відповідно до п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 76 КК України. Крім цього, просив призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, у тому числі в органах місцевого самоврядування строком на 2 роки.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судових дебатах не заперечили щодо призначення такого виду покарання, за вчинений обвинуваченим злочин.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, однак в якому щиро розкаявся, зокрема активно сприяв розкриттю злочину, реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на середню ймовірність вчинення повторного правопорушення відповідно висновку досудової доповіді органу пробації, суд вважає за можливе його виправлення без відбування покарання, а тому на підставі ст. 75 КК України слід звільнити його від відбування основного покарання, з покладанням на нього обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України. Додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 332 КК України, слід призначити на строк два роки, зокрема позбавити права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, у тому числі в органах місцевого самоврядування.
Суд вважає, що таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази:
-2 оптичні носії інформації (диски) формату DVD-R, які поміщено до паперових конвертів,
-оптичний носій інформації (диск) формату DVD-R, який поміщено до паперового конверту на якому міститься напис «Справа №297/4097/23»,
які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, слід зберігати при матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Згідно ухвали слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 грудня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18 лютого 2024 року о 17:30 годині. Визначено розмір застави у сумі 67100,00 гривень, з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Згідно копії квитанції від 22 грудня 2023 року ОСОБА_12 внесено заставу в розмірі 67100,00 гривень по справі №297/4097/23 та ОСОБА_4 був звільнений під вказану заставу.
При цьому, законом - Кримінальним процесуальним кодексом України не вказано, що застава як запобіжний захід має відповідний строк або дату закінчення.
Так, дійсно обов'язки зазначені в ухвалі слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 21.12.2023 року втратили свою дію, однак застава не припинила свою дію як запобіжний захід.
Після набрання вироком законної сили у відповідності до ч. 11 ст. 182 КПК України заставу слід повернути заставодавцю - ОСОБА_12 .
Процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов не заявлений.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд-
ОСОБА_4 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 332 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 332 КК України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, у тому числі в органах місцевого самоврядування строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину, поклавши на нього обов'язки відповідно до п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи.
Після набрання вироком законної сили у відповідності до ч. 11 ст. 182 КПК України заставу внесену в розмірі 67100 (шістдесят сім тисяч сто) гривень 00 копійок по справі №297/4097/23 - повернути заставодавцю ОСОБА_12 .
Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази:
- 2 оптичні носії інформації (диски) формату DVD-R, які поміщено до паперових конвертів,
- оптичний носій інформації (диск) формату DVD-R, який поміщено до паперового конверту на якому міститься напис «Справа №297/4097/23»,
які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - зберігати при матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Берегівський районний суд Закарпатської області протягом 30 діб з моменту його оголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_13