Єдиний унікальний номер справи 235/2386/23
Номер провадження 2/235/1084/24
21 травня 2024 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючої судді Кузнєцової А.С.,
за участю секретаря судового засідання: Нагорної К. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 , до ДП «Селидіввугілля», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» одноразову грошову суму у розмірі 65000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач ОСОБА_1 з 06.06.2017 року до 01.11.2019 року перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Селидіввугілля», - звільнений 01.11.2019 року за власним бажанням в порядку ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Робота на підприємстві є небезпечною та шкідливою для здоров'я, оскільки це постійний контакт із шкідливими речовинами, пилом та контрастними температурами. Здійснення такої трудової діяльності створює підвищену вірогідність спричинення шкоди здоров'ю працівника із-за неможливості підвищеного контролю людини за вказаними умовами і чинниками. Час роботи на підприємстві став причиною виникнення та розвитку у ОСОБА_1 хронічного професійного захворювання, а саме: хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико - динамічними порушеннями, м'язево - тонічним та больовим синдромами. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху ІІІ ст. за кваліфікацією ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Пневмоконіоз, ускладнений хронічним бронхітом ІІ ступеню, фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст. Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 27.07.2023 року професійне захворювання позивача виникло за таких обставин: в зв'язку з недосконалістю технологічного процесу, недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу, незабезпеченістю засобами індивідуального захисту від шуму, виконанням не в повному обсязі протипилових заходів. За результатами медичного освідчення з 12.09.2023 року в медико-соціальній експертній комісії ОСОБА_1 з 29.08.2023 року безстроково встановлено 65% ступінь втрати професійної працездатності: - 25 % за хворобою бронхіт, 30 % за хворобою хронічна радикулопатія та 10% - хронічна сенсоневральна приглухуватість. Саме за встановленням ступеню втрати професійної працездатності, ОСОБА_1 просить стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» моральну шкоду. Моральна шкода полягає в тому, що позивач втратив професійну працездатність, має серйозні порушення здоров'я із стійкими розладами функцій організму, обумовленими наслідками професійного захворювання, все це призвело до порушення звичного способу його життя і потребує від позивача додаткових зусиль для організації, неможливості продовження активного особистого життя, порушення його нормальних життєвих зв'язків; позивач вимушений тривалий час витрачати на відвідування лікувальних установ, проходячи курси лікування (амбулаторно і стаціонарно), неодноразові обстеження, консультації у фахівців охорони здоров'я. Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює у розмірі 65000, 00 гривень.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, в порядку ст. 158 ЦПК України, надіслав на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи в його відсутність, при чому позовні вимоги підтримав, інших доказів на обґрунтування заявлених вимог позивач не надає, будь-яких клопотань та заяв не заявляє.
Представник позивача адвокат Жуковський О. В. (діючий на підставі довіреності) у судове засідання не з'явився, але діючи в інтересах свого довірителя ОСОБА_1 , надав заяву про розгляд вказаної справи у його відсутності, а також у відсутності позивача, наполягав на повному задоволенні заявлених вимог, оскільки грошова сума у розмірі 65000,00 гривень компенсує невелику кількість завданих моральних страждань. ОСОБА_2 , посилаючись на особисті відчуття фізичного та душевного болю ОСОБА_1 , виклав у позовній заяві аргументацію вимог, зокрема зауважив, що стан здоров'я позивача не є стабільним, у нього постійні болі в поперековому відділі хребта, болі посилюються при русі, фізичному навантаженні, відчуває затруднення при ходьбі, обмеження рухів, крім того, в нього постійний кашель, обтяжливе дихання, задуха при прискоренні ходи та при незначному фізичному навантажені, почуття нехватки повітря, болі та хрипи у грудній клітці, швидка стомленість, поганий сон, загальна слабкість, періодично давлючі болі в ділянці серця. Позивач відчуває душевні страждання та переживання, в нього з'явилися почуття тривоги перед майбутнім, особливо з урахуванням незворотності наслідків отриманих професійних захворювань та тяжкого стану його здоров'я. Життєдіяльність позивача обмежена, порушені нормальні життєві зв'язки, змінено звичайний спосіб життя. Крім того, представник позивача звернув увагу суду на той факт, що необхідність проходження стаціонарного лікування, обстежень та консультацій спеціалістів позбавляє позивача можливості домашнього затишку, обмежує можливість спілкування з близькими, що також негативно впливає на душевний та емоційний стан ОСОБА_1 .
Представник відповідача - Державного підприємства «Селидіввугілля» - Суханова О. О. (діюча на підставі довіреності в порядку передоручення) на позовну заяву, в порядку ст. 278 ЦПК України, подала відзив, з якого вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає та заперечує проти їх задоволення в повному обсязі. Вважає їх такими, що носять лише формальний характер та ґрунтуються лише на діючій практиці розгляду судами аналогічних спорів. Так, однією із підстав настання відповідальності за спричинену моральну шкоду є наявність протиправних дій з боку відповідача та його вини в цьому. В супереч п. 2 ч. 2 ст. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України позивач не надав доказів, у чому саме полягає противність поведінки ДП «Селидіввугілля», що призвела до виникнення професійного захворювання. Укладаючи трудовий договір з позивачем відповідно до вимог ст. 29 КЗпП України йому було під розпис роз'яснені його права та обов'язки, про умови праці, наявні на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних та шкідливих виробничих факторів та можливість їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. При цьому, позивач свідомо прийняв запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я та його наслідки, претензій до умов праці на ДП «Селидіввугілля» зі сторони ОСОБА_1 висунуто не було. Праця ж на підприємстві відповідача відносилася до 3 класу, 3 ступеня шкідливих умов праці, а це згідно гігієнічній класифікації праці відноситься до легкого та середнього ступенів важкості, що свідчить про можливість відновлення стану здоров'я позивача після звільнення, більш того, причиною припинення трудових відносин став вихід позивача на пенсію, а не хвороба чи професійне захворювання. Також представник відповідача вказує, згідно п.п. "д" п.1.1 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом МОЗ України № 212 від 22.11.1995р., на МСЕК покладено обов'язки щодо встановлення факту спричинення моральної шкоди. Разом з тим, відповідного висновку МСЕК або інших медичних органів про заподіяння позивачу моральної шкоди, її глибини та негативних наслідків, які мали б бути підставою для відшкодування моральної шкоди позивачем суду не надано. За позицією представника відповідача, підприємство не може нести матеріальних затрат у разі наявності професійного захворювання або трудового каліцтва працівника ні перед ким, тому що ці правовідносини регулюються нормами соціального забезпечення, зокрема, главою 67 ЦК України, Закону України "Про страхування", Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Представник відповідача зазначила, що позивач обґрунтував моральну шкоду виключно словами та в супереч ч. 3 ст. 23 ЦК України, п. 4, п. 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували заподіяння моральної шкоди на суму 65000,00 гривень. Загалом представник відповідача просить відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1 з причини необґрунтованості та недоказовості (а. с. 143-146).
Представник третьої особи, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - Драна А. В. (діюча на підставі довіреності), правом надати пояснення в порядку ст. 278 ЦПК України не скористалася, просила винести рішення на розсуд суду. (а. с. 102-103)
Представник третьої особи, Головного Управління пенсійного фонду України в Донецькій області - Зубенко Т. А. (діюча на підставі довіреності), в порядку ст. 278 ЦПК України надала пояснення стосовно позовних вимог ОСОБА_1 . Зокрема, вважає, що для встановлення моральної шкоди, необхідно з'ясувати чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони були заподіяні. Позивач посилається на довідку МСЕК, акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, які на думку представника, підтверджують лише факт професійного захворювання та встановлення в зв'язку з цим стійкої втрати професійної працездатності, але не можуть бути доказом заподіяння йому моральної шкоди, що не є підставою для її відшкодування. Вказані пояснення просила врахувати під час винесення судового рішеняя. (а. с. 126-127)
Позивач ОСОБА_1 надав адресу суду заяву про розгляд справи в його відсутність, при чому, позовні вимоги підтримав, інших доказів на обґрунтування заявлених вимог не надав.
Представник позивача - Жуковський О. В. (уповноважений довіреністю), в судове засідання не з'явився.
Представник відповідача Державного підприємства «Селидіввугілля» - Суханова О. О. (діюча на підставі довіреності в порядку передоручення) просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві та розглянути справу без її участі.
Представник третьої особи, Головного Управління пенсійного фонду України в Донецькій області - Зубенко Т. А. (діюча на підставі довіреності) в судове засідання не з'явилася.
Представник третьої особи, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - Драна А. В. (діюча на підставі довіреності) просила розглянути справу без її участі.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Беручи до уваги, що розгляд справи здійснюється судом у відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено наступні факти та відповідні правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 з 06.06.2017 року перебував в трудових відносинах з Державним підприємством «Селидіввугілля», обіймав посаду гірничого робочого підземного 3 розряду з повним робочим днем в шахті. 01.11.2019 року звільнений за власним бажанням, в зв'язку з виходом на пенсію за віком (підтверджено записами в трудовій книжці позивача). Як під час здійснення трудової діяльності так і після звільнення ОСОБА_1 отримував медичне лікування в Комунальних установах як м. Миронограда так і міста Покровська за встановленим діагнозом - хронічний бронхіт 2 стадія, в фазі загострення, пневмосколіоз, ознаки дегенеративних змін хребта (підтверджено медичними довідками.)
28.06.2023 року Центральною лікарсько-експертною комісією Клініки професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України» видано повідомлення за №1785/2 про наявність вперше виявленого професійного захворювання у ОСОБА_1 . За результатами засідання Центральної лікарсько-експертної комісії складено медичний висновок № 25/536 від 28.06.2023 року про наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання: хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико - динамічними порушеннями, м'язево - тонічним та больовим синдромами. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху ІІІ ст. за кваліфікацією ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Пневмоконіоз, ускладнений хронічним бронхітом ІІ ступеню, фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст. - захворювання професійні, встановлені вперше.
При цьому в якості обґрунтування встановлення ОСОБА_1 діагнозу професійного захворювання в медичному висновку № 25/536 від 28.06.2023 року вказано: дані клінічного обстеження; динаміка захворювань, їх розвиток під час роботи в шкідливих умовах; інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці №б/н від 06.06.2023 року, за якою позивач по справі підлягав дії несприятливих виробничих факторів (фізичне навантаження, нахили тулуба), параметри яких перевищували допустимі величини: шуму, рівень якого перевищував ГДР, пилу, концентрації якого перевищували ГДК, професійний маршрут.
В період часу з 26.06.2023 року по 10.07.2023 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в Клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України», та з виписки № 776 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого вбачається, хронічний бронхіт у позивача зареєстрований з 2018 року, хронічна попереково - крижова радикулопатія з 02.09.2019 року, загострення захворювань по теперішній час. За результатами лікування встановлено рекомендації: протипоказана робота в умовах дії фізичного навантаження, вимушеної робочої пози, пилу, токсичних та подразнюючих речовин, несприятливого мікроклімату, інтенсивного шуму. Спостереження та лікування у невропатолога, терапевта, отоляринголога, профпатолога за місцем проживання. Курси відновлювального лікування; санаторно-курортне лікування в санаторіях пульмонологічного та неврологічного профілю.
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за Формою П-4, складеного 27.07.2023 року комісією Державного підприємства «Селидіввугілля» професійне захворювання у позивача ОСОБА_1 виникло в зв'язку з недосконалістю технологічного процесу, недостатнього забезпечення засобами індивідуального захисту від пилу, незабезпеченістю засобами індивідуального захисту від шуму, виконанням не в повному обсязі протипилових заходів.
При цьому, в Акті від 27.07.2023 року вказано, що за час роботи ОСОБА_1 на ДП «Селидіввугілля» не зафіксовано випадків порушення технологічних регламентів виробничого процесу, порушень техніки безпеки, гігієни праці з боку адміністрації підприємства, відсутності або несправності підіймальних і тягових пристроїв, що могло б сприяти виникненню профзахворюванню. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою. Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Враховуючи ці положення законодавства, надавши належну оцінку вищевказаним письмовим доказам, суд приходить до висновку, що встановлений позивачу ОСОБА_1 клінічний діагноз професійного захворювання є результатом праці на Державному підприємстві «Селидіввугілля».
12.09.2023 року позивач ОСОБА_1 освідкований в Обласному центру медико-соціальної експертизи Обласної профілактичної медико-соціальної експертної комісії та з 29.08.2023 року безстроково йому вперше встановлено 3 групу інвалідності та ступінь професійної працездатності за професійним захворюванням 65 % (за сукупністю - 25 % хронічний бронхіт, 30 % хронічна попереково-крижова радикулопатія, 10% - приглухуватість), що підтверджується довідкою серії 12 ААВ № 363451. (а.с. 23-24, 25-26)
Суд погоджується з посиланнями позивача, що зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання та втратою працездатності на 65 %, він позбавлений можливості повною мірою реалізувати своє право на працю, постійно відчуває фізичні страждання, неодноразово перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що підтверджується матеріалами справи. За втратою професійної працездатності на 65 % позивачем ОСОБА_1 порушено питання відшкодування моральної шкоди.
На підставі зазначених доказів позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з розвитком професійного захворювання, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві.
Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом надано оцінку поданих ОСОБА_1 доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Приписами ст. 173 КЗпП України за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку, мають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Аналогічна правова позиція була зазначена Конституційним Судом України в рішенні від 08.10.2008р. по справі № 1-32/2008 та Верховним Судом у постанові від 04.07.2018р. по справі №210/5023/15-ц.
Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994р. №11 та від 25 травня 1998 р. №15, від 24.10.2003р. №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 27.07.2023 року вбачається, що підприємством, з яким позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах, та на якому отримав захворювання з втратою 65 % професійної працездатності є Державне підприємство «Селидіввугілля», відповідач по справі, оскільки, на вказаному підприємстві позивач працював останній час до звільнення. Суд вказує на безпідставність доводів представника відповідача про те, що вимоги є безпідставними, оскільки позивач працював на підприємстві свідомо, добровільно, знаючи, що специфіка роботи по його професії передбачає працю в шкідливих умовах для здоров'я. Професійне захворювання отримав у зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовлених впливом шкідливого фактора - пил, фізичне навантаження, робоча поза, нахил корпусу. Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону праці» позивач мав право відмовитися від виконання роботи, якщо створилася виробнича ситуація чи навколишнє середовище небезпечне для його життя чи здоров'я. Суд акцентує увагу, що якщо засоби виробництва прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, то умови праці мають бути безпечними. Так, в п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 27.07.2023 року зазначено, що згідно з Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердженого. наказом МОЗ України № 248 від 08.04.2014 року умови та характер праці ОСОБА_1 : відносяться за концентрацією пилу в повітрі робочої зони - до 3 класу 3 степеню, за параметрами мікроклімату - до 2 класу, за рівнем виробничого шуму - до 2 класу; за важкістю праці - до 3 класу 3 ступеню. (а. с. 17).
Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Актом про проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання стверджується, що наявна вина працедавця.
Суд також не приймає викладене в письмовому відзиві посилання представника відповідача на те, що факт спричинення позивачу моральної шкоди є недоведеним, оскільки будь-яких додаткових висновків, експертиз в даному випадку не потрібно, оскільки наявна стійка втрата працездатності позивача, та встановлення останньому третьої групи інвалідності. Згідно ст. 76 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сукупність наданих позивачем доказів: трудова книжка позивача, акт розслідування професійного захворювання, медичний висновок центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання, довідка МСЕК, - підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди.
Згідно роз'яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Суд при розгляді справи вважає доцільним акцентувати увагу, що Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 07.07.2023 року засвідчено, що причиною розвитку у позивача професійного захворювання є пил, переважно фіброгенної дії - фактична величина 19,2-34,6 мг/м3, при нормативному значенні 4-10 мг/м3; важкість праці: фізичне динамічне навантаження (з переважною участю м'язів рук та плечового поясу) - фактична 63,8 -234,5 Вт при нормативному значенні 90 Вт, потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (за участю м'язів нижніх кінцівок та тулубу - фактична величина - 66,4-105,6 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; виробничий шум - фактична величина 75-79 дБА, при нормативному значенні 80 дБА; робоча поза перебування у вимушеній позі 20-42% часу зміни при нормативному значенні 10% зміни; нахили корпусу- фактичне значення 220-260 разів, при нормативному значенні до 100 разів (п. 18 Акту) (а. с. 19)
По суті інших доводів представника відповідача а також третьої особи (врахування практики розгляду аналогічних справ судами Донецької області), - суд реагує наступним. Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення «Проніна проти України»). Доводи відповідача в зазначеній частині не дають підстави вказати на їх суттєвість в розгляді справи.
Суд вважає, що з причини розвитку професійного захворювання, позивач ОСОБА_1 зазнав фізичний біль, хворобливі відчуття, а також страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я, лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як наслідок беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв'язках (з причини частого звернення до медичних установ позбавлений можливості проводити час зі своєю родиною, часте перебування на лікарняному впливало на виробничі відносини), неможливість їх поновлення.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров'я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров'ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
Відповідно до прецендентної практики Європейського суду з прав людини, - моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави (Мельниченко проти України); деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства»); в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації (рішення у справах «Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії»).
Суд, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення стану здоров'я, значну ступінь втрати професійної працездатності, втрату виробничих здібностей, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості, - вважає необхідним задовольнити вимоги щодо компенсації моральної шкоди, стягнувши з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 65000,00 гривень.
Суд при винесені рішення враховує положення Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних протирічь у податковому законодавстві», яким внесені зміни до статті 164 ПК України (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466-ІХ, включається відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Суд, в зв'язку з вищевикладеним, в рішенні вважає необхідним зазначити, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 65000,00 гривень підлягає стягненню з Державного підприємства «Селидіввугілля» без урахування утримання обов'язкових податків і зборів.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з Державного підприємства «Селидіввугілля» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду). Вимоги в цій частині задоволено повністю на суму 65000 гривень, тобто на 100 % від заявленої суми (65000 гривень), тому судовий збір підлягає відшкодуванню з відповідача на користь держави в сумі 1073,60 гривень.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 , до ДП «Селидіввугілля», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням- задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 65 000 (шістдесят п'ять тисяч) гривень без утриманням обов'язкових платежів, згідно законодавства.
Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля»на користь держави судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні60 (шістдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення суду - 27.05.2024 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;
- представник позивача: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;
- відповідач: ДП «Селидіввугілля», юридична адреса місця знаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса, 41;
- треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, юридична адреса місця знаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5;
- Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, юридична адреса місця знаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Соборна, буд. 3.
Суддя: А.С. Кузнєцова