233 Справа № 233/3081/24
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області
про залишення позовної заяви без руху
31.05.2024 Суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Каліуш О. В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд.4) про захист прав споживачів,
28.05.2024 до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про захист прав споживачів, в якій позивач просить:
- зобов'язати відповідача повернути/розблокувати незаконно заблоковані та утримані кошти в сумі 6959,09 грн;
- зобов'язати відповідача сплатити моральну шкоду в сумі 100% незаконно заблокованих та утриманих і неповернутих вчасно коштів - 6959,09 грн;
- зобов'язати відповідача сплатити пеню в сумі 0,1% за кожний день, починаючи від дня незаконного утримання коштів, починаючи з 21.03.2024 до дня повернення/розблокування відповідної суми на рахунку.
Позовна заява подана з порушенням вимог ст. ст. 175,177 ЦПК України, а саме:
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
Вищенаведені пункти позивачем не виконані, зокрема, не визначена сума пені, які позивач просить зобов'язати сплатити відповідача.
Крім того, відповідно до п.2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 42 ЦПК України визначено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
В порушення вимог п.2 ч.1 ст. 177 ЦПК України до заяви не додано доказів надсилання копії позовної заяви відповідачу.
Згідно із вимогами ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору через те, що позов пов'язаний з порушенням його прав.
Проте, суддя не погоджується з твердженнями заявника про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору з огляду на таке.
Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Із п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.96 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» убачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Отже, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Проте в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» послуга діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У зв'язку з цим, застосування Закон України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», тощо).
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
Після укладання договору між сторонами виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем судовий збір не сплачено, з посиланням на положення Закону України «Про захист прав споживачів», а в позовній заяві йдеться не про обставини, які передували укладенню договору, крім того позивач просить про зобов'язання повернути кошти, відшкодувати моральну шкоду, сплатити пеню.
Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Однак в порушення вищезазначених вимог закону, позивач у своїй позовні заяві взагалі не посилається на зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначає про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, потребують уточнень обґрунтування позивача з приводу застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів» та його звільнення від сплати судового збору.
Вважаю необхідним також звернути увагу позивачу, що ставки сплати судового збору встановлені в ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання фізичною особою заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання фізичною особою заяви немайнового характеру розмір судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності з положеннями ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
При зверненні із позовом до суду позивачем заявлено вимоги майнового характеру (повернення грошових коштів та сплата пені) та вимогу немайнового характеру (відшкодування моральної шкоди), проте не сплачено судовий збір та не надано оригінал квитанції про його сплату.
У зв'язку із цим, приходжу до висновку про неможливість відкриття провадження у справі та залишення позовної заяви без руху для подання до суду доказу сплати судового збору в частині вимог майнового характеру після визначення позивачем ціни позову та в частині вимог немайнового характеру.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без руху, надавши позивачці строк на усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про захист прав споживачів - залишити без руху.
Копію ухвали направити позивачу для відома та надати йому строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення копії ухвали.
При не усуненні недоліків у встановлений строк позовна заява буде повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя: О. В. Каліуш