Справа № 216/5159/22
провадження 2/216/404/24
іменем України
28 травня 2024 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Цимбалістенко О.В.,
за участю секретаря судового засідання Тітенка Д.С.,
представників третіх осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Російської Федерації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Держава Україна в особі Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України, про визнання дій РФ проти України геноцидом Українського народу, відшкодування шкоди, -
В провадженні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться справа за позовом ОСОБА_3 до Російської Федерації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Держава Україна в особі Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України, про визнання дій РФ проти України геноцидом Українського народу, відшкодування шкоди.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу від 08.12.2023 року, у судовій справі №216/5159/22 визначено головуючого суддю Цимбалістенко О.В.
Ухвалою суду від 11 грудня 2023 року справа №216/5159/22 прийнята суддею Цимбалістенко О.В. до свого провадження.
В судове засідання, призначене на 28 травня 2024 року з 16-00 год., позивач ОСОБА_3 не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, між тим в залі суду був присутнім ОСОБА_4 , який представився представником позивача. На виконання вимог ч. 4 ст. 217 ЦПК України, судом запропоновано ОСОБА_4 надати документи, що підтверджують його повноваження як представника позивача, на що ОСОБА_4 надав суду ухвалу від 14 вересня 2023 року у справі № 216/5159/22 постановлену суддею Бутенко М.В. про залучення до участі у справі у якості представника позивача ОСОБА_4 .
В підготовчому засіданні представники третіх осіб, кожен окремо, заперечували проти залучення ОСОБА_4 у якості представника позивача.
Беручи до уваги думки учасників справи, вирішуючи ініційоване судом питання про залучення у справі представника та матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з вимог ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до положень ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.ч. 1, 3ст.237 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат/або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених устатті 61 цього Кодексу.
Документами, що підтверджують повноваження адвоката як представника є довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» ( ч. 4 ст. 62 ЦПК України).
Вимогами ст. 131-2 Конституції України передбачено, що незалежність адвокатури гарантується. Разом з тим, відповідно до пп.11 п.16-1 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 132-1 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Статтею 15 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд, висловив свою позицію в постанові від 27 грудня 2018 року по справі №589/3937/17, де робить кілька висновків.
По-перше: суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду; по-друге: справа може бути визнана малозначною лише за постановлення ухвали суду про віднесення її до категорії малозначних; по-третє: справа не може бути малозначною в силу закону, якщо серед позовних вимог наявні вимоги немайнового характеру.
Оскільки вищевказана цивільна справа відповідно до п. 2 ч. 6 ст.19 ЦПК України не може бути визнаною судом малозначною, оскільки містить вимоги немайнового характеру, і розглядається в загальному позовному провадженні, відтак представником позивачів у цій справі може бути виключно адвокат.
Документами, що підтверджують повноваження адвоката як представника є довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ч.4 ст. 62 ЦКП України).
Позивачем не надано суду доказів про наявність у ОСОБА_4 статусу адвоката та не підтверджені його повноваження, як адвоката.
Зазначені положення не суперечать конституційній нормі щодо права особи на отримання професійної правничої допомоги. Законодавче закріплення доручення саме адвокатам представництва інтересів особи у справах, які не відносяться до категорії малозначних, внаслідок складності та істотності правових наслідків, покликане забезпечити дотримання прав та інтересів особи, їх належний захист та виконання завдань цивільного судочинства.
Щодо посилань позивача на висновок Конституційного Суду України № 4-в/2019, у якому він визнав таким, що відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України, законопроект про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) суд вважає за необхідне зазначити, що проект Закону № 1013 "Про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії)" на даний час залишається не прийнятим та відповідні зміни до Конституції України не внесені.
Відтак, положення Конституції України, які передбачають здійснення представництва іншої особи в суді виключно адвокатом залишаються незмінними.
За таких обставин, оскільки позивач не надав належних документів на підтвердження повноважень у справі ОСОБА_4 , тому він не може бути допущеним судом як представник позивача. Отже, в задоволенні заяви про залучення ОСОБА_4 в якості представника позивача ОСОБА_3 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 13,43,48,49,51,58,60,259-261 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви про залучення ОСОБА_4 в якості представника позивача ОСОБА_3 у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Російської Федерації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Держава Україна в особі Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України, про визнання дій РФ проти України геноцидом Українського народу, відшкодування шкоди - відмовити.
Роз'яснити ОСОБА_3 право на залучення представника у цивільній справі №216/5159/22, який має право на здійснення адвокатської діяльності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та підписано 30.05.2024.
Суддя О.В. Цимбалістенко