Справа № 213/2198/24
Провадження № 1-кп/210/550/24
іменем України
30 травня 2024 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю
прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому у кримінальному провадженні відносноОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022042060000100 від 15.08.2022 року, -
В провадженні судді перебуває обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні по обвинуваченню відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022042060000100 від 15.08.2022 року.
У судовому засіданні, призначеному на 30.05.2024 року, прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинувачених, наполягав на продовженні такого строку так як, строк перебування обвинувачених під вартою закінчується, однак винести рішення у вказаному кримінальному провадженні до того часу не є можливим через ряд об'єктивних обставин, крім того, станом на сьогоднішній день мають місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що мали місце також під час обрання даного запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечували щодо клопотання прокурора та просили змінити на домашній арешт, у разі продовження строку тримання під вартою зменшити розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували щодо клопотання прокурора та просили змінити на домашній арешт, у разі продовження строку тримання під вартою зменшити розмір застави.
Приймаючи до уваги думку сторін процесу з приводу продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд дійшов до наступного висновку.
Положеннями ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст.2 КПК України одним із завдань кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.
Отже, суспільний інтерес у сфері кримінального судочинства полягає в обов'язку суду забезпечити належний захист прав не лише обвинувачених, а також потерпілих, свідків, усталених суспільних відносин через заохочення правомірної поведінки їх учасників та вжиття передбачених законом запобіжних заходів для унеможливлення або ж мінімізації вчинення протиправних діянь.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе за побігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Іліков проти Болгарії» від 26.07.2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризиків переховування.
У відповідності до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Згідно з частиною 3 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який законом віднесено до тяжкого злочину та за вчинення якого КК України передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі строком від шести до десяти років із конфіскацією майна, що само по собі містить ризики того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду з метою ухилення від відбуття такого значного покарання у випадку, якщо воно буде призначено.
Обвинувачений ОСОБА_4 , не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, тому не має міцних соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштований, тобто одним з основних джерел його доходів є провадження злочинної діяльності, пов'язаної з незаконним збутом наркотичних засобів, тому не виключна можливість того, що перебуваючи на свободі, він продовжить вчиняти кримінальні правопорушення, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин.
Обвинувачений ОСОБА_5 офіційно не працює, не навчається, не одружений, тому не має міцних соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштований, тобто одним з основних джерел його доходів є провадження злочинної діяльності, пов'язаної з незаконним збутом наркотичних засобів, тому не виключна можливість того, що перебуваючи на свободі, він продовжить вчиняти кримінальні правопорушення, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин
Тобто, письмові матеріали справи на даний момент не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні не наведені.
Таким чином, суд також доходить до висновку, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі не буде достатньою мірою забезпечення своєчасного та всебічного розгляду кримінального провадження, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти можливим спробам переховуватися від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому, вирішуючи питання щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням волі, суд приймає до уваги ризики, що були підставою для застосування відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ст. 177 КПК України, продовження існування яких в даному випадку було беззаперечно встановлено.
Тому, обраний запобіжний захід відповідає особі обвинуваченим, характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду, впливу на учасників судового процесу, тощо.
Відтак, суд, керуючись ст.ст. 179, 194 КПК України, вважає за необхідне залишити без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою, але встановлений розмір застави зменшити до 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 370, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 28.07.2024 року включно.
Визначити розмір застави у розмірі 50 (п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 151400,00 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста гривень), у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 - з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду із визначеною періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця перебування.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч.ч. 8, 9 ст.182 КПК України у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 28.07.2024 року включно.
Визначити розмір застави у розмірі 50 (п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 151400,00 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста гривень), у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 - з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду із визначеною періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця перебування.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ч.ч. 8, 9 ст.182 КПК України у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали негайно надіслати обвинуваченому та вручити прокурору.
Копію ухвали направити до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань №3».
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду у порядку і строки передбачені ст. 395 КПК України, а саме протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали суду проголошено 31.05.2024 року о 10-00 годині.
Суддя: ОСОБА_1