15 квітня 2024 рокуСправа № 921/640/23
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровець Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.
Розглянув заяву Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ОСОБА_1 (вх. №2380 від 22.03.2024)
у справі №921/640/23
за заявою боржника ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1
про неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства
за участю учасників судового процесу:
від боржника: Півторак В.М. - адвокат,
керуючий реструктуризацією Микитів О.І.
Учасникам судового процесу оголошено склад суду.
Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених статтями 35-37 Господарського процесуального кодексу України не надходило.
У судовому засіданні 15.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Встановив:
25.09.2023 фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023, для розгляду справи визначено суддю Боровця Я.Я.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.10.2023 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, прийнято до розгляду та підготовче засідання призначено на 18.10.2023.
Ухвалою суду від 18.10.2023 відкрито провадження у справі №921/640/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Микитіва Олега Ігоровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №229 від 26.02.2013, АДРЕСА_2 . Заборонено фізичній особі ОСОБА_1 - відчужувати майно. Призначено попереднє засідання на 18.12.2023.
З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 19.10.2023 судом здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1
22.03.2024 АТ "ПУМБ" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредиторських грошових вимог до боржника ОСОБА_1 в сумі 236 564,07 грн заборгованості та 4844,80 грн судового збору (вх.№2380).
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.03.2024 , для розгляду заяви визначено суддю Боровця Я.Я.
Ухвалою суду від 27.03.2024 заяву АТ " Перший український міжнародний банк" про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ОСОБА_1 (вх. №2380 від 22.03.2024), прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено на 15.04.2024.
Представник заявника в судове засідання - 15.04.2024 не з"явився.
Представник боржника в судове засідання - 15.04.2024 з"явився, не заперечив щодо включення грошових вимог АТ "ПУМБ" до Реєстру вимог кредиторів.
Керуючий реструктуризацією Микитів О.І. в судове засідання - 15.04.2024 з"явився. Кредиторські грошові вимоги АТ "ПУМБ" розглянуто та визнано вимоги повністю у заявленій сумі, що підтверджується повідомленням про результати розгляду кредиторських грошових вимог ( вх. №3009 від 15.04.2024).
Розглянувши заяву про визнання кредиторських грошових вимог та матеріали справи, судом встановлено таке.
За змістом положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (стаття 45 Кодексу України з процедур банкрутства) .
Частиною 1 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 19.10.2023 судом здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1
22.03.2024 АТ "ПУМБ" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредиторських грошових вимог до боржника ОСОБА_1 в сумі 236 564,07 грн заборгованості та 4844,80 грн судового збору (вх.№2380).
Частиною 4 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Судом встановлено, що заява АТ "ПУМБ " подана з пропуском встановленого законом строку.
Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).
У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із заяви вбачається, що Рішенням правління АТ "ПУМБ" затверджено Публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, оформлено протоколами № 760 від 11 червня 2019 року та №818 від 11 серпня 2020 року .
Пунктом 2.2.5 частини 2 Розділу 1 "Загальні засади" Публічної пропозиції АТ "ПУМБ" передбачено, що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.
22 травня 2020 року ОСОБА_1 підписав заяву № 2001596911401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок у національній валюті та встановлений кредитний ліміт у розмірі 30 000,00 грн зі сплатою 47,88 % річних.
30 листопада 2020 року ОСОБА_1 підписав заяву № 1001751990202 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок у національній валюті та встановлений кредитний ліміт у розмірі 100 000,00 грн зі сплатою 49,3769 % річних.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до п. 5.1.4 частини 5 Розділу 1 "Загальні засади" Публічної пропозиції АТ "ПУМБ" Клієнт зобов'язався своєчасно та повністю відшкодовувати Банку сплачені ним кошти.
Згідно п. 5.1.7. частини 5 Розділу 1 "Загальні засади" Публічної пропозиції АТ "ПУМБ" Клієнт зобов'язався сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов'язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.
Відповідно до пункту 5.7. частини 5 "Умови надання споживчого кредиту", Розділу 2 "Послуги банку" проценти за користування споживчим кредитом та комісії встановлюються у фіксованому розмірі і підлягають сплаті клієнтом з урахуванням п.5.7.1. та п. 5.7.2. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахункове-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаного в заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій частині 5 розділу II цього договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з графіком платежів.
Правовідносини, що склалися між кредитором та боржником, випливають із договору, який по своїй правовій природі є договором кредитування та, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Сторони на підставі ст. ст. 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України визначили Кредитними договорами розмір та порядок погашення кредиту, сплати процентів та комісії.
Також, Банком договірні зобов"язання виконано в повному обсязі, шляхом надання Позичальнику кредиту у розмірі, відповідно до умов договорів, що підтверджується платіжними інструкціями та виписками з рахунку клієнта (містяться в матеріалах справи).
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц стверджує, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Отже заборгованість боржника перед кредитором є не погашенною за договором № 200159691141 від 22.05.2020 та становить 48 481,66 грн заборгованість за кредитом та 7 293,84 грн заборгованість за процентами, за договором № 1001751990202 від 30.11.2020 та становить 58 284,26 грн заборгованість за кредитом, 1,53 грн заборгованість за процентами та 9744,12 грн заборгованість за комісією, що підтверджується розрахунками заборгованості.
Відповідно до стаття 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Також, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.09.2023 у справі №607/11030/23 за позов Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості вирішено: позовні вимоги задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" заборгованість за кредитним договором № 1001645912102 від 28.07.2020 в розмірі 110 170, 36 грн та 2 588,30 грн в сплаченого судового збору.
Судовим рішенням встановлено неналежне виконання ОСОБА_1 умов Договору № 1001645912102 від 28.07.2020 в частині несвоєчасного повернення кредиту , сплати процентів за користування кредитом та сплати комісії .
Як визначено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі № 916/495/21.
Преюдиційні обставини - це обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є: обов'язковість судового рішення.
Як визначено статтею 129 - 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Стаття 326 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Отже, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Тому обставини, встановлені в рішенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.09.2023 у справі №607/11030/23 повинні бути враховані як преюдиційні при розгляді даної заяви .
Оскільки факт наявності заборгованості ОСОБА_1 перед АТ "ПУМБ" за Договором №1001645912102 від 28.07.2020 вже встановлено судовим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.09.2023 у справі №607/11030/23, яке набрало законної сили - 03.10.2023, а тому доказуванню не потребують.
Отже, станом на дату подання заяви з грошовими вимогами АТ "ПУМБ" відносно боржника ОСОБА_1 загальна сума заборгованості становить 236 564,07 грн.
Грошові вимоги, зазначені в заяві є повністю неоплаченими боржником, у зв'язку з фактичною неплатоспроможністю.
Боржник визнає наявну заборгованість.
Також, керуючим реструктуризацією розглянуто кредиторські грошові вимоги АТ "ПУМБ", визнано вимоги, що підтверджується повідомленням про результати розгляду кредиторських грошових вимог.
Зазначені вимоги є конкурсними.
Договорів застави, іпотеки у забезпечення вимог між сторонами не укладалось.
Виходячи з вимог ст.ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст та розмір.
Відповідно до вимог статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
З огляду на обґрунтованість вимог вказаних у заяві, яка подана до суду відповідно приписам ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання АТ "ПУМБ" конкурсним кредитором, однак не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, оскільки заява про визнання кредиторських вимог подана після спливу строку на її подання.
Відповідно до частини 4 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості, зокрема у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами, внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене, кредиторські грошові вимоги АТ "ПУМБ" відносно боржника ОСОБА_1 є обґрунтованими, підлягають визнанню в сумі 236 564,07 грн та внесенню до Реєстру вимог кредиторів відповідно до частини 4 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства в наступній черговості: черговість задоволення грошових вимог кредитора в сумі 236 564,07 грн (заборгованість) - друга.
Частиною 2 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, витрати на оплату судового збору в сумі 4844,80 грн сплачені платіжною від 12.03.2024 та зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, згідно виписки Господарського суду Тернопільської області, покладаються на боржника та відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 233, 234, 235 ГПК України, Господарський суд,
1. Заяву Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ОСОБА_1 (вх. №2380 від 22.03.2024) у справі №921/640/23, задовольнити.
2. Визнати кредиторські грошові вимоги Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" відносно боржника ОСОБА_1 в сумі 236 564,07 грн та включити їх в Реєстр вимог кредиторів.
Черговість задоволення грошових вимог кредитора:
в сумі 236 564,07 грн (заборгованість) - друга.
3. Витрати на оплату судового збору в розмірі 4844,80 грн покласти на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
4. Копію ухвали надіслати учасникам судового процесу відповідно до вимог статті 6 ГПК України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена.
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.
Ухвалу підписано "31" травня 2024 року.
Суддя Я.Я. Боровець