36000, м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
30.05.2024 Справа № 917/453/24
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (ел. пошта office@bizpozyka.com, адреса Україна, 01133, місто Київ, б.Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239)
до Мельника Владислава Олександровича (ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 30182.41 грн.
без виклику представників сторін,
До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до Мельника Владислава Олександровича про стягнення заборгованості за Договором № 303554-КС-001 про надання кредиту від 05.05.2021 року, що становить 30 182,41 грн., яка складається з:
- Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 15 000,00 грн;
- Суми прострочених платежів по процентах - 14 363,86 грн;
- Суми прострочених платежів за комісією - 818,55 грн.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов, витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" інформацію, що містить банківську таємницю, а саме:
- чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 на ім'я Мельник Владислав Олександрович (РНОКПП - НОМЕР_1 );
- інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 05.05.2021 року по 08.08.2023 року включно.
Ухвала Господарського суду Полтавської області від 25.03.2024 надіслана на адресу відповідача Мельника Владислава Олександровича (ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), повернута до суду поштовою установою із відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд судом даного спору.
Крім того, ухвала була надіслана на електронну адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позові. Згідно довідки про доставку електронного листа докуметн доставлено до електронної скриньки 28.03.24.
Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзив на позов не надав.
24.04.24 від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" надійшла на адресу суду витребувана інформація.
Суд враховує, що згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/453/24.
Судом враховано, що за ч.13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
05.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (Далі - Позивач, ТОВ «БІЗПОЗИКА) та Фізичною особою - підприємцем Мельник Владислав Олександрович (Далі - Позичальник, Відповідач) укладено Договір № 303554-КС-001 про надання кредиту (Далі - Договір кредиту).
Договір був укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ «БІЗПОЗИКА» (надалі за текстом - «Правила»), через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця - https://my.bizpozyka.com/.
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом - Договір).
Сторонами відповідно до умов Договору кредиту погоджено, що Кредит надається строком на 16 тижнів, де першим днем є дата списання коштів з рахунку Кредитодавця.
Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0,97713684 процентів за кожен день користування Кредитом.
Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 5.1 Правил передбачено, що обчислення строку користування Кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом
В пункті 5.2. Правил зазначається, що нарахування комісії здійснюється в момент укладення Кредитного договору, а порядок і розмір оплат комісії визначено Графіком платежів.
Позивач вказує, що виконав свої зобов'язання за Договором своєчасно та в повному обсязі, оскільки надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
Приналежність Відповідачу банківської картки № НОМЕР_2 , на яку перераховувались кредитні кошти, підтверджується відомостями, що надані АТ Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на виконання вимог суду.
За розрахунком позивача, у Боржника станом на 08.08.2023 року утворилась заборгованість за Договором № 303554-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 30 182,41 грн, що складається з: Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 15 000,00 грн; Суми прострочених платежів по процентах - 14 363,86 грн; Суми прострочених платежів за комісією - 818,55 грн.
Оскільки будь-які дії із сторони відповідача були відсутні, позивач звернувся до суду та просить суд стягнути з відповідача вказані розміри за отриманим та неповернутим кредитом, за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом, за нарахованою комісією за надання кредиту за неналежне виконання умов Договору.
При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Матеріалами справи підтверджено, що 05.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та Фізичною особою - підприємцем Мельник Владислав Олександрович укладено Договір № 303554-КС-001 про надання кредиту. Договір був укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ «БІЗПОЗИКА» (надалі за текстом - «Правила»), через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця - https://my.bizpozyka.com/.
Суд дослідив докази на підтвердження факту укладення Кредитного договору та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
У відповідності до Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ «БІЗПОЗИКА» (надалі за текстом - «Правила»), які у відповідності до пункту 10 Кредитного договору є його невід'ємною його частиною:
- Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних Заявником/Позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються Кредитодавцю(пункт 1.4.7.);
- Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних систем Кредитодавця, яка працює в форматі Сайту(ів) в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле (пункт 1.4.8.);
- Логін Особистого кабінету - номер мобільного телефону Заявника/Позичальника (пункт 1.4.13.);
- Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що направляється Заявнику/Позичальнику засобами зв'язку, вказаними під час реєстрації/входу в ІТС Кредитодавця (пункт 1.4.14.);
- Особистий кабінет - сукупність захищених сторінок, що формуються Заявнику/ Позичальнику в момент його реєстрації в ІТС, за допомогою якого Заявник/Позичальник здійснює повну взаємодію з Кредитодавцем, має можливість укласти Договір, отримувати інфомацію та документи пов'язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, зокрема Графіку платежів, тощо. Доступ до Особистого кабінету здійснюється Заявником/Позичальником після авторизації, яка проходить шляхом введення Логіна Особистого кабінету і одноразового ідентифікатора та має юридичне значення ідентифікації Позичальника в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (пункт 1.4.15.).
Інформаційно-телекомунікаційна система кредитора, а саме особистий кабінет Позичальника https://my.bizpozyka.com/, знаходиться на офіційному сайті ТОВ «БІЗПОЗИКА» https://bizpozyka.com/.
На підтвердження укладення договору позивач надав візуальну форму послідовності дій, щодо укладення електронного Договору про надання кредиту № 303554-КС-001 від 05.05.2021р., з якої вбачається, що 05.05.2021 о 18:19:50 клієнт заповнив Заявку, тим самим зареєструвавшись в ІТС та створивши Особистий кабінет (після авторизації, яка проходить шляхом введення Логіна Особистого кабінету, тобто за номером мобільного телефона, зазначеного відповідачем і одноразового ідентифікатора), доступ до якого присутній лише у нього; ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
В пункті 5 Кредитного договору Відповідач підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір.
Також в пункті 8 Кредитного договору Відповідач вказує, що підписанням Кредитного договору він підтверджує, що до його укладання Відповідач отримав від Позивача інформацію, надання якої передбачено законодавством України, зокрема передбачену ст. 9 Закону про споживче кредитування, частиною другою ст. 12 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Суд встановив, що відповідачем через веб-сайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшов до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку.
ТОВ «БІЗПОЗИКА» 05.05.2021 року направлено Фізичній особі - підприємцю Олійник Дмитро Олександрович, пропозицію (оферту) укласти Договір № 303554-КС-001 про надання кредиту.
05.05.2021 року відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 303554-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено відповідачу, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-1330, на номер телефону (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 05.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та Фізичною особою - підприємцем Мельник Владислав Олександрович укладено Договір № 303554-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Судом враховано, що Закон про електронну комерцію, який регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів та встановлює певні особливості щодо порядку та умов його укладення (підписання) у порівнянні із загальними правовими нормами щодо порядку укладення правочинів, визначені в чинному законодавстві України, у статті 12 визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вже зазначалось вище, 05.05.2021 року відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 303554-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора G-1330, (направленого Позичальнику на номер телефону НОМЕР_3 вказаного Позичальником в Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення.
Відповідно, вищевказаним підтверджується той факт, що пропозиція Позивача укласти Кредитний договір була прийнята Відповідачем, а Кредитний договір був підписаний Відповідачем одноразовим ідентифікатором - тобто, одним з дозволених законом варіантів (способів) підпису та у повній відповідності до норм статей 11, 12 та 14 Закону про електронну комерцію та статті ст.207 Цивільного кодексу України.
Суд також враховує, що Верховний Суд в Постанові від 12.01.2021 року по справі № 524/5556/19 також підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».
З огляду на все вищезазначене в сукупності, суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами є доведеним факт укладення 05.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та Фізичною особою - підприємцем Мельник Владислав Олександрович укладено Договір № 303554-КС-001 про надання кредиту (із досягненням між його сторонами згоди по всіх його істотних умовах), в т.ч. і факт його підписання в установленому законодавством порядку (за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора) Відповідачем.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 1048 передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За приписами ч. 1 ст. 1056-1 процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за Договором кредиту виконав, та надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів, а також відображено в інформації про рух коштів (випискою) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 05.05.2021року по 08.08.2023 року включно.
Приналежність Відповідачу банківської картки № НОМЕР_2 , на яку перераховувались кредитні кошти підтверджується наданою АТ Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", інформацією щодо випуску банківської картки № НОМЕР_2 на ім'я відповідача.
Враховуючи надані позивачем докази та АТ Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо отримання ним суми кредиту за Договором, відсутність доказів звернення відповідача до банку та/або правоохоронних органів стосовно факту втрати платіжної картки, суд вважає, що обставини отримання відповідачем суми кредиту у розмірі 15 000,00 грн. є доведеними, тобто позивач виконав свої зобов'язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.
Суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що сторонами Договору переносилися строки виконання грошових зобов'язань Позичальника за Договором.
Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 Договору визначений Графік обов'язкових платежів, відповідно до якого, встановлені періоди користування кредитом, розмір плати за користування кредитом, розмір часткового платежу основної суми та загальний платіж.
Судом встановлено, що Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 303554-КС-001 на загальну суму 3 630,00 грн.
При цьому, відповідач при розгляді справи не повідомляв про сплату ним решти заборгованості за отриманим кредитом, за нарахованими процентами за користування кредитом, за нарахованою комісією за надання кредиту. Докази такої сплати в матеріалах справи відсутні.
У зв'язку з зазначеним вище, за розрахунком позивача, у Боржника станом на 08.08.2023 року утворилась заборгованість за Договором № 303554-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 30 182,41 грн, що складається з: Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 15 000,00 грн; Суми прострочених платежів по процентах - 14 363,86 грн; Суми прострочених платежів за комісією - 818,55 грн.
Документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б сплату відповідачем заборгованості за отриманим кредитом, по процентах та комісії, відповідач суду не надав.
Суд, перевірив запропонований позивачем розрахунок заборгованості і вважає його правильним та обґрунтованим.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 2 147,20 грн. покладаються на відповідача у справі.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Мельника Владислава Олександровича (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, Місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) суму прострочених платежів по тілу кредиту - 15 000,00 грн; суму прострочених платежів по процентах - 14 363,86 грн; суми прострочених платежів за комісією - 818,55 грн; а також судовий збір в розмірі 2 147,20 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 30.05.2024р.
Суддя Киричук О.А.