79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
29.05.2024 Справа № 914/3440/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс», с. Старичі, Львівська область
про стягнення заборгованості у розмірі 1095481,90 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
ПРОЦЕС.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» про стягнення заборгованості у розмірі 1095481,90 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023, справу №914/3440/23 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..
Ухвалою від 27.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13.12.2023.
11.12.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 11.12.2023) від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№30273/23).
11.12.2023 представник відповідача скерував на електронну адресу суду клопотання за вих.№551 від 11.12.2023 року з аналогічними вимогами, зазначеними у клопотанні, поданому через систему «Електронний суд».
13.12.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 13.12.2023) від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№30555/23).
Ухвалою від 13.12.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 13.12.2023, суд відклав підготовче засідання на 17.01.2024.
17.01.2024 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх.№1568/24).
Ухвалою від 29.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 29.11.2023, суд відклав підготовче засідання на 17.01.2024
Ухвалою від 17.01.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 17.01.2024, суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 07.02.2024.
07.02.2024 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання часу сторонам мирно врегулювати спір (вх.№3552/24).
Ухвалою від 07.02.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 07.02.2024, суд відклав підготовче засідання на 06.03.2024.
16.02.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 16.02.2024) від представника позивача надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку на подання доказів та долучення відповідних доказів до матеріалів справи (вх.№4649/24).
05.03.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 05.03.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та надання додаткового часу сторонам для мирного врегулювання спору (вх.№4649/24). Одночасно, представник відповідача повідомив суд про те, що ним було здійснено часткову оплату заборгованості.
Ухвалою від 06.03.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 06.03.2024, суд задовольнив клопотання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» від 16.02.2024 за вх.№4649/24 про долучення до матеріалів справи №914/3440/23 доказів та поновлення строку на їх подання, поновив процесуальні строки на подання доказів та долучив такі докази до матеріалів справи №914/3440/23 та відклав підготовче засідання на 03.04.2024.
Ухвалою від 03.04.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 03.04.2024, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.05.2024.
Ухвалою від 26.04.2024 згідно з наказом Господарського суду Львівської області від 22.04.2024 №05-14/63, судді Гоменюк З.П. надано 3 робочі дні щорічної основної відпустки за період роботи з 25.11.2022 по 24.11.2023 з 30.04.2024 по 02.05.2024 призначив справу до судового розгляду по суті на 29.05.2024.
24.05.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 24.05.2024) від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№13998/24).
29.05.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 28.05.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№14327/24).
У судове засідання 29.05.2024 позивач не з'явився, явку повноважного представника до суду не забезпечила. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував.
У судове засідання 29.04.2024 відповідач не з'явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Відзив на позовну заяву відповідач до суду не скерував. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду від відповідача не надходило.
У судовому засіданні 29.05.2024 суд з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
У судовому засіданні 29.05.2024, після повернення з нарадчої кімнати, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.
Аргументи позивача.
В обґрунтуванні заявлених позовних вимог позивач зазначає про те, що між АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» укладено договір розподілу природного газу на умовах типового, шляхом підписання заяви-приєднання.
У свою чергу, позивач виконав свої зобов'язання за договором, надавши послуги з розподілу природнього газу відповідачу за період травень-серпень 2023 року на суму 1095481,90 грн.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасності оплати за договором розподілу природнього газу, в останнього виникла заборгованість у розмірі 1095481,90 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
У клопотанні від 16.02.2024 за вх.№4649/24 позивач повідомив суду про те, що ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» дійсно сплатило на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» заборгованість 15.01.2024 у розмірі 30000,00 грн. Однак, відповідач у платіжній інструкції не зазначив період погашення заборгованості, що у свою чергу, було розцінено позивачем у порядку абз. 2 п. 6.7. Розділу 6 Типового договору розподілу природного газу, як сплата боргу в рахунок погашення такої за попередні періоди, які не охоплюються позовними вимогами у справі №914/3440/23.
Аргументи відповідача.
Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву чи заяву про продовження строку для подання відзиву у встановлений ухвалою суду від 27.11.2023 року п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали не подав, поважності причин пропуску строку для подання відзиву або заяви про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не навів.
Представником відповідача неодноразово скеровувались на електронну адресу суду та через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи (від 11.12.2023 за вх.№30273/23, від 11.12.2023 за вх.№30232/23, від 17.01.2024 за вх.№1568/24).
Одночасно, представник відповідача у клопотанні від 07.02.2024 року за вх.№3552/24 повідомив суду про те, що відповідач здійснив 15.01.2024 часткову оплату заборгованості у розмірі 30000,00 грн, а також просив позивача врегулювати спір, що виник між сторонами у цій справі, мирним шляхом.
05.03.2024 року представник відповідача повідомив суду про те, що ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» 27.02.2024 року здійснило часткову оплату заборгованості у розмірі 100000,00 грн. Також, представник відповідача повідомив суду, що решту боргу відповідач очікує погасити відразу після надходження сплати заборгованості від своїх кінцевих споживачів.
Таким чином, суд зазначає, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд справи у суді та мали можливість, передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання обов'язків.
Відповідно до чинного законодавства України, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та достатність доказів, які містяться у матеріалах справи для вирішення спору, з урахуванням належним чином повідомлених сторін та надання достатнього часу для подання відповідачем доказів та заперечень щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» укладено договір розподілу природного газу, шляхом підписання заяви-приєднання №09420ZBHKTHT016 від 01.01.2016 року до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), відповідно до умов якого, Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Як суб'єкту ринку природного газу відповідачу було присвоєно персональний ЕІС-код: 56XQ0000ZBHKT00K.
Відповідач приєднався до типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015.
Відповідно до пункту 2.1. типового договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та оплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Згідно з пунктом 3.1. типового договору, споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з розподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду. Наявність підтвердженого обсягу природнього газу споживача (його постачальника) доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку оператором ГТС, а до відома споживача - його постачальником.
Пунктом 6.1. договору визначено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (п. 6.2. договору).
Відповідно до п. 6.3. договору, величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.4. договору).
Відповідно до п. 6.6. договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується, як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата вартості послуги з розподілу природнього газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природнього газу, на підставі рахунка оператора ГРМ. Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природнього газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.
Пунктом 6.7. договору визначено, що у разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості виникнення.
Відповідно до п. 7.4. договору, споживач зобов'язується, зокрема, здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Пунктом 8.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 12.1. договору, такий укладається на невизначений строк.
Пунктом 12.2 договору передбачено, якщо в установленому порядку регулятором будуть внесені зміни до редакції типового договору розподілу природного газу, оператор ГРМ зобов'язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків для яких цим договором встановлений інших термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.
У разі незгоди споживача зі змінами він має право розірвати цей договір шляхом надсилання письмового повідомлення оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього договору зміни. Нерозірвання цього договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду споживча з внесеними до цього договору змінами.
Позивач стверджує про те, що відповідач за період з травня 2023 по серпень 2023 не оплатив вартості наданих послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед АТ «Львівгаз» у розмірі 1095481,90 грн. що підтверджується обґрунтованим розрахунком заборгованості за період з 01.05.2023 по 31.08.2023 рік, розрахунком втрат і витрат природнього газу, актами наданих послуг: №ЛВЯ83051742 від 31.05.2023 на суму з ПДВ - 219585,76 грн; №ЛВЯ83063922 від 30.06.2023 на суму з ПДВ - 219589,79 грн; №ЛВЯ83072616 від 31.07.2023 на суму з ПДВ - 196479,34 грн та №ЛВЯ83084251 від 31.08.2023 на суму з ПДВ - 196479,34 грн.
Усі акти наданих послуг підписані зі сторони відповідача без зауважень та заперечень.
Оскільки відповідач не виконав умови договору в частині проведення повної та своєчасної оплати за розподіл природного газу за період з травня 2023 по серпень 2023 у розмірі 1095481,90 грн, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із цим позовом.
Під час розгляду справи №914/3440/23 відповідач сплатив на користь позивача 30000,00 грн, про що надав суду копію платіжної інструкції №1763 від 15.01.2024 року із призначенням платежу: «За розподіл природнього газу зг. дог.№09420ZBHKTHT016 у т.ч. ПДВ-20% 5000,00 грн».
Також у матеріалах справи міститься копія листа ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» від 06.02.2024 року №80, у якому директор відповідача звертається до позивача, повідомивши про те, що заборгованість за період з 01.05.2023 по 31.08.2023 у розмірі 1095481,90 грн виникла у відповідача через тривалу відсутність оплати від кінцевих споживачів за надані ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» послуг. Зазначеним листом відповідач просив позивача про можливість мирного врегулювання спору у справі №914/3440/23.
Позивач заперечив щодо зарахування 30000,00 грн сплачених відповідачем коштів в рахунок погашення заборгованості у межах позовних вимог у цій справі.
На підтвердження своїх заперечень, позивач надав суду копію картки розрахунку 361 за 01.09.2023-15.02.2024 та копію акта звірки №565 взаємних розрахунків по стану за період 01.09.2023-15.02.2024 між АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» і ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс», де зазначено, що у відповідача наявна загальна заборгованість у розмірі 2363989,57 грн.
Також, у матеріалах справи міститься платіжна інструкція №38 від 27.02.2024 на суму 100000,00 грн, якою відповідач сплатив позивачу заборгованість, зазначивши у призначенні платежу відомості: «За розподіл природного газу зг. дог. №09420ZBHKTHN016; рах.№63101001 від 01.08.2023р.; ПДВ - 16666,67 грн».
Суд розглядає справу за наявними матеріалами.
ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є укладений Типовий договір розподілу природного газу , що затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 №2498, шляхом підписання заяви-приєднання №09420ZBHKTHT016 до умов договору розподілу природнього газу (для побутового споживача) від 01.01.2016 року.
Згідно вказаного договору позивач надає відповідачу (споживачу) послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та оплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Крім загальних норм цивільного законодавства, правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 06.11.2015, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Пунктом 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про ринок природного газу», оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (Кодексу ГРМ) договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.
Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ, суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Згідно з пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Кодексом ГРМ передбачено «Порядок розрахунків за договором розподілу природного газу» (глава 6 розділу VI): надання оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних оператора ГРМ.
Відповідно до п. 6.6 типового договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Акти наданих послуг: №ЛВЯ83051742 від 31.05.2023 на суму з ПДВ - 219585,76 грн; №ЛВЯ83063922 від 30.06.2023 на суму з ПДВ - 219589,79 грн; №ЛВЯ83072616 від 31.07.2023 на суму з ПДВ - 196479,34 грн та №ЛВЯ83084251 від 31.08.2023 на суму з ПДВ - 196479,34 грн підписані відповідачем без заперечень та зауважень.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на момент звернення з даним позовом, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати за надані послуги з розподілу природнього газу за період травень-серпень 2023 року становила 1095481,90 грн.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідачем частково сплачено заборгованість перед позивачем у розмірі 100000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №38 від 27.02.2024 року на суму 100000,00 грн із призначенням платежу: «За розподіл природного газу зг. дог. №09420ZBHKTHN016; рах.№63101001 від 01.08.2023р.; ПДВ - 16666,67 грн».
Проте, судом не береться до уваги платіжна інструкція №1763 від 15.01.2024 року із призначенням платежу: «За розподіл природнього газу зг. дог.№09420ZBHKTHT016 у т.ч. ПДВ-20% 5000,00 грн».
Так, суд погоджується з доводами позивача, про те, що відповідно до п. 6.7. договору, у разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості виникнення.
З огляду на наведене, зважаючи, що у матеріалах справи відсутнє підтвердження укладеного між сторонами графіка погашення заборгованості та/або договору про реструктуризацію заборгованості, позивач мав право зарахувати отримані кошти у розмірі 30000,00 грн в рахунок погашення іншої заборгованості, так як відповідачем не було зазначено призначення платежу із конкретизацією визначеного періоду сплати такої заборгованості у розумінні п. 6.7. договору.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується факт визнання відповідачем існуючої заборгованості та добровільне здійснення часткової оплати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи те, що відповідачем оплачено частково основну заборгованість перед позивачем у розмірі 100000,00 грн, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги позивача до відповідача в частині про стягнення основного боргу у сумі 100000,00 грн згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору у цій частині.
Згідно з ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у даній справі.
Одночасно, суд вважає за потрібне зазначити щодо клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (вх.№13998/24 від 24.05.2024) та щодо клопотання представника відповідача(вх.№14327/24 від 29.05.2024) про відкладення розгляду справи.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи, що позивач та відповідач не позбавлені права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а не з'явлення у судове засіданні позивача та не забезпечення явки представника учасника справи, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду такої у судовому засіданні.
З огляду на те, що судом належним чином було повідомлено сторін про дату, час і місце судового засідання для розгляду справи по суті, що відкладено судом на 29.05.2024 року, суд не вбачав підстав для задоволення клопотання представника позивача та представника відповідача про відкладення розгляду справи та здійснив розгляд справи №914/3440/23 по суті 29.05.2024 з прийняттям відповідного рішення.
Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Як встановлено ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з розподілу природнього газу за період травень-серпень 2023 року є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 995481,90 грн (із врахуванням закриття провадження в частині стягнення 100000,00 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 13145,78 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією №20034 від 13.11.2023.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Зважаючи на те, що судом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача 100000,00 грн основної заборгованості, з відповідача підлягає до стягнення 11945,78грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутнє клопотання позивач про повернення судового збору у зв'язку із закриттям провадження в частині заявлених позовних вимог, суд не здійснює повернення АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» 1200,00 грн сплаченого судового збору з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 100000,00 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
2. Позов стосовно решти позовних вимог - задовольнити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» (81502, Львівська область, село Старичі, вулиця Шевченка, будинок 23; ідентифікаційний код 35413749) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, Львівська область, місто Львів, вулиця Золота, 42; ідентифікаційний код 03349039) 995481,90 грн заборгованості за надані послуги з розподілу природнього газу за період травень-серпень 2023 року та 11945,78 грн витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 31.05.2024.
Суддя Гоменюк З.П.