номер провадження справи 18/18/24
27.05.2024 справа № 908/512/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/512/24
за позовом акціонерного товариства “Укртелеком” (бул. Тараса Шевченка, буд. 18, м. Київ, 01601)
до відповідача публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035)
про стягнення 6179,41 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Заявлено позовні вимоги про стягнення з публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” 6179,41 грн., з яких: 2657,85 грн. основного боргу зі сплати орендної плати на підставі договору №542/114 оренди нерухомого майна товариства для розміщення U (Юнітів) або місця в стійці СКУ для встановлення обладнання, устаткування та інших спеціальних пристроїв від 10.12.2013, 2392,01 грн. пені, 186,60 грн. 3% річних та 942,95 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо сплати орендних платежів у визначений договором строк, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 2657,85 грн. Наведене є підставою для застосування до відповідача відповідальності у відповідності до умов договору та ст. 625 ЦК України. Позивач звернув увагу, що 09.02.2024 року ухвалою Господарського суду Запорізької області скасовано судовий наказ Господарського суду Запорізької області від 17.01.2024 у справі №908/7/24, виданий за заявою Акціонерного товариства «Укртелеком» про стягнення з боржника - Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» 2657,85 грн. основного боргу зі сплати орендної плати за Договором, 2657,85 грн. пені, 644,35 грн. 3% річних та 808,50 грн. інфляційних втрат. Роз'яснено Акціонерному товариству «Укртелеком» про наявне право на звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 549, 625, 629, 759, 795 Цивільного кодексу України та ст. 283 Господарського кодексу України, позивач просив позов задовольнити.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 справу № 908/512/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 11.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/512/24, присвоєно справі номер провадження 18/18/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/512/24; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 03.04.2024, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, а також заяву, відповідно до ст.ст. 250, 252 ГПК України, із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у разі наявності таких заперечень); позивачу запропоновано у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку, про що свідчать довідки про доставку електронних листів з ухвалою суду від 11.03.2024 в електронні кабінети позивача та відповідача.
Від відповідача 28.03.2024 (в межах визначеного судом строку) надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що за умовами укладеного сторонами договору оплата орендної плати за договором повинна була перераховуватися відповідачем на підставі щомісячних рахунків позивача, які мали надаватися (виставлятись) не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. За твердженням відповідача, позивачем не надано належних доказів щомісячного направлення рахунків за спірний період, оскільки додано квитанції про направлення поштових відправлень без описів вкладення, які б підтверджували направлення на адресу відповідача саме рахунків. Також відповідач вказав на те, що рахунок № 120ЗФ/21-212 від 30.08.2021 на суму 1545,35 грн. не відповідає умовам договору, оскільки виставлений за 5 місяців. Відповідач вважає, що у нього не настали підстави, передбачені договором, для оплати таких рахунків. Враховуючи, що вимоги про стягнення 3% річних, пені, інфляційних втрат є похідними від основного боргу, відповідач вважає їх стягнення безпідставним. Щодо стягнення пені в розмірі 2392,01 грн., яка нарахована за 2 роки 6 місяців, відповідач вказав, що ця вимога заявлена з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України. Відповідач просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Позивач відповіді на відзив не надав.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи № 908/512/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення - 27.05.2024.
Розглянувши матеріали справи, суд
Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (Орендодавець, позивач у справі) та відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (Орендар, правонаступником якого є відповідач у справі) 10.12.2013 укладений договір №542/114 оренди нерухомого майна товариства для розміщення U (Юнітів) або місця в стійці СКУ для встановлення обладнання, устаткування, та інших спеціальних пристроїв (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування місце в стійці (інвентарний № 13020224131) висотою 1 (один) Юніт (далі - Майно), яка розташована в технологічному приміщенні №10 на першому поверсі п'ятиповерхового будинку за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, бул. Гайдара (Шевченка), 1 для організації ліній взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж ПАТ «Укртелеком» та ВАТ «Запоріжжяобленерго» п/ст «Бердянська-150».
За визначенням п. 3.1 Договору орендна плата встановлюється Орендодавцем за домовленістю сторін (за фіксованою ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується Орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 27 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, що настає з розрахунковим.
Згідно із п. 3.2. Договору орендна плата за перший місяць оренди Майна, у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плати, становить 276,00 грн., в т.ч. ПДВ (20%) складає 46,00 грн., за 1 U (Юніт) в стійці СКУ. Орендна плата за перший місяць оренди (січень 2013 року) за 1 U (Юніт) становить 276,00 грн., в т.ч. ПДВ (20%) складає 46,00 грн., та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди.
Пунктом 3.4 Договору сторонами узгоджено, що Орендар відшкодовує витрати на утримання майна та вносить плату за комунальні послуги окремо в строк, зазначений в п. 3.1 договору, згідно з рахунками Орендодавця.
Орендодавець станом на останній календарний день розрахункового місяця складає акт про надані послуги, не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, разом з рахунком та податковою накладною надає його Орендарю. Орендар протягом двох робочих днів з дати отримання підписує та повертає Орендодавцю перший примірник акта про надані послуги (п. 3.6 Договору).
Щомісячна сума, яка підлягає оплаті, визначається у розмірі 100% орендної плати за попередній місяць та збільшується (зменшується) на суму заборгованості (переплати) за фактично надані послуги попереднього місяця, яка утворилась на 1 число розрахункового місяця (п. 3.7. Договору).
Пунктом 3.9 Договору визначено, що у разі закінчення строку дії цього Договору, орендна плата вноситься Орендарем до дня фактичної передачі Орендодавцю за Актом приймання-передачі орендованого Майна.
Відповідно до п. 6.1.3 Договору Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.
Згідно із п. 8.2 Договору, у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за Договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, Орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.
Відповідно до п. 12.1 Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє по 30.11.2015. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього Договору здійснити остаточні розрахунки за ним. Сторони домовилися, що умови цього Договору поширюються на відносини між ними, що виникли до його укладення, а саме з 01.01.2013 року.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди №5/737/19 до договору оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) від 10.12.2013 року №542/114, строк дії договору поновлено до 31.12.2019 року.
Згідно з актом приймання-передачі майна від 10.12.2013, Орендодавець передав, а Орендар Прийняв відповідно до умов Договору в строкове платне користування місце в стійці (інвентарний № 13020224131) висотою 1 (один) Юніт (далі - Майно), яка розташована в технологічному приміщенні №10 на першому поверсі п'ятиповерхового будинку за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, бул. Гайдара (Шевченка), 1.
Згідно з додатковою угодою № 5/737/19 від 02.01.2019 сторони домовились про поновлення Договору на строк до 31.12.2019.
Додатковою угодою №7/669/20 строк дії договору поновлено до 31.12.2020.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди №8/639/21 строк дії договору поновлено до 31.12.2021.
Позивачем надані відповідачу послуги за Договором згідно актів:
- № 120ЗФ/21-200 від 30.08.2021 на суму 1545,35 грн. за квітень-серпень 2021 року з ПДВ, в т.ч. послуга з енергозбереження на суму 137,39 грн. без ПДВ;
- № 120ЗФ/21-252 від 30.09.2021 на суму 284,50 грн. з ПДВ, в т.ч. послуга з енергозбереження на суму 7,08 грн. без ПДВ;
- № 120ЗФ/21-280 від 31.10.2021 на суму 276,00 грн. з ПДВ;
- № 120ЗФ/21-315 від 30.11.2021 на суму 276,00 грн. з ПДВ;
- № 120ЗФ/21-348 від 31.12.2021 на суму 276,00 грн. з ПДВ.
Позивачем виставлені відповідачу рахунки за спірний період: № 120ЗФ/21-212 від 30.08.2021 на суму 1545,35 грн. за квітень-серпень 2021 року; № 120ЗФ/21-258 від 30.09.2021 на суму 284,50 грн.; № 120ЗФ/21-296 від 31.10.2021 на суму 276,00 грн.; № 120ЗФ/21-331 від 30.11.2021 на суму 276,00 грн.; № 120ЗФ/21-368 від 31.12.2021 на суму 276,00 грн.
Акти та рахунки направлені на адресу відповідача.
За доводами позивача, Орендар не виконував належним чином свої зобов'язання щодо сплати орендної плати в період з квітня по грудень 2021 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед Орендодавцем, розмір якої складає 2657,85 грн.
Орендарю направлялись вимоги № 164-ВИХ-DP-12S000-2021 від 28.10,2021, № 199-ВИХ-DP-12S000-2022 від 31.01.2022 про необхідність виконання умов договору, проте вони залишились не виконаними.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати орендних платежів стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За своєю правовою природою Договір, за яким між позивачем і відповідачем склалися господарські правовідносини, є договором найму.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За умовами п. 3.1 Договору, строк оплати орендної плати - не пізніше 27 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак орендна плата відповідачем в обумовлені укладеним ним з позивачем Договором розмірі та строки не внесена, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за Договором.
В порушення умов договору, відповідач сплату орендних платежів за період з квітня по грудень 2021 року в повному обсязі у встановлений строк не здійснив, що призвело до утворення у останнього заборгованості в розмірі 2657,85 грн. Доказів наявності підстав для звільнення від оплати орендних платежів у спірний період відповідачем не надано.
Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем заборгованості по орендним платежам є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.
Доводи відповідача про те, що у нього не настали передбачені договором підстави для оплати таких рахунків з огляду на ненадання позивачем належних доказів щомісячного направлення рахунків за спірний період, а також направлення рахунку за квітень 2021 року, в який включені послуги п'яти місяців, суд визнав необґрунтованими.
Суд зауважує, що умови укладеного сторонами договору не містять посилання на виникнення зобов'язання по оплаті з моменту отримання рахунків, тому зі спливом встановленого п. 3.1 Договору строку виникає обов'язок зі сплати вартості оренди. При цьому, розмір орендної плати в сумі 276,00 грн. (щомісячно) визначений сторонами в договорі, а отже відомий відповідачу.
Відповідач не заперечив факт користування орендованим приміщенням у спірний період з квітня по грудень 2021 року. Також відповідач не заперечив виставлення плати за послугу з енергозабезпечення, обов'язок зі сплати якої визначено договором.
Згідно із ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Суд зазначає, що відповідач, як сторона договору, мав зобов'язання виконувати його умови, зокрема, сплачувати плату за користування майном, не чекаючи надіслання рахунку чи пред'явлення вимоги іншою стороною договору. Листування з боку відповідача щодо надіслання йому рахунків, запиту щодо розміру орендної плати чи послуги з енергозабезпечення матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, суд визнав, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2657,85 грн. заборгованості з орендної плати заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
Позивач за прострочення відповідачем грошового зобов'язання нарахував та заявив до стягнення 2392,01 грн. пені, 186,60 грн. 3% річних та 942,95 грн. інфляційних втрат.
Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Позивачем вимога про стягнення 2392,01 грн. пені заявлена на підставі п. 8.2 Договору, відповідно до якого, у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.
Таким чином, сторонами в пункті 8.2 Договору визначено більшу тривалість періоду нарахування пені, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме - до дати погашення заборгованості.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 28.09.2021 по 01.03.2024, за заборгованістю за кожний місяць окремо, суд визнав його арифметично неправильним, оскільки позивачем при визначенні початку періоду нарахування пені не враховані приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України. За заборгованістю за жовтень 2021 року період прострочення - з 29.11.2021, оскільки 28.11.2021 є вихідним днем.
Згідно перерахунку суду загальна сума пені, яка стягується з відповідача на користь позивача становить 2388,88 грн. У стягненні 3,13 грн. пені вслід відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 28.09.2021 по 01.03.2024, за заборгованістю за кожний місяць окремо, суд визнав його арифметично неправильним, оскільки позивачем при визначенні початку періоду нарахування пені не враховані приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України. За заборгованістю за жовтень 2021 року період прострочення - з 29.11.2021, оскільки 28.11.2021 є вихідним днем.
Згідно перерахунку суду загальна сума 3% річних, яка стягується з відповідача на користь позивача становить 186,57 грн. У стягненні 0,03 грн. 3% річних судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період: жовтень 2021 року - січень 2024 року включно, суд визнав його правильним, до стягнення підлягає сума 942,95 грн. інфляційних втрат, як і визначено позивачем.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
В даному випадку позивачем позовні вимоги доведено частково, а відповідачем не спростовано визнані судом обґрунтованими позовні вимоги.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 2657,85 грн. основного боргу, 2388,88 грн. пені, 186,57 грн. 3% річних та 942,95 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (3,13 грн. пені та 0,03 грн. 3% річних) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2421,16 грн. судового збору (з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код 00130926) на користь акціонерного товариства “Укртелеком” (бул. Тараса Шевченка, буд. 18, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 21560766) 2657,85 грн. (дві тисячі шістсот п'ятдесят сім грн. 85 коп.) основного боргу, 2388,88 грн (дві тисячі триста вісімдесят вісім грн. 88 коп.) пені, 186,57 грн. (сто вісімдесят шість грн. 57 коп.) 3% річних, 942,95 грн. (дев'ятсот сорок дві грн. 95 коп.) інфляційних втрат та 2421,16 грн. (дві тисячі чотириста двадцять одну грн. 16 коп.) судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 31.05.2024.
Суддя В.В. Левкут