31.05.2024
Справа № 482/2408/23
Номер провадження 2/482/322/2024
31 травня 2024 року м. Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Сергієнка С.А., за участю секретаря Алєксєєнко В.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, -
Позивач, від імені та в інтересах якої на підставі договору діє адвокат Дмитренко І.М., звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок з усіма господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,19га, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
У своїх вимогах посилалася на те, що 08 травня 2003 року вона придбала у ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,19га по АДРЕСА_1 .
Позивач сплатила ОСОБА_3 25000 гривень, що становить повну вартість зазначених об'єктів нерухомості, про що вони склали відповідну розписку. При цьому продавець передав позивачу ключі від будинку та правовстановлюючі документи на нерухоме майно. Позивач почала проживати у вказаному будинку разом з сім'єю проводити ремонт, оплачувати комунальні послуги де і проживає по теперішній час.
При купівлі-продажу будинку сторони правочину домовились, оформити договір купівлі-продажу нотаріально після збору всіх необхідних документів.
Але після фактичного укладання договору ОСОБА_3 ухилявся від збору документів для нотаріального посвідчення угоди. Звернення позивача ігнорував. Потім, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер внаслідок чого позивач втратила можливість посвідчити нотаріально договір купівлі-продажу придбаного нею майна.
Спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є відповідач ОСОБА_2 .
З посиланням на те, що сторони виконали усі умови договору, однак з об'єктивних причин вони втратили можливість нотаріально посвідчити правочин, відповідно до положень ч.2 ст. 47 ЦК України ( в редакції 1963 року чинній на момент укладання договору) та ч.2 ст. 220 ЦК України, позивач просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу від 08.05.2003 р., укладений між позивачем та ОСОБА_3 , за яким позивач придбала житловий будинок з усіма господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,19га по АДРЕСА_1 , а також визнати за позивачем право власності на вищевказане майно.
У судове засідання позивач та її представник не з'явилися, представник надав до суду заяву про розгляд справи у їх з позивачем відсутність, позовні вимоги позивача підтримує повністю, просить суд про їх задоволення.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи за її відсутності.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Вивчивши доводи позову і матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_3 на праві власності належали житловий будинок з усіма господарськими будівлями та спорудами та земельна ділянка для обслуговування житлового будинку площею 0,19га, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі продажу посвідченого 27..12.1976 року секретарем Гур'ївської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області Дзюкна С.К. , зареєстрованого в реєстрі за №90, витягом про реєстрацію права власності виданим Новоодеським РКП «Новоодеське районне бюро технічної інвентаризації» за №8540371 від 05.10.2005 року, копією державного акту на право власності на землю серії МК №3728 від 20.06.1994 року виданого Гур'ївською сільською радою Новоодеського району Миколаївської області.
08.05.2003 року позивач ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , домовились про всі істотні умови укладення договору купівлі-продажу житлового будинку з усіма господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,19га, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
Цього ж дня 08.05.2003 року позивач і ОСОБА_3 домовились про ціну житлового будинку та земельної ділянки під ним за яку їх буде продано. На виконання домовленості позивач, передала продавцю всю суму грошей у розмірі 25000 гривень, яка відповідала ціні предметів купівлі-продажу.
Згідно розписки від 08.05.2003 року, ОСОБА_3 отримав від позивача грошові кошти в сумі 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень за угодою продаж вищевказаних житлового будинку з усіма господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,19га, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , що є повною ціною яку було узгоджено сторонами за продаж вказаного житлового будинку та земельної ділянки.
Після фактичного укладання договору ОСОБА_3 ухилявся від збору документів для нотаріального посвідчення угоди, ігнорував звернення позивача.
У подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 13 серпня 2003 року виданим Гур'ївською сільською радою Новоодеського району Миколаївської області.
Як видно із спадкової справи №40/04 початої у Новоодеській державній нотаріальній конторі Миколаївської області після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , єдиним спадкоємцем після його смерті є відповідач ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину і отримала свідоцтва про право на спадщину на іменні акції СЗАТ «Гур'ївка» (02.12.2005 року) та земельну ділянку площею 10,42 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва що розташована на території Гур'ївської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області. За видачою свідоцтв про право на спадщину на інше майно не зверталася.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст.47 ЦК України (в редакції 1963року яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Аналогічна норма зберіглася і у діючому на цей час Цивільному Кодексі України 2004 року, а саме ст.220ЦК України передбачає, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до абз. 3 та 4 п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах), міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.
За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.
Із наданих суду доказів вбачається, що на момент укладення угоди про купівлю-продаж належних ОСОБА_3 житлового будинку та земельної ділянки, між сторонами було досягнуто домовленості ціни за яку продається вказане нерухоме майно, було здійснено передачу грошових коштів у розмірі обумовленої ціни, після досягнення згоди щодо усіх істотних умов договору, позивач почала фактично проживати у спірному будинку та відповідно користуватися земельною ділянко на якій він розміщений, тобто відбулося повне виконання договору, але можливість нотаріального посвідчення вказаної угоди про яку домовилися сторони була втрачена.
Позивач з 08.05.2003 року володіє та користується житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою на якій він розміщений за адресою АДРЕСА_1 .
Отже, за вказаним договором, позивач набула право власності на вказаний житловий будинок.
Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, п.2 ч.1ст. 3 ЦК України та ч.1 ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно положень ч.3, 4 ст. 200 та ч.4 ст.206 ЦПК України суд у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Приймаючи до уваги те, що при укладенні угоди сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне фактичне виконання договору, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, з урахуванням наявного в позові клопотання позивача про покладення на нього судових витрат, витрати, пов'язані з розглядом справи у вигляді судового збору ухвалює покласти на позивача, за його згодою.
Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 285 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 08 травня 2003 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за яким ОСОБА_1 придбала житловий будинок з усіма господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,19га по АДРЕСА_1 за 25000грн.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок з усіма господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,19 га, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя: С.А.Сергієнко