Справа № 489/2380/24
Номер провадження 2/489/1278/24
Іменем України
17 травня 2024 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача 2 Ярош Н. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - відповідач 1), Миколаївської обласної прокуратури (далі - відповідач 2), Державної казначейської служби України (далі - відповідач 3), Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області (далі - відповідач 4) про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності
встановив
Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07.07.2017 слідчим СВ Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області майором поліції Романенко П.В. стосовно ОСОБА_2 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017150190001334 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. 24.12.2018 слідчим СВ Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області майором поліції Романенко П.В. ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення по матеріалах досудового розслідування №12017150190001334 від 07.07.2017 за ознаками ч.2 ст. 286 КК України. 28.12.2018 обвинувальний акт разом з реєстром матеріалів досудового розслідування відповідно до ст. 291 КПК України прокурором Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області молодшим радником юстиції Павловим М.О. передано для розгляду до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області. Під час судового розгляду кримінального провадження після дослідження всіх доказів в порядку ст. 340 КПК України прокурор Луценко А.В. дійшов переконання, що пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення за ч.2 ст. 286 КК України не знайшло свого підтвердження з огляду на сукупність досліджених доказів, а в діях ОСОБА_2 , як обвинуваченого, відсутній склад правопорушення та після виконання вимог ст. 341 КПК України прокурор відмовився від обвинувачення з викладенням мотивів відмови у постанові від 05.12.2023, яка погоджена з першим заступником керівника Вознесенської окружної прокуратури Митрофановим М. 05.12.2023 та долучена до матеріалів провадження. Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.12.2023 у справі №473/24/19 кримінальне провадження №12017150190001334 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, закрито у зв'язку з відмовою прокурора ОСОБА_3 від підтримання державного обвинувачення. 28.12.2023 вищевказана ухвала суду набрала законної сили.
Позивач вказує на те, що він незаконно перебував під слідством та судом з 24.12.2018 (дата оголошення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України) по 28.12.2023 (дата набрання законної сили ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.12.2023 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 ), тобто 6 років 0 місяців 5 днів (або 72 місяці 5 днів). Внаслідок незаконних дій органів поліції та прокуратури позивачу було завдано значних моральних страждань і переживань, що відобразилось на його самопочутті, у стосунках з оточуючими та рідними, здоров'ї, загалом на всіх сферах життя позивача. ОСОБА_2 зазначає, що в ході досудового розслідування справи він піддавався психологічному впливу з боку працівників поліції та прокуратури, його постійно викликали на допити. Позивачу доводилося їздити за межі м. Миколаєва на численні слідчі дії, у судові засідання, на що ним було витрачену значну суму коштів та часу. Як підозрюваний, а згодом обвинувачений в кримінальному провадженні, ОСОБА_2 був обмежений у своїх правах, на нього було покладено додаткові обов'язки. Вище вказана кримінальна справа завдала позивачу значних душевних хвилювань, оскільки він взагалі вважав себе не винним у кримінальному правопорушенні, а правоохоронні органи всілякими заходами намагалися притягнути його до кримінальної відповідальності. Цей факт пригнічував ОСОБА_2 та ставив в незручне положення при спілкуванні з оточуючими, сусідами, родиною. Позивачем здійснено розрахунок завданої йому моральної шкоди, відповідно до якого за період з 24.12.2018 по 28.12.2023 (72 місяці 5 днів) сума завданої моральної шкоди складає 577330 грн. ((72 місяці х 8000,00 грн. (мінімальна заробітна плата з 01.04.2024)) + (5 днів х 266 грн. (за 1 день))). Позивач просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 577330 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.
Представник відповідача 1 подав до суду відзив в якому зазначив, що позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача 1, а й наявність самої моральної шкоди і причинний зв'язок між поведінкою відповідача 1 та заподіяною шкодою. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. ОСОБА_2 не навів доказів та підстав на підтвердження спричинення йому моральної шкоди, не навів обґрунтування розміру моральної шкоди. Представник відповідача 1 вважає, що підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди відсутні, розмір відшкодування моральної шкоди є надуманим та визначеним позивачем без урахування засад розумності і виваженості, не відповідає характеру немайнових втрат, обсягу моральних страждань. Тому, представник відповідача 1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача 2 подав до суду відзив в якому зазначив, що ОСОБА_2 перебував під слідством та судом з 24.12.2018 (оголошення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення) по 28.12.2023 (набрання законної сили ухвалою про закриття кримінального провадження), що складає 72 місяці 4 дні. Враховуючи те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого, при визначенні такого розміру слід виходити з часу незаконного перебування під слідством та судом, а також розміру мінімальної заробітної плати, яка на час розгляду справи в суді відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01.01.2024 складає 7100,00 грн. В даному випадку відсутні підстави для визначення компенсації моральної шкоди в розмірі більшому, ніж передбачено Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Представник відповідача 3 та представник відповідача 4 подали до суду відзиви в яких зазначили, що наділення органів казначейства повноваженнями щодо виконання судових рішень про стягнення коштів з Державного бюджету України, не вказує на безумовний обов'язок останніх нести юридичну відповідальність за діяння держави і створених нею органів. Казначейство не завдало позивачу жодної моральної шкоди. Позов повинен бути безпосередньо пред'явлений до органу, що завдав шкоду. У разі задоволення позовних вимог при обчисленні розміру відшкодування моральної шкоди, суд має брати до уваги розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується, як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду (з 1 січня 2024 року - 1600,00 грн.). При задоволенні позовних вимог, розмір відшкодування моральної шкоди, який міг би бути стягнутий на користь позивача за період з 24.12.2018 по 28.12.2023 становить 5 років 0 місяців 4 дня або 60 календарних місяців та 4 дня. В розрахунок беруться повні календарні місяці, тобто 60 місяців х 1600 грн. = 96000,00 грн. Дане відшкодування визначається з урахуванням доведеності позивачем завданої моральної шкоди, заявлених ним вимог та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості. Представник відповідача 3 та представник відповідача 4 вважають, що розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 577330,00 грн. взагалі є необґрунтованим, не доведеним та не підтвердженим доказами. Тому, представник відповідача 3 та представник відповідача 4 просять відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив. Представник позивача вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі.
Представник відповідача 2 просила відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача 3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.
Представник відповідача 4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
З копії обвинувального акту від 28.12.2018 вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017150190001334 від 07.07.2017).
Відповідно до копії постанови про відмову від обвинувачення від 05.12.2023, складеної прокурором Вознесенської окружної прокуратури А. Луценка, погодженої першим заступником керівника Вознесенської окружної прокуратури М. Митрофановим 05.12.2023, постановлено відмовитись від обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, оскільки в діях ОСОБА_2 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Згідно з копією ухвали Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.12.2023 у справі №473/24/19 кримінальне провадження №12017150190001334 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, закрито у зв'язку з відмовою прокурора ОСОБА_3 від підтримання державного обвинувачення.
Відповідно до ст. 56 Конституції України, ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з положеннями ст. 1174, ч.ч. 1, 2 ст. 1167 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Моральна шкода відшкодовується: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
В п.п. 1-1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (ч.5 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
З ч.3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» вбачається, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Згідно з п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справа про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 (далі - ППВСУ №4 від 31.03.1995) відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
В п. 9 ППВСУ №4 від 31.03.1995 зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №464/3789/17 від 10.04.2019).
Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 761/16561/14-ц від 06.02.2018 межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 квітня 2024 року - 8000,00 грн.
Суд вважає підтвердженим заподіяння позивачу моральної шкоди у вигляді душевних страждань, переживань, які призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, що ОСОБА_2 зазнав у зв'язку з незаконним повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, направленням до суду обвинувального акту відповідно до якого позивач обвинувачувався у вище вказаному кримінальному правопорушенні.
Суд враховує, що ОСОБА_2 змушений був витрачати час, кошти та брати участь у слідчих діях. Крім того, ОСОБА_2 був позбавлений можливості користуватися, розпоряджатися своїм автомобілем, оскільки 12.07.2017 було накладено арешт на його автомобіль Honda Civic, з державним номерним знаком НОМЕР_1 .
Позивачем не надано до суду докази, які б підтверджували глибину страждань, а саме: покази свідків, які б вказували на відношення позивача до того, що сталося, тривалість страждань, докази погіршення стану здоров'я позивача, звернення його до лікарів, зміни життєвих обставин.
Суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди в даній справі необхідно обчислювати виходячи з одного мінімального розміру заробітної плати, встановленого законодавством на момент відшкодування (8000,00 грн. в місяць), за кожен місяць перебування позивача під слідством та судом, тобто за період з 24.12.2018 (дата повідомлення позивача про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України) по 28.12.2023 включно (дата набрання законної сили ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.12.2023 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 ), що складає 5 років 0 місяців 5 днів (60 календарних місяців 5 днів).
Суд не приймає заперечення відповідачів 3 та 4 щодо необхідності застосування розміру мінімальної заробітної плати в сумі 1600 грн., виходячи з такого.
Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є спеціальним і саме норми цього Закону регулюють порядок визначення моральної шкоди у спірних правовідносинах.
Зміни до ст. 13 вказаного Закону законодавцем не вносилися і його норми не передбачають визначення розміру відшкодування із розрахункової величини, визначеної будь-яким іншим законом, зокрема, Законом України «Про Державний бюджет України».
До того ж, Верховний Суд неодноразово у своїх постановах надавав тлумачення ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та висловлював правові позиції щодо порядку визначення розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі №6-2203цс15, від якого Верховний Суд не відступав та підтримує у своїх постановах, відповідно до ч.3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №705/4489/20 Верховний Суд щодо застосування ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначив, що тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Аналізуючи судову практику Верховного Суду про розгляді справ про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом суд встановив, що Верховний Суд роз'яснює про необхідність застосування «мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду», «виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом», «мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування», а тому дійшов висновку, що при вирішенні указаної справи необхідно виходити із установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» мінімальної заробітної плати у місячному розмірі 8000 грн.
Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року №6/5/3/41 затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», згідно з пунктом першим якого це Положення визначає порядок застосування зазначеного вище Закону.
Згідно з п.2 цього Положення, даний Закон встановлює випадки, умови та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу не є в розумінні ст.ст. 56, 62 Конституції України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. ст. 1167, 1176 ЦК України «виплатою», а відтак, підстави для застосування положень ч.2 ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» відсутні.
Такої ж правової позиції з питання застосування розміру мінімальної заробітної плати дійшов Миколаївський апеляційний суд у справі № 490/7139/23 (постанова від 06 травня 2024 року).
Таким чином, розмір відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, за 60 місяців становить 480000,00 грн. (60 календарних місяців х 8000,00 грн.) та за 5 днів складає 1290,30 грн. (8000,00 грн. / 31 день в грудні 2023 року = 258,06 грн. за один день в грудні 2023 року; 258,06 грн. х 5 днів = 1290,30 грн.), а разом становить 481290,30 грн. (480000,00 грн. + 1290,30 грн.).
В постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 242/4741/16-ц від 27.11.2019 зазначається, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, який зазначається порушником прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 522/11325/16-ц від 26.08.2020 якщо в відповідному законі чи іншому нормативному акті зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Суд приходить до висновку, що зазначення в позовній заяві співвідповідачами Державну казначейську службу України, Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області не впливає на правильність визначення належних відповідачів у справі, не є помилкою та відповідач 3, відповідач 4 є належними відповідачами у даній справі.
У зв'язку з наведеним, компенсація ОСОБА_2 моральної шкоди підлягає стягненню саме за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, оскільки позивачу завдана моральна шкода представниками органів державної влади - слідчим СВ Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області майором поліції П.В. Романенко, прокурором Вознесенської місцевої прокуратури молодшим радником юстиції М.О. Павловим.
На підставі вище викладеного, виходячи з принципу розумності, співмірності, строку незаконного перебування ОСОБА_2 під слідством та судом, розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, шляхом стягнення на користь позивача компенсації моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності у період з 24.12.2018 по 28.12.2023 включно, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України в розмірі 481290 грн. 30 коп.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" і судовий збір не сплачував, тому з відповідачів на користь позивача судовий збір не стягується.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 259, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) компенсацію моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності у період з 24.12.2018 по 28.12.2023 включно, в сумі 481290 грн. 30 коп. (чотириста вісімдесят одна тисяча двісті дев'яносто гривень тридцять копійок) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач 1: Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, код ЄДРПОУ 40108735, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Декабристів, буд. 5.
Відповідач 2: Миколаївська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910048, адреса: 54006, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28.
Відповідач 3: Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6.
Відповідач 4: Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області, код ЄДРПОУ 37992030, адреса: 54055, м. Миколаїв, просп. Центральний, буд. 141В.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 28.05.2024.
Суддя В. В. Кокорєв