Справа № 487/2092/23
Провадження № 2/487/273/24
24.05.2024 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Нікітіна Д.Г., при секретарі судового засідання Шульга В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третьої особи - ОСОБА_2 про визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації,
18.04.2023 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати за ним право на завершення приватизації в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 вказав, що є спадкоємцем за заповітом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану про смерть від 11.06.2021. За життя, 23.04.2021, спадкодавець ОСОБА_3 скала заповіт на користь нього, в якому на випадок своєї смерті зробила розпорядження на квартиру АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 , в установлений законом строк позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Інших спадкоємців у спадкодавця не має. У спадкодавця був відсутній правовстановлюючий документ на квартиру, оскільки за життя не було отримано свідоцтво про право власності на житло, в порядку приватизації. Проте, за життя ОСОБА_3 ,склала довіреність на ОСОБА_1 , в інтересах якої ОСОБА_1 отримав технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 , також подав до Миколаївської міської ради заяву та необхідні документи на приватизацію квартири АДРЕСА_1 та оформлення права власності на ОСОБА_3 ..
Посилаючись на неможливість оформлення спадщини в досудовому порядку, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
У відзиві на позов, який надано до суду 06.07.2023, Миколаївська міська рада в задоволенні позовних вимог просила відмовити так ОСОБА_1 не звертався у встановленому законом порядку щодо приватизації квартири, а тому квартира не є приватизованою та належить до комунальної власності. Тому, позивач є спадкоємцем померлої ОСОБА_3 за заповітом, яка не була власником квартири, у зв'язку із цим вона вправі передавати ті права та обов'язки, що належали їй на момент смерті.
Відповідач у відзиві вказує на те, що ОСОБА_1 не мешкав разом з ОСОБА_3 , що вбачається з наданих до суду письмових заяв сусідів, в яких зазначено, що ОСОБА_3 проживала за адресою АДРЕСА_2 одна до моменту смерті.
Крім того відповідач, повідомив, що є неналежним відповідачем, так як у справах, що стосуються приватизації майна є територіальні органи приватизації майна.
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 21.04.2023 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач надав до суду письмову заяву в якій просив розгляд справи провести за його відсутності, а позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву, просив розглядати справу у його відсутність.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, причину неявки суду не повідомила, про час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.
Згідно вимог статті 247ЦПК України,у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть НОМЕР_1 та витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 67003605, 10.06.2021 померла ОСОБА_3 , після смерті якої приватним нотаріусом заведено спадкову справу №68532284 до майна померлої.
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 26.10.2021 ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 по дату видачі довідки.
За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 23.04.2021, який посвідчено приватним нотаріусом Денисовою О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1902, відповідно до якого все своє майно, в тому числі квартиру АДРЕСА_1 , заповіла на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена за заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 .
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
Відповідно до статті 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до частини 1статті 1226 ЦК Україничастка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1222,1270 ЦК України).
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Однак з позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 не звертався до приватного нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину за заповітом у встановленому законом порядку та не отримано відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на підставі пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат».
Технічним паспортом на квартиру позивач підтвердив, що його виготовлено 30.04.2021 на ім'я ОСОБА_3 .
Як зазначає позивач та встановлено судом, право власності на вказану квартиру ОСОБА_3 оформлено за життя не було та державна реєстрація права власності на неї не здійснювалася.
Із змісту відзиву на позов вбачається, що приватизація житлового фонду здійснюється відповідно положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджених наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 (зі змінами). Рішенням Миколаївської міської ради від 20.12.2019 № 56/73 затверджено Перелік адміністративних послуг, які надаються виконавчими органами Миколаївської міської ради через департамент з надання адміністративних послуг міської ради, згідно якого приватизація майна комунальної власності здійснюється через вказаний Департамент.
Як вказує відповідач, відповідно до службової записки управління комунального майна Миколаївської міської ради від 7.07.2023 №23199/10.01-0/23-2 Управлінням 25.05.2021 за №206 зареєстровано заяву ОСОБА_3 про передачу в у приватну власність квартири АДРЕСА_3 отриману Управлінням від ДНАП ММР, яким дана заява була зареєстрована 24.05.2021 за №23040-000473791-003-09. У зв'язку зі смертю заявниці 10.06.2021 року, управлінням не винесено розпорядження про приватизацію даної квартири, розгляд заяви завершено.
Підпис на заяві ОСОБА_4 про передачу у приватну власність квартири засвідчений ОСББ "Обсерваторне-1", а саме ОСОБА_5 , без зазначення посади, тобто неможливо встановити повноваження даної особи.
Згідно зі службовою запискою Департаменту ЖКГ ММР підприємством, що обслуговує будинок по АДРЕСА_4 , з 01.01.2021 року є ТОВ "УК "БРИЗ ПРО".
Таким чином засвідчення підпису на заяві ОСОБА_4 виконано неналежною особою.
З огляду на зазначене вбачається, що ОСОБА_4 зверталась до органу приватизації з неналежно оформленою заявою.
Тому у неї було лише право користування квартирою, яка належить до комунальної власності.
Отже, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.01.2022 №120 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_5 включено до числа службових.
В подальшому, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.02.2022 №189, від 04.11.2022 №620 та від 29.12.2022 №773 затверджено рішення Первинної профспілкової організації Комунального некомерційного підприємства Миколаївської обласної ради "Миколаївська обласна клінічна лікарня" про надання службового приміщення і видано спеціальний ордер на 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_5 лікарю УЗД КНК "МОКЛ" МОР ОСОБА_2 , на склад сім'ї - 1 особа та виключено з числа службових 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_5 та надано для постійного проживання ОСОБА_2 , на склад сім'ї - 1 особа. Зобов'язано балансоутримувача укласти договір найму вищевказаної квартири з наймачем ОСОБА_2 .
Дана інформація підтверджується службовою запискою відділу обліку та розподілу житла від 10.07.2023 №21929/02.11-19/23-2.
При вирішенні спору суд виходить з наступного правого регулювання.
Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦКУкраїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до вимог пункту 1 частини другоїстатті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартири (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнату у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України (стаття 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Відповідно до статей 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.
У частині п'ятій пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що в разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.
Отже, право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.
Більш того, розглядаючи справу № 752/6593/18 від 07 листопада 2019 року Верховний суд пояснив, що, якщо громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною ч.3 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 11.12.2013 у справі № 6-121цс13 та постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 719/179/17 (провадження № 61-1728св17), від 27.03.2019 у справі № 669/629/16-ц (провадження № 61-19598св18) та від 07.07.2021 у справі № 175/4089/18 (провадження № 61-810св20)
Таким чином, обов'язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживали спадкодавці, але померли до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 уклала договір на надання комплексу інформаційних послуг з приватизації житла з ТОВ «Житло». В свою чергу, як вказує позивач, між Управлінням комунальної власності Миколаївської міської ради та ТОВ «Житло» був укладений договір про надання посередницьких послуг щодо збору документів для приватизації нерухомого майна.
При цьому, будь-яких доказів укладення такого договору суду не надано. Надано лише копію корінця ТОВ «Житло», що не містить жодних доказів по справі.
Між тим, як зазначено у відзиві на позов та клопотанням до нього, відповідно до службової записки управління комунального майна Миколаївської міської ради від 7.07.2023 №23199/10.01-0/23-2 Управлінням 25.05.2021 за №206 зареєстровано заяву ОСОБА_3 про передачу в у приватну власність квартири АДРЕСА_3 отриману Управлінням від ДНАП ММР, яким дана заява була зареєстрована 24.05.2021 за №23040-000473791-003-09. У зв'язку зі смертю заявниці 10.06.2021 року, управлінням не винесено розпорядження про приватизацію даної квартири, розгляд заяви завершено.
Підпис на заяві ОСОБА_4 про передачу у приватну власність квартири засвідчений ОСББ "Обсерваторне-1", а саме ОСОБА_5 , без зазначення посади, тобто неможливо встановити повноваження даної особи.
Згідно зі службовою запискою Департаменту ЖКГ ММР підприємством, що обслуговує будинок по АДРЕСА_4 , з 01.01.2021 року є ТОВ "УК "БРИЗ ПРО".
Таким чином засвідчення підпису на заяві ОСОБА_4 виконано неналежною особою.
З огляду на зазначене вбачається, що ОСОБА_4 зверталась до органу приватизації з неналежно оформленою заявою.
Згідно з ч.1 ст. 118 Житлового кодексу Української РСР Службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3 загальних положень Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними, затвердженого постановою ради Міністрів УРСР від 04.02.1998 №37, жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення.
Нормами ч.1 ст. 119 Житлового кодексу Української РСР встановлено перелік категорій робітників, яким може бути надано службові жилі приміщення. Відповідно п. 13 зазначеного Переліку Головний лікар, лікар, фахівець з базовою або неповною вищою медичною освітою - є таким працівником, який може отримати службову квартиру.
Статтею 121 передбачено службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншого громадського об'єднання.
Відповідно до ч.1 ст. 122 Житлового кодексу Української РСР На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.
Отже, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.01.2022 №120 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_5 включено до числа службових.
В подальшому, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.02.2022 №189, від 04.11.2022 №620 та від 29.12.2022 №773 затверджено рішення Первинної профспілкової організації Комунального некомерційного підприємства Миколаївської обласної ради "Миколаївська обласна клінічна лікарня" про надання службового приміщення і видано спеціальний ордер на 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_5 лікарю УЗД КНК "МОКЛ" МОР ОСОБА_2 , на склад сім'ї - 1 особа та виключено з числа службових 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_5 та надано для постійного проживання ОСОБА_2 , на склад сім'ї - 1 особа. Зобов'язано балансоутримувача укласти договір найму вищевказаної квартири з наймачем ОСОБА_2 .
Дана інформація підтверджується службовою запискою відділу обліку та розподілу житла від 10.07.2023 №21929/02.11-19/23-2.
За положеннями статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 13 ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимогстатті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно частин першої, другої статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановленні обставини та оцінивши наявні у справі докази, а також те, що доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, так як позивач не надала доказів звернення ОСОБА_3 до компетентного органу з належно оформленою заявою про приватизацію квартири. Докази наявності її договірних відносин з ТОВ «Житло» не є підтвердженням того, що в установленому законом порядку вона звернулася до компетентного органу з питання приватизації квартири. За таких обставин, відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, у зв'язку з неналежним обраним способом захисту прав.
Керуючись статтями4,19,141,200, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третьої особи - ОСОБА_2 про визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації відмовити.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса для листування: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Миколаївська міська рада, код ЄДРПОУ 26565573, місцезнаходження: м.Миколаїв, вул.Адміральська, 20;
Третя особа - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Д.Г. Нікітін