23.05.2024 Справа № 469/1129/21
2/469/120/24
23 травня 2024 року с-ще Березанка
Березанський районний суд Миколаївської області у складі :
головуючого судді - Гапоненко Н.О.,
за участю секретаря судового засідання - Якубець С.В.,
позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - не з'явились,
представник позивачів ОСОБА_3 - не з'явилась,
відповідач ОСОБА_4 - не з'явився,
представник відповідача ОСОБА_5 - не з'явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих ушкодженням здоров"я внаслідок вчинення кримінального правопорушення,-
в с т а н о в ив:
Позивачі 02 грудня 2021 року звернулися до суду з вказаним позовом, у якому просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 12500,35 грн. та моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн., на користь ОСОБА_1 - моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн., посилаючись на те, що зазначена шкода завдана внаслідок завдання відповідачем 01 січня 2018 року тілесних ушкоджень позивачу ОСОБА_1 ; відповідач у зв"язку з цим обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, проте Березанським районним судом Миколаївської області 01 липня 20021 року був звільнений від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності, а заявлений потерпілим ОСОБА_1 та його законним представником ОСОБА_2 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих злочином, залишений без розгляду.
18 січня 2022 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивачі та їх представник ОСОБА_3 у судове засідання, у якому ухвалене рішення, не з'явились, представник позивачів надала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Представник позивачів надала відповідь на відзив, у якій зазначала, що відповідач на стадії досудового розслідування частково відшкодував завдану позивачу ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 10000,00 грн., але в заяві від 16 лютого 2018 року на ім'я слідчого про ознайомлення із правом на подання позовної заяви ним зазначено про намір звернення до суду із позовною заявою про про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з урахуванням подальшого лікування; позивач ОСОБА_2 на стадії досудового розслідування визнана законним представником потерпілого ОСОБА_1 , брала участь у всіх процесуальних діях на всіх стадії кримінального провадження; посилається на необґрунтованість відзиву і доведеність обставин, викладених позивачем, просила залишити відзив без уваги, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. У судовому засіданні, яке відкладене судом, представник позивача пояснила, що 10000 грн. відшкодовані позивачеві ОСОБА_1 у рахунок матеріальної шкоди за розпискою під час досудового розслідування, а заявлені у позові витрати здійснені після закінчення досудового розслідування.
Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 у судове засідання, у якому ухвалене рішення, не з'явились, представник відповідача надала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності; надала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач повністю відшкодував позивачу - потерпілому ОСОБА_1 матеріальні та моральні збитки та сплатив під час досудового розслідування 10000,00 грн., тому в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди просила відмовити; позивач ОСОБА_2 не визнана потерпілою та цивільним позивачем у кримінальному провадженні за обвинуваченнмя ОСОБА_4 за ст. 125 КК України, а позивач ОСОБА_1 є повнолітньою особою, тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити. Вважає, що позивачі не надали належних доказів на підтвердження позовних вимог. У судовому засіданні, яке було відкладене судом, представник відповідача посилалась на необхідність врахування тяжкості кримінального правопорушення, неналежність наданих позивачем чеків на придбання ліків у зв"язку з відсутністю виписних епікризів щодо призначення ліків, та відсутність ліцензій у осіб, які надавали транспортні послуги.
Зважаючи, що сторони виклали свою позицію у направлених до суду відзиві та відповіді на відзив, повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, але не скористалися своїм правом взяти участь у судовому засіданні або надати заяви про його відкладення, що не перешкоджає розгляду справи по суті, суд на підставі ст.223 ЦПК України вирішив справу без присутності учасників справи.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2021 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченного ч.2 ст.125 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв"язку із закінченням строків давності; кримінальне провадження № 12018150150000001 від 01 січня 2018 року закрито у зв'язку зі звільненням обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності; цивільний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення злочину, залишено без розгляду, роз"яснено сторонам можливість вирішення спору у порядку цивільного судочинства (а.с.14-15).
Зі змісту ухвали вбачається, що згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні 12018150150000001 від 01 січня 2018 року, ОСОБА_4 обвинувачувався у тому, що він 01 січня 2018 року приблизно о 04.00 год., перебуваючи біля будинку культури по АДРЕСА_1 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин умисно наніс ОСОБА_1 один удар лобною областю та один удар кулаком правої руки в область голови та обличчя зліва, чим спричинив потерпілому ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді синця навколо лівого ока і лівої брови, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, та у вигляді рани у лівій лобній області, перелому кісток носу і струсу головного мозку, кожне з яких за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров"я, чим вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров"я.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з ч.7 ст.128 ЦПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Закриття кримінального провадження, згідно з п.1 ч.2 ст.284 ЦПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду, у зв'язку з чим позивач звернувся в порядку цивільного судочинства з відповідним позовом про стягнення моральної шкоди, оскільки йому була заподіяна така шкода, внаслідок протиправних дій відповідача.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст..49 КК України (у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності) доктриною кримінального права визначено як нереабілітуючу підставу звільнення від кримінальної відповідальності.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №398/571/15-ц (провадження №61-1059св20) зроблено висновок про те, що звільнення від кримінальної відповідальності в контексті розглядуваного правового інституту не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.
У постановах Верховного Суду від 10 липня 2021 у справі №161/694/20 (провадження №51-811км21), від 17 серпня 2022 року у справі №346/4425/18 (провадження №61-7008св21) сформульовано висновок про те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України є нереабілітуючими обставинами, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу заподіяну з його вини матеріальну шкоду.
При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої постановлено ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Схожа позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 липня 2022 року у справі №752/13375/19.
Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_4 на продовженні кримінального провадження та ухваленні виправдувального вироку не наполягав, кримінальне провадження в справі закрито саме за його клопотанням з підстав, що не є реабілітуючими, суд вважає, що між протиправними діями відповідача, виною відповідача у вчиненні кримінального правопорушення та наслідками у виді заподіяння позивачу ОСОБА_1 , як потерпілому, у даному кримінальному правопорушенні шкоди є причинно-наслідковий зв'язок.
У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 1 ст.1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.ч.1, 5-6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Позивач ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 12500,35 грн., посилаючись на те, що на момент вчинення злочину відповідачем позивач ОСОБА_1 був неповнолітнім, не працював, навчався, не мав свого особистого доходу, тому всі матеріальні витрати на придбання медикаментів, медичних виробів та здійснення медичних обстежень понесла вона як мати, витрати на медикаменти та медичне обстеження становлять 6800,35 грн., витрати на транспортні послуги - 5700,00 грн..
На підтвердження понесених матеріальних витрат надано копії виписного епікризу з медичної картки ОСОБА_1 , направлення на консультацію в БСМП м. Миколаєва, результати МРТ, виписки із медичної карти стаціонарного хворого, копії квитанції, товарних чеків та актів виконаних робіт.
Відповідно до наявних у матеріалах справи чеків про придбання ліків, які містять дати та перелік придбаних ліків на загальну суму 1378,90 грн., вказані витрати здійснені відповідно до лікарських призначень, вказаних у медичних документах ОСОБА_1 , та у дати, що відповідають періоду лікування та обстеження ОСОБА_1 . Розмір витрат, підтверджених чеками, та здійснення їх позивачем ОСОБА_2 як матір"ю потерпілого ОСОБА_1 відповідачем не оспорюється.
Інші надані позивачем чеки та квитанції не містять дати оплати та частково відомостей про придбаний товар, а тому не можуть бути враховані судом як неналежний доказ здійснення витрат.
Щодо стягнення транспортних витрат суд зазначає, що позивачем дійсно не надано відомості про ліцензування діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо надання транспортних послуг з перевезення, однак судом не вирішується питання правомірності діяльності особи, що надає послуги, та враховується відсутність доказів того, що така діяльність носила характер підприємницької, тобто потребувала такого ліцензування відповідно до законодавства.
У виписному епікризі позивача ОСОБА_1 зазначено, що він перебував на стаціонарному лікуванні у Березанській ЦРЛ з 01 січня 2018 року по 09 січня 2018 року; з довідок Березанської ЦРЛ вбачається, що позивач ОСОБА_1 проходив рентгенологічне обстеження в ЦРЛ 19 січня 2018 року; місце його проживання відрізняється від місцезнаходження лікарні, тому надання транспортних послуг для прибуття та вибуття з лікарні вбачається необхідним; необхідність здійснення витрат на транспортні послуги за інші дні, крім дня прибуття до лікарні та вибуття з лікарні, позивачем не підтверджено. Тому суд стягує транспортні витрати за 01 січня 2018 року, 09 січня 2018 року та 19 січня 2018 року у розмірі 420,00 грн.
Усього підлягає стягненню матеріальна шкода 420,00 грн.+1378,90 грн.=
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача ОСОБА_8 на те, що відповідачем відшкодовано потерпілому ОСОБА_1 в рахунок матеріальної і моральної шкоди 10000,00 грн., оскільки у заяві ОСОБА_1 від 16 лютого 2018 року (а.с.81) вказано про отримання ним цих коштів у рахунок завданої йому матеріальної шкоди; вимоги про стягнення матеріальної шкоди позивачем ОСОБА_1 не заявлено; відповідачем також не доведено, що до складу цих коштів входили витрати, що заявлені ОСОБА_2 .
Крім того, суд не бере уваги додаткові докази, надані до позовної заяви, а саме: консультативний висновок лікаря невролога від 17 січня 2000 року, висновок дослідження від 10 квітня 2023 року, , рахунок за консультацію невропатолога від 13 квітня 2023 року, довідку невропатолога від 01 травня 2023 року та рахунок за проведення аналізів від 06 серпня 2023 року (а.с.84-86, 88) з підстав їх неналежності, оскільки відсутній зв'язок між наданими доказами та обставинами, зазначеними у позовній заяві.
Надані до позовної заяви в якості доказів фотознімки ОСОБА_1 після побиття суд вважає неналежними і недопустимими доказами та не бере до уваги, оскільки вони одержані з порушенням порядку, встановленого законом (на фотознімках не зазначено, хто саме зображений, не зазначено час та місце, ким та коли зроблені фотознімки).
Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною другою ст.23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У відповідності до ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі №635/6868/16-ц.
При розгляді справи суд з'ясовує: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача; факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину; зв'язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач; обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди.
Тобто, відшкодування моральної шкоди передбачає необхідність встановлення певних обставин, а саме протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди та зв'язок цих протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди із самою шкодою, майновою чи моральною.
Вказані висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі №761/28949/17.
Оскільки заподіяння моральної шкоди позивачам відповідачем не спростовується та підтверджено матеріалами справи, зокрема, медичними документами ОСОБА_1 , суд виходить з того, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її необґрунтованого збагачення.
Позивач ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн., яка полягає в глибоких моральних та фізичних стражданнях, викликаних пошкодженням здоров'я, а також в кординальній зміні привичного образу життя, яке після отриманих травм не буде вже таким активним і продуктивним, позивач вимушений вести спокійний та обмежений спосіб життя через приступи головного болю, підвищеного тиску та порушення пам'яті через отримані травми.
При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 , суд враховує зазначені в ухвалі про закриття кримінального провадження відомості про характер тілесних ушкоджень, які були завдані позивачу та які відносяться до легких тілесних ушкоджень, ступень та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані перенесенням ним фізичного болю, глибину моральних страждань позивача внаслідок протиправних дій щодо нього, поведінку відповідача, і приходить до висновку, що визначений позивачем розмір моральної шкоди, заподіяної йому відповідачем, є завищеним. На переконання суду, з урахуванням принципу розумності та справедливості, адекватний розмір моральної шкоди становить 20000,00 грн..
Позивач ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн., яка полягає в глибоких моральних стражданнях з приводу травм, нанесених її сину ОСОБА_1 , глибокому хвилюванні за майбутнє здоров'я сина, оскільки наслідки побиття сина мають вираження в порушенні стану його нервової системи, порушенні пам'яті, тому потрібно постійно слідкувати за станом його здоров'я; вона неодноразово лікувалась від підвищеного тиску та змушена була приймати заспокійливе.
Враховуючи глибину моральних переживань та душевних страждань, яких зазнала позивач ОСОБА_2 , виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про те, що відповідачем ОСОБА_4 підлягає до відшкодування на користь позивача моральна шкода у розмірі 2000,00 грн..
Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачі на підставі п.2 та п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору при поданні цієї позовної заяви.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи те, що позивачі звільнені від сплати судового збору за подачу позову згі вимог чинного законодавства, а їх позовні вимоги задоволені частково, тому з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих ушкодженням здоров"я внаслідок вчинення кримінального правопорушення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 1798,90 грн. та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн., усього стягнути - 6798,90 гривень.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір на користь держави в розмірі 1073,60 грн..
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: