Справа № 127/16372/24
Провадження № 3/127/4227/24
30.05.2024м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 11.05.2024 о 08.36 год. по вул. Гніванське шосе, 2 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки Mercedes-Benz, д.н. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме виражене тремтіння пальців рук, підвищена жвавість рухів, звужені зіниці, які не реагують на світло, однак від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відповідно до встановленого порядку відмовився.
ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення не визнав та суду пояснив, що його зупинили за перевищення швидкості, в ході спілкування працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, однак виявлені у нього ознаки йому названі не були. Він погодився на проходження такого огляду і працівники поліції повідомили, що поїдуть до медичного закладу. Однак протягом двадцяти хвилин працівники поліції не вживали заходів, спрямованих на поїздку для проведення його огляду і він у зв'язку з цим їм про це декілька разів нагадував. Приблизно через 20 хвилин після чергового нагадування про необхідність поїздки на огляд працівники поліції повідомили, що оформлять відмову від проходження огляду. Він погодився на це, оскільки не мав можливості очікувати більше.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку його захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З диспозиції статті 130 КпАП випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто зазначеною правовою нормою встановлено альтернативні склади правопорушення: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності в діянні ОСОБА_1 складу зазначеного вище правопорушення, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Суд вважає за доцільне зауважити, що пунктом 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі - Інструкція) визначені ознаки наркотичного сп'яніння чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Такими ознаками, як слідує з наведеної Інструкції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
З наданих суду матеріалів, випливає, що 11.05.2024 о 08.36 год. по вул. Гніванське шосе, 2 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки Mercedes-Benz, д.н. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме виражене тремтіння пальців рук, підвищена жвавість рухів, звужені зіниці, які не реагують на світло, однак від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відповідно до встановленого порядку відмовився.
На підтвердження зазначеної обставини суду надані направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Направлення), рапорт поліцейського (далі - Рапорт) та диск із записами з нагрудних камер поліцейських (далі - Запис).
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, заперечуючи правову підставу притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, посилався на те, що його підзахисному не були названі ознаки наркотичного сп'яніння, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та Рапорті. Оцінюючи зазначені твердження захисника, суд вважає за доцільне зауважити, що з оглянутих в судовому засіданні фрагментів Запису випливає, що ОСОБА_1 не були названі ознаки наркотичного сп'яніння, які у нього були виявлені. Натомість з фрагментів Запису випливає, що після зупинки керованого ОСОБА_1 автомобіля працівник поліції повідомив своїй напарниці, що водій наркоман, оскільки він бачить наркоманів візуально. Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в судовому засіданні звернув увагу суду на фрагмент запису, де працівник поліції на зазначені вище повідомлення відповіла, що по базі даних вона не знаходить підтвердження відомостей про те, що ОСОБА_1 наркоман. Наведені обставини, на переконання суду, свідчать про слушність зауважень захисника в частині того, що його підзахисному не були названі ознаки наркотичного сп'яніння, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та рапорті.
Суд враховує, що частиною першою статті 266 КпАП визначено, що особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Тому зі змісту цієї норми випливає, що правові підстави для направлення водія на огляд на стан сп'яніння виникає з моменту виявлення ознак сп'яніння. Ознаки наркотичного сп'яніння визначені у пункті 4 розділу І Інструкції.
Як суд зазначив вище, ОСОБА_1 не були названі виявлені у нього ознаки наркотичного сп'яніння як підстава для направлення на огляд на стан наркотичного сп'яніння. Разом з тим, суд має надати оцінку дотримання порядку проведення огляду на стан сп'яніння, який визначений статтею 266 КпАП.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, посилався на те, що Запис не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки останній здійснений не безперервно.
Оцінюючи зазначені доводи захисника, суд вважає за доцільне зауважити, що пунктом 5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 (далі - Інструкція № 1026) визначено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Крім того, частиною другою статті 266 КпАП визначено, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків; матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, твердження захисника щодо недотримання наведених вище приписів щодо безперервності Запису слушні. Разом з тим, ні приписи КпАП, ні Інструкції № 1026 не містять застережень, що у разі недотримання вимог цих актів Запис є недопустимим доказом. Тому суд вважає, що Запис має бути оцінений судом з урахуванням положень статті 252 КпАП.
Як суд зазначив вище, з оглянутого в судовому засіданні Запису випливає, що ОСОБА_1 не були названі ознаки сп'яніння, на які здійснене посилання у Протоколі та Рапорті, натомість було запропоноване проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, на що останній погодився. Також вище суд зазначив, що порядок огляду на стан сп'яніння регламентований статтею 266 КпАП.
Згідно з реченням першим частини другої статті 266 КпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Слід зауважити, що процедура такого огляду регламентована реченням другим частини другої статті 266 КпАП, зі змісту якого випливає, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Відповідно до приписів реченням третього частини другої статті 266 КпАП матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, реченням першим частини третьої статті 266 КпАП визначено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Крім того, відповідно до речення другого частини другої статті 266 КпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. А реченням третім частини другої статті 266 КпАП визначено, що матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, положення речення другого частини другої статті 266 КпАП уповноважують працівника поліції залучити до огляду двох свідків у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису. Натомість, як свідчать надані суду матеріали справи, працівники поліції здійснювали такий запис.
Як суд вже зазначав, реченням першим частини другої статті 266 КпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. І, як випливає зі змісту речення першого частини третьої статті 266 КпАП випливає, лише у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
При цьому частиною п'ятою статті 266 КпАП визначено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно з твердженням захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, його підзахисний не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленої законом процедури. Зокрема, як зауважив захисник, його підзахисному не були названі ознаки наркотичного сп'яніння, однак, незважаючи на це, він погодився на проходження огляду. Разом з тим, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в судовому засіданні зауважив, що після висловлення його підзахисним пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, працівники поліції протягом тривалого часу не вживали заходів, спрямованих на забезпечення проведення такого огляду.
Оцінюючи ці твердження захисника, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Відповідно до пункту 9 розділу І Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Аналогічне застереження наявне і у реченні першому частини четвертої статті 266 КпАП.
Отже, наведені приписи Інструкції не містять положення про негайне направлення водія на огляд на стан сп'яніння до закладу охорони здоров'я. Однак суд враховує, що надані фрагменти Запису містять значні перерви. Наявність таких перерв не дозволяє спростувати або підтвердити твердження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в частині того, що він неодноразово просив працівників поліції здійснити його доставлення до закладу охорони здоров'я з метою його огляду на стан сп'яніння. У зв'язку з цим суд вважає слушними твердження захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності в частині того, що недотримання вимог Інструкції № 1026 призвела до неповного фіксування обставин, за яких був складений протокол про адміністративне правопорушення. Крім того, з оглянутих в судовому засіданні фрагментів випливає, що чітка відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння зафіксована не була, натомість через 19 хвилин після його згоди на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння працівники поліції почали роз'яснювати останньому, що буде проведений розгляд адміністративних матеріалів. Надані суду фрагменти Запису не містять спростування твердження ОСОБА_1 про те, що останній неодноразово просив забезпечити його направлення на огляд на стан сп'яніння. При цьому реченням другим частини четвертої статті 266 КпАП регламентовано, що огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Тому суд вважає слушним посилання захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на те, що його підзахисний за умови відмови працівників поліції забезпечити доставку його підзахисного до закладу охорони здоров'я самостійно пройти такий огляд не міг. Крім того, з оглянутих судом фрагментів Запису випливає, що після чергової перерви у Записі ОСОБА_1 було повідомлено про оформлення матеріалів за фактом відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. При цьому суд вважає слушними і посилання захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на те, що згідно з фрагментами Запису Направлення було оформлене разом з протоколом про адміністративне правопорушення.
Як суд зазначив вище, реченням першим частини першої статті 266 КпАП встановлена імперативна вимога про відсторонення осіб, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. При цьому реченням першим частини третьої статті 266 КпАП випливає, лише у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Отже, аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд вважає, що твердження у протоколі про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння саме у встановленому законом порядку не ґрунтуються на наданих суду матеріалах справи.
Суд вважає за доцільне звернути увагу, що у прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначено, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.
З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов до висновку, що об'єктивними даними не підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі необхідно закрити.
Керуючись статтями 130, 283, 284 КпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: