Справа № 127/38171/23
Провадження № 8/127/5/24
27 травня 2024 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
за участю: секретаря Шмигори О.В.,
представника заявника ОСОБА_1 ,
стягувача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 13.12.2023 року у цивільній справі №127/38171/23 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей, -
Заявник ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, відповідно до якої просить скасувати судовий наказ, виданий 13.12.2023 року Вінницьким міським судом Вінницької області у справі №127/38171/23 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття, починаючи стягнення з 07.12.2023 року і закрити провадження у справі.
Заява мотивована тим, що судом при видачі судового наказу не було враховано обставини, що мають істотне значення для вирішення питання про стягнення аліментів. Зокрема, між сторонами було нотаріально посвідчено договір щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дитини та порядок їх утримання від 29.11.2023 року. У договорі сторони погодили про місце проживання дітей та про порядок здійснення батьківських прав матір'ю та батьком, який проживає окремо від дитини. При цьому вони погодили, що мати зобов'язується не порушувати у судовому порядку питання сплати аліментів батьком у разі сумлінного виконання батьком п. 3.2.2. цього договору.
Також договором закріплено обов'язок батька нести витрати з оплати за навчання та виховання у загальноосвітніх навчальних закладах та відвідування гуртків та закладів позашкільної різної тематики та характеру, вчасно вносити оплату за навчання та виховання дітей. Тобто, між сторонами було узгоджено порядок здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дітей, шляхом укладення договорів відповідно до ч. 4 ст. 157 СК України. Зміст договорів свідчить про неможливість звернення ОСОБА_2 до суду з метою стягнення з нього аліментів на утримання дітей. Таким чином, судовий наказ суперечить існуючої між ними домовленості. За існуючих обставин на ОСОБА_3 фактично покладається подвійний обов'язок з утримання дітей. Крім того, діти проживають уквартирі, яка належить матері ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 2 ст. 429 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи
Представник заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 у судовому засіданні вимоги заяви підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав викладених у заяві.
Стягувач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення заяви з підстав викладених у письмовому запереченні на заяву. Додатково повідомила, що ново виявленою обставиною, на думку заявника, є укладені між батьками договори щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дитини та порядок її утримання. Про наявність цієї обставини заявнику було відомо, адже укладення даних договорів запропоновано саме ОСОБА_3 , який також був і ініціатором розлучення, бо окрім двох дітей, він ймовірно набув ще інших дітей, яких має утримувати. ОСОБА_3 працює старшим слідчим в особливо важливих справах та у своїй діяльності керується Законом України «Про Національну поліцію», проте при укладанні вказаних вище договорів він не переймався правами своєї колишньої сім'ї та погрожував, що якщо вона не підпише цей договір, то він застосує всі свої можливості: вона залишиться на вулиці, позбавить дітей. Тому запропоновану ним редакцію договорів, вона була вимушена підписати без будь-яких змін. Ще під час подружнього життя ОСОБА_3 не давав кошти на утримання дітей, і вона неодноразово мала намір звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів, проте не наважувалася через погрози. Як вбачається із долучених квитанцій, боржник ретельно їх почав збирати саме після укладення вказаних договорів. На момент купівлі ОСОБА_3 ліків, діти не хворіли. Частина придбаних речей є неякісними чи не підходять по розміру. З приводу умов договорів про оплату навчання, то держава забезпечує безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, вищої освіти. Однак, ОСОБА_3 а договорі зазначив, що зобов'язується оплачувати те, що не потребує оплати, але зовсім забув, що для забезпечення розвитку дітей потрібне здорове харчування, одяг, взуття, ліки, предмети особистої гігієни, іграшки тощо. Укладені 09.11.2023 року договори між батьками щодо здійснення батьківських прав не містять жодних умов щодо порядку, розмірів та строків виплати коштів на утримання дітей, тому посилання на них є безпідставними. Крім того, вони порушують права дитини встановлені СК України. Пункт 3.1.4. договору щодо здійснення батьківських прав, відповідно до якого мати зобов'язується не порушувати у судовому порядку питання щодо сплати аліментів, за своєю природою є нікчемним, адже спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина. Таким чином, наведені заявником обставини у якості нововиявлених обставин, були відомі заявнику на час розгляду справи, не входять до предмета доказування у справі та не можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі, оскільки нормами права розмір аліментів які присуджуються за судовим наказом, чітко зафіксований і не залежить від таких обставин, як укладення договору між батьками щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дитини та порядок її утримання. Просила відмовити в задоволені заяви про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами та залишити судовий наказ в силі.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що заяву слід задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до копій свідоцтв про народження, стягувач та боржник за судовим наказом є батьками: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6, 7)
07.12.2023 року до Вінницького міського суду Вінницької області звернулася ОСОБА_2 із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей (а.с. 1-3).
Судом встановлено, що 13.12.2023 року року Вінницьким міським судом Вінницької області у справі №127/38171/23 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття, починаючи стягнення з 07.12.2023 року (а.с. 10).
Судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу 5 ЦПК України.
Згідно з ч.ч. 7, 8 ст. 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч. 4 ст. 423 ЦПК України).
Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» визначено, що нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v.Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46) процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Вирішуючи питання про видачу судового наказу суд повинен дотриматися положень ст. 161 ЦПК України, якою визначено перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ з урахуванням доказів, доданих до цієї заяви.
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті, на двох дітей однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідності залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В статті 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Як на нововиявлені обставини боржник ОСОБА_3 посилається на подвійне стягнення коштів на утримання дітей, оскільки 09.11.2023 року між батьками було нотаріально посвідчено два договори щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дитини та порядку їх утримання (а.с. 76-79).
Вказана обставина є істотною для справи, яка не була і не могла бути відома суду на час розгляду справи.
За приписами ст. 429 ЦПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.
Виходячи з того, що особливістю розгляду судом заяви про видачу судового наказу є те, що такий розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника (ч. 1 ст. 167 ЦПК України), дана обставина є нововиявленою в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, оскільки вона є істотною для справи обставиною, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома на час розгляду судом заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, беручи до уваги доводи учасників розгляду, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви щодо скасування судового наказу за нововиявленими обставинами.
Щодо вимоги про закриття провадження у справі, то вона не підлягає до задоволення, оскільки з огляду на особливості розгляду заяв в порядку наказного провадження якими безпосередньо передбачено, що суд може видати судовий наказ або постановити ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог ст. 163 цього Кодексу.
З долучених до заяви про видачу судового наказу документів вбачається, що ОСОБА_2 не було додано суду примірники договорів про утримання дітей, в звязку з чим нею не було доведено своїх вимог, а судом на момент видачі судового наказу не було встановлено дійсних обставин справи. Тому, суд дійшов висновку про відмову ОСОБА_2 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 165 цього кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 163, 165, 170, 258-261, 268, 272, 273, 352-354, 423, 429 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 13.12.2023 року у цивільній справі №127/38171/23 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей - задовольнити частково.
Скасувати судовий наказ виданий 13.12.2023 року Вінницьким міським судом Вінницької області у справі №127/38171/23 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей.
Відмовити у видачі судового наказу у справі №127/38171/23 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст рішення суду складено 30.05.2024 року.
Суддя: